Екологічна криза Донбасу

Зміст 

 
1. Екологічна криза Донбасу як промислового району Україну .

2. Забруднення атмосферного повітря.

3. Забруднення водних ресурсів.

4. Забруднення грунту .

5. Екологічні наслідки масового закриття шахт.

6. Екологічна обстановка в Луганській області.

7. Екологічна обстановка в промислових регіонах Луганської області.

8. Екологічна обстановка в сільськогосподарських районах області.

9. Екологічний стан водних ресурсів в області.

10. Стан рекреаційної зони Луганської області.

11. Проблеми, викликані закриттям шахт у Луганській області.

12. Екологічна обстановка в Донецькій області.

13. Висновки .

14. Література.  
Екологічна криза Донбасу як промислового району Україну

Надзвичайно важливим фактором, що істотно впливає на територіальну організацію всієї соціально-економічного життя і ефективність виробництва, є екологічна обстановка. В останні десятиліття в Україні вона суттєво погіршилася. Одним з основних факторів, що вплинули на екологічну обстановку, є розвиток добувної та переробної промисловості при застарілих технологіях і пов'язана з цим надмірна урбанізація багатьох районів, перш за все Донбасу.  
Донбас - це великий промисловий регіон України, в якому налічується кілька тисяч великих промислових підприємств, виробничо-промислових об'єднань і підприємств паливно-енергетичного комплексу, гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, важкого машинобудування, будівельної галузі, а також агропромислового комплексу. Донбас забезпечує більшу частину промислового виробництва Україна, причому в найбільш екологічно небезпечних галузях.  
Висока концентрація промислового і сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури, у поєднанні з високою щільністю населення, створили надзвичайно високу техногенну та антропогенне навантаження на біосферу - найвищу в Україні та Європі. Сумарна техногенне навантаження на одиницю території регіону в 4 рази вище середнього по Україні. Донбас володіє запасами майже всіх хімічних елементів. Головним природним багатством регіону є родовища кам'яного вугілля. Його запаси тільки в Донецькій області оцінюються в 25 млрд. т, що може задовольнити потреби Україну не на одне десятиліття вперед.  
Незважаючи на спад виробництва, в результаті якого загальна кількість викидів та скидів істотно зменшилася, навантаження на біосферу Донбасу, як і раніше залишається однією з найбільших в Європі. Підприємства регіону викидають близько третини сумарного обсягу забруднюючих речовин на Україну. Високі швидкості і масштаби техногенних процесів, величезні переміщення гірських мас зумовлюють великі обсяги розсіювання багатьох хімічних елементів (перш за все вуглецю і важких металів), викликають накопичення в навколишньому середовищі сполук хімічних елементів у невластивих природі поєднаннях.  
З вищесказаного видно, що Донбас відноситься до найбільш критичним з екологічної обстановці регіонах України. Найгострішими проблемами регіону є: забруднення атмосферного повітря, водного басейну і грунтів. 

Забруднення атмосферного повітря

Щільність викидів пилу і газів, яких в атмосферу складає близько 70 тонн на 1 кв. км, що в 6 разів більше, ніж у середньому по Україні. В даний час наш регіон є постачальником до 40% всіх викидів країни.  
У структурі шкідливих викидів переважає оксид вуглецю, на частку якого припадає майже 28,8% всіх викидів, сірчистий ангідрид (діоксид сірки) - 21,3%, пил - 15% і легкі органічні сполуки - 13%.  
Наднормативні викиди промислових підприємств і автотранспортних засобів завдають значної шкоди атмосфері великих індустріальних міст, таких як, Маріуполь, - обсяг викидів забруднюючих речовин в 1999 році склав 324,5 тис. т, Донецьк - 208,5 тис. т, і т.д.  
Це зумовило перевищення гранично допустимих концентрацій діоксиду азоту (від 1,2 до 3,3 ГДК), пилу (до 1,3 ГДК), сірчистого ангідриду (до 2 ГДК), оксиду вуглецю (до 1,25 ГДК), аміаку (до 3 ГДК), фенолу (до 3,2 ГДК).  
Однією з причин незадовільного стану повітряного басейну регіону - недостатнє оснащення джерел виділення забруднюючих речовин високоефективним газопилеулавлівающім обладнанням та низький рівень його експлуатації. Так, у Донбасі оснащені очисними установками лише близько 40% джерел викиду шкідливих речовин. Як і в попередні роки, причини незадовільного стану та недостатньої оснащеності джерел викидів газоочисним обладнанням залишаються колишніми - це відсутність або недолік обслуговуючого і ремонтного персоналу, запасних частин і матеріалів, проблеми фінансування запланованих ремонтних і будівельних робіт. 

Забруднення водних ресурсів

Водні ресурси регіону формуються за рахунок транзитного притоку поверхневих вод, в основному по річці Сіверський Донець за рахунок Харківської області, місцевого річкового стоку, стічних, шахтних і кар'єрних вод, а також експлуатаційних запасів підземних вод (1067 тис. куб. М на добу).  
Свіжу воду використовують підприємства металургійної, вугільної промисловості, енергетики, комунального та сільського господарства.  
Основними забруднювачами водних об'єктів є підприємства гірничої та металургійної промисловості.  
Техногенному впливу піддаються величезні території - від Дону до Дніпра, на яких розташовано більше сотні вугільних шахт. Щорічно вони скидають близько 500 млн. куб. м шахтних вод, забруднених мінеральними солями, завислими речовинами і бактеріальними домішками. У малі річки Донецькій і Луганській області щорічно надходить близько 1,5 млн. тонн солей, що призвело до обміління річок за останні роки на один метр.  
До категорії основних підприємств - забруднювачів металургійної промисловості слід віднести наступні: металургійний комбінат ім. Ілліча і "Азовсталь" у Маріуполі, металургійний і коксохімічний заводи в Єнакієвому, Алчевський металургійний комбінат, Алчевський і Стахановський коксохімічні заводи.  
Необхідно також відзначити, що з-за частих аварійних ситуацій на об'єктах каналізаційного господарства, їх санітарно-епідеміологічний стан залишається незадовільним. 

Забруднення грунту

Аналіз та зіставлення даних по геохімічної спеціалізації встановлених природно-техногенних типів грунтів та основних видів мінеральної сировини, що витягується з надр і споживаного виробничими комплексами Донбасу (вугілля, залізних і марганцевих руд, вапняків доломітів та ін), а також утворюються промислових відходів показують, що змінені техногенними процесами грунту, як правило, успадкують геохімічну спеціалізацію від мінерального або вторинної сировини - через промислові відходи або минаючи їх. Таким чином, визначається причинно-наслідковий зв'язок в компонентній ланцюга: сировина - промислові відходи - довкілля.  
Результати проведеної класифікації змінених техногенезом грунтів і дослідження успадкованість їх "геохімічної спеціалізації" дозволяють, наприклад, по м. Донецьку визначити основні техногенні процеси (причини), що призвели грунту та інші, тісно пов'язані з ними компоненти навколишнього середовища до їх сучасному екологічному стану. Вони об'єднані в наступні три групи:  
1. Фізико-хімічні, механічні та біохімічні процеси, зумовлені вуглевидобутком, вуглезбагачення, углепераработкой, промисловим і побутовим спалюванням вугілля, іншими виробництвами, що споживають вугілля Донбасу, "геохимически спеціалізовані" на сірці, миш'яку, ртуті, германії, молібдені, літії. Головним чином, ці процеси призвели до найбільш великого (97 кв. Км) хімічного забруднення грунтів території м. Донецька вищепереліченими та ін хімічними елементами.  
2. Техногенні процеси, зумовлені виробництвами Донецького металургійного заводу - доменним, сталеплавильним, прокатним, переробки промислових відходів та ін Переважна дія на навколишнє середовище даного найстарішого (діє з 1872 р.) металургійного заводу привело до забруднення грунтів та інших компонентів навколишнього середовища на площі 55 кв . км. Основними елементами - забруднювачами тут, поряд із залізом і марганцем, є хром, миш'як, ртуть, свинець, цинк та ін  
3. Техногенні процеси, зумовлені металургійним виробництвом по вторинній переробці кольорових металів.  
З переважною роллю цього, порівняно молодого, металургійного виробництва пов'язане утворення локального, високого ступеня небезпеки вогнища забруднення грунтів на площі понад 7 кв. км. Тут відбулося накопичення великої групи кольорових і рідкісних металів - 18 елементів. 

Екологічні наслідки масового закриття шахт

Програма реструктуризації вугільної промисловості і, в зв'язку з нею - закриття шахт у Луганській і Донецькій областях стали джерелом непередбачених екологічних проблем, які за своєю значимістю вийшли на один рівень з соціально-економічними питаннями регіону. 

 
Багато проблем пов'язані з недотриманням належних заходів при закритті шахт. Наприклад, судячи з матеріалів «Річного звіту Держуправління екологічної безпеки в Луганській області за 1999 рік про стан навколишнього природного середовища» станом на 31 грудня 1999 р. в результаті перевірок встановлені факти порушень як вимог природоохоронного законодавства, так і самих проектів ліквідації шахт. Виявлено, що на жодній шахті не ведеться авторський нагляд за веденням ліквідаційних робіт, а УДКР не укладає навіть відповідних договорів. На кінець 1999 року жодна з шахт, що закриваються не була готова до фізичного закриття відповідно до вимог «Порядку ліквідації збітковіх вугледобувніх та вуглепереробніх підпріємств Мінвуглепрому», затвердженого Постановою Кабміну України від 29.06.99 р. № 1164.  
Не викликає сумнівів об'єктивність оцінок вчених і фахівців щодо екологічних наслідків масового закриття шахт у Луганській і Донецькій областях для стану навколишнього природного середовища та здоров'я людини, а також рекомендацій щодо ліквідації їх негативних впливів, які зводяться до наступного:  
1. У результаті сукупної дії негативних факторів при закритті шахт проявляється стійке зростання площ територій з активним розвитком процесів підтоплення житлово-комунальних та промислових об'єктів, сільгоспугідь, комунікаційних об'єктів, транспортних магістралей і т.д.

2. Як наслідок цього активізуються процеси забруднення поверхневих і підземних вод, осідання денної поверхні, накопичення потенційної енергії в затоплених гірських виробках з формуванням гідрогеомеханіческіх напруг і зниженням стійкості породних масивів.
3. Одночасно змінюється структура потоків вибухонебезпечних газів, що може ускладнити газогеохіміческіе умови діючих шахт і прилеглих промислово-міських агломерацій.
4. Практично повсюдно спостерігається геохімічне забруднення ландшафтів промислово-міських і сільськогосподарських районів, що виражається у зростанні концентрацій важких металів, нафтопродуктів та інших у грунтах, сніговий покрив, донних відкладах.
5. Відбувається стійке підвищення мінералізації і забруднення нітратами, важкими металами підземних і поверхневих вод.
6. Проявляється на окремих ділянках радіохімічне забруднення грунтів і підземних вод уран-радійсодержащімі мінералами, в основному, в зонах впливу шламонакопичувачів.

7. Подальше зростання  кількості закритих шахт в  регіоні і розширення площ, де  інтенсивно розвиваються процеси  техногенних змін навколишнього  природного середовища, зумовлюють  необхідність проведення наступних  заходів:  
· Випереджальна оцінка впливу закриття шахт на екологічний стан навколишнього середовища;  
· Виявлення ділянок потенційного підтоплення та затоплення місць складування рідких і твердих відходів, геохімічного забруднення ландшафтів (проммайданчики, терикони та ін);  
· Розробка на основі випереджаючих прогнозів басейнових та територіальних схем управління вирівняний режимом підземних вод;  
· Розробка регіонального прогнозу зміни якості підземних вод з метою обгрунтування складу заходів щодо їх охорони і підвищення екологічної стійкості систем господарсько-питного водопостачання;  
· Створення прогнозних моделей зміни навколишнього природного середовища, підготовка рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання екологічних катастроф;  
· Удосконалення систем моніторингу на локальному та регіональному рівнях, в першу чергу, геологічного середовища (рівневого та гідрогеохімічних режимів підземних вод, небезпечних геологічних процесів, міграції метану і ін);  
· Створення при Луганській обласній державній адміністрації підрозділу з комплексного еколого-економічному управлінню територіями в зонах впливу закритих шахт;  
· Розробка для зазначених цілей на основі GIS-технологій постійно діючих моделей з формуванням функціональних баз даних;  
· Утилізація техногенних відходів, що є, з одного боку, фактором шкідливого впливу на навколишнє середовище і, з іншого боку, нетрадиційним джерелом ряду дефіцитних корисних компонентів;  
· Для вирішення проблем, пов'язаних з наслідками закриття шахт, більш широко використовувати потенціал наукових, проектних і виробничих організацій;  
· Забезпечення фінансування природоохоронних заходів з вивчення, попередження та ліквідації наслідків масового закриття шахт з бюджетів різних рівнів. 

Екологічна обстановка в Луганській області

Стан природного середовища Луганської області визначається такими специфічними факторами:  
· Посушливий клімат і маловодність;  
· Інтенсивна урбанізація території, висока ступінь концентрації промисловості та розвитку сільського господарства;  
· Різноманіття хімічного забруднення природного середовища під впливом промислових, сільськогосподарських та господарсько-побутових викидів;  
· Відсутність комплексної системи природоохоронних заходів, залишковий принцип фінансування та матеріально-технічного забезпечення.  
Тривалий час вплив цих факторів негативно вплинуло на стан природних екосистем та на умови життя і здоров'я людини.  
На території Луганської області достатньо відокремлено зосередилися три типи переробної антропогенної діяльності: промислово-виробнича, сільськогосподарська та рекреаційна.  
Промислово-виробнича функція локалізується в південній частині області на правобережжі р.. Сіверський Донець (Донецький кряж), сільськогосподарська охоплює північну зону області (Донецька терасна рівнина), а рекреаційна функція зосереджена в основному в долині Сіверського Дінця і частково на його лівобережних притоках.  
Відповідно до розпорядження представника президента України в Луганській області (дек.1993) Держуправлінням екологічної безпеки в Луганській області була створена і введена в роботу система обласного моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим були розроблені такі програмні системи: "Поверхневі води", "Джерела викидів в атмосферу", "Розрахунок платежів за викиди в атмосферу", "Фауна", "Екологія і право". При створенні програми "грунтові води", "Грунти", створена досвідчена геоінформаційна пошукова система з використанням багатошарової карти з екологічною ситуацією. 

Раз на тиждень передається інформація про стан поверхневих вод річки Сіверський Донець по мірі відновлення - про стан промислових викидів та скидів, здійснюється оперативний зв'язок в аварійних ситуаціях.  
Споживачами банку даних РЦЕІ (регіонального центру екологічного моніторингу) є організації, яким необхідні відомості екологічного характеру.  

Екологічна обстановка в промислових регіонах Луганської області

Луганщина - один з найбільш несприятливих за екологічними умовами регіонів України. На території області розташовано близько 1500 підприємств та організацій вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної та нафтохімічної промисловості, енергетики. 123 підприємства використовують у технологічному процесі близько сорока тис. тонн різноманітних сильнодіючих речовин. В атмосферу викидаються щорічно близько 700 тис. тонн забруднених речовин трьохсот найменувань, більше трьох чвертей їх - не очищені.  
Висока питома вага промисловості в господарському комплексі області, недостатнє оснащення підприємств пило-, газоулавливающие пристроями призвело до зниження у повітряному басейні вмісту кисню і підвищення кількості токсичних речовин, особливо в районі Лисичансько-Рубіжанського, Алчевсько-Стаханівського, Краснолуцької-Антрацитівського, Свердловсько-Ровеньківського економічних вузлів, де повітря перенасичений сірчанокислими газами, двоокисом азоту, окисом вуглецю, фенолом, аміаком, коксівним газом і т.п.  
Основні забруднювачі повітря на Луганщині - Алчевський металургійний комбінат, Рубіжанський ВАТ "Краситель", ВАТ "Лисичанська сода", Сєвєродонецьке ДВП "Об'єднання Азот", Стахановський завод техвуглецю, Алчевський і Стахановський коксохімічні заводи. Пилогазоочисного обладнання на них зношене або застаріло. Отруйні гази йдуть прямо в небо. Більшість підприємств не має необхідних санітарно-захисних зон (тобто люди не відселені з місць, де порушена екологія. Виняток - Алчевський меткомбінат і Рубіжанський "Краситель")  
Нарівні з промисловістю повітря отруює автотранспорт. Підприємства, що мають його (Стаханівський завод феросплавів, Алмазнянський метзавод), не має обладнання для контролю за вмістом шкідливих речовин у відпрацьованих газах.  
Але є на Луганщині в м. Сєверодонецьку та унікальне підприємство - санітар екології - СП "Інтерсплав". На території заводу повітря чисте, насичене киснем - дихається як в горах. У всіх цехах можна пройтися в туфлях і білій сорочці. Багато видів робіт виконують комп'ютери, роботи, автоматика.  
Луганськ входить до числа міст з несприятливою екологічною обстановкою. Одним із забруднюючих елементом навколишнього середовища є солі важких металів, джерело яких, в основному - відходи гальванічного виробництва. У місті гальванічних дільниць і цехів близько 40, по області - понад 60.  
Небезпека, яку представляють важкі метали для організму людини, залишає далеко позаду такі фактори, як радіоактивні, хімдобрива, розливи нафти.  
Зважаючи на складний складу ці відходи не завжди можна переробити так, щоб таких відходів не було. Необхідно провести повний екологічний аналіз існуючого виробництва, підібрати технології, що знижують кількість важких металів у відходах в десятки разів. Для цього достатньо трохи реконструювати лінію гальванічного виробництва. А якщо централізувати гальванічне виробництво (мати замість 40 цехів 10), то шкідливих відходів практично не буде. Працювати за мало-і безвідходних технологій буде для підприємства прибутково.  
Стан міських звалищ безпосередньо впливає на епідеміологічну обстановку населених пунктів, часом звалища починають свій пагубний вплив на грунт, підземні джерела питної води, річки, забруднюють повітря.  
Побутові відходи Луганська вивозяться на полігон твердих побутових відходів поблизу м. Олександрівська, де склалося катастрофічне становище.  
В Алчевську такі великі підприємства, як заводи великопанельного домобудування, залізобетонних виробів, будівельних матеріалів, не мають площ для розміщення виробничих і побутових відходів.  
Тривогу викликає стан міських звалищ, де відходи не сортуються. У містах додалася проблема утилізації упаковок дрібноштучних товару, у величезних кількостях завозиться човниковим бізнесом. Прострочені продукти харчування, які потрапляють до нас з-за кордону, теж вважаються відходами, тому завдають подвійної шкоди там, де збуваються.  
На порівняно невеликій території Лисичансько-Рубіжанського регіону зосереджені великі промислові підприємства хімії, нафтохімії, приладобудування, обчислювальної техніки, вугільної і скляної промисловості, будіндустрії. Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ входять до списку міст України з найбільшим рівнем забруднення атмосфери, що перевищує санітарні норми в 3-50 разів.  
У підземному водоносному горизонті накопичилося близько 5 млн. т. мінеральних солей і понад 230 т. аміно-і нітросполук. Високий ступінь забруднення природного середовища при великій щільності населення (500 чол. На 1 кв.км.) призводить до високого рівня захворюваності.  
У жителів м. Рубіжне, особливо у дітей, пригноблений імунітет, чимало вроджених каліцтв, невиношування вагітності, бронхіальної астми, цукрового діабету, злоякісних новоутворень, в 2-3.5 рази вище, ніж на Україну, захворюваність гіпертонією та ішемічною хворобою серця, в 1, 5-3 рази більше хвороб органів травлення, "молоді" інфаркт міокарда і т.п. У значної кількості робочих хімічного виробництва виявлені пошкодження в периферичної нервової системи.  
Навесні в Лисичанську один з дворів по вулиці Луначарського провалився на сім метрів у глибину. Нещодавно грунт пішла вниз недалеко від заводу "Строммашина". Частина міста, підвладна зсувів, "поїхала" по шару глини, розташованому на глибині близько 30 метрів у бік Сіверського Дінця. Пішов, як кажуть геологи, зріз пласта. Лисичанську, де за останні півроку грунт буквально йшла у людей з-під ніг вже 27 разів, потрібна протиповзнева станція, яка відстежувала б небезпечні зони, прогнозувала б розвиток ситуації, попереджаючи про можливі наслідки зсувів.  
Частина Лисичанська повільно "дрейфує" у бік Сіверського Дінця. А в квітні 1988 р. у м. Лисичанську внаслідок зсувів на північному схилі гори в районі Содового заводу на території близько 6 га стався підйом грунту на 40 см, спучування автодороги і залізничного полотна. У ряді районів Лисичанська відключені всі комунікації, зупинено тролейбусний рух, припинено рух пасажирських поїздів на ділянці Лисичанськ-Вовчеярівський.