Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2014 в 21:27, отчет по практике
В одному з найзначніших районів Києва розташувалася одна з провідних науково-дослідних установ харчової промисловості України, що здійснює наукове забезпечення спиртової, лікерно-горілчаної та дріжджової галузей, а також розроблення та впровадження нових біотехнологій комплексного використання сільськогосподарської сировини.
Але для початку трішки історії…
Після початку першої світової війни виробітку горілки було припинена, різко знизилося і виробництво спирту. У перші роки Радянської влади працювало невелике число спиртних заводів, що задовольняли невідкладні потреби народного господарства.
Впровадження цієї технології дозволить створити енергоавтономне виробництво біоетанолу, зменшити енергоспоживання за рахунок отримання біогазу з відходів виробництва та одержати конкурентноспроможну продукцію.
Основними напрямами
та предметом діяльності
Інститут займається також застосуванням харчових добавок у хлібопекарській, кондитерській, олієжировій, харчоконцентратній галузях, у виробництві алкогольних і безалкогольних напоїв, розробляє технології і рецептури продуктів профілактичного, лікувального призначення та дитячого харчування; розв'язує питання стандартизації, контролю виробництва та якості харчових продуктів, охорони навколишнього середовища.
В основу наукових досліджень і виробничої діяльності інституту покладено комплекс робіт, спрямованих на розробку і вдосконалення технології та якості харчових продуктів, підвищення ступеня їх поживності та збалансованості збагачуванням корисними видами добавок.
Охорона навколишнього середовища - це нагальна проблема усіх спиртових заводів України, особливо тих, що переробляють мелясу, а також і відділу екології УкрНДІспиртбіопрод. В наш час в Україні більше як 1000 га сільськогосподарських земель зайнято під бардонакопичувачі. Крім того, що стічні води спиртозаводів займають таку велику площу родючих земель, вони є джерелом отруєння навколишнього середовища смердючими викидами та забруднення підземних вод органічними та мінеральними речовинами.
Науковцями відділу встановлено, що кількість забруднень на 1000 дал спирту по показнику ХСК в залежності від способу виробництва становить: післяспиртова мелясна барда - 12,0 т, конденсати вторинної пари від упарювання післяспиртової мелясної барди - 0,25 т, інші стічні води, що потребують очистки від забруднень - 0,18т.
Головне завдання відділу є розробка технологій очищення стічних вод спиртового та хлібопекарського виробництв, а також нормування водних ресурсів згаданих підприємств. Відділ займається екологією водних ресурсів - біологічним очищенням стічних вод в анаеробних (з одержання біогазу) та доочищенням стічних вод в аеробних умовах. Також відділ займається розробкою норм водопостачання і водовідведення. Розробляються схеми раціонального використання чистої води.
Розробляються розділи з техніки безпеки і охорони праці всіх виробництв спиртової галузі. Впроваджуються методи по захисту атмосфери від газових викидів.
Відділ розробляє також технології біосинтезу біологічно-активних речовин займається розробкою технологій доочищення стічних вод за допомогою ціанобактерій, одержання екологічно чистого бета-каротину із мікроводоростей, одержання стимуляторів росту рослин на основі глибинного культивування ендофітів-симбіонтів вищих рослин.
У відділі розроблена технологія одержання біогазу із стічних вод спиртових заводів. Технологія базується на використанні новітніх анаеробних біореакторів, в яких застосовується спеціально підібрана адаптована до стічних вод спиртових мелясових заводів анаеробна гранульована біомаса мікроорганізмів. Завдяки цьому в десятки раз підвищується кількість мікроорганізмів-деструкторів в одиниці об'єму біореактора. Це дозволяє значно зменшити об'єм анаеробних біореакторів. Технологія дозволяє одержати на заводі з виробничою потужністю по спирту 6 тис дал/добу близько 5,5 млн. м3 біогазу за рік, що еквівалентно 4 млн. м3 природного газу. Використання цього біогазу в котельні заводу як енергетичного палива дає можливість заощадити на виробництво спирту значну кількість палива. Сучасний рівень розробок по очистці концентрованих стічних вод з одержанням біогазу дозволяє зменшити забрудненість барди на 80% і отримати 500 м3 з кожної тони ХСК.
Одна з важливих розробок відділу - друга стадія очистки в аеробних умовах. Вона повинна забезпечити ефективну очистку, можливість тривалих перерв в роботі і швидкий вихід на регламентні показники при повторних запусках споруд. Найбільше цим вимогам відповідає технологія біологічного очищення стічних вод за допомогою мікроорганізмів, іммобілізованих на нерухомому волокнистому носії. Біологічне очищення промислових стічних вод за допомогою іммобілізованих мікроорганізмів має такі переваги перед очищенням за допомогою вільноплаваючого активного мулу:
Бактеріальна біомаса, що накопичується на нерухомому носії, частково поїдається найпростішими і підтримується на необхідному рівні. За час тривалої експлуатації очисних споруд серед мікроорганізмів, іммобілізованих на нерухомому носії, встановлюється відносна рівновага, що істотно забезпечує низький приріст біомаси.
Основними завданнями лабораторії екології в УкрНДІспиртбіопрод є такі:
Права лабораторії екології в УкрНДІспиртбіопрод:
Відповідальність лабораторії:
В останні роки в Національному університеті харчових технологій та
УкрНДІспиртбіопрод із залученням науково-технічного потенціалу передових підприємств спиртової галузі розроблені інноваційні енергозаощаджуючі технології, які передбачають заміну солоду на концентровані термостабільні ферментні препарати селективної дії, низькотемпературну водно-теплову обробку зернової сировини, рекуперацію вторинної теплоти за схемою „заміс – сусло” та „барда – заміс”, використання високоефективних спіральних теплообмінників, пластинчастих та повітряних дефлегматорів, підвищення концентрації сухих речовин зернового сусла до 26...29 % та концентрації спирту в бражці до 13...15 %, повернення фільтрату барди (до 50 %) на приготування замісу; застосування нових селекцій термотолерантних та осмофільних спиртових дріжджів, оцукрення вуглеводів сусла в бродильному апараті, безперервне бродіння зернового сусла, рекуперативне використання вторинних теплових потоків у брагоректифікаційних установках із ступеневим перепадом тиску в колонах та вакуумних БРУ, утилізацію спиртовмісних відходів ректифікації та максимальне вилучення з них етилового спирту, комплексну переробку сировиниз виробництвом додаткової товарної продукції (пресованих хлібопекарських дріжджів, скрапленого СО2, бетаїна).Розширена сировинна база за рахунок розроблення технології переробки зернового сорго та вологої кукурудзи.
Розроблені теоретичні основи використання теплових насосів в системі БРУ. Науково-технічні (інтелектуальні) інвестиції науковців та виробничників спиртову галузь дозволили без залучення бюджетних коштів розробити та впровадити у виробництво технологію технічного та денатурованого спирту, спирту ректифікованого денатурованого для парфумерно-косметичної продукції, технічних рідин в потоці ректифікації, спирту-сирцю, високооктановї кисневмісної добавки та її сирцю, біоетанолу та біоетанолу-сирцю. За результатами науково-дослідних робіт отримано більше 50 патентів України на винаходи, значна кількість з яких впроваджена у виробництво.
Спиртові заводи, які впровадили інноваційні технології, знизили питомі витрати енергоносіїв до 3,6 – 4,0 кг умовного палива на декалітр (що відповідає європейським нормам енергоспоживання) при середній по галузі – 5,8 кг/дал. В той же час спиртові заводи, які з різних причин не впроваджували інноваційні технології витрачають 10 і більше кг умовного палива на декалітр. Такі підприємства не мають перспективи в майбутньому.
Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих” передбачено оступове нарощування потужностей по виробництву біоетанолу з обов,язковим додаванням його до моторних палив, починаючи з 2,0 %, у 2008 році до 5,0 % у 2010 році .Виробництво біоетанолу – високооктанової кисневмісної добавки до бензинів розпочато в Україні з 1999 року.
При сьогоднішніму технічному стані більшості спиртових заводів України в собівартості біоетанолу із зерна на сировину припадає 25...27 грн/дал, на енергоносії 6...8 грн/дал.
Широкомасштабне виробництво біоетанолу в Україні можливе тільки за умови його конкурентоспроможності порівняно з іншими паливними оксигенатами та бензином. Ефективною з точки зору енергозбереження та охорони довкілля є біологічна очистка післяспиртової барди метаноутворюючими бактеріями з отриманням біогазу. В залежності від вмісту метану енергоємність біогазу становить 23-25 МДж/м3, тобто 70 % від енергоємності природного газу.
Біологічна очистка післяспиртової барди дозволяє додатково отримати від 1800 до 3000 м3 біогазу на 1000 декалітрів спирту, що еквівалентно 40 % потребам природного газу спиртового заводу, зменшити забруднення стічних вод на 70-90%, отримати високоякісне органічне добриво та створити автономне виробництво біоетанолу з замкнутим циклом енерго- та водоспоживання. Пілотна установка по виробництву біогазу змонтована на Лужанському експериментальному спиртзаводі.