Дослідження проблеми тіньової економіки в умовах переходу України до ринку

Для припинення окремих тіньових схем і обмеження  тіньової економіки пропонується також:

- передбачити  формування спеціального реєстру  та загального переліку декларацій  із заявленими до відшкодування  сумами ПДВ, які вважаються  сумнівними. Ця інформація має передаватися від підрозділів оподаткування юридичних осіб до підрозділів обробки та ведення податкової звітності. Крім того, підрозділи оподаткування юридичних осіб після проведення попередніх перевірок повинні формувати реєстри платників, які заявили до відшкодування суми податку 100 тис. грн і більше, декларації яких не були відібрані як сумнівні;

- застосувати  мінімальні ціни на високоліквідні  імпортні товари (у першу чергу  підакцизні) для розрахунків і  сплати податків. Варто також  створити інститут представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах для обміну інформацією про оподатковування зовнішньо-економічної діяльності українських суб’єктів підприємництва. Для контролю за обсягами й асортиментом товарів, що перетинають кордон, слід облаштувати митниці сучасними засобами контролю та обліку товаропотоків;

- запровадити  моніторинг за внутріфірмовими  цінами в межах холдингових  компаній з метою недопущення  реалізації тіньових сум (у  тому числі і в межах транснаціональних  корпорацій) з подальшим переведенням грошей за кордон. Конкретизація цієї пропозиції в роботі представлена для підприємств вугільної промисловості та сфери нафтопереробки. Потенційно моніторинг може бути запроваджений у будь-якій галузі, де є технологічна кооперація і створена холдингова компанія;

- увести систему  регресивно-прогресивного оподаткування,  що збільшується від зменшення  бази оподаткування і, навпаки,  знижується, якщо результати роботи  підвищуються. За таких умов легалізація  доходів буде супроводжуватися  наповненням бюджету.

Таким чином, державна програма щодо зниження тінізації української  економіки повинна формуватися  на багатокритеріальній основі. Механізми  зниження тіньової економіки повинні  будуватись з врахуванням позитивних і негативних результатів її впливу на населення та національну економіку.

ВИСНОВКИ

Проведене курсове  дослідження дозволило сформувати ряд висновків.

1. Тіньова економіка являє  собою складне суспільно-економічне  явище, пов’язане з незаконним  привласненням особою або групою  людей частини створеної вартості або частки майна через різні спотворення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян.

2. Тіньова економіка функціонує поряд з легальною економікою. Певний її рівень притаманний кожній країні у світі (10−15 % від ВВП). Водночас наявність тіньової економіки суперечить державному устрою та закону. Структурними складовими тіньової економіки є: кримінальна діяльність, неформальна та фіктивна діяльність. Причини виникнення тіньової економіки можуть бути класифіковані за часом, тобто мати короткострокове, середньострокове та довгострокове джерела утворення. Збільшення рівня тіньової економіки до 40−50 % ВВП є критичним, а за оцінками багатьох експертів рівень тіньової економіки в Україні становить близько 50 %.

3. Негативними наслідками  існування тіньової економіки  є: скорочення податкових надходжень  до бюджету та фінансування  інноваційно важливих та стратегічних напрямів розвитку держави, погіршення умов існування соціального сектора країни; „втеча” капіталу за кордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників, поглиблення некерованості економічними процесами, збавлення міжнародного престижу країни, довіри інвесторів як зовнішніх, так і внутрішніх тощо. Найголовніший негативний чинник тіньової економіки – викривлення умов функціонування підприємств.

4. Вилучення фінансових  ресурсів з реальної економіки  і спрямування значної частини за межі країни в умовах напруженості бюджетного фінансування і наявності значного державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) становить серйозну проблему для економічного розвитку. Реальним виявом такого стану є скорочення прибутковості реального сектора навіть в умовах розширення його масштабів останнім часом. Такий стан зумовлено тим, що сьогодні існують цілком легальні засоби зменшення фінансового результату і, навіть, утворення збитку, внаслідок чого постійно збільшуються розміри неплатежів, значна частина яких за терміном давності списується без проведення відповідних компесаційних санкцій. За такої практики формуються фінансові потоки, які розділяють одержані реальні доходи на легальні (мінімально потрібні для продовження виробничого процесу) і тіньові (що формуються без обмежень на приватних рахунках).

5. Найчастіше для перерозподілу  на користь тіньового сектора  використовують фінансові установи  в офшорних зонах. Привабливість  цих зон для тіньових структур  пояснюється особливим їх статусом  та умовами функціонування. Особливостями їх є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, а також лояльність державного регулювання. В Україні значна частина тіньових опреацій здійснюється через офшорні компанії.

6. Для практичного використання  в дисертаційній роботі запропоновано  організаційно-економічний механізм  виявлення і попередження тіньової  економіки як сукупність заходів  впливу на мотивацію поведінки  суб’єктів у напрямі профілактики й обмеження протиправної діяльності. Комплексне застосування економічних, адміністративних та правових заходів дозволить реалізувати завдання детінізації економіки.

7. Детінізація української  економіки пов’язана з комплексним  реформуванням системи відносин, яка здійснюється в економічній сфері між державою, підприємцями та найманими працівниками, і має спрямовуватися на усунення тих чинників, які негативно впливають на економіку і зумовлюють її тінізацію, а саме: порушення економічних інтересів між суб’єктами економічних відносин, що скорочує базу розширеного відтворення одних суб’єктів на користь іншим; скорочення офіційних джерел ресурсно-фінансового забезпечення підприємств; зростання витратності, в тому числі й тієї, що виникла внаслідок штучного завищення витрат на ресурси, вузли та напівфабрикати (у деяких товарних групах українські ціни перевищили світові); прояви монопольної поведінки.

8. Механізмами детінізації  на сучасному етапі можуть  бути: реформування національної  системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком; формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва); запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній; застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній, (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та ін