Аналіз і регулювання регіональних ринків праці

 

 

ПЛАН

 

ВСТУП

1. Формування ринку праці України

2. Аналіз і регулювання регіональних  ринків праці

3. Приклад регулювання регіональних  ринків праці Західної України

ВИСНОВОК

Список використаних джерел  
ВСТУП

 

За своєю сутністю регіональний ринок є сукупністю високоспеціалі-зованих соціально-економічних процесів і відносин у сфері обігу, що формуються під впливом особливостей попиту і пропозиції кожного територіально-адміністративного утворення.

Регіональні ринки неоднорідні. їх можна класифікувати за такими ознаками: територіальний масштаб або ареал ринку; місце товарів і послуг у регіональному відтворювальному процесі; споживчі властивості товарів; функціональні особливості руху товарів і формування товарних ресурсів; формування руху робочої сили тощо.

Багаторівневий характер територіальної організації сфери обігу передбачає різний територіальний масштаб або ареал ринків. Мова йде про інтегральні ринкові утворення в межах певної територіальної таксономічної одиниці.

Головною структурно-функціональною характеристикою регіональних ринків праці є рівень, динаміка, форми поширення офіційно зареєстрованого і прихованого безробіття порівняно з рухом попиту на працю та її пропозицією.

За умов нерівномірного розміщення продуктивних сил, недостатнього розвитку сфери прикладання праці в галузях, пов'язаних з обслуговуванням населення, відсутності динамічного попиту на робочу силу з боку суб'єктів господарювання різних форм власності сформувалися певні територіально локалізовані осередки підвищеного рівня безробіття і незайнятості населення.

 

 

 

 

 

 

1. Формування ринку праці України

 

Безумовно, регулювання попиту на робочу силу та її пропозиції через вплив та господарські інтереси — це найперспективніший шлях. Але виникають ситуації, пов’язані переважено з істотною зміною рівня пропозиції робочої сили внаслідок її територіального переміщення, що потребують розробки відносин самостійного механізму реалізації.

Першоосновою економічного регулювання ринку праці повинні стати реальна вартість робочої сили і ефективна зайнятість населення, яка в наших умовах передбачає активізацію процесу вивільнення надлишкової робочої сили, формування мобільного резерву робочої сили, легалізацію прихованого безробіття.

Слід враховувати і ту обставину, що порушення так званої “абсолютної економічної” межі підвищення загального рівня зайнятості населення нам не загрожує, бо система партнерства і насиченість ринку товарами вітчизняного виробництва не досягли того рівня, який би міг спричинити зростання саме на цьому ґрунті рівня безробіття і загострення соціально-економічних проблем.

Доводиться визнати, що регулювання на територіальних ринках праці таких процесів, як трансформування прихованої форми безробіття в явну, формування мобільного резерву робочої сили, — це пошук компромісних рішень між шляхами розв’язання соціальних проблем зайнятості та необхідністю реалізації вимог ефективності. Зважаючи на те, що тільки високоефективна економіка здатна забезпечити несуперечливе і усталене вирішення соціальних питань, слід визначити її пріоритетність на етапі переходу до ринкових відносин. Необхідно підкреслити і цей висновок і практичні дії, що повинні випливати з нього, не означають ігнорування таких проблем соціального захисту населення, як, наприклад, гарантоване працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю та інших, найуразливіших на ринку праці, його категорій. Загальне зниження навантаження і тиску, які справляє на економічну систему надлишкова чисельність зайнятих працівників, дозволить через піднесення продуктивності праці значно розширити фінансові можливості соціальної підтримки населення.

Отже, інтенсивне вивільнення робочої сили, з її наступним територіально-галузевим перерозподілом на користь наукомістних виробництв, соціально орієнтованих видів діяльності, галузей, які працюють на споживчий ринок, є об’єктивною необхідністю, що вимагає синхронізації сучасних методів і форм макро- та мікроекономічного впливу на регіональні та локальні ринки праці з метою формування високомобільного і конкурентоспроможного контингенту робочої сили. Якісно новий рівень територіально-галузевої мобільності робочої сили може бути досягнутий шляхом узгодження таких процесів, як створення необхідних технологічних умов виробництва на рівні низових економічних структур і формування відповідного соціально-економічного механізму швидкого пристосування параметрів робочої сили до вимог попиту на неї на рівні галузей, регіоні в цілому.

