Екологічні проблеми в Україні

             Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладеннях значно підвищилась концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові і каналізаційні стоки,  супровідні індустрії туризму. В південно-західному частині Чорного моря у зв’язку з розробкою підводних нафтових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси.

            Кризова ситуація розвивається  в чорноморських лиманах –  Дніпровсько-Бузькому, Дністровському, в Каламітській і Кар кінській затоках, а в лимані-озері Сасик вона оцінюється як катастрофічна. В лиманах спостерігається токсичні «цвітіння» синьозеленими водоростями, а з початку 80-х років як у лиманах , так і на відкритих акваторіях моря з’явилися «цвітіння», подібні до сумнозвісних «червоних припеливів». У всьому світі саме це «цвітіння» вважається найшкідливішим, бо водорості, що його спричиняють, здатні видяляти у воду сакси токсин – смертельну отруту кураре.

 

3. Донецько – Придніпровський регіон

            Донецько – Придніпровський регіон  займає близько 19% території України. Тут проживає 28% населення країни, розташовано майже 5 тис. підприємств, серед яких – гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничої, вугільної та інших галузей промисловості. Це район інтенсивного сільського господарства. Територія орних земель становить 70,4%, причому три чверті земель деградує. Грунти надмірно забруднені не тільки пестицидами та мінеральними добривами, а й важкими металами, особливо поблизу міст у радіусі 20-25 км.

                 Підприємства цього регіону викидають  в атмосферу більш як 70% загального  в Україні обсягу викидів оксидів  вуглецю та азоту, сірчистого  ангідриду, вуглеводнів. Протягом тривалого  часу не вирішується проблема  утилізації промислових відходів, яких у регіоні нагромадилось понад 10 млрд. т. Обладнання на заводах і фабриках майже сповна виробило свій ресурс, основні фонди підприємства зношені в середньому на 70%. Внаслідок цього частішають аварії, що завдають шкоди довкіллю, нерідко – надто відчутної. На більшості підприємств або не має очисних споруд, або вони  не діють; нові ресурсозберігаючі технології не впроваджуються за браком коштів.

               Найзабруднешіми містами протягом  останніх років залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривий Ріг, Алчевськ,  Дзержинськ, Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.

                Стан природного середовища регіону  можна без перебільшення назвати  кризовим. Тому необхідні здійснення  комплексу природоохоронних, рекреаційних і ре культиваційних заходів, модернізації промисловості, переорієнтація ресурсо- та енергозберігаючі технології. Сліж негайно розпочати утилізацію утилізацію відходів.

 

 

 

 

4. Українське Полісся

               Перед другою світовою війною Українське Полісся було одним із найблагополучніших регіонів Європи, славилося чистими, сповненими життям лісами, річками, прекрасними озерами, грибами, рибою, дичиною, унікальними представниками рослинного і тваринного світу.

                Сьогодні Полісся – регіон із най загрозливішою екологічною ситуацією в України та Європі. Інтенсивне вирубування лісів, необґрунтовані обсяги осушення боліт і видобутку торфу, забруднення хімічними препаратами сільгоспугідь, промислові забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар’єрів і, насамкінець, жорсткий ядерний удар чорнобильської аварії призвели до критичного екологічного стану. В дуже напруженому екологічному стані перебуває Київське водосховище, донні відкладення якого й біота забруднені радіонуклідами. Тому нагально необхідні природоохоронні заходи та зміни регіональної екополітики.

               На Поліссі переважає сільськогосподарський  напрям, хоч окремі райони, де видобуваються корисні крпалини – граніт, пісок, нафта, газ, торф, потерпають від негативного впливу гірничодобувної промисловості. Особливої шкоди завдають сотні кар’єрів, під час розробки яких відходять грунтові води, відчужуються великі площі грунтів, відбувається забруднення довкілля нафтопродуктами й газопиловими викидами (вибухові природи).

                 Величезним лихом для Полісся  стали науково необґрунтовані  меліорації, осушення боліт, що відігравали  важливу роль регуляторів річного  стоку на значних територіях. Інтенсивне осушування на Поліссі розпочалося з 1966 року. Спочатку за рахунок знищених боліт площа сільгоспугідь збільшилася на 1,6 млн. га. Та вже до 1992 р. позитивний економічний ефект змінився на негативний – у тяжкому стані опинилися не тільки території осушених боліт, а й сільгоспугіддя в цілому: 24,4% їхніх площ втрачають родючість через вітрову ерозію, 47,1% - через підкислення, 17,7% - через водну ерозію.

