Державна допомога малозабезпеченим в Україні

 

 

План

Вступ

1. Огляд літератури за темою
2. Передумови соціального захисту населення.
3. Соціальна реабілітація.
4. Соціальна добродійність.
5. Стан та проблеми соціального захисту населення в Україні.
6. Пенсійна реформа.
7. Соціальне страхування.
8. Державна допомога малозабезпеченим в Україні

Висновки

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Найбільш масштабною задачею  соціально орієнтованої економіки держави в ринковому господарстві, що формується в Україні є діяльність по соціальному захисту всіх прошарків суспільства і по виробленню стратегії ефективної соціальної політики. Формою її реалізації виступає фактичний образ дій держави, втілена в соціальну політику, що охоплює всі сфери економічних відносин у країні. Існують деякі проблеми, зв'язані з регулюванням  зайнятості і забезпечення соціального захисту населення. У даній роботі розглянуті такі немаловажні проблеми , як  необхідність і ступінь соціального захисту населення в країнах з перехідною економікою, стан та проблеми соціального захисту населення в Україні, пенсійна реформа та соціальне страхування, обумовлені відсутністю чіткої діючої нормативно-законодавчої бази, недостатністю фінансування й інших труднощів, що позначаться на сформованій політико-соціальній атмосфері, яка формується в ринкових відносинах, що зароджуються, і криміногенній ситуації суспільства, що збільшилася кризою державної влади. Перед початком написання цієї роботи слід продемонструвати структуру соціального захисту в Україні, яка має такий вигляд:

• пенсії (ПФ, ФСС);
• допомога по безробіттю (ФЗ);
• система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

• Універсальні системи

• програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);
• державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);
• допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);
• державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);
• державна система освіти(МБ, ДБ).
• Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

• Система соціальних допомог

• цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті);
• соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

• Соціальний захист через недержавні організації

• Соціальна допомога з фондів підприємств

 

 2. Передумови соціального захисту населення.

 

Чим тяжче ситуація в тій чи іншій країні тим більше і голосніше звучать у ній заклики до соціального захисту населення. Про такий захист постійно просять й жадають від уряду. Складність положення  за таких умов полягає в тім, що, якщо в країні спостерігається економічний спад, знижується виробництво, зменшується створюваний національний продукт, та можливості уряду виділяти додаткові кошти для соціального захисту населення вкрай обмежені. Навантаження на державний бюджет зростають, уряд змушений прибігати до збільшення податків, у зв'язку з чим знижуються доходи працюючих. А це породжує нові соціальні напруги.

Щоб виправить таке положення недостатнє бажання людей одержати соціальний захист від негод життя, що погіршується, також як недостатньо намірів і обіцянок уряду поліпшити життя. Проблема може бути цілком вирішена тільки тоді, коли економіка піде нагору і стане створювати мінімум благ, що необхідний людям. У цьому в остаточному підсумку і складається порятунок. Але що ж робити до того, у період, коли економіка, знаходяться на спаді і нездатні задовольнити потреби всього населення в благах і послугах? Як допомогти людям попавшим у важкий тяжкий стан і кому саме треба допомагати?

Випливає насамперед розуміння, що якщо знизити виробництво благ і послуг у країні, й одночасно допомогу з-за кордону, якщо закупівлі по імпорті не здатні компенсувати таке зниження, а запаси і резерви доведені до мінімуму, то запобігти зниження рівня життя практично неможливо. Настільки ж нереальна в цих умовах задача повного соціального захисту всього населення від зменшення споживання благ і послуг у цілому й у розрахунку на одну людину. Гірше того, якщо ми спробуємо надати блага в потрібній, бажаній кількості одним, то свідомо постраждають інші, кому ці блага не дістануться.

Тому й уряд, і народ повинні усвідомити, що поголовний соціальний захист населення від зниження рівня життя в умовах економічного спаду неможливий. Вірніше, говорити про соціальну підтримку окремих шарів і груп населення найбільше в ній нужденних.

У широкому розумінні слова соціально уразливими вважаються люди, що володіють доходом нижче прожиткового мінімуму. Строго говорячи, при віднесенні тих чи інших груп людей до категорії соціально уразливих варто було б враховувати не тільки їхній поточні грошові доходи, але і грошові заощадження, накопичене багатство, так називаний майновий ценз. Однак, оскільки одержати достовірні зведення про майнове положення людей важко, приходиться використовувати як критерій, що характеризує матеріальне становище людини, його офіційні грошові доходи.

