Василь Докучаєв під час навчання в семінарії

План

1. Введення…………………………………………………………………….2
2. Біографія……………………………………………………………………3
1. Освіта………………………………………………………………...3
1. Василь Докучаєв під час навчання в семінарії………………...3
2. Становлення Василя Докучаєва як науковця. Перші дослідження………………………………………………………….4
3. Видатні наукові роботи Докучаєва……………………………...…5
4. Останні роки життя Василя Васильовича Докучаєва……………10
3. Увічнення пам’яті………………………………………………………...13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

 
Василь Васильович Докучаєв ( 1 березня 1846 - 8 листопада 1903) - відомий геолог і ґрунтознавець, засновник російської школи ґрунтознавства та географії ґрунтів.

Створив вчення про ґрунт як про особливе природне тіло, відкрив основні закономірності генезису і географічного розташування ґрунтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біографія

Освіта. Видатний російський природознавець, геолог і вчений-ґрунтознавець Докучаєв Василь Васильович народився 17 лютого (1 березня) 1846 року в селі Мілюково Сичевського повіту Смоленської губернії. Його батько, Василь Сергійович, був сільським священиком - небагатим, сумлінним і скромним. Мати, Пелагея Трохимівна, була жінкою доброю і розумною, діти її дуже любили. У сім'ї Докучаєва було семеро дітей: три брати і чотири сестри.

Дитинство своє Василь Васильович Докучаєв провів серед дітей кріпаків, які належали поміщику. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його до Вяземського духовного училища, сподіваючись, що син піде його стопами. З Вязьми Василя Васильовича Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши в 1861 році духовне училище, поступив у духовну семінарію. Життя його покотилося по наїждженій колії, подальша його доля була визначена наперед.

Василь Докучаєв під час навчання в семінарії

В атестаті В.В. Докучаєва про закінчення семінарії сказано, що він виявив здібності "досить гарні" при старанності "відмінно хорошій". Після закінчення семінарії Докучаєв був цілком підготовлений до професії священнослужителя. Тепер можна було вступити в духовну академію, де його приймали на "повне казенне забезпечення", що було дуже до речі для сім'ї Докучаєвих.

Але Василь несподівано звертає з уторованого шляху. Він вступає на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування. Що спонукало Докучаєва перейти до університету - невідомо. Жодних свідчень, які розкривають причини такого кроку, немає. Втім, це рішення замість духовної академії вступити до університету могло бути викликане особистим прикладом старшого брата Тимофія. Поступили вони до університету в один і той же рік, хоча і на різні відділення. Освіта Василя Васильовича Докучаєва в університеті пройшла під негласною опікою брата. Він інколи бідував, перебуваючи на матеріальному забезпеченні Тимофія, який і сам жив дуже скромно.

Свою дипломну статтю Докучаєв присвятив рідним місцям і з дитинства знайомій річці Качні. Робота отримала хороший відгук від викладачів. Докучаєву вручили диплом, в якому вказувалося: "за поданням дисертації визнаний гідним наукового ступеня кандидата, в якій він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871 року".

Становлення Докучаєва як науковця. Перші дослідження

Закінчивши відділення природничих наук фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Василь Васильович Докучаєв знову потрапляє в крайню бідність. Виникла думка поступити у Медико-хірургічну академію. Було бажання поїхати до Москви, до брата, і стати шкільним вчителем. Але В.В. Докучаєв залишається в Петербурзі і в університеті, де і починає наукову діяльність. У грудні 1871 року повідомлення Докучаєва, присвячене наносним відкладам річки Качна, було опубліковано в працях Петербурзького товариства дослідників природи. Випускник університету у своїй першій же науковій роботі виглядає зрілим і незалежним дослідником. Хоча це наукове повідомлення В.В. Докучаєва пройшло успішно, ніякої визначеності в його становищі і планів на майбутнє не було. І все-таки були сили, які направляли його в бік наукової роботи. Окрім брата Тимофія, його підтримували вчені Петербурзького товариства дослідників природи.

Влітку того ж року був відряджений товариством в Смоленську губернію для продовження розпочатих раніше досліджень. Істотною підмогою для нього стали 250 рублів, асигновані товариством на поїздку. Важко сказати, які результати очікувалися від цієї геологічної екскурсії, проведеної починаючим фахівцем наодинці, без будь-яких технічних засобів і досвідчених керівників. Швидше за все, це було своєрідною формою матеріальної допомоги, яка заохочувала інтерес до наукових вишукувань талановитого натураліста.

Він рано почав проводити самостійні геологічні дослідження на півночі Європейської частини Росії, в 1871-1877 роках вивчав будову річкових долин басейну верхньої Волги, верхів'їв Дніпра і Західної Двіни, річок південної частини Фінляндії.

У 1875 році з'явився перший великий витвір В.В. Докучаєва: "Щодо питання про осушення боліт взагалі і зокрема про осушення Полісся". Докучаєв відразу ж заявляє, що буде розглядати болота з точки зору геолога, натураліста. Вони його цікавлять як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав: "Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них, інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів, щоб обводнити осушену місцевість".

Василь Васильович Докучаєв розібрав результати робіт експедиції по осушенню Полісся і прийшов до висновку, що переконливого обґрунтування проект не має. Було визнано, що в Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо.

Видатні наукові роботи Докучаєва

В.В. Докучаєв, як і раніше працював в університеті, одночасно виконуючи ряд наукових робіт за дорученням громадських організацій. Він продовжував літні екскурсії по Центральній Росії, його теоретичні дослідження охопили величезні території. У 1876 році він виступає з великою доповіддю "Передбачуване обміління річок Європейської Росії", публікує статтю про формування та значення ярів, нарешті, пише велику працю "Способи утворення річкових долин Європейської Росії", що став дисертацією на ступінь магістра мінералогії та геології. Докучаєв дає тут власну гіпотезу, за якою походження річкових долин пов'язується з діяльністю ярів і балок. Ця праця була оцінена позитивно, погляди Докучаєва отримали визнання. Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології і геоморфології, тобто про формування новітніх відкладень і походження сучасного рельєфу.

У 1875-1877 роках, склавши (разом з В. І. Чаславським) оглядову ґрунтову карту Європейської Росії та України, Докучаєв почав вивчення російського та українського чорнозему, в результаті чого ним були закладені основи вчення про ґрунт як особливе природньо-історичне тіло і про чинники ґрунтоутворення. Улітку 1877 року Василь Васильович обстежив південно-західну половину чорноземної смуги, пересуваючись головним чином на бричках і пішки. У Тульській губернії він простежив перехід від лісових ґрунтів до чорноземів. Особливо багато їздив Україною і Молдовою. Влітку наступного 1878 року Докучаєву належало обстежити найширші простору південно-східної частини чорноземної зони. Він змушений був взяти помічника, молодого вченого П.А. Соломіна. На цей раз Докучаєв побував і в Криму, і на Північному Кавказі, і навіть перетнув по Військово-грузинській дорозі Кавказький хребет. Польовими роботами Докучаєв охопив величезні території між Волгою і Доном, Заволжжя, Передуралля. За два польових сезони він зумів обстежити не тільки всю чорноземну зону Росії та України, перетинаючи їх в різних напрямках, але і прилеглі території. Крім описів, він відібрав майже півтисячі зразків ґрунтів, переважно чорноземних. Після смерті В.І. Чаславського в 1878 році Департамент землеробства доручив В.В. Докучаєву завершити видання ґрунтової карти і скласти до неї пояснювальну записку.

У 1879 році звільнилося місце завідувача кафедри мінералогії Петербурзького університету. Докучаєву запропонували цю посаду. Він став доцентом, а з 1883 року - професором. З'явилася можливість вирватися з лещат бідності, мати власну наукову лабораторію та учнів. Однак так уже сталося, що мінералог і геолог Василь Васильович Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію (в ті часи ці два курси вважалися єдиною дисципліною). Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих осадів епохи мамонтів (льодовикової). Від них перейшов не до більш давніх, а, навпаки, до ще більш пізніх, щоб, врешті-решт, уважно придивитися до верхніх, а отже, частіше за все і наймолодших природних утворень - ґрунтів.

У 1883 році вийшла праця Докучаєва "Російський чорнозем", в якому детально розглянуті область поширення, спосіб походження, хімічний склад чорнозему, принципи класифікації та методи дослідження цього ґрунту. Ця монографія, що є докторською дисертацією, принесла Докучаєву світову славу і заслужено вважається основою генетичного ґрунтознавства. Отже, «Російський чернозем» стала початком наукового підходу до вивчення грунтів. До цього часу Докучаєв вже став авторитетним фахівцем з вивчення походження рельєфу і геології відкладень останнього геологічного періоду (четвертинного, плейстоцену, льодовикового).

У 1880 році Докучаєв виступив на загальних зборах Вільного економічного товариства з доповіддю: "Які загальні заходи могли б сприяти підняттю вкрай низького рівня ґрунтознавства в Росії". Вчений дійшов переконання, що для ґрунтоутворення вирішальне значення мають кліматичні умови. Укладаючи свою працю, Докучаєв підкреслив, що багато районів земної кулі "ніколи за даних кліматичних умов не побачать того благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнянне багатство України і який є результатом дивно щасливого і дуже складного комплексу ряду фізичних умов!". Також В.В.Докучаєв вважав, що російський чорнозем – це цар грунтів, він дорожче за вугілля, дорожчий за золото. Авторитетні фахівці схвалили результати його робіт. Вільне економічне товариство затвердило звіт. А через місяць Василь Васильович блискуче захистив дисертацію з цього звіту. Вільне економічне товариство визнало за необхідне відзначити працю вченого особливою грамотою, де виносило йому "урочисту і глибоку вдячність". У 1880 році життя В.В. Докучаєва змінилася на краще. Він домігся визнання як фахівець, досяг матеріального добробуту, необхідного для наукових досліджень. Влаштувалося і його особисте життя. Викладаючи космографію і фізичну географію в приватному жіночому пансіоні, він полюбив чарівну, чудову начальницю пансіону Ганну Єгорівну Сінклер. Вона погодилася стати його дружиною. Ганна Єгорівна набула з часом природничо-наукові знання й допомагала йому в роботі.

Іншою важливою віхою в його житті став 1882 рік, коли йому було запропоновано зробити ґрунтове і попутно геологічне обстеження Нижегородської губернії. Мета цих робіт була загальнонаукова та агрономічна, а також соціально-економічна: потрібно було упорядкувати податки землевласників і селян. Значний вигляд Василя Васильовича, розсудливість, вміння зрозуміти співрозмовника, твердість характеру і почуття гумору налаштовували на його користь. Він і його співробітники отримували необхідну допомогу і зустрічали розуміння місцевих жителів. Докучаєв проявив себе як прекрасний організатор і керівник. Ця робота під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва тривала 6 років, результати комплексної експедиції виявилися дуже значними. У 1886 році були опубліковані "Матеріали до оцінки земель Нижегородської губернії" в 14 томах, а також геологічна і ґрунтова карти. На запрошення губернського земства Докучаєв досліджував у 1888-1890 роках Полтавську губернію. Досліджуючи рослинність, ґрунти і геологічні умови Полтавської губернії, він прийшов до ряду важливих висновків про закономірності генезису ґрунтів. За ініціативою і при найближчому сприянні Докучаєва засновані ґрунтова комісія при вільному економічному суспільстві, в якій він перебував головою, і природно-історичні музеї в Нижньому Новгороді і Полтаві.

Василь Васильович Докучаєв, докладно описав процес утворення ґрунтів і запропонував їх базову наукову класифікацію, в 1886 році дав першу в світі наукову класифікацію ґрунтів. Він же склав першу світову ґрунтову карту. Важливою практичною справою стало для Докучаєва створення російської ґрунтознавчої школи та підготовка спеціалістів сільського господарства.

Восени 1891 року він виїхав в якості ревізора від Міністерства народної освіти в Ново-Олександрійський інститут сільського господарства, розташований в Люблінській губернії (нині в Польщі).

Передбачалося закрити інститут, вже був припинений прийом до нього студентів. Докучаєв зважився на мужній крок. Він вступив у боротьбу за інститут. І йому не тільки вдалося відстояти цей вищий сільськогосподарський учбовий заклад, але і добитися додаткових коштів на його розширення.

У 1892-1893 роках Докучаєв тимчасово виконував обов'язки директора і керував перетворенням його у Вищий сільськогосподарський і лісовий навчальний заклад. Будучи директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, заснував у ньому (1895) першу в Росії кафедру ґрунтознавства; провів докорінну реорганізацію викладання і програми інституту; за цим зразком було реорганізовано вищу сільськогосподарську освіту в Росії.

Серед численних учнів Докучаєва був і Володимир Вернадський, який також здійснив великий вплив на розвиток сучасного ґрунтознавства.