Визначте поняття: попит, ефект Веблена, спадний ефект масштабу, лідерство в цінах, підприємницький вибір

Високий рівень концентрації виробництва та монополізація багатьох ринків в Україні значною мірою є наслідком недостатнього розвитку малих та середніх підприємств. При цьому, якщо за останні роки в країні зроблені певні кроки щодо підтримки малого бізнесу, то становище середніх підприємств в цілому погіршилося. У 2000–2001 роках питома вага таких підприємств в обсязі виробництва складала 15,5%, а у 2003 році вона зменшилась до 13,7%. Якщо великі підприємства зазвичай активно лобіюють свої інтереси у владних структурах, малі можуть перейти на спрощену систему оподаткування, то можливості середніх підприємств щодо подолання несприятливих умов більш обмежені. При цьому, зростання малого бізнесу далеко не повністю компенсує недостатній розвиток середнього. Адже на багатьох ринках зі значним ефектом масштабу реальним конкурентом для монополістів може бути лише середній бізнес. Тому його активна підтримка має дуже важливе значення для формування ефективного конкурентного середовища.

При всій важливості досліджень стану конкурентного середовища за допомогою статистичних методів слід враховувати ряд суттєвих обмежень таких підходів. По-перше, з їх допомогою неможливо одержати інформацію щодо ряду аспектів, які впливають на стан конкурентного середовища, наприклад, наявності таємних змов учасників ринку. Отримання інших даних, зокрема щодо відносин контролю, впливу іноземної конкуренції потребують значних витрат. Тому регулярне одержання такої інформації для великої маси ринків нереальне.

Оцінка стану конкурентного середовища на основі даних кон'юнктурних опитувань підприємців дозволяє усунути багато недоліків статистичного підходу. Такий метод дає можливість використати інформацію, якою володіють і яку надають самі підприємства, врахувати всі фактори, що впливають на ринки.

Щоквартальні кон'юнктурні опитування проводяться Науково-технічним комплексом статистичних досліджень разом з департаментами і управліннями Держкомстату. В анкетах опитування підприємств різних секторів економіки серед ряду питань, що стосуються виробництва і реалізації товарів та послуг, цін, фінансового стану, зайнятості та деяких інших, ставиться запитання щодо факторів, які стримують виробництво. Найбільш важливими стримуючими факторами, на думку керівників промислових підприємств, у IV кварталі 2004 року були податки (так вважали 40% опитаних), нестача оборотних коштів (35%), застаріле обладнання (29%), висока конкуренція з боку аналогічних вітчизняних товарів (26%). Однак у різні періоди вплив конкуренції суттєво відрізнявся.

Важливу інформацію щодо стану конкурентних відносин дають також дослідження бізнес-середовища в Україні, які здійснює Міжнародна Фінансова Корпорація. Згідно з даними опитування, проведеного у 2003 році, головними перешкодами для бізнесу підприємці вважають нестабільність законодавства, корупцію та політичну нестабільність. Четвертий за значимістю фактор – нерівні умови конкуренції. При цьому, якщо у 2000 році нерівність умов конкуренції вважали значною перешкодою 53% опитаних, у 2001 – 45%, то у 2003 році – 61 відсоток. Результатом таких змін є зростання перешкод для вступу підприємців на ринки, що полегшує збереження монопольного становища або здійснення змов.

Відбулася істотна зміна такої складової загальних інституціональних передумов конкуренції як законодавче регулювання відносин у даній сфері. Набрання чинності у 2002 році Законом України «Про захист економічної конкуренції» і прийняття ряду нормативних актів, спрямованих на реалізацію його положень, значно зміцнило правові основи державного захисту конкуренції.

Найважливішим параметром структури товарних ринків є рівень концентрації. Певне поняття про нього дає розрахунок частки найбільших підприємств у промисловому виробництві. На основі даних Держкомстату нами підрахований сукупний рівень концентрації в промисловості України і в обробній промисловості за 2002 р.

У 2002 році в промисловості діяло 39981 підприємство. При цьому майже половину промислового виробництва дали 100 найбільших виробників. Істотною є також різниця між самими індустріальними гігантами. Так, частка перших 10 (18,8%) перевищує частку 150 промислових підприємств, що посідають 51–200 місця (18,7%).

Більш точна уява про стан конкурентного середовища дає розрахунок питомої ваги в економіці монопольного сектора, тобто сектора, в якому можливості конкуренції обмежені внаслідок структурних особливостей ринків. При цьому можливі різні способи розрахунку обсягу монопольного сектора. Один з них – підрахувати обсяг діючих на даних ринках. Адже, якщо навіть монопольна структура не захоплює увесь ринок, конкурентне середовище на ньому істотно деформується.

