Загрязнение гидросферы, биосферы и атмосферы

 

 

План

Вступ 3

1. Поняття,  типи та види забруднень. 4

2. Забруднення  атмосфери. 7

2.1. Способи боротьби з забрудненням  атмосфери. 10

3. Забруднення  гідросфери. 12

3.1. Способи боротьби з забрудненням  гідросфери. 15

4. Забруднення  літосфери. 17

4.1. Способи боротьби з забрудненням  літосфери. 19

Висновки 20

Список  використаної літератури 21

 

 

Вступ

 

На сучасному  етапі, дуже важливою є проблема екології. Все більше виникає проблем пов’язаних з забрудненням навколишнього середовища та порушенням життєвого циклу живих  організмів. Людина  досі не повністю розуміє всіх наслідків своєї  діяльності, так як досі робить помилки, а все через бажання задоволення своїх потреб, які не завжди досягаються без негативних наслідків.

Ми повинні навчитися  раціонально використовувати ресурси, завдавати як можна менше шкоди  навколишньому середовищу і всьому, що до нього відноситься. Чітко розуміти серйозність проблем, що викликанні порушенням у структурі сфер Землі, адже це може викликати дуже фатальні наслідки, які, навіть, можуть призвести  до загибелі всього живого. Треба дотримуватись  законів розвитку суспільства і природи та законів взаємодії між ними. Ці закони належить свідомо виконувати, щоб процес природокористування постійно перебував під суворим контролем і регулювався державою. Реалізація згаданих законів відбувається через дотримання відповідних принципів раціонального природокористування, під якими розуміються певні економічно обумовлені правила поведінки людини і суспільства в природному середовищі. Дотримання принципів раціонального природокористування дозволить розробити заходи з охорони довкілля, відновити порушені взаємозв’язки в екосистемах, запобігти загостренню екологічних ситуацій.

 

 

1. Поняття, типи та види забруднень.

 

В екологічному визначенні поняття «забруднення» намагаються  відійти від антропоцентризму, наголошуючи  на тому, що воно стосується не лише людей  і створеного ними штучного середовища, а сукупності всіх видів у біосфері та Землі з найближчим космосом. Отже, забруднення навколишнього середовища – це надходження в сфери Землі будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин, видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) або виникнення в ньому нових, зазвичай не характерних фізичних, хімічних чинників у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом. Забруднення може бути спричинено факторами природного (землетруси, виверження вулканів, атмосферні опади і т.п.) і антропогенного походження (викиди і скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних та інших речовин суб'єктами господарської діяльності). Вплив забруднюючих речовин на середовище зумовлений їх токсичністю та обсягом надходження, а також залежить від стійкості цього середовища проти негативних зовнішніх подразників.

Всі типи забруднювачів можна розділити по їх природі на:

• фізичні;
• хімічні;
• біологічні;
• інформаційні.

Окрім цих існують  класифікації за їх походженням (сільськогосподарські, промислові, побутові), за рівнем їх небезпеки  та інші. Розглянемо детальніше фізичні, хімічні, біологічні та інформаційні типи забруднювачів.

До фізичного  забруднення відносяться:

• теплове забруднення (основне джерело – теплоелектростанції);
• світлове забруднення (фактор занепокоєння багатьох біологічних видів);
• електромагнітні поля (виникають навколо високовольтних ліній електропередач, а також створюються численними побутовими приладами, мобільними телефонами і т.п.);
• радіаційне забруднення - пов'язано з додатковим (до природного фону) опроміненням через попадання в середовище радіонуклідів раніше відсутніх у біосфері, наприклад: плутоній) внаслідок планових та аварійних викидів. Ще однією причиною опромінення є медичні операції (наприклад, рентгенівське обстеження).

Хімічне забруднення - один з найстаріших типів забруднення навколишнього середовища. Розрізняють руйнівні (в продовж певного періоду руйнуються) і стійкі хімічні забруднювачі. Останні особливо небезпечні, оскільки можуть накопичуватися в біосфері. Наявність стійких забруднювачів пояснюється тим, що людина синтезує нові речовини і їх класи, які раніше були відсутні в біосфері, а отже, в природі відсутні природні шляхи утилізації цих речовин.

