Донецкий экономичный район

 

Донецький економічний район

1. Загальні відомості

У Донецький економічний район  входить Донецька і Луганська  області. Площа району становить 53,2 тис. км. кв., що становить 8,8 % усієї території  України.

Район охоплює південний схід України, межує з областями Російської Федерації - Бєлгородською, Воронезькою, Ростовською. На півдні омивається водами Азовського моря, на заході межує із Запорізькою, Дніпропетровською та Харківською областями (рис. 1.). У межах району розміщений Український Донбас - один з найрозвиненіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаних з ними галузей обробної промисловості, значними природними ресурсами, потужним виробничим потенціалом. Має густу мережу транспортних магістралей.

Займаючи територію, яка становить 8,8% території України, при чисельності населення, частка якого дорівнює 15,4% від загальної кількості населення республіки, район на початок 1999 p. давав 21,2% промислової продукції держави, з них електроенергії - 24,7%, продукції паливної промисловості - 63,5%, чорної металургії - 43,1%, хімічної і нафтохімічної промисловості - 31,3%, машинобудування -13,3%, будівельних матеріалів - 16,6%, з них цементу 23,3%. Тут виробляють 13,6% продукції легкої промисловості та 20,9% - харчової. Виділяються такі галузі, як виробництво коксу(54,3% продукції в Україні), доменного і сталеплавильного (44,1%) та прокатного устаткування (95.8%), побутових холодильників і морозильників (95,0%).

Вартість продукції сільського господарства регіону становила 7,7% вартості виробництва її в державі, валове виробництво зерна -6,4% загальнодержавного, овочів - 9,5%, м'яса - 7,7%, молока -10,3%, олії соняшникової - 42,8%.

Рис. 1. Донецький економічний район

На Донбас припадає 10,7% вартості товарів народного споживання України. Луганська й Донецька області належать до старих індустріальних регіонів, де зосереджені потужності важкої промисловості.

Провідними галузями в Луганській області є паливна, хімічна й  нафтохімічна, важке машинобудування; у Донецькій - металургія, паливна промисловість, машинобудування, електроенергетика. Значним є рівень розвитку агропромислового комплексу. Донбас має багаті природні ресурси та потужний виробничий потенціал. Район дає 26% вартості експорту України.

2. природно - ресурсний потенціал

Рельєф регіону складний. Північна частина - полого-хвиляста лісова рівнина, глибоко розчленована річковими долинами, балками та ярами відрогів Середньоруської височини. На значних ділянках на денну поверхню виходять корінні породи - крейдяні й палеогенові. Південніше ріки Сіверського Донця розміщена Донецька височина -хвиляста, горбиста, платоподібна, дуже розчленована річковими долинами і крутосхилими балками. Висота над рівнем моря 200 - 250 м. Тут найвища точка всієї Лівобережної України - гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря). Спостерігаються часті виводи на денну поверхню кам'яновугільних порід. Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар'єри, кургани. На південному заході - Приазовська височина з окремими підвищеннями (Могила-Гончариха, Савур-Могила), яка змінюється вузькою смугою низовини, котра уступом обривається до Азовського моря. У місцях залягання вапняків (басейни рік Мокрої Волновахи і Сухої Волновахи) та соленосних відкладів розвинені карстові форми рельєфу. Клімат району помірноконтинентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами. Характерна особливість зими - часті відлиги, коли майже повністю сходить сніговий покрив. Влітку панує антициклональна погода з великою кількістю ясних і сонячних днів. Виникають суховії та пилові бурі. Суховії найчастіше спостерігаються у травні, червні й серпні.

Температурний режим нестійкий. Найхолодніший  місяць - січень (середні температури мінус 6,7,5°С). У теплий період року атмосферна циркуляція послаблена середня температура липня 21 -23°С. Кількість опадів у районі варіює від 500 мм на північному сході до 600 мм у межах Донецького кряжу і зменшується до 450 мм у Приазов’ї. Річний максимум опадів - у червні (50 - 60 мм), мінімум -у вересні - в басейні Сіверського Донця за теплий період року буває в середньому 5 бездощових періодів тривалістю 10 днів (засухи) та 2 - тривалістю понад 20 днів (жорстокі засухи).

Головне багатство надр Донецького економічного району - кам'яне вугілля. Геологічні запаси його становлять близько 240 млрд т, з них балансові - 41 млрд т. Є поклади вугілля від довгополум'яного (Д) до антрацитів (А). Запаси коксового вугілля (марки К,ПС,ПЖ) становлять 13%, їх частка у видобутку - 40%. Основні запаси - у районах Старого Донбасу (так звана «Гірничопромислова зона»). Пласти кам'яного вугілля малопотужні - 40-70 см, рідше трапляються 1,5 - 2,0 м. Винятком є пласт «Велетень», що залягає поблизу станції Хацапетівки, який має потужність 5 м. Налічується до 400 вугільних пластів, вони часто залягають похило і навіть вертикально, нерідко виклинюються марки довгополум'яного вугілля (7500 ккал) залягають на півночі вугленосної зони, антрацитів - у центральній частини, коксівні марки (ПС - 8500 ккал) - у південно-західній частині. Поклади вугілля є в таких районах: Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському (Донецька область), Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська область). Забезпеченість розвіданими запасами на рівні видобутку 1980р. становить у Луганській області 125 років, у Донецькій - 77 років. За запасами антрацитів Донбас посідає перше місце у світі.

Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу: Красиопопівське, Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське, а також 21 газоперспективну площу.

З рудних корисних копалин виявлено бурі залізняки в басейнах рік  Кальміуса і Торця - Донецької та рік Айдара і Деркула - Луганської областей, промислового значення вони не мають. В межах Артемівського, Лисичанського й Володарського районів розвідано мідні руди, проте вони не розробляються через відсутність промислових запасів. На Нагольному кряжі (Антрацитівський і Ровеньківський райони) відкрито невелике родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло), яке промислового значення не має. Ртуть видобувають на Микитівському ртутному комбінаті.

Поклади кам'яної солі залягають в  Артемівському, Слов'янському, Новокарфагенівському родовищах (9 млрд т). Це основні райони видобутку солі в Україні. Тут працює чотири соляні шахти та два солевиварних підприємства в Слов'янську.

Білогорівське родовище високоякісної  крейди для содового виробництва розробляється на заводі «Лисичанська сода». Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки біля Слов'янська, а також біля Краматорська, Артемівська та в інших місцях.

Великі поклади вогнетривких глин та підприємства з виробництва вогнетривів зосереджені в Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійську, Пантелеймонівці, Костянтинівці, Ямі.

Значні поклади цементного мергелю  є поблизу Амвросіївки. Це родовище - одне з найбільших у світі. У районі є значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків. Всього розвідано близько 50 видів корисних копалин, з них 30 видів використовуються в народному господарстві.

За останні роки серед древніх  кристалічних порід Приазовського  масиву відкрито світового значення родовища цирконію та рідкісних металів. Виявлено кімберлітові (алмазоносні) трубки, родовища танталу, ніобію, літію, цезію, нових нетрадиційних видів мінеральної сировини (ставроліт - замінник гостродефіцитного плавикового шпату). У східній частині Єнакієвсько-Міуської зони виявлено перші ділянки локалізації золото-сульфідної мінералізації. У районах, що прилягають до Харківської області, оцінено промислові запаси свинцево-цинкових руд.

Наявні водні ресурси не забезпечують потреб регіону. Ґрунти в регіоні - здебільшого чорноземи, від звичайних до південних. У цілому ґрунти родючі, але потребують правильного обробітку та високої агротехніки. Велике значення для підвищення врожайності за умов недостатнього зволоження має зрошення.

У регіоні переважає степова  рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті  злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик або тирса, українська ковила, ковила Лесінга, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Мала лісистість Донбасу увійшла в приказки.

                     3. Населення і трудові ресурси району

Донецька Область:

На 1 вересня 2012 року:

Все населення-4386006 осіб;Міське населення-3971825осіб; 

Сільське  населення -414181осіб; 

Середня чисельність за січень-серпень 2012 року:

Все  населення -4394592осіб;Міське-3979592осіб 

Сільське населення-415000осіб

Луганська область:

На 1 вересня 2012 року:

Все населення-2262648осіб;Міське населення -1963064осіб; 

Сільське  населення -299584осіб; 

Середня чисельність за січень-серпень 2012 року:

Все населення  – 2267662осіб;Міське населення -1967339осіб; 

Сільське  населення-300323осіб;

Середня густота сільського населення 16,8 осіб / км кв. - (на Донеччині й Луганщині - відповідно 19,3 та 14,4 чол. / км кв.). Ці показники майже в 1,6 рази нижчі за середні по Україні. В регіоні 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині), 242 містечка, з яких 133 на Донеччині і 109 - на Луганщині.

Найбільші міста Донецької області - Донецьк, Макіївка, Маріуполь. Горлівка. Снакісве, Дебальцеве, Краматорськ, Костянтинівка, Артемівськ, Слов'янськ, Торез; Луганської - Луганськ, Лиснчанськ, Сєверодонецьк, Рубіжне, Стаханов, Алчевськ. Красний Луч, Ровеньки, Краснодон, Свердловськ.

Працездатного населення 56,3% (на 0,3% більше, ніж по Україні), молоді - 21,7%, осіб похилого віку - 22%.

Середньооблікова  чисельність працюючих на підприємствах, в установах та організаціях регіону  становила в 1995 p. 2802,3 тис. осіб (18,2 % зайнятих в Україні) і знизилася в 1998 p. до 2225,1 тис. (відповідно 17,8%). Безробітних у 1995 p. було 234,6 тис. (16,3% безробітних в Україні), а в 1998 p. цей показник зріс до 410,4 тис. осіб (відповідно на 13.9 %).

У Донецькій  області найвищий абсолютний показник зайнятості серед областей України (1513,1 тис. осіб у 1998 p.), разом з тим тут найбільше безробітних (252,0 тис. осіб у 1998 p.).

Донбас  характеризується високим показником руху робочої сили. У 1995 p. було прийнято на роботу 560,3 тис. осіб (20,9 % від показника в Україні), вибуло із сфери зайнятих 698,5 тис. осіб (відповідно 21,3 %). Ці ж показники у 1998 p. становили відповідно 393,5 тис. (20,5 %) та 488,2 тис. (19,8 %) осіб.

З показниками  високого рівня індустріального  розвитку контрастують показники життєвого рівня населення, що призводить до наростання соціальних проблем, соціальної напруженості в суспільстві. Рівні споживання продовольчих та непродовольчих товарів у цілому нижчі від загальнодержавного рівня (табл. 1).

Українців проживає в регіоні 50,7% на Донеччині та 51,9° о -на Луганщині; росіян - відповідно 43,6% і 44,8%, білорусів - 1,4% і 1,2%, татар - 0,5% і 0,4%. Серед сільського населення абсолютно домінують українці.

Таблиця 1

Роздрібний товарооборот з розрахунку на одного жителя

(станом на 01.01.98 р), гри.

Область	Усього	Товари
		продовольчі	непродовольчі
Донецька Луганська	381 299	244 196	137 103
По Україні	384	225	159

 

Мовні проблеми в регіоні пов'язані із складними  історичними процесами, особливо з  русифікацією 30-х років XX ст., міграцією, що виникла у зв'язку з формуванням так званого «радянського народу», тощо.

Розподіл учнів денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів за мовами навчання свідчить про майже суцільну російськомовність населення регіону. Учнів, що навчаються українською мовою, в Луганській області всього 9,2%, а російською - 90,8%, у Донецькій - відповідно 6,0% і 94%.

Проблеми регіону в розміщенні населення, його зайнятості в господарстві сформувалися історично й поглиблені соціально-економічною кризою останніх років. Насамперед це значна нерівномірність  розселення, концентрація населення  у містах. Гірничопромислові зони з їх монофункціональним характером, тобто з переважанням зайнятості в одній - двох містоформувальних галузях господарства. Економічна криза в цих галузях призвела до значного безробіття та сукупних демографічних і соціальних проблем.

Соціальна незахищеність населення, йoгo невпевненість у завтрашньому дні призвело до значної демографічної кризи, різкого зниження народжуваності та зростання смертності. Швидкими темпами знижується купівельна спроможність населення.

Почався відтік населення з міст, особливо промислових міст Гірничопромислової зони. Проте село нині через непослідовність аграрної реформи, затягування з вирішенням питань землекористування перебуває в кризовому стані і не в змозі прийняти й використовувати як робочу силу мігрантів з міста.

Значна частка російськомовного населення  в Донбасі, велика кількість етнічних росіян, безпосередня близькість Росії, де життєвий рівень (і насамперед оплата праці) поки що вищий, ніж в Україні, різні соціально-побутові зв'язки з російським прикордонням, у тому числі й маятникова трудова міграція, - всі ці чинники становлять потенційну загрозу соціально-політичній стабільності.

4. Функціонально-компонентна структура

 

Вугільна промисловість є провідною  галуззю в господарському комплексі  Донбасу. Балансові запаси вугілля в Донецькій області за категоріями розвіданості (А+В+С) становлять майже 10 млрд т, з них коксівного - 56%, антрацитів - 12%. На діючих шахтах цих запасів понад 5 млрд т, коксівного - 3 млрд т, антрацитів - 1 млрд т. Видобуте енергетичне вугілля використовується на електростанціях, промислових підприємствах та для комунально-побутових потреб; довгополум'яне та газове вугілля - також як газогенераторне паливо; антрацити - для виробництва електрокорунду, карбіду кальцію, електродного та ливарного термоантрациту. У Донецькій області розміщені 11 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (96 шахт і шахтоуправлінь); 14 самостійних шахт, виробничі об'єднання «Донбастрансремонт» і технологічного зв'язку, трест «Донецьквуглеавтоматика», комбінат «Донецькшахтобуд», виробниче об'єднання «Респіратор», 10 науково-виробничих і проектних інститутів, інші підприємства та організації системи Мінпаливенерго України.

На території  Луганської області 9 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (71 діюча шахта), 8 самостійних шахт, 29 центральних збагачувальних фабрик, шахтобудівельні організації, інші підприємства інфраструктури галузі. Виробнича потужність шахт станом на 01.01.96 p. - 40,8 млн т, на шахтах працюють 146,7 тис. чоловік. Максимуму видобутку вугільна промисловість області досягла у 1976 p.. після цього почалось падіння обсягів видобутку палива: 1986 p. - 61,5 мли т; 1991 p. - 51,6 мли т; 1995 p. - 23,7 млн т. Основні причини незадовільної роботи галузі - значне погіршення стану шахтного фонду, викликане незадовільним виділенням капіталовкладень, відсутністю коштів на придбання матеріально-технічних ресурсів для забезпечення життєдіяльності вугільних підприємств.