У сформованій практиці соціально уразливими вважаються родини з низьким грошовим доходом на члена родини ( найчастіше це багатодітні родини), родини, що втратили годувальника, матері дітей, що виховують, поодинці, інваліди, пенсіонери, студенти живучі на стипендію, безробітні, обличчя, що постраждали від стихійних лих, політичних і соціальних конфліктів, незаконного переслідування. У ряді випадків до соціально уразливих шарів відносять дітей. Усі ці люди потребують соціальної підтримки з боку суспільства, влади уряду.

Соціальна підтримка може виявлятися в найрізноманітніших формах: у виді грошової допомоги, надання матеріальних благ, безкоштовного харчування, притулку, даху, надання медичної, юридичної, психологічної допомоги, заступництва, опікунства, усиновлення.1

Питання про те, кому, у яких видах і формах, у якому обсязі надавати соціальну підтримку, відноситься до числа найважчих у соціальній економіці.. Тому що всім бажаючим одержати допомогу і нужденним у ній, просто допомогти неможливо. Ряд економістів і соціологів радять такий рецепт: «Допомагати тільки тим хто не може допомогти собі сам». Звичайно, не легко виявити, хто здатний і хто не здатний допомогти собі сам, але рецепт заслуговує на увагу. У період переходу до ринкової економіки найбільше гостро виявляється проблема соціального захисту населення від росту цін (інфляції) і безробіття. Для того, щоб ріст цін на товари і послуги не призводив до катастрофічного зниження споживання і життєвого рівня, частково застосовується індексація доходів. Це означає, що заробітна плата, пенсії, стипендії, інші види доходів збільшуються в міру росту роздрібних цін.

На жаль, при спаді виробництва ні уряд, ні підприємства не мають можливості підвищити доходи, рівно в стільки разів у скількох підвищуються ціни. Тому що кількість товарів зменшується, те виплата надмірної кількості грошей приведе до повені ринку грошовою масою і, як наслідок до інфляції.

 

3. Соціальна реабілітація.

 

Слово «реабілітація» означає відновлення, повернення загубленого. Прийнято говорити про відновлення здоров'я, прав поверненні доброго імені. Соціальна реабілітація означає, насамперед, відновлення порушеної соціальної справедливості.

Особливо гостро в наш час коштує проблема соціальної реабілітації безневинно потерпілих. Будь-якого постраждалої людини шкода, але особливо сумно, коли людина постраждала не по власній провині, а безвинно, по злому намірі чи по випадковому збігу обставин. Тому суспільство, держава, повинні піклуватися про безневинно потерпілих, що стали жертвами. Треба робити все можливе, щоб повернути їм загублене, принаймні, то, що ще можна повернути.2

Це насамперед жертви протизаконних репресій з боку державних органів і окремих людей, сваволі, насильства, порушення прав людини. Особливо відомий у цьому відношенні сталінський період радянської історії, коли мільйони людей були без усяких відносин позбавлені волі, майна, прав, стали переселенцями, утратили роботу, несли на собі клеймо безпідставних обвинувачень.

Це, з іншого боку, жертви війни, що втратили здоров'я, що стали інвалідами, що позбавилися даху.3 Найбільш важка втрата в цьому відношенні принесла людям колишнього Радянського Союзу, Велика Вітчизняна війна з німецьким фашизмом, у результаті якої жорстко постраждали десятки мільйонів людей. На жаль, продовжуються локальні регіональні воєнні дії різного масштабу, результатом яких є величезні втрати життів, здоров'я людей, майна і цінностей. І знову безвинні люди потім мають потребу в реабілітації.

Це також люди, що постраждали від катастроф, стихійних лих, аварій. Тільки часткова компенсація втрат, обумовлених аварією на Чорнобильській атомній електростанції, поглинула багато сотень мільярдів карбованців. У результаті землетрусів, зсувів, затоплень, інших стихійних лих страждають десятки тисяч людей, що бідують потім  у соціальній реабілітації.

До числа безневинно потерпілих відносяться інваліди через хворобу, жертви, епідемій потерпілі через шкідливість виробництва, що бідують у реабілітації.

У результаті міждержавних, міжнаціональних конфліктів збільшується число безневинне потерпілих, з'являються мільйони змушених переселенців, що бідують у соціальній реабілітації.

Суспільство покликане надавати всіляку допомогу, прагнучи зробити все можливе для повної соціальної реабілітації потерпілих. 4   

 

4. Соціальна добродійність.