При цьому варто враховувати, що національна економіка являє собою сукупність дуже великого числа ринків. У Державному класифікаторі продукції і послуг понад 20 тисяч товарів і послуг. Кількість товарних ринків як мінімум на порядок більше, оскільки значна частина ринків товарів і основна частина ринків послуг є регіональними і місцевими, тобто відповідний ринок існує в кожному регіоні.

Оцінка обсягу монопольного сектора в економіці України вперше була зроблена фахівцями Антимонопольного комітету на основі аналізу статистичної звітності за 1999 рік. Частка монопольного сектора у ВВП України була оцінена приблизно в 40 відсотків.

Для вивчення стану конкурентного середовища особливо важливим є аналіз зміни конкуренції в часі. Дані свідчать про істотне посилення конкуренції за останні роки. Якщо в IV кварталі 1998 року високу конкуренцію з боку аналогічних вітчизняних товарів відзначали 9 відсотків керівників промислових підприємств, то в II кварталі 2003 року – 31 відсоток. З 2001 року спостерігається також посилення конкуренції з боку іноземних товарів.

Висновки

Ринок чистої конкуренції складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям товарний продукт, який має однакові якісні параметри або цілком ідентичні товари (цемент певної марки, пшениця певного сорту, папір певного виду тощо). Особливість чистої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати ціну вищу, ніж ринкова, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.

Тому він змушений оптимізувати обсяги виробництва таким чином, щоб співвідношення між доходом і витратами було оптимальним.

В роботі були розглянуті основні параметри, що визначають стан конкурентного середовища в Україні: інституціональні передумови конкуренції, структура товарних ринків, ринкова поведінка суб'єктів господарювання.

Аналіз даних кон'юнктурних досліджень свідчить, що в останні роки конкуренція істотно посилилася практично в усіх галузях української економіки. Щоправда, багато керівників розглядають високу конкуренцію як фактор, що стримує виробництво. Однак найбільш помітні позитивні зрушення спостерігаються в тих галузях, де конкуренція особливо висока – роздрібна торгівля, автотранспорт, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловість тощо. У той же час там, де дія ринкових механізмів обмежена (особливо в сільському господарстві), виникають найбільші труднощі. Це ще раз підтверджує, що конкуренція є важливим чинником економічного розвитку.

В цілому аналіз трьох параметрів, що характеризують стан конкурентного середовища: наявність інституціональних передумов конкуренції; структури товарних ринків; відчутності конкуренції як фактора, що впливає на ринкову поведінку суб'єктів господарювання, свідчить, що конкурентні відносини можна характеризувати як переважаючі в національній економіці. У той же час у багатьох важливих галузях конкуренція фактично відсутня або має «джентльменський» характер. Тому подальше обмеження монополізму, формування ефективного конкурентного середовища – запорука стабільного і динамічного розвитку української економіки, рішення гострих соціальних проблем.

Список літератури

1. Андреев В.В. Системный курс экономической теории. Учебное пособие для вузов. – С.-Петербург: Лениздат, 1998. – 574 с.
2. Башнянин Г.І., Лазур. П.Ю., Мєдвєдєв. В.С. Політична економія. – К.: Ніка-центр «Ельга», 2000. – 523 с.
3. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України. – 2002. – №4. – С. 15–26.
4. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 328 с.
5. Бізнес-середовище в Україні. – К., 2004. – 100 с.
6. Бюлетень обстежень ділової активності підприємств України – К.: Держкомстат України, НТК статистичних досліджень, 1998–2004.
7. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. В 2-х томах. / Под общей редакцией В.М. Гальперина. – С-Пб.: Экономическая школа, 1996. – 348 с.
8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 2001. – 471 с.
9. Гражевська Н.І., Полковніченко С.А. Проблеми становлення теорії перехідної економіки як оригінального напряму економічної думки // Матеріали міжнародної конференції «Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття». – Ч. 3.-К.: КДТЕУ, 2000. – С. 188–189.
10. Долан Э.Дж. Макроэкономика. Пер. с англ. – С.-Пб.: Литера плюс, 1994. – 447 с.
11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.:Знання – Прес, 2003. – 581 с.
12. Економічна теорія: у 2-х кн. Кн. 2. Мікроекономіка: навчальний посібник. / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. – К.: Заповіт, 1997. – 280 с.
13. Костусєв О.О. Методологічні засади формування ефективного конкурентного середовища в економіці України: Автореф. дис. д-ра економ, наук: 08.02.03 /Одеський держ. економ, ун-т. – Одеса, 2004. – 28 с.
14. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.
15. Крючкова І. В. Структурні чинники розвитку економіки України. – К.: Наукова думка, 2004. – 318 с.
16. Макроекономіка: Підручник. / А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, О.М. Тітьонко та ін.; за ред. А.Г. Савченка. – К.: Либідь, 1995. – 208 с.
17. Макроструктурна політика та структурна трансформація: досвід Польщі та України. – К.: Заповіт, 2004. -357 с.