Економічний інтерес та формування мотиваційного процесу

План

Вступ

1. Економiчнi потреби суспільства. 

2. Економiчнi інтереси, та їх класифікація 

Висновок 

Список використаноi лiтератури

Вступ

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв'язки, переслідують певні економічні інтереси. Варто взяти на увазі, що інтерес, по-перше, є похідним від категорії «потреба» і, по-друге, виступає як форма прояву економічних відносин людей.

Економічний інтерес  є перш за все породженням і  соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

1.Економiчнi потреби суспільства

Усвiдомлення потреб i прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацiю поведiнки людини, спонукаючи до певно цiльової . У реальнiй дiйсностi потреби набувають конкретної форми iнтересiв. Iнтерес (вiд лат. interese— мати важливе значення) — форма вияву потреби, усвiдомлення прагнення людини до задоволення її. Економiчнi iнтереси є сутнiсною характеристикою рушiйних сил формування та розвитку економiчних суб’єктiв. Економiчнi iнтереси — усвiдомлене прагнення економiчних суб’єктiв задовольнити певнi потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської i дiяльностi. Суб’єкти економiчних iнтересiв — окремi iндивiди, сiм’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспiльство в цiлому. Об’єкти. економiчних iнтересiв — економічнi блага (товари, послуги, iнформацiя тощо).

Економiчнi iнтереси  суспільства утворюють складну  та динамічну систему і можуть бути класифіковані за різними критеріями:

За суб’єктами: — особистi; — колективнi, груповi; — суспiлънi. За нагальнісьтю, важливiстю: — головнi, першочерговi; — другоряднi. За часовою ознакаю: — поточнi; — перспективнi. За об’єктами: — майновi; — фiнансовi;

— iнтелектуальнi тощо. За ступенем усвiдомлення: — дiйснi; — уявнi. Суб’єкти економiчних вiдносин є виразниками специфiчних економiчних iнтересiв. У ринковiй економiцi: — економічнiiнтереси домашнiх господарств спрямованi на максимiзацiю корисностi благ з урахуванням iснуючих цiн та доходiв; — економiчнiiнтереси підприємцiв спрямованi на максимiзацiю прибутку, зниження витрат i пiдвищення конкурентоспроможностi продукції; — економічнiiнтереси держави спрямованi на реалiзацiю потреб суспiльства в цiлому. Водночас iнтереси держави не тотожнi суспiльним iнтересам, оскiльки включають до свого складу iнтереси державної бюрократiї. Система взаємопов’язаних та взаємодiючих iнтересiв суспiльства завжди суперечлива. Тому кожне суспiльство постає перед проблемою пошуку ефективного механiзму їхнього узгодження. Єднiсть iнтересiв досягається у процесi їхньої взаемодiї та взаємореалiзацiї. Шляхи лоєднання економiчнах iнтересiв: — субординоване пiдпорядкування одних економiчних iнтересiв iншим; координоване узгодження рiзнобiчних iнтересiв усiх економiчних суб’єктiв. Проблема спiввiдношення та прiоритетностi iнтересiв економiчних суб’єктiв залишається до цього часу дискусiйною. Механiзм їхнього узгодження визначасться сутнiстю економічної системи. Командно-адмiнiстративна економiка визнає жорстку субординацiю економiчних iнтересiв на основi прiоритетностi та абсолютизації державного iнтересу, який ототожнюється з суспiльним та протиставлясться колективним i особистим iнтересам. При цьому субординацiя i пiдпорядкування iнтересiв забезпечується централiзованим директивним плануванням та iдеологiчною пропагандою. Iгнорування особистого iнтересу та пiдпорядкування його державному в умовах командно-адмiнiстративної економiки спричиня: — спотворення мотивацiйної поведiнки економiчних суб’єктiв;

— пригнiчення стимулюючої  ролi потреб;

— втрату трудових цiнностей i соцiальних установок населення; — розвиток психологiї утриманства  й економiчної залежностi вiд держави тощо. У сучаснiй ринковiй економiцi домiнує особистий iнтерес споживача Суспiльство приходить до розуміння,що не субординація, а координація інтересів є найефекнивнішим засобом їхнього узгодження та реалізації.[1.55-59]