 

Є такі чудові категорії, поняття, властивості людей як «доброта», «жаль», «співчуття», «чуйність», «допомога у чужому лиху». Прийнято вважати, що людина відрізняється від тварин наявністю розуму. Але, крім того, не менш важливого для людини як вищої істоти наявність почуття любові до ближнього. Недарма одна з найважливіших заповідей християнства говорить: «Люби ближнього свого яко самого себе». Найблагородніші і шановні у світі люди затверджували, що щастя людини укладене в тім, щоб зробити щасливими якнайбільше інших людей, що давати приємніше чим брати. Якщо і проголошувалися іноді соціалістичні заклинання типу «людина людині - друг, товариш і брат», то нічого, крім формального гасла в них не містилося.

У підсумку в суспільстві виникло стійке переконання, що турбота про інших людей обов’язок держави, а кожний повинний піклується тільки про себе, свою родину, близьких і рідних. Це не означає, що доброта, взаємодопомога були узагалі вилучені з побуту. Жалісливі люди завжди були і залишаються у будь-якому суспільстві, милосердя виявлялося в багатьох життєвих ситуаціях. Але спостерігалося воно від випадку до випадку й не було державно шанованим образом і стилем поводження. Така була і багато в чому залишається соціальна моральність.5

Варто добре засвоїти положення, що ніяка держава не в силах саме, за допомогою законів, виділення засобів, надання державних форм соціальної допомоги впоратися з проблемами соціальної економіки. Завжди за рисою, кордоном офіційної узаконеної, обов'язкової державної допомоги будуть знаходиться тисячі людей, якому здатний ефективно допомогти тільки ближній, що безпосередньо бачить чуже лихо, що виявляє жаль до тих хто бідує, нужденним, здатний глибше всего зрозуміти, що ж їм потрібно.

Тому соціальна добродійність, що виявляється в тім, що одні люди безкорисливо, по внутрішньому щиросердечному позиві допомагають іншим, чим можуть: грошима, речами, радами, турботою, лікуванням - яскрава ознака шляхетності, совісті людини.6

Звідси зовсім не випливає, що треба обов'язково допомагати вся й усім, подавати, образно говорячи, кожному, хто протягає руку. Це навіть при бажанні просто неможливо. Який же критерій розумних дій у цьому відношенні? Звертатися в подібних ситуаціях потрібно не тільки до розуму, але і до серця. Заклик душі, совість, внутрішнє переконання підкажуть вам, коли не можна пройти мимо коли, варто виявити співчуття, коли допомогти, звісно, якщо ваша душа не зачерствіла.

Корисними можуть виявитися і ради людей, прагнення йти за прикладом інших, але треба твердо засвоїти думку, відповідно до якої добро лише в мінімальному ступені діється по велінню, вказівці ззовні, вона повинно виникати з власної волі, бажання внутрішнього покликання.

 

5. Стан та проблеми соціального захисту населення в Україні

 

Глибока соціально-економічна криза в Україні спричинила до катастрофічного погіршення демографічної ситуації. Такий висновок ґрунтується на результатах статистичного аналізу динаміки відтворення населення, на дослідженнях характеру та особливостей демореальності з боку її чинників, механізму взаємодії її складових.

При аналізі користуємось показниками народжуваності-смертності, кількості шлюбів-розлучень, міського-сільського населення, вікового складу.

З чотирьох можливих одиниць виміру - подушне обчислення, індекс, відсотки, коефіцієнт на 1000 чол. нас. - користуватимемось двома останніми.

Особливості сучасної демографічної ситуації в Україні полягають перш за все в таких змінах показників народжуваності і смертності населення, що призводять до зменшення його чисельності - депопуляції. Так з 1985 року кількісний показник народжуваності падає на 40%. Водночас в 1990 було досягнуто зменшення смертності дітей до 1року відносно вказаного року. Але за наступні 6 років цей показник знову зріс. 14,5 померлих немовлят на 1000 новонароджених - це вдвічі більше ніж у розвинутих країнах. Це спричиняється фізичною виснаженістю матерів; відсутність можливостей у заощадженні необхідних коштів на набір ліків, перев’язочний матеріал, пелюшки, які необхідно брати в пологовий будинок, призводить до збільшення кількості пологів поза межами медичних закладів, що проходять в антисанітарних умовах. Екологічна та епідемологічна ситуації в Одеській та Донецькій областях спричиняють до найвищої в Україні смертності немовлят.