Витрати підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4   Планування витрат на наступний рік

Поточні витрати є  одним з результативних показників господарської діяльності підприємств, основна мета планування яких —  визначення загальної суми витрат, необхідної для забезпечення нормальної роботи та якісного обслуговування споживачів, з урахуванням наявних резервів зниження витрат. Планові розрахунки витрат діяльності використовують для визначення потреби в обігових коштах, планування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності реалізації окремих товарів, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики підприємства.

Витрати звичайної діяльності планують за такими видами: операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати  звичайної діяльності. Операційні витрати  планують за групами: собівартість реалізованих товарів і продукції власного виробництва, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

 

Планові витрати по підприємству „Швидкісний трамвай” на 2009 рік

№ з/п	Найменування	собі-вартість	адміністра-тивні витрати	опера-ційні витрати	Всього
1	Матеріальні витрати, у т.ч:	17786,1	150	146,4	18082,5
	електроенергія	3083,6		16,4	3100
	матеріали,запчастини	11108,9	80	120	11308,9
	газ	1104			1104
	теплоенергія	802,1			802,1
	вода,водовідведення	470,2		10	480,2
	ПММ	856,9			856,9
	охорона праці	110,4			110,4
	ремонті роботи, виконані сторонніми організаціями	250			250
	інші		70		70
2	Фонд оплати праці	24948,9	1585,4	1279,4	27813,7
3	Нарахування	9288,5	590,2	476,3	10355
4	Амортизація	7476,2		23,8	7500
5	Інші, у т.ч.:	4938,6	1381,6	969,1	7289,3
	лікарняні	272	6	2	280
	на відрядження	37,4	32,6		70
	охорона станцій	4200			4200
	послуги електролабораторії	60			60
	ВГСО зарядка вогнегасників	6			6
	податок на транспорт		6		6
	податок на землю		400		400
	податок комунальний		24		24
	податок на воду		6		6
	податок по екології		5		5
	послуги зв'язку		120		120
	послуги банку		110		110
	ритуальні послуги			10	10
	тех.обслуговування касовий  апаратів			1,5	1,5
	регрес			15	15
	відрахування профкому			725,6	725,6
	пільгова пенсія			200	200
	вивіз відходів	12			12
	послуги гірничорятувальників	83,2			83,2
	користування КТП	4			4
	заправка картриджу	6			6
	ТО газового обладнання	8			28
	підготовка кадрів	3			3
	капілярний контроль	50			50
	відсотки за кредит		480		480
	користування рельсошліф.станком	20			20
	обслуговування диктофонів	4			4
	тендерна документація		40		40
	ТО автомобілів, тракторів	20			20
	страхування майна		35		35
	послуги нотаріуса		30		30
	Медогляд		10		10
	участь у конкурсі		4		4
	рекламні послуги		6		6
	аудит		25		25
	внесок у корпорацію		7		7
	утилізація ламп	3			3
	атестація підприємства	55			55
	транспортні послуги	5			5
	технічний контроль	40			40
	інші	50	15	15	80
	Всього	64438,3	3707,2	2895	71040,5

 

 

 

 

В 2009 році планується збільшити витрати, в порівнянні з 2008 роком, а саме:

- по статтям „електроенергія”, „газ”, „вода і водовідведення" через підвищення тарифів на комунальні послуги;

- по статті „матеріали  й запчастини” у зв’язку з плануванням великої кількості капітальних ремонтів трамвайних вагонів.

- по статті „зарплата з нарахуванням” за рахунок збільшення мінімальної заробітної платні;

- по статті „інші”.

Зменшення витрат планується:

• по статті „амортизація” за рахунок зносу основних засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

 

ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.    Джерела і чинники зниження витрат підприємства

Можливості зниження витрат виробництва виділяються  й аналізуються  по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.

Джерела - це витрати  за  рахунок економії  яких  можуть  бути  знижені витрати виробництва. Чинники - це техніко-економічні умови, під  впливом  яких змінюються витрати.

