Ценообразование. Классификация цен

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

 

Харківська  національна академія міського господарства

 

ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Ціноутворення»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2013

 

Зміст

1. Ціни зовнішнього та внутрішнього ринків……………………………...3
2. Класифікація цін за різними ознаками ………………………………..…..5
1. Класифікація цін за рівнем свободи ………………………………………6
2. Диференціація цін за галузевою формою продукції ………………………8
3. Ціна підприємства і ціна реалізації, їх взаємозв'язок………………………..9
4. Класифікація цін за територіальним поширенням………………………….9
5. Урахування в цінах витрат з доставки продукції до споживача. Франкування цін на внутрішньому ринку…………………………………………………..10
6. Довідкові й ціни фактичних угод…………………………………………….12
7. Стартові і лімітні ціни. Сезонні ціни……………………………………….15
3. Практична частина……………………………………………………….....17

Список літератури…………………………………………………………...21

 

 

 

 

1. Ціни зовнішнього та внутрішнього ринків

Ціни, які обслуговують зовнішній  ринок, відображають зовнішньоекономічні  зв'язки держави з іншими країнами. Другою особливою характеристикою  цих цін є те, що вони перебувають  під впливом цін на світових ринках, що відображають умови виробництва  та реалізації у цілому по світовому  господарству.

Зовнішньоекономічні ціни являють  собою ціни, за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів  або при продажу їх усередині  країни іноземним покупцям за валюту. При формуванні таких цін враховуються світові ціни, курси валют, особливості  кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, умови здійснення угоди, методи державного регулювання цін у  країнах-партнерах, рівень митних тарифів. Тому зовнішньоекономічні ціни можуть відрізнятися від світових. З переходом  до ринку та розширенням практики ринкового ціноутворення фірмам доводиться брати участь у формуванні зовнішньоекономічних цін. Це відбувається при експорті товарів або їх продажу  іноземним клієнтам, купівлі товарів  за кордоном, здійсненні бартерних  угод, створенні спільних підприємств  і маркетингових дослідженнях зовнішніх  ринків. Середні зовнішньоекономічні  ціни публікуються у статистичних матеріалах ООН та статистичних довідниках. За конкретними угодами рівень таких  цін нерідко становить комерційну таємницю. Підприємства, що займаються регулярною зовнішньоекономічною діяльністю, повинні аналізувати та прогнозувати ціни зовнішнього ринку із залученням кваліфікованих фахівців.

В Україні з кінця 1994 року запроваджено так звані індикативні  ціни. Вони встановлюються на товари, щодо експорту та імпорту яких визначено  режим ліцензування й квотування або інший спеціальний режим. Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися на ринку експорту або  імпорту на момент здійснення зовнішньоторговельної  операції. Такі ціни обов'язкові для  всіх підприємницьких структур, які  здійснюють експортно-імпортні операції. При визначенні індикативних цін  беруться до уваги чинні в Україні  стандарти якості продукції, стан кон'юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін та інші чинники та умови. Індикативні ціни переглядаються щомісячно. їхнє використання спрямоване на впорядкування ціноутворення у сфері зовнішньої торгівлі, запобігає демпінгу і сприяє збільшенню валютних надходжень від експорту українських підприємств.

Зовнішньоекономічні угоди  укладаються, як правило, на базі світових цін.

Світові ціни являють собою  ціни або тарифи, за якими здійснюються операції на світовому ринку. Такі ціни є основою зовнішньоторговельних  цін. Довгострокові тенденції руху світових цін пов'язані з науково-технічним  прогресом, структурними зрушеннями на світовому ринку, ресурсозабезпеченням країн та інших чинників. Поряд із поступовим рухом світових цін можуть відбуватися їх стрибкоподібні зміни. У 1980 році індекс світових експортних цін був вищим, ніжу 1970 році у 3,7 рази, в тому числі на сировинні товари — у 6,7, паливо — у 6,4 рази. В наступному десятилітті спостерігалася тенденція до зниження індексу світових цін. Фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, постійно збирають та використовують інформацію про світові ціни з метою обґрунтування контрактних цін при укладанні угод, маркетингових дослідженнях зовнішніх ринків. Останнім часом в Україні розвиваються спеціалізовані фірми, що забезпечують бізнес-інформацією про рівень і динаміку світових цін, а також про контрактні ціни на вітчизняні та закордонні товари.

В практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу — продажу товарів за демпінговими цінами. Демпінгова ціна — це ціна на товар, суттєво більш низька, ніж  при звичайних комерційних операціях. Використання демпінгових цін обмежується  антимонопольним законодавством —  Законом України "Про обмеження  монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 року.

Для експортних і імпортних  товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку країни, використовують ціни внутрішнього ринку. Базою для встановлення рівня таких цін виступає рівень цін на національному ринку. Внаслідок  цього вони можуть суттєво відрізнятися від світових та зовнішньоторговельних  цін. Різниця між цінами внутрішнього ринку та зовнішньоторговельними цінами слугує підставою для встановлення митних тарифів, експортних премій та визначає величину прибутку або збитку від зовнішньоекономічної діяльності. При цьому враховують диференційовані  валютні курси. В ширшому сенсі  під цінами внутрішнього ринку розуміють  ціни на товари вданій країні, що віддзеркалюють специфіку її національного відтворення: забезпеченість та якість ресурсів, рівень платоспроможного попиту населення, структуру  економіки, транспортні умови. Співвідношення цін внутрішнього ринку різних країн  є підставою для визначення курсів валют, структури зовнішньоекономічного  обороту, порівняльного аналізу  ефективності окремих галузей, зіставлення  рівнів життя.

 

2. Класифікація цін за різними ознаками.

Ціни обслуговують різні галузі виробництв, призначаються на різні види продукції (робіт, послуг), а також використовуються як продавцями, так і покупцями. Для кожної зазначеної цілі використовуються свої види цін. їх номенклатура в сучасному світовому товаро - виробництві є значною, тому їх слід знати у всій різноманітності.

З метою всебічного та поглибленого вивчення системи цін їх необхідно класифікувати за певними ознаками. Вирішенню цього завдання сприяє класифікація цін, яка схематично зображена на рис. 1.

 

 

 

Види цін (за ознаками)
За рівнем свободи	За сферою обслуговування	За стадіями просування товару	За територіальним поширенням	За видами франко	За характером використання
Фіксовані	Оптові	Ціна підприємства	Загальнодержавні	Франко-склад постачальника	Довідкові
Регульовані	Закупівельні	Трансфертна ціна	Місцеві	Франко-станція відправлення	Фактичних угод
Вільні	Кошторисна вартість	Ціна реалізації	Зональні	Франко-вагон станція  відправлення	Стартові
	Тарифи	Відпускна ціна		Франко-вагон станція  призначення	Лімітні
	Роздрібні			Франко-станція призначення	Заставні
				Франко-склад споживача	Сезонні

Рис.1 Класифікація цін за ознаками.

 

2.1 Класифікація цін за рівнем  свободи.

Дана ознака класифікації з'являється при переході до ринкової економіки. У відповідності з даним ознакою розрізняють такі види цін:

1) вільні ціни;

2) регульовані ціни;

3) фіксовані ціни.

Вільні ціни - це ціни, які  формуються на ринку шляхом взаємодії  попиту і пропозиції, без прямого  втручання державних органів. Держава  може використовувати в даному випадку  тільки непрямі методи впливу - вплив  на кон'юнктуру ринку, наприклад  держава може обмежувати недобросовісну конкуренцію і перешкоджати монополізації  ринку. Держава може встановлювати  заборони на:

• горизонтальне фіксування цін;
• вертикальне фіксування цін;
• цінову дискримінацію;
• недобросовісну цінову рекламу.

