Засоби і заходи електробезпеки

 

 

Реферат

З дисципліни “Основи охорони праці”

На тему “ Засоби і заходи електробезпеки”

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………3

1. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА…………………………………………...4
1. Особливості елекротравматизму………………………………..4
2. Дія електричного струму на організм людини…………………4
3. Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустаткування…………………………………………….7
2. ВИДИ   ЕЛЕКТРИЧНИХ  ТРАВМ. ПРИЧИНИ  ЛЕТАЛЬНИХ  НАСЛІДКІВ  ВІД  ДІЇ   ЕЛЕКТРИЧНОГО   СТРУМУ……...11
1. Захист від статичної електрики…………………………………14
2. Захист від атмосферної електрики…………………...…………16

Висновок……………...………………………………………23

Список літератури…………………………………...………25

 

Вступ

Статистика свідчить про  те, що майже у всіх галузях промисловості  та сільського господарства, де використовується електричний струм, має місце  ураження людей.

Ураження струмом є  несподіваним для потерпілого видом  виробничого травматизму. Ця особливість  пояснюється тим, що електричний  струм неможливо виявити за зовнішніми ознаками, ні за звуком, ні за запахом. Ураження струмом виникає з такою  швидкістю, що людина не спроможна самостійно звільнити себе від струмоведучих  частин, при цьому спрацьовує невідповідність  швидкості дії впливу та швидкості  рефлексів людини (І.П. Павлов).

Ураження неізольованої  від землі людини електричним  струмом може виникати тоді, коли вона:

• доторкнулася до однієї або двох фаз електроустановки під напругою;
• наблизилась на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин електроустановки під напругою;
• доторкнулася до металевих корпусів електрообладнання, що перебуває під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції;
• потрапила під крокову напругу, що виникає в місцях розтікання струму в землі і ін..

 

1. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

1.1.Особливості елекротравматизму

 

Основними причинами електротравматизму є:

• порушення правил техніки безпеки при експлуатації електричного устаткування;
• незадовільне огородження струмопровідних частин установки при випадковому до них доторканні;
• незадовільне заземлення електроустановок та незадовільна ізоляція струмоведучих частин;
• невідповідність машин, інструментів, кабелів і провідників умовами їх експлуатації;
• робота машин біля ЛЕП, що перебувають під напругою;
• низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу, незнання правил безпеки, відсутність належних засобів захисту.

Важливим завданням охорони праці лишається розробка і забезпечення відповідних заходів електробезпеки.

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують захист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичного струму.

 

2. Дія електричного струму на організм людини

Дія електричного струму на організм людини має різносторонній характер і різносторонні прояви – від слабих подразнень до смертельних наслідків.

Електричний струм , що проходить  через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну  та біологічну дію.

Біологічна дія є виключною  властивістю живої тканини. Вона проявляється сильним збудженням нервової тканини, що призводить до порушення  внутрішніх біоелектричних процесів, які пов’язані з життєвими функціями організму. Зовнішній струм при взаємодії з біоелектричними процесами людини може викликати судоми м’язів, життєво важливих органів, у тому числі серця і легенів, що призведе до зупинки дихання і кровообігу.

Електричне ураження організму  струмом буває місцевим (електричні травми) і загальним(електричні удари) коли уражається весь організм.

Характерними видами місцевих електричних травм є:

• електричні опіки;
• електричні знаки;
• металізація шкіри;
• механічні ураження;
• електрофтальмія.

Залежно від умов виникнення опіки бувають трьох видів: струмовий (контактний), дуговий і змішаний, під дією струму і електричної  дуги. “Ствол” електродуги має  високу температуру – від 4000 до 150000С  і вище. Очевидно, що людина яка потрапляє  у таку ситуацію отримає опіки  того чи іншого ступеню тяжкості. Тканини, що лежать на шляху струму,внаслідок  великої кількості теплоти висушуються, обвуглюються і навіть безслідно  щезають.

Внаслідок контакту з електромережею виникають електричні знаки. Шкіра  в місці контакту затвердіває подібно до мозоля.

Металізація шкіри виникає  внаслідок короткого замикання  і потрапляння в глибину шкіри  газоподібних або розплавлених часток металу, які розлітаються у всі  сторони.

Механічні ураження є наслідком  судомних скорочень м’язів під дією струму,що призводить до розриву кровоносних  судин, м’язів, сухожилків, вивиху суглобів або перелом кісток. Вони виникають  тоді, коли людина тривало перебуває  під напругою 380В.

Електрофтальмія – ураження очей при горінні електричної дуги потужним ультрафіолетовим випромінюванням.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Це найнебезпечніший вид ураження, при якому порушується функціонування серцевої, дихальної і мозкової системи людини навіть без жодних зовнішніх ознак, що бувають при електротравмах.

Залежно від наслідків  електричні удари умовно поділяються  на чотири ступеня:

І – скорочення м’язів без  втрати свідомості;

ІІ – скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженим диханням і роботою серцево-судинної системи;

ІІІ – втрата свідомості з порушенням дихання або роботи серця;

ІV – клінічна смерть, відсутність  дихання і кровообігу.

Клінічна смерть – це перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і дихання. Хоча у людини відсутні всі ознаки життя, воно ще повністю не згасло - на дуже низькому рівні відбуваються обмінні процеси достатні для підтримування мінімальної життєдіяльності. Довгастий мозок зберігає здатність функціонування протягом 6-10 і більше хвилин. Це дозволяє вжити відповідних заходів, щоб відновити згасаючі або щойно згаслі функції організму.

Причиною смерті від електроудару може бути зупинка серця, дихання або електричний шок, коли струм діє на організм безпосередньо або рефлекторно через центральну нервову систему.

При надмірному збудженні  організму людини електричним струмом  виникає дуже важка нервово-рефлекторна  реакція організму внаслідок  чого виникає фібриляція серця або  електричний шок.

Фібриляція серця – це такий стан, коли воно перестає скорочуватися як одне ціле у відповідній послідовності (спочатку пересердя, а потім шлуночок), настають окремі некоординовані посіпування серцевих м’язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос.

Електричний шок має дві  форми:

• сильне нервове збудження;
• глибоке гальмування і знесилення нервової системи

Шоковий стан знесилює людину, вона стає байдужою до оточуючого середовища при наявності свідомості протягом кількох хвилин або діб. Після  чого настає одужання або смерть від  повного згасання життєво важливих функцій організму.

 

3. Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустаткування

Згідно з ПУЕ в електроустановках використовують такі системи заходів:

• захисне заземлення;
• замулення;
• ізоляція струмопровідних частин;
• захисне вимикання;
• малі напруги;
• недоступність до неізольованих провідників та ін..

Ці засоби захисту не є універсальними , тому для створення безпечних умов праці необхідно застосовувати не один, а кілька засобів одночасно.

Захисне заземлення – це зумисне електричне з’єднання з землею металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції

Захисне заземлення – це захист людини від ураження струмом, якщо вона доторкнулася до металевих конструкцій електрообладнання, яке опинилося під напругою.

Захисна функція полягає в тому, що сила струму, що буде проходити по тілу людини буде безпечної величини тому, що опір заземлення дуже малий порівняно з опором людини.

Отже, для виконання захисної ролі заземлюючі пристрої повинні мати дуже малий опір. Відповідно до ПУЕ допустимий опір заземлюючих пристроїв має бути не більший за 4 Ом.

Захисне заземлення обов’язково влаштовують у електроустановках при напрузі:

• 380В і більше при змінному струмі;
• 440В і більше при постійному струмі;
• 42В перемінного і 110В постійного струму в зовнішніх установках, особливо небезпечних та в умовах з підвищеною небезпекою;
• незалежно від значення напруги у всіх вибухонебезпечних приміщеннях.

Залежно від розміщення заземлювачів відносно електрообладнання заземлюючі пристрої бувають виносні і контурні, природні і штучні.

Для штучних заземлювачів використовують сталеві труби Ф  від 3 до 5см з товщиною стінок 3-5мм і  довжиною від 2,5 до 3м; сталеві стержні  Ф 10-12мм і довжиною до 10м; кутикову сталь 40х40мм довжиною від 2,5 до 5м і т. ін..

На кожний заземлюючий пристрій складається паспорт, який включає схему заземлення, технічні дані, результати перевірки стану, характер проведених ремонтних робіт і т. ін..

Технічний стан визначається шляхом зовнішнього огляду видимої частини та вимірюванням опору, який не повинен перевищувати допустиме значення. Планове вимірювання опору виконують перед початком його експлуатації, а потім один раз на рік та після кожного капітального ремонту. Наземну частину оглядають один раз на шість місяців, а у вологих і особливо небезпечних умовах – один раз на три місяці.

Небезпеку ураження струмом можна ліквідувати шляхом швидкого відключення пошкодженої електроустановки. Для цього влаштовують занулення.

Занулення – це зумисне з’єднання металевих частин електроустановки, які зазвичай не перебувають під напругою з нульовим захисним провідником.

Це є основний засіб захисту людей від ураження струмом в установках напругою до 1000В. Захист полягає у тому, що при пробиванні ізоляції виникає коротке замикання, яке швидко вимикає пошкоджене електрообладнання від електричної мережі.

Головною умовою безпеки при експлуатації електроустановок є надійна ізоляція струмопровідних частин шаром діалектрика, який забезпечує їх надійність.

Опір ізоляції згідно з ПУЕ нормується і має досягати не менше 0,5МОм.

Матеріал ізоляції має відповідати умовам оточуючого середовища, бути стійким до агресивного середовища, вологи, нагрівання та механічного впливу, старіння і т. ін..

Стан ізоляції електричних установок відповідно до ПУЕ визначають шляхом періодичних оглядів та вимірюванням електричного опору.

Для забезпечення безпеки неізольованих провідників їх підвищують на відповідній відстані від землі, будівель, доріг:

• 6,5м над проїжджою частиною дороги;
• 3,5м над проходами;
• 2,5м над робочою поверхнею.

Безпека працюючих при  експлуатації електроустаткування  забезпечується також шляхом застосування стаціонарного огородження, блокування та сигналізації.