Основними  джерелами  зниження  витрат   виробництва   і   реалізації продукції є:

- зниження витрат сировини,  матеріалів,  палива  і  енергії  на  одиницю

  продукції;

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на    

   одиницю продукції;

- зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

- скорочення адміністративно-управлінських витрат;

- ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів дуже впливає число техніко-економічних  чинників.

Найбільший вплив мають  такі групи внутрішньовиробничих чинників :

- підвищення технічного рівня виробництва ;

- удосконалювання організації виробництва і праці ;

- зміна обсягу виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва,  удосконалювання  організації виробництва і праці призводить до зниження  витрат  сировини,  матеріалів  і заробітної плати.

Зменшення  витрат  сировини  і  матеріалів  досягається  за  рахунок

зниження норм їхнього використання, скорочення відходів  і  втрат  у  процесі виробництва і збереження,  повторне  використання  матеріалів,  впровадження безвідходних технологій. На розмір витрат істотний вплив має  зміна  цін  на сировину і матеріали.  При  їхньому  збільшенні  витрати  зростають,  а  при зниженні  -  зменшуються. 

Зниження витрат  підприємства  забезпечується  за  рахунок  зменшення витрат  живої  праці  на  одиницю  продукції   і   темпів   зростання   його продуктивності стосовно темпів зростання середньої заробітної плати. 

Відсоток зниження розміру  витрат за рахунок зменшення матеріальних витрат і зміни цін на сировину та матеріали може бути розрахований по формулі:

ЗВ_м = ( 1 - j_м x  j_ц )У_м х 100,      (3.1)

де j - індекс зміни норм використання сировини і матеріалів на одиницю продукції;

j_ц - індекс зміни цін на сировину і матеріали;

У_м - питома  вага вартості матеріальних  витрат у витратах  підприємства (у відсотках).

Зниження витрат підприємства забезпечується за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції і темпів зростання його продуктивності стосовно темпів зростання середньої заробітної плати. Розмір зниження витрат  (у відсотках) за рахунок росту продуктивності праці можна визначити за формулою :

ЗВ_зп = ( 1 - j_зп :  j_пп )У_зп х 100,      (3.2)

де j_зп - індекс росту середньої заробітної плати;

j_пп - індекс росту продуктивності праці;

У_зп - питома вага заробітної плати у витратах підприємства, (у відсотках).

Існує ще один вид визначення динаміки собівартості. Він здійснюється на основі розрахунку індивідуального індексу собівартості :

i_s = Z ₁ /  Z ₀ ,        (3.3)

де Z ₁ і Z ₀ - базова і звітна собівартості одиниці продукції.

Коли на підприємстві випускається декілька видів продукції, то динаміку собівартості усього виробництва визначають на основі розрахунку загального індексу собівартості  в якому фактично випущена в звітному періоді товарна продукція оцінюється по фактичній собівартості звітного періоду, а потім також продукція оцінюється по плановій собівартості або по фактичній собівартості базисного періоду :

I ₂ = е Z ₁ Q ₁ / е Z ₀ Q ₀       (3.4)

де Z ₀  - собівартість одиниці продукції в базовому періоді або за планом;

Q ₁ , Q ₀  - кількість продукції в звітному періоді;

Z ₁ - собівартість одиниці продукції в звітному періоді.

Для окремої продукції  використовують показник собівартості  продукції виражений у витратах на у.о. товарної продукції. Цей показник одержують шляхом ділення повної собівартості усієї товарної продукції на вартість цієї товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він визначається в чотирьох варіантах.

1 Витрати на у.о.  товарної продукції по затвердженому  плані:

е Z _пл Q _пл / е P _пл Q _пл      (3.5)

2 Витрати на у.о. фактично випущеної товарної продукції.

