Текстильні волокна і нитки, їх отримання, будова, властивості та знос

ДВНЗ ДДПУ

Технологічний факультет

Кафедра технології виробництва  легкої промисловості та дизайну

 

 

 

 

Контрольна робота №1

З текстильного матеріалознавства

 

Варіант №2

 

 

 

 

 

 

Тема: «Текстильні волокна і нитки, їх отримання, будова, властивості та знос»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                              Виконала:

                                                                                              Студентка 3 курсу

                                                                                               Кушнерьова А.В

Перевірила:

к.пед.н.,доц.

Лихолат О.В

 

 

Слов҆ янськ, 2013

 

Запитання до контрольної  роботи

1. Загальна класифікація текстильного матеріалознавства.
2. Походження та первинна переробка лляних волокон.
3. Механічні властивості текстильних волокон і ниток, їх значення.
4. Методи та прилади для визначення чистоти поверхні ниток.
5. Ворсистість та звивистість волокон і ниток, їх значення та визначення.
6. Методи та прилади для визначення фактичної вологості матеріалів.

 

          2 Походження та первинна переробка лляних волокон.

 

Льон - це однолітня трав'яниста рослина. Для волокна вирощують  два основних види льону: льон-довгунець  та льон-кудряш. Волокна отримують зі стеблини рослини. Довжина волокна залежить від довжини стеблини та сорту льону. Найбільш довге та якісне волокно отримують з довгунця.

Вирощують льон в Україні (на Поліссі), у Поволжі, Сибіру, в  Білорусії.

Первинна обробка льону-довгунця потрібна для виділення з лляних стеблів волокна , яке було б потрібне для подальшої переробки в пряжу .

Первинна обробка льону  складається з таких процесів:

1. Замочування лляної  соломи (трести). Застосовується для руйнування пектинових сумішей, які з’єднують луб’яні пучки з не волокнистими тканинами стебла.

2. Сушіння трести. Призначена для зниження її вологості до 10-16%, що необхідно для успішної механічної обробки трести.

3. Зминання трести.

4. Тріпання льону-сирцю.

Після первинної обробки  виділяють з трести елементарні  волокна льону, які придатні для  використання у текстильному виробництві. В текстильній промисловості  використовують довге волокно, коротке  волокно (кудель) та очоси, які отримують  при прочісуванні трьопаного льону. З коротких волокон та очосів виробляють грубі товсті полотна технічного призначення та канатно-вірьовочні вироби.

Технічне волокно - це довгий пучок різних за формою та товщиною волокон, які склеєні між собою  по довжині природними пектиновими  речовинами. Кожний пучок складається  з 14-24 елементарних волокон. Довжина  пучка 50-250 мм, товщина -100-300 мкм.

Елементарне волокно у  поздовжньому вигляді - довга тонка  і гладенька клітина з загостреними кінцями. У поперечному розрізі  волокно має вигляд багатокутника  з вузьким каналом посередині.

Така структура волокна  обумовлює гладкість та блиск, високу теплопровідність, високу міцність та низьке видовження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 3. Механічні властивості волокон

 

 Механічні властивості  волокон виявляються внаслідок  дії на них зовнішніх механічних  сил: розтягу, згину, тертя та  інших.

Під дією розтягу волокна  виявляють такі властивості, як міцність та видовження.

 Міцність або розривне  навантаження Рр (сН) - це найбільше зусилля розтягу, яке зазнає волокно в момент його розриву. Тобто міцність волокон визначає їх здібність чинити опір розтягуючим зусиллям.

 Відносне розривне  навантаження Ро (сН/текс) - характеризує залежність міцності волокон від їх товщини (лінійної щільності) і визначається за формулою:

 

 Ро = Рр/Т

 

 Міцність хімічних  волокон залежить від ступеня  їх витягування та стабілізації  в процесі виробництва. При  більшому витягуванні волокон  при їх формуванні міцність  волокон зростає. Стабілізація  волокон високими температурами  приводить до орієнтації макромолекул, і, як наслідок, - до збільшення  міцності волокна.

Міцність натуральних  волокон залежить від лінійної щільності  волокна. Чим більш тонким та щільним  є волокно, тим більш високу міцність воно виявляє.

 Міцні волокна: капрон, анід, льон, лавсан, вінол. Не міцні волокна: вовна, ацетатні, віскоза, бавовна.

 Міцність волокон впливає  на міцність пряжі та матеріалів, які з них виготовляють.

 Міцність волокон може  змінюватися при їх зволоженні.

 Видовження текстильних  волокон - це їх здібність збільшувати  свою довжину внаслідок розтягу.

 Видовження характеризується  двома показниками:

а) абсолютне розривне видовження 1р (мм) - показує приріст довжини  волокна в момент його розриву  і визначається за формулою:

 

1Р = L1 - Lo,

 

де: Lo- це початкова довжина  волокна, мм;

L1 - довжина волокна в  момент розриву, мм.

б) відносне видовження Lo (%) - показує, яку частину від початкової довжини волокна складає його абсолютне видовження до моменту розриву і визначається за формулою:

 

Lо = Lр/L*100(%)

 

 У випадку застосування  меншого розтягуючого зусилля, ніж розривне, з наступним розвантаженням волокна, визначають повну деформацію видовження та три її складові частини (компоненти).

 Повна деформація видовження L (%) - це деформація максимального  видовження волокна внаслідок  розтягу без його руйнування.

 Складові повного видовження: пружна, еластична та пластична  деформації.

1. Пружна деформація - це  та частина приросту довжини  волокна, яка зникає практично  миттєво після його розвантаження.

 Чим вище частина  пружної деформації у волокні,  тим вище якість виробів з  цього волокна, тим краще вони  будуть зберігати форму, менше  будуть зминатися.

2. Еластична деформація - це та частина приросту довжини  волокна, яка зникає після його  розвантаження поступово, на протязі  деякого часу.

3. Пластична деформація - це та частина приросту довжини  волокна, яка не зникає після  його розвантаження.

При збільшенні видовження волокна частина пружної деформації зменшується, а еластичної та пластичної - зростає. Тому, якщо волокно має  велике видовження, вироби з нього  погано зберігають форму, сильно зминаються. Найкращі пружні якості виявляють волокна капрону, лавсану, нітрону та вовни.

 Тертя волокон має  велике значення для процесів  їх переробки у текстильні  вироби.

 Тертя - це сила протидії  вільному переміщенню двох тіл  (волокон), які стикаються при  нормальному тиску їх одне  на одне.

 Переміщенню волокон  перешкоджають нерівності їх  поверхонь.

 Основна характеристика  тертя - де коефіцієнт тангенціального  опору (Кт.0.) ковзанню волокон,  які стикаються.

 Кт.о. - визначається як відношення сили тертя Т до сили нормального тиску N для двох фізичних тіл, які вільно сковзають одне по одному, за формулою:

 

Ж т.м. = Т/N

 Чим вище коефіцієнт  тангенціального опору ковзанню, тим краща формостійкість матеріалів, більш висока їх зносостійкість, менша пілінгуємість.

 Високий Кт.о. мають волокна вовни та бавовни.

 Стійкість волокон  до стирання. Стирання волокон  відбувається внаслідок їх зіткнення  з поверхнею твердих предметів  або жорстких матеріалів. Волокна  при стиранні стають більш  тонкими, втрачають міцність, все  це викликає зношення матеріалів  у виробах.

Волокна мають різну стійкість  до стирання. Найбільш стійкими до стирання є волокна капрону, аніду, лавсану, вінолу, льону.

 Найменш стійкі - волокна  вовни, бавовни, ацетатні, нітрон.

 

4. Методи та  прилади для визначення чистоти  поверхні ниток.

Якість швейних ниток  характеризується міцністю, розтяжністю, пружністю, рівномірністю крутки, рівністю, округлістю, міцністю окраски, ступенем білизни та наявністю або відсутністю дефектів зовнішнього вигляду.

Видовження ниток може дорівнювати 2,9-6% та залежить від величини скручування та характеру оздоблення.

Рівномірність скручування  ниток є важливим показником, в  значній степені визначаючим  їх обривність у швейному виробництві. Якщо нитка довжиною 1 м, складена у  вільну петлю, закручується, але не більше 6 обертів, то рівномірність  скручування вважається хорошою. Нерівномірні нитки утворюють сукрутини, плутаються під час пошиву, обриваються, що ускладнює їх використання.

Рівність ниток зумовлює їх добротність: відсутність обривів, видимих дефектів, довго тривалість строку служби у швах. Нерівність ниток по міцності не повинна бути більше 6 - 8,5%, а по лінійній щільності не більше 3%.

За наявності або відсутності  дефектів зовнішнього вигляду нитки згідно з ГОСТом  6309-80 поділяють на два сорти: Ӏ та ӀӀ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Методи  та прилади для визначення  фактичної вологості матеріалів.