Денежно-кредитная политика

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Октября 2013 в 16:27, реферат

Краткое описание

В державному регулюванні економіки податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб’єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………….....3 1. Визначення загальнодержавних податків і зборів…………………………..3 2. Загальнодержавні податки і збори, що справляються в Україні…………...4 3. Податкові пільги в державному регулюванні економіки………………….12 Висновки………………………………………………………………………....14 Список використаної літератури.........................................................................15

Вложенные файлы: 1 файл

реферат.doc

— 116.00 Кб (Скачать файл)

- Антидемпінгове, якщо з митної  території України вивозяться  товари за ціною нижчою за  ціни інших експортерів; 

-  Компенсаційне, у разі вивезення за межі митної території України товарів для виробництва, переробки продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

6) Державне мито – грошовий  збір, який знімається у судових  та арбітражних органах державного  нотаріату. 

Платник - юридичні і фізичні особи за послуги надані судовими, нотаріальними та іншими державними органами та видачу документів. Об’єкт – вартість послуг у державних органах, ціна позову.

Ставка:

- проста (у твердій  сумі);

- пропорційна (у відсотках).

Джерело: для суб’єктів підприємницької діяльності – собівартість продукції, для громадян – власні кошти.

7) Плата (податок) на  землю – один із видів доходів  місцевих бюджетів, яка зараховується  на рахунки відповідних рад,  на території яких розташовані  земельні ділянки. Плата за землю – прямий реальний податок на володіння та користування землею.

Ставки земельного податку з  одного гектара сільськогосподарських  угідь встановлюються у відсотках  від їх грошової оцінки.

- для ріллі, сіножатей та пасовищ  – 0,1;

- для багаторічних насаджень  -0,03.

Ставки земельного податку  за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських  угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

8) Рентні платежі –  це платежі за видобутий природний  газ, газовий конденсат і нафту. 

Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих в установленому законодавством порядку. Об’єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини.

Сума рентної плати  визначаються платниками відповідно до обсягу видобутої ними вуглеводневої  сировини та встановлених законом про  державний бюджет ставок рентної  плати. У 2006 році до затвердженому у  державному бюджеті ставок рентної  плати застосовується коригуючий коефіцієнт., який обчислюється для кожного звітного періоду, шляхом ділення середньозваженої ціни однієї тони нафти на базових умовах поставки, що склалася на останньому аукціоні звітного періоду, який проводився на біржах.

9) Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є витокою фінансового виробництва реконструкції, ремонту та утримання автомобілів загального користування та проведення природоохоронних мроприємств на водоймах

10) Податок на промисел – це плата, яка знімається з фізичних осіб за право займатися торгівлею. Джерело – власні кошти. Платники : фізичні особи, незареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять несистематичну (не більш чотирьох разів на рік) продаж переробленої та купленої продукції.

Об’єкт : сумарна вартість товарів по ринковим цінам, вказана  в декларації. Ставка: 10 % вказана  в декларації вартості товарів, які  підлягають продажу на протязі 3-х  днів але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян Штрафи – без придбання разових патентів від 1-го до 10-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторні порушення протягом року від 10-ти до 20-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

11) Збір за геологорозвідувальні  роботи, виконані за рахунок державного бюджету – це форма реалізації економічного механізму відшкодування витрат на пошук та розвідку місцезнаходження корисних копалин за рахунок державного бюджету, які стягуються з користувачів надрами, які проводять видобуток корисних копалин на раніше розвіданих місцезнаходжень.

Платники: користувачі  надрами всіх форм власності, підприємці з іноземними інвестиціями, які добувають  корисні копалини на місцезнаходженнях  розвіданих за рахунок державного бюджету. Об’єкт: вартість видобутої сировини або продукту її переробки, а при видобутку підземних прісних, мінеральних і термальних вод – об’єм їх видобутку.

Ставка: нормативи, які  визначаються як частина вартості одиниці  видобутої мінеральної сировини, або у вигляді ставки відрахування за одиницю видобутку.

Джерело – собівартість продукції. Штрафи: 0,3 % за кожен день.

12) Збір за спеціальне  використання природних ресурсів  це податок за передачу у  використання природних ресурсів, які встановлюються з метою  компенсації затрат держави на відновлення природних ресурсів. Платники: користувачі природними ресурсами (заготовлювачі деревини, підприємства - водокористувачі, тепло-і гідроенергетики, суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять видобуток корисних копалин). Об’єкти: кількість або об’єм заготовлених природних ресурсів.(деревини, забір та викид води, об’єм фактично погашених у надрах балансових і внебалансових запасів). Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а аз понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ організацій чи громадян. Ліміти встановлюються у порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними міськими Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

13) Збір за забруднення  навколишнього природного середовища  встановлюється на основі фактичних  обсягів викидів, лімітів скидів  забруднюючих речовин в навколишнє  природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

14) Збір на обов’язкове  соціальне страхування використовується  для виплати допомоги по тимчасові  непрацездатності, вагітності і пологам, при народженні дитини; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку працюючих, їх дітей, ветеранів, інвалідів; фінансування витрат пов’язаних з забезпеченням зайнятості населення.

Платники суб’єкти підприємницької  діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів. Об’єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

15) Збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування.  Пенсійний фонд – це самостійна  фінансово-банківська система, засоби  якої не входять в державний бюджет і мають виключно цільове призначення для виплат різного роду пенсій. Платники суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів. Об’єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

16) Збір до Державного інноваційного фонду. Для формування Державного інноваційного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації та банки здійснюють вказані відрахування від валового доходу. Відрахування відноситься на собівартість продукції

Платники: юридичні особи.

17) Плата за торговий  патент на деякі види підприємницької  діяльності. Торговий патент – це державне свідоцтво, стверджуюче право суб’єкта підприємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися торговою діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунку. Платники: суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівку та інших форм розрахунку. Об’єкт: плата за торгівельний патент.

3. Податкові пільги  в державному регулюванні економіки.  Податкові пільги – це інструменти  податкового регулювання, що закріплені  в нормативних актах як винятки  із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються, об’єкта, ставки або інших складових оподаткування. Також податковою пільгою визначається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку ним в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України. Найчастіше – це повне або часткове звільнення від податку. Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів. Можливості застосування податкових пільг в Україні регламентуються відповідними податковими законами. Правове регулювання пільг здійснюється, по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг певним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування. Законодавство про оподаткування в якості пільгових суб’єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої і формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об’єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановленими законодавством загальними правилами. Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку — це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків. Вилучення — це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Знижки — це форма податкових пільг, пов'язана з витратами платника. Податковий кредит — це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т. д. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів. Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності в нього залишиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Загальнодержавні податки  і збори – це фінансове підґрунтя  існування держави, мірило її можливостей  у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу, знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню. Оподаткування та надання пільг повинно бути основане на матеріальному становищі суб’єкта оподаткування. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об’єкт оподаткування. Найгострішою проблемою для економіки України є реформування чинної податкової системи, надання їй нормального, цивілізованого характеру. Головним завданням держави під час проведення реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства і відображення цих гарантій у податковому кодексі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України «Про  систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.1997 (із змінами і доповненнями, внесеними 23.12 2004 р. № 2287-IV).

2. С.М. Чистов, А.Є. Никифоров  „Державне регулювання економіки”: Навчальний посібник – Київ,2000 р. 

3. М.П. Кучерявенко  „Податкове право” – Київ: “Юрінком-Інтер”, 2004 р.

4. І. Михасюк, А. Мельник,  М. Крупка, З. Залога „Державне  регулювання економіки” – 2-ге  видання, Київ: „Атіка”, „Ельга-Н”, 2000 р. 

5. Л.І. Дідівська, Л.С.  Головко „Державне регулювання  економіки” – Навчальний посібник, 2-ге видання, Київ: „Знання-Прес”, 2002 р.




Информация о работе Денежно-кредитная политика