Дослідження шляхів поліпшення фінансового стану ПАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15954»

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати

користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та інші звітні документи, але які є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

Слід зазначити, що на вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам.

Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше

розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях балансу акціонерного товариства.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Необхідно зауважити, що горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Варто також відмітити, що відповідно до методики, затвердженої Міністерством економічного розвитку і торгівлі, основними джерелами інформації для проведення поглибленого аналізу є такі документи:

- баланс  підприємства (форма № 1);

- звіт про  фінансові результати (форма № 2);

- звіт про  рух грошових коштів (форма № 3);

- звіт про  власний капітал (форма № 4);

- примітки  до річної фінансової звітності (форма № 5);

- звіт про  наявність та рух основних  фондів, амортизацію (знос)

(форма №11-ОЗ);

- обстеження  технологічних інновацій промислового  підприємства

(форма №1-інновація);

- звіт про  фінансові результати і дебіторську  та кредиторську

заборгованість (форма №1-Б);

- звіт з  праці (форма №1-ПВ);

- звіт про  стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі

шкідливими умовами праці (форма № 1-ПВ (умови праці));

- звіт про  використання робочого часу (форма  № 3-ПВ);

- інша інформація, необхідна для якісного здійснення аналізу та

виявлення резервів виробництва.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти будуть вкладені в майбутньому.

Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації.Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів. Вона містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після складання балансу. Наприклад, оголошення про виплату дивідендів на акції.

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачено форму № 3 "Звіт про рух грошових коштів" та форму № 4 "Звіт про власний капітал" та пояснювальну записку. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі задовольняє потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємств з метою прийняття прогнозних фінансово-економічних рішень.

Що ж стосується непередбачених подій після складання балансу, то вони раніше не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або пояснюються в примітках (рис. 9.4).

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансове положення й результати діяльності підприємства та забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів. Адже користувачі отримують можливість визначати відмінності ведення бухгалтерського обліку, які використовуються самим підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п. 1 "Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25 з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимогалося попереджати про намір зміни облікової політики в насупному звітному році.

За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.

Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність. Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їхньої юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні в такий спосіб, що дальше використання майбутніх економічних вигод, утілених у цьому активі, залишається за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства повинне надавати перевагу економічному змісту господарських операцій над їхньою юридичною формою.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити усі перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності.

Узагальнення теоретичних і методичних аспектів сучасного етапу розвитку процесу управління підприємством дали підставу для висновку про те, що управління характеризується такими визначальними факторами: 1) скороченням проміжних ланок передачі інформації; 2) зменшенням часу між виникненням інформації та її практичною реалізацією у вигляді управлінського рішення; 3) якісно новим характером зв'язків між підприємствами і зовнішнім середовищем та інші.

З метою усунення зазначених недоліків у роботі запропоновано для управління інформаційними потоками систематизувати їх за низкою загальних критеріїв, властивих більшості досліджуваних підприємств.

Сучасний стан досліджень обліково-аналітичної системи підприємств можна оцінити як такий, що викликає необхідність удосконалення інформаційного і методичного забезпечення. Проведений автором розгляд теоретичних і прикладних аспектів обліку та аналізу дозволив сформулювати такі висновки і представити конкретні пропозиції щодо їх практичної реалізації:

1. Інформація, створена в системі бухгалтерського обліку, слугує для  аналізу діяльності підприємства, яку слід розглядати як систему.

2. Систематизація історичних етапів  становлення та розвитку економічного  аналізу як науки є необхідною  умовою визначення її теоретичних  засад та практичних аспектів  використання в контексті трансформації  економіки.

3. Якість  управлінських рішень залежить  від адекватності аналітичних  висновків, одержаних на основі  інформаційного забезпечення аналізу  фінансового стану.

4. Пріоритетним  напрямом удосконалення інформаційного та методичного забезпечення аналізу фінансового стану, здатного на практиці реалізовувати принципи ефективного управління, є моделювання.

5. Основний потік інформації  на підприємствах формується не тільки в системі бухгалтерського обліку, а й у системі управлінського обліку, тому облік своєрідним моделюванням господарських процесів.

6. Прийняття конкретного управлінського  рішення обов’язково передбачає  отримання очікуваного результату. Після практичної реалізації  рішення необхідно виконати комплекс  нових завдань, пов’язаних з порівнянням  запланованого результату з фактично  одержаним, фіксацією відхилень, аналізом їх причин.

7. Моделювання  методичного забезпечення аналізу  фінансового стану проведено за такими напрямами:

• виділення трьох пунктів завдань обліково-аналітичної системи аналізу фінансового стану підприємств залежно від мети і змісту робіт на кожному етапі, з урахуванням взаємозв'язку результатів аналізу й управління підприємством;
• обмеження кількості показників і коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємств без зниження якості та глибини аналізу.

8.  В  управлінні підприємством як  відкритою соціально-економічною системою аналіз фінансового стану має забезпечити: гнучкість й адаптивність управління, можливості швидкої перебудови та реагування на зміни зовнішнього середовища.

9. Комплексна  оцінка фінансового стану покликана  надати відповідну інформацію  апарату управління.

Незалежно від суспільно-економічних відносин інформація, створена в системі бухгалтерського обліку завжди є основним джерелом вихідної інформації для управління підприємством. Це пояснюється тим, що облікова інформація на підприємстві досить повно охоплює явища і процеси, які аналізують як на мікро-, так і на макрорівні. Головною перевагою такої інформації для аналітичних служб різних рівнів управління є надійність, достовірність та можливість її корисного використання у процесі прийняття управлінських рішень.

 

1.3. Оцінка фінансового стану підприємства

 

У часи кризи актуальними стають питання конкурентоспроможності українських підприємств та перспективи їх виживання. Необхідність аналізу акціонерних товариств зумовлена тим, що нині переважна їх більшість мають низьку ефективність економічної діяльності. Тому особливе місце слід приділяти питанням аналізу господарської діяльності акціонерних товариств, зокрема, їх майнового стану та визначення напрямів підвищення ефективності їх діяльності.

Управління фінансами акціонерних товариств передбачає аналіз основних характеристик балансу: наявності власного майна, довгострокових і короткострокових джерел фінансування, узгодження їх з поточною діяльністю й перспективами розвитку товариств.

Варто відмітити, що аналіз фінансового стану акціонерних товариств є важливим елементом фінансового менеджменту і аудиту, так як підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою виробничо-торговельну діяльність самостійно і конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує виробника враховувати інтереси та запити і виробляти ту продукцію, яка потрібна покупцеві.

Якщо на аналіз не звертати достатньої уваги, товариство може стати банкрутом і не мати можливості оплатити вартості товарів, робіт, послуг, розраховуватися з бюджетом.

В умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку, поширення «тіньового» сектору, фінансової кризи актуальним є застосування модифікацій коефіцієнтів та методів проведення прогнозування банкрутства з врахуванням особливостей діяльності акціонерних товариств.

Врахування інтересів зацікавлених в діяльності акціонерного товариства осіб є запорукою розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості і підвищення довіри кредиторів до акціонерних товариств України.