Аналіз ділового партнерства: зміст, проблеми та перспективи

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра обліку в кредитних і бюджетних установах                                                         та економічного аналізу

 

 

 

Реферат

з аналізу господарської діяльності

на тему: «Аналіз ділового партнерства: зміст, проблеми та перспективи»

 

 

 

Виконала студентка

денної форми навчання

3-го курсу

спеціальність - 6504

група №3

Рябокінь А.М.

Перевірив: Папенко А. О.

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2014

План 

Вступ

1. Партнерство та вибір ділового партнера

2. Принципи аналізу ділових відносин

3. Ризики  ділового партнерства

Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах ринкового середовища на господарську діяльність помітно впливають партнерські відносини між підприємствами, організаціями, установами незалежно від їхньої форми власності та організаційно-правової структури. В Україні формування наукових засад партнерських відносин перебуває лише у зародковому стані.

Партнерство — це форма організації бізнесу, за якої дві чи більше окремих юридичних або фізичних осіб вступають у ділові взаємовідносини. Підприємства-партнери можуть бути поділені на три категорії: конкуренти; "нейтрали"; потенційні партнери.

В даному рефераті розглянемо проблеми вибору ділового партнера і принципи здійснення аналізу ділового партнерства.  Вибір ділового партнера  дуже важливий, оскільки існують певні ризики партнерської діяльності, про які також більш детально дізнаєтесь ознайомившись з рефератом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність ділового  партнерства

Партнерство - форма добровільної  ділової (підприємницької) взаємодії з врівноваженим комплексом взаємних інтересів (вигоди, користі) членів-учасників співтовариства. Одночасно партнерство виступає як засіб колективної протидії механізму впливу з боку зовнішнього середовища.

Партнерами, членами - учасниками співтовариства виступають як фізичні, так і юридичні особи. Партнери беруть участь у спільній діяльності не з абстрактного почуття колективізму, а лише тоді, коли це економічно вигідно.

Партнерство є досить ризикованою формою ділової взаємодії, тому що пов'язано, перш за все, з можливістю частковою або повною втратою самостійності. Саме по собі партнерство вразливе, принаймні, у двох напрямках. По-перше, кожен партнер повинен усвідомлювати, що відносно нього поводяться справедливо, тобто він отримує справедливу частку спільної вигоди. Це гарантує згоду кооперування до спільноти і забезпечує його внутрішню стійкість, тобто позитивно впливає на міцне партнерство. По-друге, загроза партнерству пов'язана із зовнішніми факторами, що впливають на співтовариство, і, в кінцевому рахунку, що проявляються у вигляді фінансового результату.

Принципи добору ділового партнерства без урахування галузевої належності приблизно однакові, але конкретні методи оцінки суттєво відрізняються.

Інтереси партнерів відображено в меті, яку вони ставлять перед собою, тому налагодженню ділових партнерських відносин передує точне визначення їх мети. У будь-якому разі чітке формування генеральної мети співробітництва визначає всю подальшу діяльність із налагодження зв'язків.

Процес попереднього пошуку ймовірних партнерів умовно можна поділити на декілька етапів. На першому етапі визначається фірмова структура галузі чи ринку, тобто встановлюють виробники, експортери, імпортери певного товару. Із сукупності компаній, що діють на ринку, виокремлюється та їх частина, яка за своєю діяльністю може становити інтерес для цього підприємства. Другий етап роботи з добору партнера серед значно зменшеної кількості підприємств — виявлення найавторитетніших фірм на ринку. Критерієм такого добору є показник частки підприємства в обсязі галузевого виробництва товару. На третьому етапі починають визначати окремі суб'єкти господарювання, які б могли стати потенційними партнерами підприємства. Четвертий етап роботи з вибору ділового партнера передбачає визначення характеру відносин відібраних компаній з цим підприємством.

