Природні ресурси України

Ртуттні руди вже давно видобувають у Микитівському родовищі кіновару (Донбасс), а також розвідані в районі Вишкова  на   Закарпатті. За останні роки розвідане і підготовлене до розробки  Мужіївське   родовище золота на Закарпатті, крім того  значні рудопрояви золота є  в Черкаській і Дніпропетровській областях.

Територія України  є  в цілому багата на нерудні корисні  копалини і тому її соціально-економічний комплекс практично повністю  забезпечений ресурсами будівельних матеріалів і значною  мірою – покладами гірничо-хімічної сировини.

Родовища самородної сірки Прикарпаття  (Новий Роздол,   Яворів)  не тільки забезпечують потреби України, але і дають змогу експортувати сірку в інші країни світу. Хоча з точки зору екологічної безпеки треба зменшити масштаби її видобутку.

Поклади калійних солей  сконцентровані  у  Передкарпатському соленосному басейні. Загальні запаси 13 –и  розвіданих родовищ становлять майже 3 млрд. т. а в перерахунку на поживну  речовину   К2 О – близько 300 млн. т. Тепер розробляються Калусько-Голинське   (Івано-франківська обл.) і Стебницьке (Львівська обл.) родовища.

Важливою сировиною для харчової і  хімічної  промисловості  є кухонна сіль, яка представлена величезними родовищами кам’яної солі-га-літу (Бахматським, Слов’янським і Новокарфагенським на Донбассі та Солотвина на Закарпатті). Вже майже тисячу років видобувають сіль із  силь-номінералізованих підземних вод Передкарпаття, самоосадних солей затоки Сиваш, та з інших солоних лиманів Чорноморсько-Азовського  узбережжя Криму. Розвідані запаси солей перевищують 9 млрд. т., а  з  урахуванням відкритих солянокупольних  структур Дніпровсько-Донецької  западини і Одеської області, а також того, що запаси ропи в озерах і лиманах  півдня України постійно поповнюється, можна сказати, що держава володіє практично необмеженими запасами кухоннї солі.

Із фосфатних руд на території України поширені переважно фосфорити, але родовища їх мають незначні запаси, низький вміст Р2О5 і несприятливі умови експлуатації. Із всіх родовищ Волино-Поділля, Придністров’я і Дніпровсько-Донецької западини найбільш відомі і вивчені Незвіське (Івано-Франківська обл.) і Кроливецьке (Сумська обл.).

Вогнетривкі глини, що використовуються для виробництва  термічно стійких матеріалів в основному  концентруються  в  родовищах  Дон-басу (Часояворське, Новорайське)  та  Придніпров’я (Поволзьке,  П’яти-хатське, Кіровоградське).  Бентонітові  глини з високими адсорбційними  властивостями,  пластичні  і  легкоплавкі поширені на заході (Зарпатська, Львівська,  Тернопільська обл.),  на   сході   (Донецька обл.),  на   півдні (Крим)  України.  Але   найбільше  родовище  цих глин Черкаське,  яке має площу  понад 500 км.2 і потужність покладів від 0.5 до 43 м.

Родовища флюсових вапняків і доломітів знаходяться неподалік від основних центрів чорної металургії України,  переважно   в  Донецькій обл., Криму і на Придніпров’ї. І повністю задовольняють потреби господарства країни. Достатні запаси формувальних пісків алювіального і   морського походження є в Черкаській, Запорізькій, Донецькій та інших обл.

У різних галузях промисловості для очищення газів і стічних вод як наповнювач мінеральних добрив і  добавку до  кормів  домашніх  тварин можна використовувати цеоліт. Його промислові родовища виявлені в нео- генових туфах Закарпаття, а цеоліти Криму не можуть розглядатися,  промислова сировина, бо знаходяться в межах заповідника “Карадаг”.

Значні запаси графіту дають змогу задовольняти  потреби  електротехнічної, хімічної, металургійної, олівцевої  промисловості  України  і експортувати  високоякісну  сировину  в  багато країн  світу.  Хоч розробляється тільки єдине родовище Завайлівське на Кіровоградщині. Крім того є поклади на Волині, у Придніпров’ї і Призов’ї.

