Економічна сутність прибутку підприємства його класифікація

 

 

Вступ

Кінцевим результатом, який створює підприємству фінансові ресурси, необхідні для розширення його діяльності, формує його сталість і конкурентоспроможність на ринку товарів і послуг, є прибуток. Саме на основі одержаного прибутку кожне підприємство, незалежно від форми власності та виду діяльності, виконує свої функції, спрямовуючи кошти на власний розвиток, на соціальні потреби, у фонд матеріального заохочення та на інші цілі. Тому в сучасному господарському механізмі прибуток стає не тільки важливішим показником, а й метою роботи підприємств, держави та інших ринкових структур. Прибуток, як економічний показник, дає змогу поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як суб'єкта господарювання, працівників і власника підприємства.

Метою даної роботи є визначення основних методів проведення фінансово-економічного аналізу прибутку підприємства, аналіз методики проведення операційного аналізу прибутку та оцінка основних показників, що використовуються при його проведенні.

Відповідно предметом дослідження даної курсової роботи є аналіз прибутку та його основні методи, а об’єктом в даному випадку виступає власне прибуток.

Реальний прибуток, що його отримує підприємство - це лише частина балансового прибутку, яка виконує функції прибутку. З різних причин у балансовому прибутку відображаються не тільки чистий дохід  підприємства, але й частина витрат виробництва.

У нерозвиненій системі ринкових відносин балансовий прибуток не відображає реальної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, оскільки його обсяг формується не тільки за рахунок утворюваного національного доходу, а й раніше створеного національного багатства. Встановлений законом порядок обчислення балансового прибутку передусім  переслідує мету утворення податкової бази. Однак економічним інтересам власників, акціонерів та інвесторів відповідає лише та частка балансового прибутку, яка може бути джерелом самофінансування та матеріальної винагороди. Тому під реальним прибутком слід розуміти частку балансового прибутку, що реально виконує функції прибутку.

В умовах інфляційної економіки традиційні методи аналізу результатів фінансової діяльності підприємств не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим більшою  мірою викривляється реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов’язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І

Економічна сутність прибутку підприємства його класифікація

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст прибутку Г — Т — Г’

Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95 % прибутку.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

- прибуток є рушійною  силою функціонування та розвитку  економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності.

- прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей.

- прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Прибуток на капітал — найважливіша категорія ринкової економіки, складна за своєю сутністю та конкретними формами вияву.

Функції прибутку:

Оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства

Стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.

Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв.

Розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів.

Індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Вся діяльність підприємства прямує на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію її на певному рівні.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:

- продаж (реалізація) продукції;

- продаж іншого майна;

- позареалізаційні операції.

1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Де:

ВД – виручка;

Sвир – витрати виробництва  на виготовлення і заробітну  плату працівника;

ПДВ – податок на додану вартість;

Азб – акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюємо за такою формулою:

 

Де:

ВР – виручка;

Sрнв – собівартість  реалізованої продукції на неповними  витратами;

Sн – витрати, що не  включені в собівартість, а віднесено  на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

2) Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Де:

Цпр – ціна продажу;

Цприд – ціна придбання.

3) Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Де:

Д – дохід;

Sп.р. – витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства ми визначаємо за формулою:

 

Де:

Пр - прибуток від реалізації продукції;

Ппр – прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін – прибуток від іншої реалізації.

Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об’єкт оподаткування.

Згідно з Податковим кодексом України, оподаткований прибуток ми обчислюємо за формулою:

Де:

Дв – валовий дохід;

Вв – валові витрати;

Ав – сума амортизаційних відрахувань.

      

 

 

Рис.1.1 Схема формування прибутку підприємства

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (Рис.1.2).

Із загального прибутку сплачується податок (19%) згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування – чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;

2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2 Типова схема використання прибутку

Для акціонерних товариств характерним є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.

Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується джерело власного інвестування, а низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.

Прибуток, спрямований на соціальні потреби, включає в себе витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів підприємства, фінансування будівництв об'єктів невиробничого призначення, організації та розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурних, спортивних та інших заходів.

Витратами на матеріальне заохочування є: одноразові заохочування за виконання особливо важливих виробничих завдань; виплата премій за створення, освоєння та впровадження нової техніки; витрати на матеріальну допомогу робітникам та службовцям; одноразові виплати ветеранам праці, що виходять на пенсію; компенсація працівникам у зв'язку з подорожчанням вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства та ін.

Таким чином, весь прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, поділяється на дві частини. Перша - збільшує майно підприємства і бере участь у процесі нагромадження. Друга - характеризує частку прибутку, що використовується на споживання. При цьому не обов'язково весь прибуток, що спрямовано на нагромадження, використовувати повністю у поточному році. Залишок прибутку, що не використано для збільшення майна, має важливе значення як резерв. Він може бути використаний у наступні роки для фінансування різних витрат, покриття збитків.

Прибуток підприємства показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності ро-боти підприємства. У загальній формі він обчислюється як від-ношення прибутку до витрат. У практиці розраховуються такі показники рентабельності:

• рентабельність продукції — характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут і розраховується за формулою:

 

Де:

Рп – рентабельність прибутку;

Преал - прибуток від реалізації за певний період;

Среал - повна собівартість реалізованої продукції.

• рентабельність певного виробу — застосовується у багатономенклатурному виробництві, де визначається рентабельність окремих різновидів продукції за формулою:

Де:

Pі - рентабельність І-го  виробу;

Ц - ціна  І-го виробу;

Сі - повна собівартість І-го виробу.

• рентабельність виробничих фондів - традиційний показник на наших підприємствах, який називають на практиці рентабельністю виробництва, обчислюється за формулою:

Де:

Рв - рентабельність виробничих фондів;

П - загальний (валовий) прибуток підприємства за рік;

Ко - середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік.