Еколого-географічні особливості захворюваності населенн міста Рівного

На території м. Рівного представлені такі природних ландшафтів: заплава, перша надзаплавна тераса і лесове плато. В межах цих ландшафтів 2 типи урочищ - долинні  і вододільні, 4 підтипи (заплави, надзаплавної тераси, слабо хвилястих межиріч, хвилястих межиріч) і 9 видів: 1) низько заплавні та притерасні слабодреновані заболочені зниження і западини із лучно-болотними, мулувато-болотними карбонатними, торфово-болотними грунтами і торфовищами під мезофільною і гідрофільною рослинністю, що сформували низинні болота заплави та болотисті заплавні луки; 2) урочища давньоалювіальних терасових дрібнохви ля стих рівнин зі справжніми різнотравно-злаковими надзаплавними луками; 3) днища балок і  ярів з поширенням чагарникових низинних боліт; 4) слабо хвилясті лесові межиріччя і горбисто-хвилясті з пологими, покатими і стрімкими схилами переважно західних і східних експозицій, покриті на території лівобережжя суходільними луками з фрагментами остепнення, на правобережжі у минулому дубово-грабовими лісами, тепер вторинними осикового-березовими.

Найбільші площі в межах міста займають вододільні урочища, складені переважно лесовими породами. На сучасному етапі деякі риси природності серед ландашфтів урбоекосистем зберегли лише парково-рекреаційні зони і залужені заплави річок.

Тисячоліття заселеності й аграрної освоєності наклали свій відбиток на стан ландшафтів територій. В окремих місцях вони стали настільки трансформовані, що важко навіть класифікувати їх за природним станом. Основна причина трансформації – інтенсивний антропогенний вплив, що призводить до деградації та забруднення.

 

 

1.3. Промислова інфраструктура  міста

 

У Рівному розташовано ряд великих і малих підприємств різного виробничого профілю: машинобудування і металообробки, легкої і хімічної промисловостей, деревообробної, будівельних матеріалів і харчової промисловостей, однак протягом останніх років багато з них припинили  свою діяльність.

На даний період на території міста виділяється п’ять промислових зон (рис. 3). Майже усі підприємства у м. Рівне належать до IV і V класу шкідливості за винятком ВО „Азот” та РЗТА, які належать до I класу шкідливості розташовані за межами міста в с. Городок. Решта підприємств дисперсно розкидані на околицях міста, оточуючи місто з усіх сторін. Промисловими підприємствами викидається щорічно близько 150 різноманітних шкідливих інгредієнтів, котрі належать до різних класів шкідливості, і різним чином негативно впливають на організм людини.

Провідне місце в промисловості міста представляє ВАТ "Рівнеазот. Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" створене 13. 11. 1995 року на базі орендного підприємства "Азот", яке до 1994 року мало статус державного. Виробничий майданчик ВАТ „Рівнеазот” винесений за межі міста Рівне і межує з заплавою р. Горинь з північної сторони, а з південної – з заплавою р. Устя. На підприємстві діють виробництва азотних та фосфорних мінеральних добрив, аміаку синтетичного, сірчаної, азотної та адипінової кислот тощо. Обсяг продукції підприємства в загальному обсязі виробництва в місті складає більше ніж 46 відсотків. Крім основної продукції на підприємстві випускається велика кількість різноманітних товарів народного споживання. ВАТ "Рівнеазот" - єдиний виробник мінеральних добрив та адипінової кислоти на території Західної України, відзначений у переліку ста кращих підприємств України. Частина продукції також експортується за межі країни. За останні роки на підприємстві освоєно випуск нових  продукції серед яких: тукосуміші, очищена суха суміш нижчих дикарбонових кислот, силікагель, каталізатори.

Однак, з діяльністю ОХП «Азот» пов’язане і виникнення цілого ряду серйозних екологічних проблем у місті. На даний момент, мов йде не тільки про географічно невдале розміщення підприємства на переважному напрямку вітрового переносу по відношенню до обласного центру, що створює реальну небезпеку для великого міста на випадок непередбачених викидів чи аварій, але й про складування відходів хімічного виробництва ( терикони отруйного фосфогіпсу поблизу основної водної артерії області – Горині).

Одночасно з промисловим здійснюється забруднення повітряного басейну автотранспортом:

• відпрацьованими газами автомобілів, що викидаються через вихлопну трубу;
• картерними газами;
• вуглеводами в результаті випаровування палива із бака, карбюратора та баків цистерн авто заправок.

Крім того, автотранспорт здійснює і фізичне забруднення: теплове та шумове. Переважна більшість автомобілів як пальне використовує етилований свинцем бензин, лише 2,4 % використовують газове пальне. Як наслідок, у повітряний басейн міста викидається 200 шкідливих компонентів, серед яких і канцерогени [1].

Отже, проаналізувавши динаміку викидів забруднюючих речовин, можна зробити висновок, що головним забруднювачем навколишнього середовища м. Рівного є автотранспорт, друге ж місце займає промисловість, зокрема діяльність хімічного виробництва «Азот».

 

1.4. Геоекологічний стан  параметрів довкілля міста

 

Вивчення результатів антропогенного забруднення навколишнього середовища в даний час має надзвичайно важливе значення, оскільки накопичення хімічних елементів в повітрі, воді і ґрунтах небезпечне для живих організмів. Тривалий час першість у забрудненні навколишнього природного середовища належала промисловості, але за останні десятиліття, у зв’язку із зростанням потреб жителів у пересувних засобах – автомобілях – спостерігається швидке збільшення кількості автотранспорту припадає від 30 до 70 % загальних викидів у атмосферу.

А) Стан атмосферного повітря. Об’єктом дослідження даного пункту є атмосфера території міста Рівне, а предметом – основні забруднювачі атмосфери міста.

Площа міста Рівне складає 5,8 тис. га, населення – 244,8 тис. чол., щільність населення – 42,21 чол./км2

Середня кількість насаджень за світовими стандартами на одного мешканця 40 м2, а у Рівному дана цифра дорівнює 19 м2. Дерева – це «зелені легені» нашої планети, але слід замислитися як хімічні сполуки впливають на «дихання»рослин? Наприклад: Двоокис сірки. Під впливом сірчистого газу і сульфатної кислоти відбувається руйнування хлорофілу в листках рослин, в зв'язку з чим, погіршується фотосинтез і дихання, сповільнюється ріст, знижується якість деревних насаджень. Окиси сірки та азоту, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій та автомобільних двигунів сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі вкрай шкідливо діють на рослинний світ:

• кислотами ушкоджується листя;
• вимиваються з ґрунту кальцій, калій і магній, що викликає деградацію фауни та флори;
• гинуть ліси (особливо чутливі до кислотних дощів кедр, бук, і тис);
• гинуть ліси у гірських районах (таких, як Карпати), що викликає гірські зсуви й селеві потоки.

Дослідження показали, що після обкурювання ялинових гілок SO2 в них через декілька годин понизився фотосинтез. Якщо обкурювання повторювали, то поглинання СО2 падало до ще більш низького рівня. Обкурювання сіянців сосни SO2 також зменшувало інтенсивність фотосинтезу. Хвойні породи найбільше підтверджені шкідливому впливу сірчистого газу. Під дією SO2 при концентрації 1:1000000, а протягом двох місяців в п'ятирічних ялин жовтіє та опадає хвоя [3].

Озон. Концентрації озону в повітрі міських районів часто піднімається вище норми. Тому тут часто зустрічається пошкодження рослинності. У сіянців сосни Еліота під дією озону протягом декількох тижнів фотосинтез понижався, а дихання підвищувалося. В інших дослідженнях було встановлено, що у п’ятирічної сосни веймутової під дією концентрації озону 0,5—0,8 частин на мільйон протягом 4 год., фотосинтез знизився незначно. А повторюючи обробку протягом 3-5 год. фотосинтез зменшився майже на 80 %. Також негативно діють такі речовини, як пил цементної печі, оксиди магнію, оксиди феруму впливають на метаболізм, а отже, і на фотосинтез в цілому.

Автотранспорт – один з найбільших забруднювачів повітря в Україні, а у Рівному викиди від автотранспорту становлять близько 80 % усіх викидів. Автомобільні вихлопні гази – це суміш приблизно 200 речовин. В них містяться вуглеводні – це перегорівші чи не повністю згорівші складові палива. У вихлопних газах двигуна, працюючого на звичайному бензині, міститься в середньому 2,7 % оксиду вуглецю. У вихлопних газах містяться також альдегіди, які мають різкий і подразнюючий запах. Викиди автотранспорту призводять до збільшення кількості свинцю в повітрі. Один легковий автомобіль поглинає щорічно з атмосфери в середньому більше 4т. кисню, викидаючи з вихлопними газами близько 800 кг. окислу вуглецю. Затримуючи потоки повітря, зелені насадження тим самим затримують гази, які входять до його вмісту [4].

Рослини ефективно очищують повітря, але механізми його очищення бувають різні. Сірчаний газ, що поглинається рослинами, в основному, перетворюється на сульфати, що понижає його токсичність. Сполуки сірки, поглинені різними частинами рослини, частково виводяться в ґрунт, а в деяких випадках сірчаний газ поглинається корінням і переміщується в листя. Двоокис азоту рослини поглинають як через листя, так і через коріння. Інші окиси азоту більш ефективно асимілюються після їхнього розчинення у волозі, яка міститься у повітрі. В результаті азот включається до складу амінокислот. В перерахунку на 10 кг. сухого листя верба біла (Sа1іх аlbа) і ясен зелений (Fraxinus pennsylvanica) можуть поглинати до 600 г. сполук хлору. Рослини також активно очищують атмосферу і від сполук важких металів. Наприклад, листя кінського каштану і липи голландської знезаражують до 300-400 мг. свинцю.

Атмосфера міста та інших населених пунктів забруднюється різними речовинами. В повітря викидається значна кількість диму, попелу, продуктів згоряння різного роду палива на підприємствах, в житлових будинках, в двигунах автомобілів. Вітер і транспорт підіймають в повітря пилевидні частинки ґрунту і пил промислового походження. Забруднення атмосфери приносить проблеми масштабного характеру: хворіють люди, гине рослинність, знижається врожайність культур, втрачається цінність сировини, використовуються кошти на очистку повітря.

За даними експертів ООН, за весь період існування людської цивілізації використано 80-85 млрд. т. палива (умовного), в тому числі половина приходиться на останні 25-30 років. При згорянні палива утворюється вуглекислий газ СО2, сірчаний та сірчистий ангідриди SO2, SO3, які з парами води утворюють сірчану кислоту, окисли азоту NО, NО2, попіл, дим, пил. Одним із заходів очищення повітря є зелені насадження. В міських парках та скверах пилу в десятки разів менше, чим на вулицях міста [5].

Б) Стан поверхневих вод. У верхній частині р. Устя, 20,5 км вище м. Рівне, протягом 2002 р. середньорічні забруднення азоту сітритним, азотом нітратним, азотом алманійним, нафтопродуктами, сполуками цинку та синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР) не перевищували ГДК. Вміст кисню був в межах порисн і становив 6,26-10,50 мг/дм3 в “літній” період та 9,80-13,40 мг/дм3 в “зимовий” період. Хімічне споживання кисню спостерігають в межах 12,60-56,50 мг/дм2. Однак в окремі місяці спостерігалися перевищення ГДК по БСК5.

У 2002 році досить збільшився рівень забруднення р. Устя нижче м. Рівне, нижче скиду стічних водочисних споруд “Рівнеоблводоноканал”. Такий стан забруднення річки та низький вміст розчиненого у воді кисню є наслідком організованих скидів забруднюючих речовин та неспроможливістю очисних споруд “нейтралізувати” забруднення. Протягом року зафіксовано 4 випадки високого забруднення шестивалентний хром, максимальний вміст якого спостерігався в травні (0,021км2/дм3) та сполук міді, максимальний вміст яких спостерігався в червні (0,033 м/дм3). Хімічне споживання в кисню спостерігають в межах 19,0-58,0мг/дм3 .

Річка Устя є самою забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень (згідно звіту про стан навколишнього середовища в Рівненській області у 2001 р.).Значний вплив на якість води мають скиди недостатньо очищених вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів.

В) Стан ґрунтового покриву. Ґрунтовий покрив м. Рівне забруднений. Природний ґрунтовий покрив території міста представлений, в основному, лучним чорноземом або чорноземом неглибоким малогумусним карбонатним. Низинні болота заплави чітко виділяються на північній та південно-східній околиці міста, а також локально у центральній частині.

За результатами аналізу статистичних даних та екологічних досліджень найвищий коефіцієнт концентрації забруднення ґрунтів важкими металами належить залізу (50,211 мг/кг), міді (22,112 мг/кг), цинку (18,474 мг/кг) та свинцю (12,047 мг/кг ).

Найнижчий (до 1 ГДК) ступінь забруднення ґрунтів важкими металами мають масиви новобудов і відкритих просторів міста. Цьому сприяють мікрокліматичні особливості новобудов (місцеві штучні бризи).Середнім ступенем забруднення характеризуються масиви навітряних і підвітряних схилів середньої та нижньої експозицій рівнинних межиріч правобережної частини міста, масиви заплави р. Устя з розрідженою щільністю забудови, а також відкриті простори типу лук і парків, що межують з даними масивами. Це переважно масиви новобудов приватного сектору. Значним ступенем забруднення відзначаються масиви, які прилеглі до промислових підприємств та центральної частини міста (близько 50 % території).

Найвищим ступенем забруднення характеризуються території:

• прилеглі до ВО «Газотрон» (з обмеженою санітарно-захисною зоною);
• до північної промислової зони міста (льонокомбінат, домобудівний комбінат, залізо-бетонний комбінат, фабрика нетканих матеріалів, найбільша котельня міста тощо);
• масив Дубенська-Боярка-Павлюченко;
• центральна частина міста.

Динаміка сумарних показників забруднення ґрунтів свідчить про поступове їх зниження до допустимих рівнів. За величиною сумарного показника забруднення ґрунти міста Рівне характеризуються допустимою категорією забруднення. Одночасно результати досліджень вказують на те, що небезпечним забруднювачем в місті є не лише промисловість, а й автотранспорт, особливо на регульованих перехрестях та у місцях його великого скупчення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ГЕОГРАФІЯ НОЗОЛОГІЙ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ М. РІВНОГО

 

2.1. Динаміка та кількісний  стан населення м. Рівного

 

За даними Всеукраїнського перепису на 05.12.2013 р. загальна чисельність населення складала 250,3 тис. чоловік, в тому числі чоловіків – 117,3 тис. чоловік, жінок – 133,0 тис. чоловік.

Щільність населення в м. Рівне становить 4290 осіб/км2. На території міста проживають представники 70 національностей. У національному складі переважна більшість українці, чисельність яких становить 224,6 тис. осіб, або 91% від загальної кількості населення. Віковий склад населення станом на 1 січня 2014 року характеризується такими даними: