Бeзробiття в Уkраїнi

Кейнсіанська  теорія безробіття є зараз найпоширенішою. Причиною безробіття вважається недостатній попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Ліквідувати безробіття, на думку кейнсіанців, можна стимулюючи попит та інвестиції з боку держави. Засобом боротьби з безробіттям Дж. Кейнс вважав збільшення інвестицій на розширення громадських робіт і навіть на військові витрати. Крім того, держава, підвищуючи доходи або знижуючи податки, може збільшити сукупний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття. Кейнс та його послідовники визнають, що безробіття є закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції.

Інша теорія – класичний аналіз – не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Послідовник цієї теорії, видатний англійський економіст А. Пігу в роботі “Теорія безробіття” (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє неідеальна конкуренція. Монополія профспілок, захист ними своїх доходів призводять до завищення ціни праці висококваліфікованих робітників відповідної галузі. З'являється надлишок попиту на ринку праці. Таке безробіття є визначною мірою добровільним. 

Ще одне пояснення  причин безробіття випливає з того, що безробіття вважають наслідком деформації та негнучкості ринку праці.

Виходячи з  усього вищезазначеного можна виділити комплексний характер причин безробіття. Воно зумовлено низкою таких причин:

- структурними змінами в економіці;

- нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному

- господарстві загалом і в окремих його регіонах;

- постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

- пошуком працівниками нових робочих місць з метою отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи;

- обмеженістю попиту на товари і послуги.

4. Основні види безробіття

До основних видів безробіття відносять добровільне, природне (або соціальне), та вимушене безробіття.

Добровільне безробіття – тип безробіття, який існує за наявності вільних робочих місць. Така ситуація можлива, коли особи працездатного віку не влаштовуються на роботу через недостатній рівень заробітної плати, наявність лише важкої та непрестижної праці тощо, але приступили б до роботи, якби вона їм підходила.

Природне (соціальне) безробіття – тип безробіття, який практично не може бути ліквідований за існуючої економічної системи. До його форм західні економісти відносять фрикційне, структурне та циклічне безробіття.

Фрикційне безробіття зумовлене міжрегіональними, професійними та віковими переміщеннями частини працездатного населення. Йдеться, зокрема, про переїзд осіб найманої праці на нове місце проживання, отримання іншої кваліфікації, перехід на навчання, призупинення роботи у зв'язку з доглядом за дітьми, тощо. Для цієї форми характерний стан пошуку або очікування роботи в недалекому майбутньому. Свобода вибору виду й місця діяльності є об'єктивною передумовою фрикційного безробіття.

Структурне безробіття зумовлене структурними зрушеннями в економіці (відмиранням або зменшенням частки старих галузей та появою і швидким розвитком нових), науково-технічним прогресом, змінами в структурі споживчого попиту та ін.

Ці дві форми безробіття за умов ринкової економіки не можуть бути усунені.

Циклічне  безробіття – це безробіття, що зумовлене економічною кризою, спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари й послуги зменшується, зайнятість скорочується, а рівень безробіття зростає, тобто циклічне безробіття пов'язане з дефіцитом попиту. Воно носить вимушений й відносно тривалий характер.

Вимушене  безробіття – тип безробіття, за якого людина працездатного віку має достатню кваліфікацію, хоче працювати, але з незалежних від неї причин не може знайти роботу.  Вимушене безробіття зумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури.

Якщо людина не може знайти роботу більше року, безробіття вважається довгостроковим. Основними формами вимушеного безробіття є поточне, аграрне, застійне, технологічне і конверсійне безробіття.

Поточне (плинне) безробіття зумовлене, передусім, циклічним характером розвитку економіки, кризами над- і недовиробництва та ін.

Аграрне безробіття зумовлене розоренням дрібних товаровиробників у сільському господарстві, їх неспроможністю прогодувати себе і сім'ю за рахунок праці в селі, відсутністю достатньої кількості робочих місць у містах.

Застійне  безробіття відзначається нерегулярністю зайнятості окремих категорій населення (сезонні роботи, надомна праця).

Технологічне  безробіття пов'язане з ліквідацією робочого місця внаслідок модернізації, раціоналізації виробництва, тобто з впровадженням нової техніки й технології.

Конверсійне безробіття пов'язане із скороченням галузей військово-промислового комплексу та їх перепрофілюванням.

5. Основні показники безробіття

Безробіття  характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю безробіття.

Рівень  безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних від чисельності робочої сили. Статистика розвинутих країн відносить до робочої сили всіх зайнятих (також військовослужбовців) й безробітних:

  

Рівень безробіття не дає повного уявлення про ситуацію у сфері зайнятості. Недоліками цього показника є те, що часткова зайнятість, а також не включення до розрахунку осіб, що втратили надію на отримання роботи, занижує офіційний рівень безробіття. Приховування інформації про зайнятість, наприклад, у тіньовій економіці, завищує показник безробіття. Тому для його оцінки треба виявляти дані не тільки про чисельність осіб, позбавлених роботи, а й про те, протягом якого часу вони перебувають у такому стані, тобто тривалість безробіття.

Західні економісти вважають, що рівень безробіття за умов повної зайнятості, що отримав назву природної норми безробіття, дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття (за умови, що циклічне безробіття дорівнює нулю).

На сучасному  етапі економічного розвитку цей  показник має тенденцію до зростання. Однією з причин підвищення природного рівня безробіття є зміни демографічного складу сукупної робочої сили та такі інституціональні зміни, як розширення програм компенсації з безробіття, підвищення розмірів і видів допомоги. Це сприяє підвищенню фрикційного, а отже, і загального рівня безробіття.

Головна “ціна” безробіття – це втрати від недовикористання виробничих потужностей. Економічний потенціал суспільства не використовується в повній мірі через те, що незайнята робоча сила не бере участі в зростанні національного багатства. Залежність між рівнем безробіття й відставанням фактичного об'єму ВНП від потенційного ВНП в математичній формі виражена в так званому законі Оукена – якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то відставання обсягу ВНП складе в середньому 2,5%.

Одним з наслідків  безробіття є погіршення рівня життя  як безробітних, так і працюючих, через те, що надлишок пропозиції робочої сили обумовлює зниження ціни праці.

Особливостями сучасного безробіття є:

- зростання його масштабів;

- зрушення у соціально-професійній структурі безробітних;

- зрушення у статево-віковій структурі безробітних;

Показники	Січень 2011	Січень 2012	Відхилення (+/-)
Всього зареєстровано  безробітних, тис. чол.	482,8	520,9	+38,1
Отримують допомогу з безробіття, тис. чол.	365,3	398,4	+33,1
Середній розмір допомоги на одного безробітного, грн	845	917	+72

- підвищення частки вимушеної часткової незайнятості й добровільної - незайнятості, а через те й втрата кваліфікації непрацюючими робітниками;

6. Динаміка і структура безробіття на Україні

Сучасна ситуація на ринку праці України істотно  відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних.

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Регіональна диференціація  гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 2012 р. найвищий і найнижчий регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

Цікава також  диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховою освітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

Таким чином, по складу безробітних можна судити про просунення того чи іншого регіону  по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають ”високоосвічені  жінки передпенсійного віку”, можна  говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні.

У загальному випадку  всі області України по гостроті зареєстрованого безробіття можна  розділити на кілька груп.

Перша група - регіони з дуже високим безробіттям. Ці регіони відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту (у 2 рази вище середньоукраїнських), великою напруженістю на ринку праці.

Друга група - регіони з високим рівнем безробіття і великою напруженістю на ринку праці (показники перевищують середньоукраїнські). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.

Третя група - рівень безробіття і напруженість на ринку праці нижче середньоукраїнських, але темпи росту рівня безробіття вище середньоукраїнських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня.

Четверта  група - регіони з найменш гострим безробіттям у країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньоукраїнських. У даній групі багато північних регіонів з видобувною промисловістю.

Отже, на Україні  гостре безробіття мається в регіонах двох типів.

По-перше, це райони з високим природним приростом  населення. Тут на ринок праці  постійно виходить велика кількість  молоді, тоді як кількість робочих місць в умовах економічної кризи не тільки не збільшується, але і скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.

По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою найбільш кризових галузей. На даний момент такими є легка промисловість і військово-промисловий комплекс, що відрізняються найбільшим скороченням обсягів виробництва в порівнянні з кінцем 90-х.

Важливе також  питання сільського безробіття на Україні. У прогнозах початку 90-х років  очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 2010 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах.

Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному  етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).

За низьким показником офіційно реєструємого безробіття не видно, наприклад, сховане безробіття (змушений достроковий відхід на пенсію, збереження робочого місця без реального відпрацьовування і т.д.), що ставить необхідність підрахунку макроекономічних витрат росту безробіття. Така ціна росту безробіття повинна визначатися в більшій мірі не ростом компенсаційних виплат і фінансуванням програм зайнятості, а у формі втрат можливого, але не зробленого ВНП унаслідок незайнятості частини робочої сили. Відомий американський економіст Артур Оукен математично виразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Закон Оукена показує, що якщо фактичний рівень перевищує природний рівень безробіття на один відсоток, то відставання обсягів ВНП складає 2,5%. Наприклад, спроби в 1998-2003р. зменшити інфляцію шляхом росту безробіття створили для США втрати в середньому від 6 до 18% ВНП. При іншому варіанті економічної політики зайнятість населення могла б збільшитися на 4,5 млн. чоловік.