Для цементної сировини використовуються  карбонатні породи, гіпси  і глини, які зустрічаються  практично по всій території  України, але оптимальні їх поєднання і  найбільші їх запаси  є в Рівненській, Хмельницькій, Донецькій, Львівській, Харківській, Чернігівській, Івано-Франківській областях і в Криму. Значні запаси писальної крейди зосереджені в Донецькій обл.  і в межах Волинської височини.

Глини суглинки, глинисті сланці і мергелі придатні  для  виробництва цегли і черепиці, поширені практично  на всій території України за винятком гірських районів Карпат і Криму. Поклади каолінів,  які  широко використовуються у  фарфоро-фаянсовій та інших  галузей   промисловості пов’язані з корою  вивітрювання Українського  кристалічного  щита.  Сотні родовищ, потужність покладів у яких досягає 50, а часом  і 100 м.,  містять понад 400 млн. т.  промислових  запасів.  Розвідані  запаси  скляних  пісків становлять 220 млн. т. і сконцентровані в 24 родовищах Донецької,  Харківської, Львівської  та інших областей держави.

В Україні є дуже багаті поклади  будівельного каменю,  які  становлять близько 8 млрд. м.3 розвіданих запасів і в  тому числі  якісного  облицювального каменю – 280 млн. м3. Серед них найкращими є граніт і  гранітодіори Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Запорізької,  Рівненської обл.; бальзами  Рівненської обл.; лабрадорити Українського кристалічного щита; мармури і туфи  Криму і Закарпаття. Раціональний  їх  видобуток і експорт  могли б давати Україні 0.5 млн. дол.  у рік. Із  виробничого каменю найбільшу цінність має родоніт Мармазову і Вивчиш у  Карпатах, пірофілітів сланець Овруцького кряжу і скам’яніле дерево.

У цілому значні запаси паливних ресурсів характеризуються різким переважанням у їх структурі твердих видів палива: бурого і  кам’яного вугілля, горючих сланців і  торфу та  дефіцитом  рідких  і  газоподібних вуглеводів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі для розвитку економіки.

Основним кам’яновугільним басейном України  є Донбас, який охоплює  територію понад 50 тис. км2. у трьох  східних областях  держави (Донецькій, Луганській  і Дніпропетровській області.), містить  понад  45 млрд. т. балансових запасів вугілля. У Донбассі  найбільше  шахт  зосереджено у центральній  частині Донецької  області, де,  головним  чином  добувають коксівне вугілля (Донецьк, Макіївка, Єнакієве,  Красноармійськ, Горлівка, Костянтинівна.), у Луганській області (Красний Луч, Кадіївка, Краснодон, Антрацит.). Зокрема,  в Антрацитівському,  Лутугинському та   Алчевському   районах   більше  добувають  енергетичного  вугілля.  У Донбасі   зосереджено  98%  усіх  промислових  запасів  кам’яного  вугілля України. В  Львівсько-Волинському   басейні   обсяг  видобутку  кам’яного  вугілля становить у   2000 – 2001р. близько 3 млн. т. на рік. Площа басейну 10   тис.   км2.   Вугільні    шари   залягають    на    глибині    300 – 500 м.  В Львівсько-Волинському    басейні  тепер  діє  близько 21 шахти. Однак запаси  вугілля  тут невеликі, тому    передбачається на  перспективу  залишити тільки    2-і   діючі   шахти.   Цей   басейн   є   лише   практично південно-східною окраїною   великого   Люблінського   басейну (Польща), тому він і має незначні   промислові   запаси кам’яного  вугілля   близько  1 млрд. т., потужність пластів від 0.5 до 2 м.

Видобуток вугілля шахтами України (млн. т.).

Найбільші поклади бурого вугілля зосереджено у Дніпровському буровугільному   басейні, що  простягається  на  Правобережжі  України  й об’єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Все ж видобуток бурого вугілля  ведеться переважно  в  Кіровоградській  та  Черкаській областях . Усього в  басейні  налічується  до  200  родовищ   із  загальними запасами  2.7  млрд .т . Вугілля  залягає  на  глибині  від  10  до  170  метрів  Разом з тим  є  родовища, де  йде розробка  відкритим  способом. Найбільше   таких  родовищ   у   Кіровоградській (29),   Дніпропетровській (19)  та Черкаській (5) областях.

