Контрольная работа по "Экологии"

Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). 

Екологічна валентність — це здатність організму витримувати певну амплітуду коливань факторів навколишнього середовища.

Правило Шелфорда — закон толерантності, один з основних принципів екології, згідно з яким присутність або процвітання популяціїбудь-яких організмів у даному місцезнаходженні залежить від комплексу екологічних факторів, до кожного з яких в організмі існує певний діапазон толерантності (витривалості)

Пластичність - здатність організму існувати в певному діапазоні значень екологічного чинника. Пластичність визначається нормою реакції.

При́нцип ліміту́ючих  фа́кторів — це кілька законів екології, що аналізують вплив екологічних факторів на живі організми (рослини, тварини).  

трофічний ланцюжок — набір взаємовідношень між різними групами організмів, які визначають послідовність перетворення біомаси і енергії векосистемі. Так, наприклад, енергія сонця служить джерелом енергії для трави, яка служить їжею худобі, яка, у свою чергу, служить їжею людині.

Біома́са (від біо … і маса), загальна маса особин одного виду, групи видів чи спільноти в цілому, яка припадає на одиницю поверхні або об'єму місцеперебування; один з найважливіших екологічних термінів.

Біопродуктивність — здатність природних біоценозів або окремих їх компонентів підтримувати певну швидкість відтворення живих організмів, що входять до їх складу. 

Екологі́чна пірамі́да (або трофічна піраміда, харчова піраміда) — графічне подання зміни кількості біомасиабо біопродуктивності на кожному трофічному рівні екосистеми. 

6. Жива система — єдність, що складається з самоорганізуються, самовідтворюваних елементів, активно взаємодіють з навколишнім середовищем, має специфічні ознаки притаманні живим істотам.

Навко́лишнє приро́дне  середо́вище  — всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). 

Умови існування, - це сукупність необхідних для організму елементів середовища, з якими він знаходиться в нерозривній єдності і без яких він існувати не може.

Екотоп - певний комплекс екологічних факторів (повітряний, водний, температурний, мінерального живлення, температурно-радіаційний та ін.) на певній ділянці земної поверхні. Складається з кліматопа і едафотопа та / або гідротопа.

Приро́дні ресу́рси — це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини.

Міграція підземних вод – рух підземних вод в земній корі, який зумовлює зміну їх складу і властивостей.

 Екологічний тип -Група особин к.-л. виду, пристосувалася до існування в певному місці проживання і відрізняється від інших особин цього ж виду спадково закріпленими особливостями.

Життєва форма  — морфологічна будова рослин, що склалася у процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді пристосування їх до умов життя.

Еврибіонти — біологічні види з великою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами до різноманітних умов існування.

Стенобіонти — біологічні види з малою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами пристосованих лише до вузького наборуекологічних систем. 

ЕВРИТЕРМи- організми, здатні жити в умовах значних коливань температури середовища.

Стенотерм (stenotherm) [грец. stenos - вузький і лат. therme - тепло] - організм, який живе при постійних температурних умовах;

 

 

ЕВРИГАЛІННІ ОРГАНІЗМИ - евригалінні організми (від грец. ευρύς – поширений і άλς – сіль) морські організми, що можуть жити в умовах значних коливань солоності води.

Cтеногалінні організми - здатні жити лише при певній солоності води; С-і організми - морські організми, здатні переносити лише незначні коливання солоності води. 

Пойкілоте́рмні органі́зми (грец. ποικιλος — мінливий і грец. θέρμη — тепло) — організми, які не спроможні підтримувати температуру тіла на стабільному рівні. 

Гомойоте́рмні органі́зми (грец. όμοιος грец. θέρμη — тепло) — здатність підтримувати температуру тіла на відносно стабільному рівні з добовими, сезонними коливаннями, котрі не перебільшують 2°С.

Еврифаг –всеїдна тварина, що живиться багатьма харчовими об'єктами

Стенофаг - Тварина, що живиться небагатьма, однорідними за своїм складом кормами.

ПОЛІФАГИ- організми, що живляться різноманітними кормами

Монофаг – тварина, яка харчується одним видом корма.

Фітофаг - Тварина, що живиться рослинною їжею.

УРБОСИСТЕМА - Нестійка природно-антропогенна система, що складається з архітектурно-будівельних об'єктів і різко порушених природних екосистем  

Урбоекосистема – природно-територіальний комплекс (геокомплекс) з усією його ієрархічною структурою – від ландшафту до фації, котрий знаходиться під безпосереднім впливом (минулим, сьогоднішнім та майбутнім) міста. 

Антропогенна трансформація - це зміна ландшафтних систем під впливом господарської діяльності людини.

Антропогенний тиск - пряма усвідомлена або непряма і неусвідомлена дія людини і результатів його діяльності, що викликає зміну природного середовища і природних ландшафтів.

7. Найважливішими функціями організмового рівня є розмноження та насичення простору живою речовиною, відтворення життєвого субстрату, постійний процес синтезу та деструкції, тобто біотичного кругообігу. У багатоклітинних організмів під час індивідуального розвитку клітини спеціалізуються за будовою та виконуваними функціями, формуючи тканини і органи. Різні органи взаємодіють між собою, об'єднуючись у системи органів. Цим забезпечується функціонування цілісного організму, або організмовий рівень організації живої матерії. Зазначимо, що в одноклітинних організмів організмовий рівень збігається з клітинним.

Основною функцією популяційного  рівня є формування у межах  певного ареалу такого кількісного  і якісного складу виду, який за структурою і життєвими особливостями найбільше  відповідає середовищу його існування. Усередині популяція може поділятися на стада, зграї, родини, колонії та інші сукупності організмів, що поєднуються  певними структурно-функціональними  зв'язками. Особливістю популяційно-видового рівня організації живої матерії є вільний обмін спадковою інформацією між різними представниками певного виду та передача її нащадкам. Цей рівень організації живого характеризується надзвичайною різноманітністю. Ви знаєте, що на нашій планеті мешкає понад два мільйони видів різноманітних організмів: прокаріотів, рослин, грибів, тварин.

Нарешті, на екосистемному  рівні здійснюється найважливіша функція  живих систем - безперервний обмін  речовинами, енергією та інформацією  між усіма живими компонентами та середовищем їхнього існування. Цей кругообіг речовин і трансформація  енергії в екосистемах будь-якої складності відбувається завдяки взаємодії  організмів різних трофічних груп між  собою та навколишнім середовищем.

8.Геліофіти - світлолюбні рослини, що віддають перевагу яскраво освітленим місцям зростання; До геліофітів відносяться такі види, як кукурудза, цукрова тростина, білоус стиснутий, різні види ковили, костриця овеча, чимало видів родин – Гвоздичні, Лободові, Молочайні. В цю групу також входять лісові ефемероїди помірних широт – зірочки, ряст, підсніжник, проліска.

Сціофіти - тіневитривалі або тінелюбні рослини, що здатні переносити значне затінення; До сціофітів відносяться такі рослини, як зелені мохи, плауни, квасениця звичайна, грушанки, веснівка дволиста, купина лікарська, копитняк, плющ.

Геліосціофіти - рослини, що більш краще почувають себе в затінених місцезростаннях, однак можуть переносити достатнє освітлення; Геліосціофіти та сціогеліофіти за своєю морфологічною організацією подібні або до геліофітів, або до сціофітів. До цієї групи відноситься ряд лучних і лісових трав, деякі чагарники та чагарнички (наприклад, чемериця біла, коронарія зозуляча, суниці лісові, тонконіг дібровний, наперстянка великоквіткова та ін.). З деревних рослин до цієї групи входять береза, модрина, дуб, ясен, липа, черемха.

Сціогеліофіти -  рослини, що добре зростають на освітлених місцях, але можуть переносити більше або менше затінення

9. ІНВАЗІЙНІ ПОПУЛЯЦІЇ - популяція ще нездатна до самопідтримання, залежить від занесення насіння ззовні, складається переважно з прегенеративних особин

Нормальна популяція – відбувається самопідтримання, в основному переважають генеративні рослини,

Регресивна популяція – втрата здатності самопідтримання, переважають постгенеративні.

Чисельність популяції - це загальна кількість особин, що мешкають у межах якоїсь території або в угрупованні.

Щільність популяції — число особин (тварин, рослин, мікроорганізмів) у розрахунку на одиницю об'єму (води, повітря або грунту) або поверхні (грунту або дна водойми).

Зграя — системна цілісність, структурована група ссавців, риб або птахів, зазвичай одного виду, що знаходяться в схожому біологічному стані, активно підтримують взаємний контакт і що координують свої дії; зграя складається з особин, які виконують ряд важливих життєвих функцій, будучи членами тієї або іншої зграї впродовж більшої частини свого життя.

Стадо - група тварин, об'єднана за рахунок поведінкових механізмів. До складу стада входять здебільшого тварини одного виду, можливе об'єднання в стадо представників різних видів.

Коло́нія (лат. colonia — поселення) — поселення громадян поза межами своєї країни; територія чи країна, що позбавлена незалежності та знаходиться під владою іншої держави (метрополії).

Родина - базова комірка суспільства, що характеризується, зокрема, такими невід'ємними стабільними ознаками: 
-союзом чоловіка і жінки; 
-добровільністю вступу в шлюб; 
-члени сім'ї пов'язані спільністю побуту; 
-вступом в шлюбні відносини; 
-прагненням до народження, соціалізації і виховання дітей.

Наро́джуваність — процес дітородження в сукупності людей, що складають покоління (генерацію) або в сукупності поколінь — населення (людність).

Смертність — демографічний показник кількості смертей у певній популяції або певній підгрупі населення в одиницю часу, що найчастіше визначається як кількість смертей на 1000 осіб на рік.

СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ - характер розподілу особин у просторі, а також за статевим, віковим та іншим морфологічними і фізіологічними ознаками.

Флуктуації чисельності - сильні або менш сильні коливання чисельності певної популяції. Незвичайні флюктуації чисельності обумовлюються головним чином негативними зовнішніми факторами.

Мутуалізм - тип співіснування різних видів, від якого вони взаємно дістають користь. Мутуалізм розглядають як один з різновидів симбіозу.

Коменсалі́зм (від лат. cum — «разом з» і mensa — «стіл») — в екології — вид симбіотичної взаємодії між двома живими організмами, коли один з них — коменсал — отримує від другого їжу чи іншу користь, не зашкоджуючи йому, але й не надаючи ніяких переваг. 

Паразитизм (від ін-грец. παράσιτος - «нахлібник») - один з видів співіснування організмів. Це явище, при якому два і більш організму, не пов'язані між собою філогенетично, генетично різнорідні, співіснують протягом тривалого періоду часу, при цьому вони знаходяться в антагоністичних відносинах.

Хижацтво в екології — тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак харчується іншими організмами, жертвою. 

Симбіо́з — взаємодія і співіснування різних біологічних видів.

Конкуренція — тип міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин, за якого популяція або особини у боротьбі за харчування, місцепроживання та інші необхідні для життя умови, впливають один на другого негативно.

Нейтралізм — форма біотичних взаємовідносин, при якій співіснування двох видів на одній території не здійснює на них безпосереднього впливу та не має ні позитивних, ні негативних наслідків.

Аменсалі́зм (від лат. mensa — трапеза) − форма біотичних взаємовідносин між організмами, при якій один вид пригнічує життєдіяльність іншого, але при цьому не відчуває негативного або позитивного впливу у відповідь. 

Протокооперація (++) — це взаємодія між популяціями двох видів, при якій обидва одержують взаємовигідну користь, але їх співіснування є факультативним.

Алелопатія — властивість (біологічний феномен) рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, котрі пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів.

Ценопопуляція – сукупність особин одного виду , що займає певну територію, знаходиться в межах одного й того самого синтаксону, формується під впливами однорідних фітоценотичних умов і однаково на них реагує.

Етологія (грец. ἦθος (ethos) - звичай, характер) — польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин. 

трофічний ланцюжок — набір взаємовідношень між різними групами організмів, які визначають послідовність перетворення біомаси і енергії векосистемі. 

ТРОФІЧНий ЗВ'ЯЗок- форма зв'язків між популяціями в біоценозі, що проявляються в харчуванні особин одного виду за рахунок живих особин ін. виду, продуктів їх життєдіяльності або їх мертвих залишків.

Трофічна сітка-харчові відносини груп організмів в угрупованні, де всі живі істоти є об'єктами живлення інших.

коевол́юція (або Спряжена еволюція) — «це зміна біологічного об'єкта, викликана зміною пов'язаного з ним об'єкта»

10. Прикладом коеволюції може служити динаміка розвитку системи «рослина — гусениці, що її поїдають». Рослина виробляє отруйні для гусениць речовини, але певні види гусениць (наприклад, гусениці метелика монарха) в ході еволюції придбали нечутливість до рослинних отрут; більш того, вони накопичують їх в своєму тілі і самі стають неїстівними для птахів.