У даній роботі в загальному плані і досить ясно проводиться економічний аналіз поведінки роботодавців і взаємовідносин між ними і працівниками викладаються загальноекономічні поняття, дається короткий огляд проблем попиту і пропозиції на ринку праці, що дозволяє побачити взаємовідносини головних сил, діючих на ринку праці, як працюють механізми формування поведінки на ринку праці, а також визначити наслідки цієї поведінки для державної політики.

Зміни в економіці України за останні роки вимагають критичного аналізу стану господарського механізму, особливо найбільш гострих моментів як соціальний захист незайнятого населення, критичний стан рівня зайнятості, особливо серед молоді.

Підводячи підсумок зазначимо, що саморозвиток і пристосування ринка праці до сучасної економічної ситуації створили в Україні досить суперечливий клубок соціально-трудових відносин. У ньому сполучені масштабна нерегламентована зайнятість і телевизация прибутків, низька мотивація до праці і заробітна плата, перетворена в соціальну виплату, регрес в структурі зайнятості і погіршення якості робочої сили, текучість кадрів і приховане безробіття. А як результат сучасні і майбутні втрати у використанні трудового потенціалу за рахунок розриву, що збільшується, між соціально орієнтованою моделлю повною, вільно виробленою і продуктивної зайнятості, рівних стартових умов і життєвих шансів і фактичним станом ринку праці. У світі накопичений достатній досвід як подолати безробіття, який ми завжди можемо використати. Але деформування розвитку ринку праці не нормалізується без створення ефективних механізмів його регулювання, без справжнього державного пріоритету політики зайнятості.

Розв'язання питань зайнятості, підвищення рівня життя і соціального захисту людей можливо тільки при умові виходу держави з економічної кризи. Воно пов'язане з фінансовою, кредитною, податковою політикою держави, цінами і іншими чинниками і вимагає негайного рішення.

 

2. Аналіз і регулювання регіональних  ринків праці

 

Оцінка розвинутості регіональних ринків праці в сучасній науковій літературі здійснюється на основі інтегральних індексів [1, с. 15]. Поряд із застосуванням даного методу ми пропонуємо використовувати для оцінки зайнятості та виявлення кризових регіональних ринків праці “порівняння з середньою величиною” (рис. 1). Сутність запропонованого підходу складається в зіставленні значень регіональних показників з їх значенням, розрахованим в цілому по Україні. Для зіставлення беруться наступні показники:

1. рівень безробіття за методологією МОП (Міжнародної організації праці);
2. коефіцієнт заміщення робочої сили;
3. середня тривалість зареєстрованого безробіття;
4. питома вага тривалого безробіття;
5. питома вага працівників, що знаходилися в адміністративних відпустках;
6. рівень працевлаштування незайнятих громадян службами зайнятості.

Оцінка саме цих показників дозволяє комплексно охарактеризувати зайнятість у регіоні за наступними ознаками:

за розмірами і тривалістю безробіття (показники 1,3,4);

за ступеню економічного розвитку регіону (2). Створення нових робочих місць в регіоні свідчить про сприятливі умови інвестування, про відсутність бюрократичних перешкод, про можливість працевлаштування випускників закладів освіти;

за наявністю вторинної зайнятості (5). Наявність працівників, які знаходяться в умовах вимушеної неповної зайнятості вказує на приховане безробіття в регіоні, збереження неефективних підприємств. Крім того, можливість вживання таких заходів з боку підприємців обумовлюється відсутністю в регіоні інституціональних обмежень, зокрема бездіяльністю інституту права;

за ефективністю роботи служб зайнятості (6). Ефективність роботи служб зайнятості визначається кількістю працевлаштованих безробітних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Метод виділення кризових регіональних ринків праці

Працевлаштування – мета профпідготовки та перепідготовки незайнятого населення, а тому кількість населення, що отримала освітні послуги не може виступати кінцевою характеристикою діяльності служб зайнятості. Сезонні та суспільні роботи - тимчасова підтримка безробітних, у зв’язку з чим ці заходи носять відносно пасивне значення як в поліпшенні ситуації на регіональному ринку праці, так і в її характеристиці.

Ситуація ускладнюється тим, що процес диференціації регіонів, судячи з даних поглиблюється, набуваючи стійкого характеру. Крім того, дані ринку праці в Харківській області свідчать про те, що навіть у відносно благополучних областях існує значна внутрішня районна диференціація ринків праці.

 

3. Приклад регулювання регіональних  ринків праці Західної України

 

 

В рамках підбиття підсумків роботи вчених до 15-річного ювілею незалежності України з ініціативи Інституту регіональних досліджень НАН України, Міжнародної асоціації українських економістів та Львівського банківського інституту Національного Банку України при підтримці Львівської обласної державної адміністрації у Львові 4 липня 2006 р. був проведений міжнародний науково-практичний семінар з проблем регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці.  
Активну участь в роботі семінару взяли вчені АН Республіки Польщі, Угорщини, Словаччини, фахівці, спеціалісти різних рівнів органів державного управління та місцевого самоврядування Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей, представники засобів масової інформації. 
       Роботу семінару розпочав директор Інституту регіональних досліджень НАН України, академік НАН України, д.е.н., професор Мар’ян Долішній. Не деталізуючи дані регіональної соціальної статистики, він чітко визначив основні тенденції й особливості територіального розвитку зайнятості в Україні, привів немало позитивних вітчизняних та зарубіжних прикладів ефективного регулювання процесів працевикористання, зупинився на ролі міжнародної співпраці вчених та практиків у забезпеченні розвитку регіональних ринків праці. Окремою тезою виступу прозвучали застереження щодо впливу глобалізації на розвиток національних економік та їх ринків праці. “Міжнародний рух товарів, праці й капіталу, який пронизує нині практично всі держави світу, - зазначив М.І.Долішній, - є суперечливе явище, оскільки доволі часто негативно впливає на національні інтереси. З одного боку, долаючи кордонні перепони, він розширює сфери застосування людської праці, виступає потужним генератором міграційних тенденцій, дає шанси отримати більш високооплачувану роботу, і при координації зусиль окремих держав “працює” на ліквідацію напруги на регіональних ринках праці, з іншого - ігнорує найсокровенніші соціальні й культурні потреби населення. Глобалізація нівелює досягнення й цілі політичних місій національних держав щодо захисту людей праці й забезпечення в них громадянського миру й злагоди”.  
       З розумінням складності й відповідальності за прийняття рішень щодо механізмів регулювання ринку праці праценадлишкових регіонів, яким є Львівська область, прозвучали виступи голови Ради об’єднання профспілок Львівщини, голови Правління Львівського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України Ігоря Луцишина та заступника голови Львівської обласної державної адміністрації з питань економічної та інвестиційної політики, заслуженого економіста України Анатолія Данилишина. Якщо у першому виступі, який присвячувався темі “Масове безробіття та механізми захисту від нього працюючих в Україні”, основний наголос був зроблений на критичній оцінці неврегульованості процесів реструктуризації економіки Львівської області, занепаді та втратах ряду підприємств високотехнологічних, науково-містких галузей машинобудівного, приладобудівного, радіоелектронного комплексів, з яких вилились маси безробітних, а також на ролі профспілок в активізації політики забезпечення продуктивної зайнятості в регіоні, то в другому – на тему “Фінансово-кредитна та інвестиційна політика і створення нових робочих місць на прикладі Львівської області” – на детальному аналізі фактичного сучасного стану фінансово-кредитного та інвестиційного ринку регіону, конкретних кроках по підтримці проектів, що передбачають створення нових робочих місць, на проблемах відродження працемістких виробництв.  
         Центральною з точки зору теоретико-методологічних й прикладних засад системності вивчення проблем управління й розвитку регіонального ринку праці була спільна доповідь старших наукових співробітників Інституту регіональних досліджень НАН України к.е.н. Уляни Садової та к.е.н. Любові Семів на тему “Регіональна політика ринку праці в Україні: механізми активізації та розвитку”. Основоположними тезами виступів стали висновки стосовно того, що регіональні ринки праці, один з яких вивчався на прикладі десятирічного розвитку економіки Львівської області, в Україні є:  
       - вторинними ринками робочої сили та ринками віртуальних робочих місць; 
       - методологія їх дослідження ґрунтована на застосуванні двох відмінних типів теорій - неокласичних теоріях та теоріях сегментації;  
       - вивчення територіальної структури національного ринку праці має проводитись з допомогою уніфікованої методики вивчення інституційно-правових, соціально-економічних зв’язків просторового працевикористання, центральним моментом якої має бути побудова моделі територіальної організації ринку праці;  
       - враховуючи, що у світовій практиці немає уніфікованої методики діагностики рівня розвитку РРП, запропоновано: для аналізу місткості РРП (статична модель) використовувати показник оцінки пропускної здатності території (ринку робочих місць) в контексті ефективного забезпечення обороту обсягів регіональної пропозиції робочої сили, а для аналізу режиму дії РРП (динамічна модель) – показник інтенсивності економічної активності РРП крізь призму циклічних коливань на них попиту й пропозиції;  
       - з метою забезпечення комплексності досліджень відстоюється потреба побудови кластерної моделі РРП, а для обґрунтування ефективності окремих механізмів його регулювання (при різних сценаріях розвитку) та при розробці загальнодержавної та територіальних програм зайнятості (зокрема в частині розподілу фінансових ресурсів) - методика розрахунку інтегрального показника стану РРП;  
       - системні засади вивчення факторів пропозиції праці на РРП слід досліджувати з допомогою методології маркетингу (соціологічних методів, методів факторного аналізу та шляхом побудови регресійних моделей);  
       - для короткотермінового прогнозування пропозиції праці державним центрам зайнятості найбільш доцільно застосовувати        Типову методику розрахунку перспективної чисельності незайнятого населення, в основі якої лежить опис статистичних даних поліномом другого степеня;  
       - для середньо- та довгострокового прогнозування найбільш достовірну стратегію розвитку РРП дає застосування сценарного підходу: (побудова сценаріїв збереження статус-кво, стратегії конкурентоспроможності);  
       - з метою підвищення ефективності державного регулювання РРП пропонується поглибити дослідження змін в структурах базових співвідношень трудовідтворювальних процесів, яке здійснюється на макро-, мезо-, мікрорівнях, які детерміновані відсутністю досконалості конкуренції на регіональних ринках праці, неефективністю дії в сфері мотивації праці цінових механізмів, величезними розривами у рівнях оплати праці та вартістю робочої сили. В цьому аспекті авторами запропоновано оригінальну модель механізму активізації регіональної політики ринку праці.  
       Надзвичайно цікаво й свіжо прозвучали виступи гостей семінару з Угорщини, Словаччини та Польщі.  
       Так, зокрема д.е.н., проф. Ніредьгазького інституту Угорщини Шандор Алмаші та викладач цього ж вузу к.е.н. Людмила Алмаші в доповіді на тему “Роль промислових парків у вирішенні проблем безробіття в Угорщині” значну увагу приділили аналізу макроекономічних залежностей між ВВП, працею й капіталом, особливостям територіальної диференціації рівня безробіття як наслідку неефективності цих макроекономічних пропорцій, розвитку мереж промислових парків та технологічних центрів як головного елементу Програми економічного розвитку регіонів (так званого Національного Плану Сечені). Виступаючі відмітили, що цей план націлений на усунення дуалістичної структури угорської економіки. Він став програмою стратегії на 2005-2006 роки наближення угорської економіки до європейського рівня. При цьому він не є комплексною економіко-політичною стратегією, а зосереджується тільки на декількох пріоритетах розвитку економіки. План вміщує в собі сім Програм, серед яких Програма економічного розвитку регіонів, Програма розвитку малого та середнього бізнесу, Програма субконтрактів, Житлова Програма, Програма розвитку туризму, Програма будівництва автошляхів і Інноваційна Програма. Кожна з програм передбачає приплив капіталу і збільшення на цій основі кількості робочих місць. 
       Декан факультету гуманітарних і природознавчих наук Прешівського університету (Словаччина) к.е.н. Петер Кузьмішин у виступі на тему “Зайнятість в регіоні Словаччина-схід” сказав, що Словаччина теж має Національний план регіонального розвитку. Однак окремі регіони, яким є зокрема досліджувана ним східна частина країни, вимагають своїх стратегій розвитку. Він зупинився на особливостях розробки Національного плану регіонального розвитку Словаччини, на головних рисах концепції розвитку регіону Словаччина-схід та способах її реалізації в контексті реалізації основної мети – припинити падіння рівня соціально-господарського розвитку території до 2006 року та забезпечити їй такий ріст економічного розвитку, щоб досягнути рівня показників, в тому числі й зайнятості, інших регіонів.  
       З польської сторони про позицію державних та місцевих органів влади щодо механізмів регулювання явищ масовості безробіття на регіональному ринку праці на прикладі Підкарпатського прикордонного воєводства розповів завідуючий кафедри економічної географії Державної вищої професійної школи в Ярославі (Польща), к.е.н. Роман Федан. Він зупинився на джерелах і специфіці польського безробіття, визначивши ряд таких його рис як стрімкість наростання рівня показників, масовість, суспільний та селективний характер, значну територіальну диференціацію, особливості прояву на селі. В цілому виступаючий наголосив на тому, що розвиток Підкарпатського Воєводства підтримується й буде підтримуватись коштами держави, Європейського Союзу та світового банку. В їх рамках власне й співфінансуються програми протидії безробіттю. За рахунок цих засобів передбачається на перспективу підтримувати розвиток малих і середніх фірм, активізуючи таким чином сільські території, а також дофінансовувати інвестиції в інфраструктуру, що робляться в системі громадських робіт в гмінах і які знаходяться під загрозою напруги високого рівня структурного безробіття.  
          З великим інтересом були вислухані доповіді начальника Головного управління праці та соціального захисту населення   Львівської облдержадміністрації Галини Хомиці “Гендерні протиріччя на ринку праці Львівської області”, завідувача кафедри менеджменту, економіки, соціології Львівського банківського інституту НБУ к.е.н., доцента Романа Семіва “Інноваційна модель регіонального регулювання ринку праці”, завідувача кафедри економіки України ім.Туган-Барановського Львівського Національного державного університету ім. І.Франка д.е.н., професора Степана Злупка “Глобалізація і національний ринок праці”, завідувача кафедри економетрії Львівської комерційної академії д.е.н., професора Василя Єлейка “Економетричні методи в дослідженнях регіональних ринків праці”, заступника завідувача кафедри регіональної економіки Львівської комерційної академії к.е.н., доцента Богдана Заблоцького “Методи регулювання регіонального розвитку”, ректора Вищої Суспільної Школи підприємництва та Управління Лодзі (Польща), к.е.н., доцента Романа Патори “Маркетингова концепція ринкової трансформації системи вищої освіти в Польщі”, заступника міського голови Червоноградської міської Ради народних депутатів Львівської області Ганни Олексюк “Проблеми зайнятості у шахтарських регіонах, пов’язані з закриттям шахт” (на прикладі м. Червонограда Львівської області).  
       Багато слушних зауважень й пропозицій висунули учасники семінару в доповідях щодо вдосконалення оперативного управління розвитку ринку праці. Про це, зокрема, зазначалось в доповідях ректора Львівського банківського інституту НБУ к.е.н., доцента Тамари Смовженко “Розвиток малого та середнього бізнесу як напрям створення нових робочих місць”, завідувача відділом Інституту регіональних досліджень НАН України, д.е.н., професора Марії Козоріз, професора факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім.І.Франка, д.е.н. Світлани Писаренко “Міжнародна трудова міграція країн Центральної та Східної Європи в контексті інтеграції до Європейського Союзу”, асистента Львівського банківського інституту НБУ Марії Павлишин “Молодіжні ринки праці: регіональні особливості регулювання й розвитку”, доцента кафедри економічної та соціальної географії Львівського національного університету ім.І.Франка к.е.н. Любові Шевчук “Регіональні аспекти діяльності населення”, наукового співробітника Інституту регіональних досліджень НАН України к.е.н. Світлани Шульц “Стратегічні пріоритети регулювання зайнятості населення в регіоні”, аспіранта Інституту регіональних досліджень НАН України Ольги Риндзак “Інституційно-правові основи регулювання зайнятості в Україні”, інженера Інституту регіональних досліджень НАН України Лідії Соловей “Інноваційна діяльність як фактор міжгалузевої мобільності робочої сили регіону”, інженера Інституту регіональних досліджень НАН України Володимира Бідака “Соціально-захисна політика держави і розвиток регіональних ринків праці”, аспіранта кафедри прогнозування і державного регулювання економіки Тернопільської академії народного господарства Григорія Монастирського “Підвищення ролі органів місцевого самоврядування в процесі управління зайнятістю в сільських поселеннях” та інших. 
       По завершенні широкої дискусії учасники семінару висунули конкретні вимоги щодо об’єднання зусиль державних органів влади, об’єднань працедавців, громадських організацій, науковців по активізації соціальної політики розвитку загальнонаціонального та регіональних ринків праці України, розширення кола робіт з програмного забезпечення процесів управління та регулювання їх територіальної організації й розвитку, координації зусиль міждержавної міграційної політики й використання робочої сили. Семінар визначив нові горизонти співпраці вітчизняних та зарубіжних вчених, дав змогу детальніше ознайомитись з новими публікаціями науковців Інституту регіональних досліджень НАН України та Львівського банківського інституту НБУ, встановити особисті контакти з представниками наукових шкіл Польщі, Словаччини та Угорщини.  
По завершенні роботи семінару відбулась презентація колективної монографії Уляни Садової та Любов Семів “Регіональні ринки праці: аналіз та прогноз”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Регулювання ринку праці має бути органічно пов'язане з комплексом системних перетворень, які стимулюють економічне зростання. У зв'язку з цим виникає дві групи проблем: перша — загальне пожвавлення економічної ситуації та інвестиційної активності капіталу, що сприятиме розвитку системи робочих місць і зростанню потреби в робочій силі; друга — підвищення споживчого попиту населення через вдосконалення системи розподільчих відносин, збільшення можливостей для отримання додаткових доходів. Усі заходи державного регулювання ринку праці, зорієнтовані на вирішення перелічених проблем, можуть бути класифіковані за спрямованістю, характером, об'єктом впливу та джерелами фінансування.

В Україні поки що не створено високо координованої та всеохоплюючої системи економічного регулювання процесів регіонального відтворення робочої сили. Однак просте запозичення механізмів розвиненого ринку є досить непродуктивним за умов занепаду товарного виробництва і порушення його матеріально-технічної бази.

Перспективи досягнення рівноважного стану цієї сфери пов'язують з піднесенням товарного виробництва, зростанням потреби у трудових ресурсах багатосекторної економіки, максимально повним використанням професійно-кваліфікаційних характеристик робочої сили.

 

Список використаної літератури

 

 

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 1.02.96 м. №150 “Про Концепцію професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення”.

2. Доценко А.П., Осокина В.В. “Економічний аналіз ринкових відносин”, Київ. КДУ, 2002 р.

3. Єременко В. “Робоче місце і ринок праці”// Економіка України, 2006 р., №6.

4. Нікифорова А.А. Ринок праці: зайнятість і безробіття, М.: “Міжнародні відносини”, 1991 р.

5.  Поль Самуєльсон “Економіка”, Львів, “Світ”, 1993 р.

6. Рональд Дж.Эренберг, Роберт С.Сміт “Сучасна економіка праці”, Видавництво Московського університету, 1996 р.

7. Трубіч З. Особливості сучасного етапу використання трудового потенціалу//Економіки України, 2006 р., №11.

8. Шаленко М., Сучасна тенденції розвитку ринку праці України//Економіки України, 2006 р., №9.