Біологічне забруднення - це привнесення в середовище і розмноження в ній небажаних для людини організмів (патогенні мікроорганізми). В якості біологічного забруднення також може виступати інтродукція нешкідливих, на перший погляд, видів.

Інформаційне забруднення - потік негативної інформації, що надходить з різних інформаційних каналів. Особливо актуальним це питання стало в останні часи: члени сучасного інформаційного суспільства постійно піддаються впливу хвиль негативної інформації. Всі біди і катастрофи світу миттєво стають загальновідомі і обрушуються на індивідуума. Інформаційне забруднення відчувають і інші біологічні види - різноманітні фактори занепокоєння, які несуть інформаційне (сигнальне) навантаження: шум, світло. До інформаційного також відноситься і візуальне забруднення, викликане одноманітною архітектурою сучасного світу.

Що стосується видів  забруднення навколишнього середовища, то до них можна віднести:

• інгредієнтне забруднення як сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт — складова частина складної сполуки або суміші);
• параметричне забруднення, пов´язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища — одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості тощо);
• біоценотичне забруднення, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;
• стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція — руйнування) являє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

 

2. Забруднення атмосфери.

 

Атмосфера є однією з найголовніших умов життя на нашій планеті. Без їжі людина може прожити місяць, без води —  тиждень, а без повітря не може прожити й двох хвилин, як і інші живі організмі. Вона має величезне  екологічне значення: захищає живі організми від згубного впливу космічних  випромінювань та ударів метеоритів, регулює сезонні й добові коливання  температури, є носієм тепла й  вологи, а для деяких організмів (бактерії, літаючі комахи, птахи  та ін.) атмосфера є основним середовищем  життя.

Останнім часом  вчені-метеорологи б'ють тривогу: схоже на те, що атмосфера Землі  розігрівається значно швидше, ніж  будь-коли в минулому. Це зумовлено  діяльністю людини, яка, по-перше, підігріває атмосферу шляхом спалювання великої  кількості вугілля, нафти, газу, а  також роботи атомних електростанцій. По-друге, і це найголовніше, спалювання органічного палива, а також знищення лісів призводить до накопичення  в атмосфері кількості вуглекислого газу (за 120 років збільшився на 17%).  Все це призводить до підвищення середньої  річної температури, що може викликати значні кліматичні зміни, більшість яких будуть мати для людей дуже негативні наслідки. Парниковий ефект змінить такі критично важливі величини, як кількість опадів, шар хмар, океанічні течії, розміри полярних крижаних шапок.

Ще однією проблемою  забруднення атмосфери є утворення озонових «дір». Ультрафіолетові промені надзвичайно шкідливі для всього живого й приводять до розриву молекул білків і загибелі живих клітин. А саме озоновий шар Землі захищає нас і всю біосферу від згубної дії цих променів.

Так звані озонові  «діри» виявлені над Антарктидою, де вміст озону менший від звичайного на 40—50 %. Ця озонова діра з року в рік збільшує свою площу й сьогодні вона вже більша за материк Антарктиди. Також виявлено ці «діри» у Північній півкулі, щоправда, менших розмірів, ніж антарктична. Таке зниження вмісту озону в атмосфері загрожує зменшенням врожаїв сільськогосподарських рослин, збільшенню захворювань тварин і людей, шкідливих мутацій тощо, а у разі його зникнення взагалі все загине.

Руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини (наприклад, окиси азоту), що потрапляють у стратосферу з висхідними повітряними течіями. Сучасна промисловість у все більшій кількості використовує так звані фреони (хлорфторметани, такі як: CFCI, CFzClBr тощо). Вони широко застосовуються як холодоагенти в рефрижераторах і домашніх холодильниках, як аерозольні розбризкувачі в балончиках з фарбою, лаком, парфумами, для очистки напівпровідникових схем тощо. Вони надзвичайно стійкі й можуть зберігатись в атмосфері до 80 років. Пари фреонів із висхідними повітряними течіями потрапляють в стратосферу, де під впливом УФ-випромінювання Сонця їхні молекули розпадаються, вивільняючи атоми хлору. Ця речовина діє як дуже сильний каталізатор, розкладаючи молекули озону до кисню. Один атом хлору здатен розкласти 100 тис молекул озону.

Ще одними наслідками потраплянні шкідливих речовин в атмосферу є такі як:

• смог, що виникає в результаті складних фотохімічних реакцій у повітрі, забрудненому вуглеводнями, пилом, сажею й окисами азоту під впливом сонячного світла, підвищеної температури нижніх шарів повітря та великої кількості озону, який виділяється в результаті розпаду двоокису азоту під дією олефінів з неповністю згорілого автомобільного палива. У сухому, загазованому й теплому повітрі виникає синюватий туман, що неприємно пахне, подразнює очі, викликає бронхіальну астму і емфізему легенів, листя на деревах в'яне, стає плямистим, жовкне і т.д.
• кислотні дощі - окиси сірки й азоту, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій і автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами.

В результаті всього цього:

• гинуть ліси (особливо чутливі до кислотних дощів кедр, бук і тис);
• отруюється вода озер і ставків, де гине риба, зникають комахи;
• щезають водоплаваючі птахи й тварини, що харчуються комахами;
• гинуть ліси у гірських районах (таких, як Карпати), що викликає гірські зсуви й селеві потоки;
• прискорюється руйнування пам'ятників архітектури й житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром і вапняком;
• збільшується кількість захворювань людей (подразнення очей, хвороби дихальних шляхів тощо).

Окрім вказаних вище забруднень атмосфери, існують ще шумове (визначається зміною рівня тиску  повітря – шум автомобілів, рок-концерти і т.д.), вібраційне (тривалі вібрації завдають великої шкоди організму - роботи в шахтах з відбійним молотком і т.д.) та електромагнітне (висока напруга електромагнітних полів, що викликає головний біль і сильну втому, безсоння, неврози, тяжкі захворювання) забруднення атмосфери.

 

2.1. Способи боротьби  з забрудненням атмосфери.

 

Основними й найбільш дійовими методами боротьби з забрудненнями  атмосфери є економічні. В багатьох розвинених країнах діє продумана  система заохочувальних і заборонних заходів, які допомагають уникнути забруднень. Фірми, що впроваджують безвідхідні  технології, новітні системи очисних  фільтрів тощо, отримують значні податкові  пільги, що дає їм переваги над конкурентами. У той же час ті фірми, що забруднюють  атмосферу, змушені платити дуже великі податки й штрафи. Велике значення має виховна й просвітницька  робота. Існують також організаційні, технологічні й інші засоби боротьби з забрудненнями атмосфери.

Основні методи боротьби з забрудненням атмосфери:

• зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних, забезпечених новітніми системами очищення й утилізації (корисного використання) газових і пилових викидів. Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту (сірчаного колчедану, FeSz). Ефективне очищення вугілля зменшує вміст сірчаних окислів у димах ТЕС на 98—99 %;
• заміна вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим паливом — газом. ТЕС, що працюють на природному газі, крім COz і окислів азоту (останні теж можна вловити з диму), не викидають в повітря шкідливих газів;
• регулювання двигунів внутрішнього згоряння в автомобілях, установка на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до COz, заміна шкідливого етильованого бензину (який забруднює повітря свинцем) на  менш шкідливий;
• озеленення міст і селищ;
• правильне планування житлових і промислових районів у межах міста, їх треба розташовувати якомога далі один від одного, а між ними обов'язково створювати зони зелених насаджень, а автомобільні траси з напруженим рухом (особливо вантажівок) планувати за межами житлових районів;
• використання звукопоглинаючих матеріалів при будівництві житлових і промислових будинків.

 

3. Забруднення гідросфери.

 

Гідросфера, або  водяна оболонка Землі,— це її моря й океани, крижані шапки приполярних  районів, ріки, озера й підземні води. Вода виконує дуже важливі екологічні функції:

• це головна складова частина всіх живих організмів;
• основний механізм здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);
• головний агент-переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів;
• води Світового океану є основним кліматоутворюючим фактором, основним акумулятором сонячної енергії і «кухнею» погоди для всієї планети;
• один із найважливіших видів мінеральної сировини, головний природний ресурс споживання людства (людство використовує її в тисячу разів більше, ніж нафти чи вугілля).