Грошовий ринок України: проблеми та перспективи

Розділ 3. Перспективи розвитку грошового ринку в Україні

В умовах світової фінансової кризи особливо гостро виявились  проблеми в грошовій системі України, пов’язані з нестабільністю монетарної сфери. Значний вплив мала дестабілізація грошової системи на поглиблення  кризових явищ в реальній економіці, що супроводжується скороченням кредитних ресурсів комерційних банків та їх значним подорожчанням. Різке падіння курсу української гривні, неповернення депозитів та загроза банкрутства багатьох комерційних банків примусили підвищити обсяги державного регулювання грошових систем, що обумовлює актуальність проблеми.

Пошук нових методів  та інструментів державного регулювання  грошового обороту, спроможних його стабілізувати, набуває першочергового значення в структурі державного грошово-кредитного регулювання [17, c. 7].

На сучасному етапі  розвитку багато які держави, також  і Україна формують свої власні моделі державного регулювання. Важливим є  вибір інструментів державного регулювання. Одним з інструментів державного регулювання є грошово-кредитна (монетарна) політика. Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Загальні методи регулювання забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні уможливлюють регулювання окремих видів кредитної діяльності комерційних банків.

        До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:

  - політика облікової ставки;

  - операції на відкритому ринку;

  - зміна норм обов'язкових резервів.

Проведення сучасної грошово-кредитної політики потребує складних й відповідальних завдань, з якими потрібно вчасно і кваліфіковано  справлятися. Йдеться, зокрема, про  створення достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіння всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створення центрів, спроможних координувати в масштабах суспільства цю роботу, надійної системи комунікації Національного банку з громадськістю, підвищення рівня монетарних знань журналістів, формування навичок зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше. Використання Національним банком заходів дозволить значно підвищити ефективність управління монетарною політикою держави та покращити стан фінансового ринку України вже найближчим часом [20, c. 159].

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни – це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів.

Пріоритетним у здійсненні грошово-кредитної політики в цьому році буде забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання.

Грошово-кредитна політика не може бути ефективною, якщо фактично не діють механізми дисконтного  регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує регулятивної функції в  Україні. Завищені ціни на кредитні ресурси (процентні ставки) провокують непропорційне зростання внутрішнього кредиту та його неефективний розподіл між економічними суб’єктами як на макро-, так і мікрорівні, а результат таких дій призводить до інфляції, що викликає грошову нестабільність.

Національний банк України уже майже протягом 10 років постійно знижує розмір облікової ставки, проте ставки комерційних банків не змінюються у таких самих пропорціях. Тому, рівень облікової ставки НБУ сам по собі не визначає ставки за кредитами комерційних банків. 

        Проведення Національним банком України гнучкої та виваженої грошово-кредитної політики, спрямованої, з одного боку, на нівелювання інфляційного та девальваційного тиску, а з іншого – на підтримку ліквідності банківської системи на рівні, достатньому для виконання нею своїх функцій, сприяло відновленню довіри до банківської системи з боку економічних агентів. Це зокрема проявилося у подальшому прискоренні тенденції до повернення коштів в банківську систему та, як наслідок, зниження ставок за кредитами [14].

        Орієнтація на ринкові відносини передбачає нове розуміння споживчого кредиту, різноманітну економічну роль партнерів у процесі кредитування, зміни схеми їх стосунків. Споживчий кредит повинен пом`якшити кризу неплатежів у народному господарстві.

        Вивчення системи кредитування фізичних осіб є необхідним, перш за все, стосовно завдань, які стоять перед комерційними банками. Активна робота комерційних банків у галузі обслуговування приватних осіб є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення ринків їх успішної конкурентної боротьби [7, c. 342].

        На сьогоднішній день в Україні з`являються нові види надання споживчих кредитів, впроваджуються нові банківські кредитні продукти.

        В останні роки в Україні установи банків почали застосувавити банківські пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм споживчого кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які дозволяють своєму власнику проводити розрахунки як на території країни, так і за її межами.

Водночас зазначене  не призвело до активізації процесів кредитування – унаслідок відсутності  платоспроможних позичальників  банки значну кількість вільних  ресурсів спрямували у фінансові  інструменти, зокрема в державні цінні папери.

В останні роки вітчизняні покупці облігацій не поспішають обміняти свої гривні на ОВДП. Зважаючи на це, перспективи використання ОВДП в Україні у найближчому періоді будуть залежати від активності потенційних інвесторів. 
       Ринок ОВДП в Україні слабий і несамостійний, тому що держава, піклуючись про власний бюджет, фактично дискредитує довіру до нього інвесторів, а неринкові ставки дохідності первинного ринку остаточно відлякують потенційних інвесторів.

Вважаємо, що держава  повинна докладати зусиль щодо стимулювання розвитку українського ринку ОВДП та досягнення максимально можливих обсягів торгів на ньому. Скажімо, доцільно розширити функції ОВДП, зокрема дозволити облігаціонерам резидентам розраховуватись сумами ОВДП як податковими платежами у рамках чинного законодавства. Це збільшить привабливість володіння облігаціями держави і стимулюватиме зростання обсягів торгівлі ними [21].

