Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2012 в 13:13, реферат
Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками: панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода (умовно-службове спадкове надання), що дало назву системі господарства; монополія феодалів на землю, яка виявлялася в принципі „Немає землі без сеньйора”; умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що грунтувалася на васальних зв”язках; протиріччя між великою власністю на землю дрібним селянським виробництвом; особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника; рентна форма експлуатації феодально залежного селянства; переважання натурального господарства і другорядна роль обміну; сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми.
Загальна характеристика господарства Європи в V-XV ст.
Головні господарські форми періоду середньовіччя.
Міста як центри ремесла і торгівлі.
Економічна думка середньовіччя.
Економічні погляди, які представлені у документах періоду Київської Русі.
юридичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас
відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань.
В епоху феодалізму суспільство складалося передусім з класу феодалів і класу
селян. Через це економічні вчення
представників класу
вувалися на узурпацію селянських земель, виправдання феодальної організації
господарства.
Дослідження являють собою митецькі компіляції традиційних істин, система-
тизацію накопиченого багажу, коментарі. Усе це — характерні риси методу, який
отримав назву «схоластика» (від лат. shola — школа), широко розповсюдженого в
середньовічному інтелектуальному середовищі. Про економічні погляди схоластів
можна судити з висловлювань одного з найвидатніших представників цього ме-
тоду — Фоми Аквінського (1225-1274 рр.), великого богослова, який написав за
завданням Римського Папи роботу «Сума теології», яка узагальнює принципи
католицького віровчення.
Суспільний устрій, у тому числі його економічна складова є результатом божест-
венного приречення, тому існуючі господарські форми — власність, організація
праці, навіть торгівля — необхідні й морально виправдані. Він апологував при-
ватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а
його продукти - природним багатством. Золото і срібло, на його думку, - штучне
багатство, яке не може бути метою діяльності людини. Феодальна форма власно-
сті, система поділу праці природні й виправдують ієрархічну структуру і станову
організацію феодального суспільства, як і право кожного стану на свою частку
винагороди.
Цьому ж завданню присвячене і вчення про «справедливу ціну». Така ціна
повинна, по-перше, покривати витрати, а по-друге, забезпечувати продавцеві
можливість жити відповідно до свого положення у суспільстві. Таким чи-
ном, у ціні повинен був знайти відображення соціальний статус учасників об-
міну, що, зрозуміло, несумісне з поняттям ціни як чисто ринкової категорії.
У період пізнього середньовіччя серед проблем, які обговорювалися схолас-
тами, все більш помітне місце займають питання обміну, торгівлі, грошей. Ак-
тивно дискутується ситуація, викликана «революцією цін» і її наслідками, що
свідчило про перехід до нових форм економічних відносин.
У Київській Русі утвердження феодальних порядків знайшло вираження у
зведенні законів "Правда Русская" (XI - XII ст.). У ньому обґрунтовувалося пра-
во власності князів на майно, рабів та напіврабів, регулювалися торговельні й
кредитні відносини. У середні віки з'явилися "Домострой" Сильвестра та інші
дослідження, в яких розглядалися проблеми організації феодального помістя, ре-
гулювання відносин між паном і його кріпосним залежним, між господарством і
зростаючим ринком.