а) за планом перерахованому на фактичний  обсяг випуску і  асортимент продукції;

Z _пл Q _пл /  P _пл Q _пл      (3.6)

б) фактично, у цінах, що діяли в  звітному році ;

Z ₁ Q ₁ /  P ₁ Q ₁       (3.7)

в) фактично, у цінах, прийнятих  у плані ;

Z ₁ Q ₁ /  P _пл Q ₁,        (3.8)

де Z _пл - планова собівартість одиниці продукції;

Z ₁  - фактична собівартість продукції;

P _пл - планова оптова ціна одиниці продукції;

P ₁   - фактична оптова ціна одиниці продукції;

Q _пл - кількість одиниць за планом;

Q ₁    - фактична кількість одиниць продукції;

  Методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства, що наведені вище, можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній  період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.    Альтернативні методи зниження витрат.  
               Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному  за рахунок внутрішньовиробничих чинників.

Значне  зниження  витрат   виробництва   досягається   в   результаті застосування  прогресивних  методів   організації   виробництва.   Прикладом служить розроблена в Японії і отримавша широке застосування в  усьому  світі система  організації  виробництва  “just  in  time“.  Вона  знижує   витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення  продукції.  Сутність  її полягає в тому, що комплектуючі вироби,  деталі  поставляються  споживачу  у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості.  Якщо  попадаються браковані деталі,  виробничий  процес  зупиняється  ,  тому  що  запасів  на робочому місці немає.

Система “just in time “ сприяє зниженню витрат на двох напрямках:

- Знижуються витрати на  складування і збереження  напівфабрикатів і в споживача ,  і  у  виробника.  Останній  крім  того  знижує  витрати   на    реалізацію;

- Застосування   системи   неможливе   без   забезпечення   бездефектного виготовлення продукції в постачальника. Японські підприємства в цих цілях навчають усіх співробітників методам контролю якості і т.д. ,  підвищують відповідальність  виробничих   робітників   за   якість,   використовують    автоматичні пристрої для контролю якості. В результаті знижуються витрати    виробництва, що пов’язані з повторним опрацюванням  бракованих  виробів, витратами сировини і заробітної плати.

У  рамках  системи  “just  in  time“  розроблені  і  використовуються підсистеми, гуртки якості і т.д., що забезпечують економію  витрат  під  час руху комплектуючих деталей по цеху в результаті підвищення  відповідальності за якість  продукції  в робітників  і спеціалістів,  полегшення  керування виробничим процесом.

Велику увагу економісти приділяють таким резервам зниження витрат,  як зміна  класифікації,  вирахування   і   калькулювання   витрат.   Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і  на  виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної  системи  калькулювання  витрат на всіх стадіях  життєвого  циклу  виробів;  посилення  ролі  калькулювання; більш  чітке  виділення  витрат  на  управління,   підготовку   виробництва, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу, у  тому  числі  підвищення якості продукції і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3   Основні фактори зниження собівартості 
            Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити фактори, які обумовлюють це зниження.

Під факторами зниження собівартості продукції (робіт, послуг) розуміють усю сукупність рушійних сил і причин, які визначають її рівень та динаміку.

Розрізняють такі фактори  зниження собівартості продукції:

1) підвищення технічного рівня виробництва, зокрема упровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів;  розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується;  краще використання сировини та матеріалів;

2)  поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; упровадження наукової організації праці; поліпшення використання основних виробничих фондів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно-складських витрат тощо;

3) зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва;

4) зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Індексний метод дає  змогу врахувати вплив перелічених  факторів на зниження собівартості продукції.

Відносне зниження собівартості за рахунок економії матеріальних витрат (% ) у результаті зміни норм витрат сировини, матеріалів, енергії на одиницю продукції та цін на ресурси визначають за формулою

% = (1 -I_м•I_ц) • 100%,     (3.9)

де I_м - індекс норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції; 
I_ц - індекс цін на одиницю матеріального ресурсу;