 Необхідною умовою також є підготувати до розгляду у Верховній Раді та прийняття законодавчих актів, що регулюють фінансову поведінку уряду на боргових ринках – причому як внутрішніх так і зовнішніх. Діяльність держави як емітента має бути жорстко врегульована законодавством. 
        За останні рори спостерігається відновлення довіри до банків, що сприяло прискоренню темпів зростання депозитів населення. Повернення депозитів в банківську систему відповідним чином відобразилося на динаміці грошової маси, обсяги якої починаючи із лютого поточного року демонструють помісячний приріст. Вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого кредитного ринку. А для цього, крім подолання інфляції, необхідне здійснення ряду невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

- на державному рівні  вирішити комплекс питань щодо  вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

- привести чинне законодавство  у відповідність з потребами  сьогоднішнього функціонування  та подальшого розвитку українського  кредитного ринку;

- більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку;

- законодавчо передбачити  гарантії держави по збереженню  грошових заощаджень населення;

- створити державні  органи управління і контролю  за функціонуванням ринку;

- здійснення тих чи  інших заходів дозволить прискорити  формування в Україні кредитного  ринку.

Також за останні роки актуальним є залучення іноземних інвестицій у банківську сферу України. При цьому присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі України відповідає інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. Водночас існують досить серйозні фінансові та економічні ризики швидкого зростання частки іноземного банківського капіталу, пов’язані з можливою втратою суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, можливим посиленням нестабільності, несподіваними коливаннями ліквідності банків, спекулятивними змінами попиту та пропозиції на грошово-кредитному ринку, можливим відпливом фінансових ресурсів [22, c. 68].

        Таким чином, основним фактором привабливості національної банківської системи для іноземних банків є отримання більш високого прибутку за умови прийнятного ризику. Частка іноземного капіталу залежить від величини банківської чистої маржі, прибутковості банківського сектора, кредитоспроможності країни, економічної та політичної стабільності, торговельних зв’язків, особливостей банківських систем, економічних факторів (ВВП на душу населення, рівень інфляції, реальні процентні ставки) та наявності спеціального режиму інвестування в країні. У більшості випадків присутність іноземного банківського капіталу є потужнішою за низького рівня оподаткування та низького рівня концентрації у банківській сфері. Тому Україні сьогодні потрібно активніше вживати заходи щодо підвищення рівня концентрації національного банківського капіталу.

 Доцільність подальшого зростання присутності іноземного капіталу у банківській системі країни зумовлена об’єктивними потребами:

- подальшої монетизації  економіки та абсорбування додаткової  грошової маси банківською системою, але за збереження існуючих  тенденцій зростання показників  це призведе до критичного  зростання загального кредитного  ризику в економіці;

- підвищення рівня  кредитування економіки як передумови  необхідних структурних зрушень  (нині цей рівень в Україні  становить приблизно 30 % ВВП, тоді як в Естонії – 55 %, Литві та Словенії – 44 %, Угорщині – 42 %);

- залучення іноземних  інвестицій та доведення їх рівня на душу населення до показника сусідніх східноєвропейських країн (нині на душу населення в Україні припадає не більше 180 дол. США іноземних інвестицій, тоді як у  Чехії – понад 3 тис. дол., Естонії – 2,6 тис., Угорщині – 2,4 тис., Словаччині – 1,8 тис., Польщі – 1,2 тис.).

        Сьогодні в Україні більшість населення не може собі дозволити купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. Майже половина працездатного населення має доходи, які не перевищують прожиткового мінімуму. Для цих категорій людей, а також пенсіонерів, інвалідів та інших малозабезпечених громадян придбання товарів тривалого користування стає неможливим.

Висновки

 Розкривши поняття та особливості функціонування грошового ринку можна зробити висновки, що – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв'язку з цим особливого значення набуває пізнання механізмів формування попиту та пропозиції грошей.

В умовах світової фінансової кризи особливо гостро виявились  проблеми в грошовій системі України, пов’язані з нестабільністю монетарної сфери. На сучасному етапі розвитку Україна має свою модель державного регулювання. Одним з інструментів державного регулювання є грошово-кредитна (монетарна) політика.

Здійснивши аналіз грошового  ринку України, можна зробити  наступні висновки:

1. Протягом 2006 - 2011 року грошова маса значно зросла, а саме з 194071 млн. грн. до 685515 млн. грн.
2. Починаючи червня 2009 року починається поступове зниження облікової ставки. На сьогодні вона знаходиться на рівні нижчому, чим у роки відносної стабільності – 7,5%.
3. В цілому за результатами аналізу вкладів юридичних та фізичних осіб за період 2006–2010 рр. по банківській системі України динаміка змін була така: з 2006 по 2009 р.р. спостерігається зростання вкладних операцій, а з початку 2009 р. спостерігається їх зниження.
4. Загальний обсяг кредитів протягом 2011 року збільшився на 9,6% порівняно зі зростанням на 0,9% у 2010 році, а саме: