Теорема Коуза

Зовнішні ефекти, экстернали (externalities) - це витрати чи вигоди від ринкових угод, які отримали відображення у цінах. Вони називаються зовнішніми, оскільки стосуються як що у цієї операції економічних агентів, а й третіх осіб. Виникають в результаті як виробництва, і споживання товарів та послуг.

Походження зовнішніх ефектів. Причиною існування зовнішніх ефектів і те обставина, що живуть у одному світу і користуються одними й самі ресурси. Кожна молода людина може переслідувати свої цілі, у своїй його дії може мати побічний результат (не входить у цієї мети), який впливає на стан інших.

У фундаменті економічної теорії це, споживання чи промисловість якогось блага може побічне вплив споживання чи промисловість іншого блага. Такі впливу і називаються зовнішніми ефектами. Зауважимо, під зовнішніми ефектами ми розуміємо безпосереднє (фізичне) вплив процесу в інший. Зовнішніми ефектами перестав бути вплив процесу в інший системою цін (наприклад, збільшити виробництво цегли через цінову систему "б'є" із виробництва бетону).

Зовнішні ефекти діляться на негативні і позитивні. Негативні ефекти пов'язані з витратами, позитивні - з вигодами для третіх осіб. Отже, зовнішні ефекти показують різницю між соціальними витратами (вигодами) й навіть приватними витратами (вигодами). Один із причин виникнення проблем, що з зовнішніми ефектами, - відсутність і щодо оплати зовнішній ефект.

Провал ринку виникає у тому випадку, якщо відсутня плату зовнішній ефект. А плати може бути, у тому випадку, якщо відсутня ринок того ресурсу чи блага, з якого цей зовнішній ефект реалізується.

Припустимо, що паперова фабрика може використовувати такий ресурс, як чиста річкова вода, не набуваючи його за ринку й, отже, нічого для неї не платячи, але позбавляючи інших споживачів (рибалок, купальщиків) можливості використовувати цей ресурс. Така ситуація можлива оскільки ресурс "чиста вода", який став обмеженим (для неї конкурують фабрика і споживачів), немає власника і використовується безкоштовно тим, хто зуміє нею скористатися. Через війну фабрика не враховує які під час цьому зовнішні витрати й виробляє свої папери в парето-неэффективном обсязі.

Така ситуація може постати тоді, коли ці блага чи ресурси переходять із категорії вільних до категорії економічних (стають обмеженими), і з тих, хто їх споживає, заважає іншим користуватимуться цим ж благом і породжує зовнішні витрати

 Уявімо галузь, де  діє досконала конкуренція. Усі  фірми галузі несуть видатки  виробництво додаткової одиниці  виробленої продукції, рівні граничним приватним затратам. У цьому все фірми забруднюють довкілля, і це обходиться їм безплатно. Зі збільшенням виробництва зростає сукупний виміряти ціну забруднення, що називається загальними зовнішніми витратами. Отже, існують граничні зовнішні витрати (MEC), пов'язані з випуском кожної додаткової одиниці виробленої продукції і оплачувані виробниками. Тому, щоб визначити граничні громадські витрати (MSC), що дають, у що реально обходиться господарству виробництво блага, ми повинні скласти MPC і MEC.

Що зробити, щоб негайно усунути цей провал ринку. Необхідно зробити, щоб обличчя, породжує зовнішній ефект, вважалося з зовнішніми витратами чи отримувало винагороду за зовнішні вигоди. Існують три підходу до розв'язання цієї проблеми: интернализация зовнішніх ефектів, запровадження коригувальних податків і субсидій закріплення прав попри всі ресурси відповідно до теоремою Коуза.

Теорему Коуза

Р. Коуз виходив речей, що розглянута проблема носить двосічний чи, як він говорить, взаємозобов'язуючий характер: При уникані шкоди У ми викликаємо збитки на А. Справжній питання, що потрібно вирішити, це - чи варто дозволити А завдавати шкоди У чи потрібно дозволити У завдавати шкоди А. Проблемою є те, щоб уникнути серйознішого шкоди.

 

Відповідь не очевидна до того часу, поки що не визначити цінність те, що в результаті цього придбали, і цінність того, ніж довелося задля того пожертвувати. Отже, рішення, запропоноване A.C.Пигу, не використовує концепцію альтернативних витрат й більше наближена до чинників як до речовинним, а чи не правовим явищам.

Аналіз проблеми соціальних витрат навів Коуза висновку, який Дж. Стиглер назвав теоремою Коуза (Coasе theorem). Суть її у тому, що, якщо права власності усіх сторін, старанно визначено, а трансакційні витрати рівні нулю, кінцевий результат (максимізує цінність виробництва) залежно від змін у розподілі прав власності (якщо відвернутися від ефекту доходу). Цю ж сама думка Дж. Сгиглер висловив так: за умов досконалої конкуренції приватні й соціальні витрати рівні.

Порівняння системи ціноутворення, що включає відповідальність виміряти ціну негативних зовнішніх ефектів, і системи ціноутворення, коли такої відповідальності немає, привело Р. Коуза до парадоксального здавалося б висновку у тому, що й учасники можуть домовитися самі, і рецидив таких переговорів малий (трансакційні витрати рівні нулю), то обох випадках за умов досконалої конкуренції досягається максимально можлива ціність виробництва.

Експериментальні засвідчили, що теорема Коуза правильна для обмеженої кількості учасників угоди (двох-трьох). При зростанні чисельності учасників різко збільшуються трансакційні витрати й передумова про їх нульовому значенні перестає бути коректною.

Цікаво зазначити, що теорема Коуза доводить значення трансакційних витрат від протилежного. У реальної буденної дійсності вони відіграють величезну роль і дивно те, що неокласична економічна теорія донедавна їх не помічати.

Теорему Коуза допомагає виробити правильну стратегію боротьби з забрудненням довкілля Ефективна політика у сфері контролю над забрудненням довкілля - це такий політика, що дозволяє збалансувати граничні громадські вигоди контролю з граничними громадськими витратами, необхідні його проведення життя.

Існують три основних шляху скорочення шкідливих викидів в довкілля: 1) встановлення норм чи стандартів по шкідливим викидам; 2) уведення плати за викиди; 3) продаж тимчасових дозволів на викиди.

Практика встановлення стандартів має, проте, свої очевидні недостатки. Насамперед вони дозволяють у межах безплатно скидати шкідливі речовини. При встановленні єдиних є норм не враховуються різна ступінь гостроти екологічних негараздів у різних регіонах, і навіть істотні розбіжності граничних приватних витрат окремих фірм. Тому витрати, пов'язані з найбільшим досягненням єдиного рівня забруднення, можуть спричинить значних збитків окремих фірм й суспільства загалом, оскільки ігноруються що у приватний сектор порівняльні переваги. І, насамкінець, що особливо важливо, стандарти не стимулюють виробників до їх зниження існуючого рівня забруднення.

Більшій гнучкістю має плату викиди. Оплата ж викиди - це плата, стягнута з фірми кожну одиницю які забруднювали довкілля викидів. Така система сприяє скорочення загального обсягу шкідливих викидів, що переконливо засвідчує досвід застосування у Німеччині. Проте цілковитої певності щодо тому, що стандарти забруднення ні порушено, такої системи немає.