У процесі визначення вільних  цін враховується стадія життєвого  циклу товару, його якість, корисність для споживача і кон'юнктура  ринку. Розмір прибутку фірм залежить від рівня цін.

Фіксуються вільні ціни в  документації на поставку товару та в  протоколах узгодження цін.

Регульовані ціни встановлюються також за допомогою взаємодії  попиту і пропозиції, але в процесі  формування на них певною мірою впливають  державні органи. Державний вплив  може виявлятися у:

• прямому обмеженні підвищення або зниження рівня цін;
• регламентації рентабельності;
• встановлення граничних надбавок;
• встановлення коефіцієнтів до фіксованих цін прейскуранта;
• встановлення граничних значень складових частин ціни і т. п.

Фіксовані ціни - це ціни, які  встановлюються безпосередньо державою (органами влади і управління). Існують наступні форми фіксування цін:

• прейскурантні ціни;
• «заморожування» ринкових цін;
• фіксування монопольних цін.

Фіксовані ціни на товари діють  в екстремальних умовах, наприклад  під час війни, природних катаклізмів, економічної кризи і т. п.

Для ефективного функціонування ринкової економіки найбільш кращі вільні ринкові ціни. Але повністю перейти на вільне ціноутворення не можна. Ніде в світі фотоапарата повністю вільного ціноутворення. Воно можливе тільки на тих товарних ринках, де економічні процеси повністю відповідають інтересам суспільства. Але навіть у такому випадку в держави має бути право регулювання цін і переходу до фіксованих цін при виникненні такої необхідності.

Держава має регулювати ціни на найважливіші види товарів, такі як електроенергія, нафта, нафтопродукти, хліб і т. д. При необхідності ціни на дані види продукції можуть і  фіксуватися.

Пряме державне регулювання  цін на продукти, що входять в  прожитковий мінімум, необхідно  для здійснення соціальної політики. Прожитковий мінімум населення  визначають хліб, молоко, цукор та деякі  інші товари

2.2 Диференціація цін по галузях і сферах обслуговування економіки.

Ціни формуються з урахуванням особливостей окремих галузей національного господарства і включають такі види цін:

• Оптові ціни на продукцію промисловості - це ціни, за якими промислова продукція реалізується усім категоріям споживачів, крім населення, незалежно від форм власності;
• Закупівельні ціни на продукцію сільського господарства - це ціни, за якими реалізується сільськогосподарська продукція колгоспами, радгоспами, фермами і населенням (продукція особистих господарств) державі і переробним підприємствам;
• Ціни на продукцію будівництва - являють собою або кошторисну вартість об'єкта (граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта), або усереднену кошторисну вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта (наприклад, за 1м2 малярних робіт та / або житлової площі);
• Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - це плата за переміщення вантажів і пасажирів, яка стягується транспортними організаціями з відправників вантажів і з населення;
• Ціни на споживчі товари - використовуються для реалізації товарів в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям;
• Тарифи на послуги - це система ставок, за якими підприємства сфери послуг реалізують їх будь-яким споживачам. Всі вищеназвані ціни покликані насамперед відшкодовувати витрати на виробництво і реалізацію товарів і послуг, а також забезпечувати прибуток виробникам.

2.3 Ціна підприємства і ціна  реалізації, їх взаємозв'язок.

Диференціація цін за стадіями ціноутворення відбиває кількісний взаємозв'язок цін, що складаються в міру руху; товару (послуги) від виробника до кінцевого споживача. Ціна на кожній попередній стадії руху товару є складовим елементом ціни наступної стадії. Розрізняють такі види цін:

• Ціна виготовлювача - це витрати підприємства-виробника, пов'язані з виробництвом даного товару, включаючи його прибуток;
• Ціна відпускна - це ціна виробника плюс податки (оптова ціна виробника);
• Ціна закупівлі - це відпускна ціна виробника плюс вартість посередницьких послуг (оптова ціна посередника);
• Ціна роздрібна - це оптова ціна посередника плюс витрати (включаючи прибуток) роздрібного продавця.