Етап аналітичної роботи починається після завершення попереднього добору партнерів і збору інформації про них. Його мета — оцінити перспективність можливих партнерів для організації співробітництва. Добір партнерів відбувається за принципами багатоваріантного пошуку і ґрунтується на встановленій системі критеріїв. Велике значення має вичерпність і достовірність отриманої інформації про потенційних партнерів. Оцінюючи перспективність певного партнера і доцільність налагодження з ним контактів, використовують загальніші критерії: галузь, масштаби діяльності, фінансовий стан, місце розташування та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Принципи аналізу ділових відносин

Після проведення пошуку ділового партнера, коли кількість підприємств, які аналізують, зменшиться, критерії добору конкретизуються наступає етап проведення  детального порівняльного аналізу характеристик і можливостей потенційних партнерів. Аналізуються основні аспекти діяльності передбачуваного партнера: техніко-технологічний, економічний, науково-технічний, організаційний, правовий та ін.

Головні завдання економічного аналізу партнерських відносин такі:

• об'єктивна оцінка виробничого потенціалу підприємства та його стану на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• аналіз і оцінка ризику партнерських відносин;

• аналіз діяльності контрагентів, який охоплює оцінку їхніх виробничих можливостей, характеру діяльності та вірогідної інтеграції;

• об'єктивний аналіз діяльності ділового партнера;

• багатокритеріальний аналіз ефективності виробництва потенційного партнера;

• оцінка іміджу ділового співробітництва потенційного партнера у різних аспектах виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності.

Весь комплекс напрямів і окремих блоків аналітичних задач схематично зображений на рис. 1

Інформаційну базу аналізу партнерських відносин становлять фірмові довідники, публікації підприємств (річні звіти, каталоги, проспекти, рекламні видання тощо), матеріали спеціалізованих інформаційних компаній та організацій, довідки банків, матеріали періодики. У рекламних цілях інформацію про підприємство можна подавати у ширшому інформаційному полі. З інформації, яку надає фірма, найважливішою є та, що вміщена у їхніх річних звітах, основну частину яких становлять документи фінансової звітності. Ступаючи на шлях економічної діяльності, кожен з партнерів вибирає свою тактику взаємовідносин з діловим партнером. Основою у цій тактиці є комплексне вивчення ринку, яке є інструментом, що допомагає бізнесмену знизити ризик, пов'язаний з прийняттям комерційних рішень. Комплексне вивчення ринку відбувається у таких аспектах:

• вивчення якості товару, його властивостей та відповідності потребам ринку;

• вивчення місткості ринку;

• вивчення основних форм і методів збуту товарів.

Рис. 1

 

 

3. Ризики  ділового  партнерства

Як відомо, укладанню угоди про партнерське співробітництво передує досконале вивчення всієї можливої інформації про майбутнього партнера, а також оцінення ризику такого співробітництва. Звичайно, кожна фірма хотіла б мати найвищі прибутки. Однак засоби їх досягнення можуть увійти у суперечність зі зростанням добробуту фірми, зважаючи на ризик. Вибір рішення змушує враховувати компроміс — або дуже ризикувати і мати високі прибутки, або вкладати капітал у справу з малим ризиком, але і з невеликим прибутком, однак з гарантією забезпечення стійких фінансових позицій фірми. Загалом досягнення високих прибутків за допомогою ризикованих операцій не викликає довіри. Більшої уваги заслуговують доходи фірми зі стабільними прибутками, аніж доходи фірми, що має ті самі прибутки, але за рахунок дуже ризикованих операцій.

Факторний аналіз ризику ділового партнерства треба проводити за факторами макроекономічного рівня (зміна загальних економічних показників розвитку галузей, регіонів і держави) та факторами мікроекономічного рівня (зміна попиту, пропозиції та цін). З'ясування природи цих факторів допомагає приймати найвигідніші оперативні та довгострокові рішення, точніше визначати час та умови укладання угоди про партнерське співробітництво.

Зростання ризику зумовлюється такими ситуаціями:

• проблеми виникають раптово і всупереч очікувань;

• завдання, поставлені перед виробником, не відповідають його минулому досвіду;

• невміло і (чи) несподівано прийняті контрзаходи керівництвом;

• економічна ситуація всередині підприємства не сприяє прийняттю негайних контрзаходів.

 

Ступінь ризику зростає пропорційно зростанню очікуваного доходу. Коли ризику немає, то фірма отримує мінімальний дохід. Водночас ризик визначається рівнем мінливості очікуваних доходів. Мінливість — це кількість коливань, які простежуються в багатьох значеннях, коли вони відхиляються від характерної середньої величини. Чим вища мінливість, тим вищий рівень ризику. Ризик визначається як відхилення очікуваних результатів від середньої чи сподіваної величини. Варто виокремити два параметри ризику: рівень ризику і ризик часу. Рівень ризику партнерського співробітництва можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших моментів. Ризик часу зіставляють із фінансовим ризиком, тобто чим більший термін партнерського співробітництва, тим більший ризик. Коли гарантовано, що угода не завдасть збитків і вона укладається на дуже короткий період, то її можна вважати безпечною. Якщо угода укладається на тривалий термін, то кожна зі сторін-партнерів повинна мати гарантію відшкодування збитків з вини одного з партнерів. Така оцінка дає змогу визначити відносну ризикованість різних інвестицій.

Ризик можна оцінити, підраховуючи мінливість сподівань доходів за певним проектом. Якщо вона висока, то шанси надійно передбачити, якою буде віддача, значно менші, ніж коли доходи не дуже змінюються. Не маючи впевненості в реальних доходах, треба прогнозувати сподівані доходи. Чим більше непевності у кінцевому результаті, тим ширша межа сподіваного доходу. Враховуючи складність аналізу доходів, які коливаються, варто визначити ймовірність кожного значення у межах відхилень оцінок. Подамо таку оцінку схематично (табл. 1).Таблиця 1. Розподіл значень імовірності запроектованих доходів

Щоб визначити найменш ризикований для партнерства проект серед кількох запропонованих, для кожного проекту потрібно скласти аналітичну таблицю. Помноживши запроектований дохід на значення ймовірностей та підсумувавши результати, одержимо сподіваний дохід. Якщо сподівані доходи від кількох проектів однакові, то слід звернути увагу на межі коливань запроектованих заходів різних проектів. Виявивши проект з найменшою межею коливань доходів, доходимо висновку, що ризик цього проекту найменший, бо має найменше відхилення від сподіваного доходу. Так само вимірюється індивідуальний ризик кожного проекту за відхиленням доходів від сподіваної величини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Партнерство є досить ризикованою формою ділової взаємодії, тому що пов'язано, перш за все, з можливістю частковою або повною втратою самостійності, тому ділових партнерів підбирають дуже ретельно. Процес пошуку партнерів ділять на декілька етапів: 1) визначення фірмової структури галузі чи ринку; 2) виявлення найавторитетніших фірм на ринку; 4) визначення окремих суб'єктів господарювання; 4) визначення характеру відносин відібраних компаній з цим підприємством.

Для вибору потрібного партнера ми проводимо їх аналіз. Мета аналітичного етапу — оцінити перспективність можливих партнерів для організації співробітництва. . Аналізуються основні аспекти діяльності передбачуваного партнера: техніко-технологічний, економічний, науково-технічний, організаційний, правовий та ін..

Як вже було сказано, партнерство доволі ризикована взаємодія, тому проводиться  також оцінення ризику такого співробітництва. Факторний аналіз ризику ділового партнерства проводиться за факторами макроекономічного рівня (зміна загальних економічних показників розвитку галузей, регіонів і держави) та факторами мікроекономічного рівня (зміна попиту, пропозиції та цін). Також ризик можна оцінити, підраховуючи мінливість сподівань доходів за певним проектом.

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1.Государевий, М.А.Аналіз розвитку форм між фірмових відносин /М.А.Государевий / /Економічний аналіз:теорія й практика. - 2006 .- № 2.

2.Гранкіна, М.Стратегія вибору партнерів на каналі збуту /М.Гранкіна// Маркетинг. - 2008. - № 5.

3.Толоконникова,Т.А.Вибираючи партнера /Т.А.Толоконникова / / Українське підприємництво. - 2006. - № 11.

4.Камаев, У. Д.Економіка й бізнес / В.Д.Камаев. - М.: Право, 2005.

5.Котлер, Ф. Основи маркетингу / Ф.Котлер. - М.: Іскра, 2008.