          Рівень  ґрунтових вод понизився в  середньому на 1,8 – 1,0 м. Близько 50% малих  річок стали жертвами необоротних  змін режиму стоку, в багатьох річок істотно зменшилася кількість риби та інших гібридобіонітів.

          Порушилися  умови відтворення представників  дикої флори та фауни, різко  зменшилися площі боліт, багатство болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів.

           Останнім часом Західному Поліссю, зокрема перлині України – Швацькому національному паркові, почала загрожувати нова небезпека. В Білорусії за 15 км на північ від парку розпочалося спорудження величезного Малоритського комбінату будівельних матеріалів. Одним із його об’єктів – кар’єр завглибшки 35 м – спричинить загибель низки прекрасних озер цього краю, серед них – найбільшого в Україні озера Світязь і завдасть непоправної шкоди національному паркові.

           Українське Полісся також потребує уваги, вироблення програми екологічного оздоровлення та відновлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Проблема чистого повітря у містах

     Автомобільні пробки, смог від викидів газів та  бензиновий сморід стали справжнім  лихом для наших міст. Із зростанням  кількості автомобілів на вулицях ситуація загострюватиметься ще більше. Кабінет Міністрів видав розпорядження від 28 січня цього року «Про затвердження плану заходів щодо зменшення негативного впливу автомобільних транспортних засобів на довкілля на 2004-2010 роки».

       Як повідомив начальник управління атмосферного повітря Мінекології Віктор Горбунов, рішення прийнято для покращення стану довкілля та здоров’я населення України, скорочення викидів шкідливих речовин автотранспортом. Відбуватиметься це шляхом впровадження заходів щодо впровадження заходів щодо підвищення технічного рівня двигунів автомобілів та удосконалення екологічного контролю транспортних засобів, поліпшення якості традиційного моторного пального та розширення використання альтернативних видів палива, а також розроблення ряду нормативно-правових актів щодо зменшення негативного впливу автотранспорту на довкілля.

             Заходи, передбачені розпорядженням, спрямовані на поступове скорочення  викидів шкідливих речовин від  автотранспорту. Вони мають здійснюватись на основі скоординованих дій центральних органів виконавчої влади і враховують вимоги міжнародних договорів, стороною якої є Україна, спрямовані на поетапне впровадження європейських нормативів. Прийнятим розпорядженням уряд зробив ще один крок у здійсненні державної екологічної політики, зокрема щодо підвищення якості атмосферного повітря.

             15 сячня цього річ у комітеті  Верховної Ради з питань екологічної  політики, природокористування та  ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи відбулися слухання щодо запровадження альтернативного виду пального, а саме газу, біопалів, водню. За оцінками фахівців до 2020 року використання альтернативного виду пального очікується на рівні 23% від його загального кількості. Тобто, основним пальним для автомашин у найближчі 20 років залишиться бензин та дизельне пальне і альтернативи використання нафтовому пальному не буде, а тому потрібно розробити раельні заходи щодо впровадження «чистих бензинів».

             З кожним роком зростає попит  на високооктановий бензин, для випуску якого нафтопереробній  промисловості необхідні величезні кошти для реконструкції виробництва. Відмова України використовувати тетратилсвинець потребує застосування альтернативних домішок, які підвищують октанове число бензину. Всесвітня хартія 1998 року забороняє введення свинцю, марганцю, заліза та інших металовмісних добавок до бензину через їх негативний вплив на навколишнє природне середовище і двигуни внутрішнього згорання. Ефірні добавки почали забороняти у розвинених країнах внаслідок їх високої проникаючої здатності і забруднення ними ґрунтових вод. Тому увага в Україні приділяється застосуванню етанолу і монометиланіліну, як високооктанових добавок до бензину, використання яких призводить до зменшення забруднення атмосферного повітря.

             Однак якщо в Україні є значні потужності з виробництва етанолу, то монометиланілін до цього часу не виробляється. Кабінет Міністрів прийняв рішення про державну підтримку створення виробництва монометиланіліну на ВАТ «Дніпроазот» , виробництво якого збільшить імпортонезалежність нашої економіки, сприятиме оздоровленню навколишнього середовища і зменшенню викидів в атмосферне повітря, забезпечить  створення робочих місць. Суттєво, що ця добавка має такий клас небезпеки, як капролактам, що використовується для виробництва жіночих панчох і не підвищує токсичних властивостей моторного пального, а його виробництво відноситься до найбільш безпечних хімічних виробництв.

            Послідовна реалізація Кабінетом  Міністрів державної політики у сфері охорони атмосферного повітря наближає вітчизняне законодавство і нормативно-правову базу до законодавства ЄС, сприяє євро інтернаціональному процесу.

 

 

3. «Гордіїв вузол» Стебника

              Донедавна одним з найбільших у світі підприємств з виробництва мінеральних добрив був Стебниківський державний гірничо-хімічний комбінат «Полімінерал». Свого часу тут щороку добували близько мільйона тонн каїнітової руди. За кілька десятиріч роботи комбінату на кількох підземних горизонтах від 40 до 650 метрів  завглибшки утворилися порожнини об’ємом понад 30 млн. кубометрів і завдовжки десятки кілометрів. Окремі з них сягають курортного Трускавця та Борислава, під яким теж є підземні порожнини, заповнені вибухонебезпечною газовою сумішшю. Над порожнинами розташовані Стебник та ряд інших населених пунктів, над якими нависла загроза провалитися під землю.

               Починаючи з 1978 року, підземні порожнини  заливає вода, розмиваючи соляні  перекриття між горизонтами та  виробниками. Воду доводиться постійно  відкачувати потужними помпами. Доки «Полімінерал» нормально працював, у нього вистачало коштів на розв’язання багатьох проблем. Але після 1992 року із занепадом підприємства ситуація поступово переросла у катастрофічну – коштів не було навіть на оплату електроенергії для роботи помп. Якщо ж вода розмиє підземні перекриття, це може спричинити техногенний землетрус потужністю до 8 балів. За принципом «доміно» проваляться підземні порожнини з вибухонебезпечною сумішшю під Бориславом…

             Аби запобігти катастрофі загальноєвропейського масштабу, необхідно цей край оголосити зоною екологічного лиха, знайти кошти для фінансування комплексу природоохоронних заходів, реконструкції стебніковського «Полімінералу» і продовження видобутку калійних руд, а відпрацьованою породою закладати підземні порожнини.

           Загрозлива  ситуація склалася і в сусідньому  Бориславі, розташованому за кілька  кілометрів від Стебника і  тісно пов’язаного з ним. Колись  потужний промисловий центр, нинішній  Борислав ледь виживає, хоч під ним – ціле нафтогазове море, а калюжі нафти можна побачити на подвір’ях та городах. Гине колись найпотужніша в світі шахта з добування озокериту – поклади цього універсального мінералу під Бориславом найбільші на планеті, а ціна його сумірна з ціною золота.

            Для покращення даної ситуації необхідно щоб в даному краї запрацювали усі великі підприємства області, а для цього держава повинна допомогти з держбюджету бодай позиками або тривалими кредитами. А коли вищезгадані підприємства «стануть на ноги»,  вони і самі взмозі навести порядок у «себе вдома». Отож єдина проблема на сьогоднішній момент – це фінансування і нерозумна політика держави, бо, наприклад, навіть за економічної кризи  сільськогосподарська галузь України щороку купує в Білорусії два мільйони тонн калійних добрив вартістю 75 доларів за тонну. А стебниківський «Полімінерал» продає їх по 11 доларів за тонну і може за нормальної оплати забезпечити ними всю Україну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

            Наша епоха увійде в історію  цивілізації не лише як ера великих досягнень людства, бурхливого розвитку науки, техніки й технології, освоєння Космосу, а й, на жаль, як доба глобальної екологічної кризи. Її спричинили: демографічний вибух, прогресуюче забруднення атмосфери, гідросфери й верхнього шару літосфери, величезні нагромадження відходів людської діяльності за одночасного виснаження практично усіх видів природних ресурсів.