Щорічно  в  Україні  споживається    більше   85  млн. т.  вугілля. Більше 90%  вугілля використовують  галузі  промисловості.  Питома  вага житлового-комунального  господарства    у      загальному     споживанні  становить 0.2 % .Частка інших  галузей  економіки  у  потребах   вугілля  не перевищує 1 % кожна, зокрема будівництво – 0.3 %  від  загального показника.  Україна  щорічно  імпортує  кам’яне  вугілля  (з Польщі),  натомість 30 % видобутого кам’яного вугілля у Донецькому басейні експортується за межі України.

Підприємствами  нафтової галузі щорічно  видобувається  біля  4 млн. т. нафти  (включаючи газовий конденсат).  Однак  за  останні  10 років видобуток   нафти   підприємствами  галузі постійно скорочується, про що свідчать дані таблиці.

Видобуток нафти (включаючи газовий конденсат) в Україні.

  (Млн. т.)

Найбільше    нафти   видобувається   у    Дніпровсько-Донецькій  нафтогазовій області, яка  простягається на  650 –  700 км.,  вузькою    (80 – 150 км.) смугою на  Лівобережній Україні. Виявлено понад  140 родовищ нафти, газу та газового конденсату. Найбільшими нафтовими родовищами є Гнідинцівське, Качанівське і Яблунівське нафтородовище.  Нафтогазовидобувні  поклади зосереджені  у  Сумській (Охтирське і Качанівське  родо вища), Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовища) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища) областях.

Передкарпатська     нафтогазоносна    область   із  промисловими запасами   нафти   і   газу   на   площі    15 тис.  км2.,  розміщена   у   межах  Львівської,   Івано-Франківської  та  Чернівецької  областей. Розвідано 29 нафтових,  7 нафтогазоконденсатних  родовищ.  До  найбільших належать Волинське,  Орів-Уличнянські,  Бориславське,  Долинське,   Битків-Бабченське  нафтові  і  Дашавське, Угерське, Більче-Волинське, Рудківське, Ходовицьке   і    Калуське   газові    родовища,   які   сильно     вичерпані. Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область розміщена на Півдні України та в прилеглих районах акваторії Чорного моря. Західна межа проходить  меридіаном міста Одеси, північна – по лінії  Одеса – Херсон – Бердянськ, східна – в здовж берегів Азовського моря, а південна – по  широті  міста Євпаторія. Площа області 25 тис. км2., із неї на суходолі 12 тис.  км2. Відкрито 1  нафтове   родовище.   Тривають   пошуки   горючих  корисних копалин  у  рівнинній  частині  Криму. Найбільшими  нафтовими родовищами України є   Леляківське,    Глинсько-Розбишівське;    нафтогазовими – Качанівське,   Рибальське;    газовими – Шебелинське,   Єфремівське, Західнохрестищенське.

Основні   надії    покладаються   на  більш   глибокі  пласти   вже відомих провінцій (особливо Передкарпаття)  та шельфів  Чорного  та  Азовського морів. Треба також врахувати,  що в колишньому СРСР  переваж-но видобували тільки 30 – 40% загальногеологічних запасів  родовищ, а  в країнах з  високим  рівнем  технологій  віддача  пластів  досягає  70 – 80 %. Оскільки в Україні до цього часу вже видобуто понад  250  млн. т.  нафти  і понад 1 трлн. м3. природного газу, то, використовуючи новітні технології підвищення віддачі пластів, можна  різко  підвищити видобуток   нафти   і  газу.

Як ресурси низькосортного  палива, або сировина для   виробництва нафтопродуктів  можуть  розглядатися  горючі  сланці:   сапропелітові Бовтинського родовища (на межі Черкаської і Кіровоградської обл.)  і мені-літові  - Карпат . Навіть  враховуючи  низьку   якість  мелінітових  сланців і вихід сланцевої смоли в 3 – 4 %,  при  загальних  запасах   500   млрд. т.,  у них міститься  15 – 20 млрд. т.  вуглеводневої  сировини,   що  на порядок більше, ніж сукупні ресурси нафти і газу. Сланці  могли  б  стати  значним джерелом  нафтопродуктів,  але при  цьому необхідно вирішити проблеми їх комплексного   використання   і   збереження  мальовничих ландшафтів Карпат.

 Водні ресурси.

Завдяки  своїм  унікальним   фізичним  і  хімічним властивостям вода   широко  використовується у всіх  галузях виробничої і невиробничої сфер. Найбільшу  цінність  мають чисті  прісні   води, дефіцит яких дедалі більше  відчувається  в  Україні. Водні ресурси України становлять поверхневі і підземні води.