2.Економiчнi інтереси, та їх класифікація

Економiчний iнтерес є породженням i соціальним проявом потреби. Iнтерес виникає, коли задоволення потреби усвiдомлюється як конкретна мета (максимiзацiя прибутку, привласнення товару, користування або  володiння певним товаром тощо). Отже, економiчнi нтереси - це усвiдомленi потреби iснування рiзних суб’єктiв господарювання. Генезис iнтересу полягає у вiдборi свiдомiстю найважливiших потреб для задоволення, реалiзацiї їх. Економiчнi iнтереси не тотожнi потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економiчнi iнтереси знаходять своє вираження у поставлених цiлях та дiях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх вiдбивають причину та форму прояву економiчних iнтересiв. По-друге, економiчний iнтерес завжди виражає вiдповiдний рiвень i динамiку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрiм специфiчних випадкiв (схимники тощо), бути iнтересом суб’скта зниження рівня задоволення потреб. Економiчнi інтереси - це причина та умова взаємодiї й саморозвитку економiчних суб’єктiв. Кожне окреме економiчне вiдношення iснує спочатку потенцiйно, у формi очiкувань та ще незадоволених домагань людини. Економiчнi вiдносини реалiзуються як дiйснi, коли набувають форми взаємного зв’язку. Потреби-iнтереси не тiльки вiдображають iснуючi вiдносини, а й самi є першою «цеглиною» в структурi соцiально-економiчних вiдносин. У кожному економiчному вiдношеннi - мiж пiдприємцями i виробниками, мiж виробниками споживачами, державою недержавним сектором економiки (бiзнесом), партнерами, у вiдносинах мiж iндивідами мають мiсце елементи боротьби і спвробiтництва. Взаємодiя iнтересiв виступає рушiйною пружиною соцiально-економiчного розвитку. «Найближчий погляд на iсторiю, писав Ф. Гегель, переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересiв .»

Економiчнi iнтереси мають такi особливостi:

а) вони є об’єктивними, оскiльки об’єктивнi самi економiчнi вiдносини;

б) вони є матерiальними. Економiчнi iнтереси  можна класифiкувати насамперед за суб’єктами реалiзацiї їх як державнi, груповi та особистi. В структурi інтересiв  видiляють виробничi (пов’язанi з органiзацiєю виробництва) i невиробничi (пов’язанi з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспiльства). державний iнтерес має такi складовi свого прояву: а) суспiльно-економiчнi iнтереси частина iнтересiв держави та iнших суб’єктiв господарювання збiгається (оподаткування в розумних межах, видiлення державних iнвестицiй та субвенцiй, тарифне стимулювання експорту та iн.); б) iнтереси державної бюрократiї iнтереси саморозвитку державної системи, що є корпоративним придатком до iнтересiв держави; в) iнтереси самоконтролю та оптимiзацiї громадянського суспiльства держава не може бути виразником iнтересiв одного класу чи прошарку, в демократичному суспiльствi вона частiше виступае як iнститут консенсусу. Груповий iнтерес - це сума однорiдних iнституйованих приватних iнтересiв, носiями яких можуть бути споживачi, акцiонери, фондова бiржа тощо. Форми прояву групового iнтересу рiзноманiтнi: корпоративний iнтерес бюрократiї, пiдприємств, асоцiацiй суб’єктiв господарської дiяльностi, трудових колективiв. При цьому iнтерес трудового колективу залежить вiд форми власностi: на державних, акцiонерних приватних пiдприємствах вiн має рiзний змiст. В умовах ринкових вiдносин груповий iнтерес може бути представленим i через тiньову економiку у виглядi мафiозно-кримiнальних структур. Особистий iнтерес охоплює потреби, що пов’язанi з реалiзацiєю приватної власностi, прав володiння та користування, управлiння, отримання доходiв. Кожна людина одночасно є носiєм рiзних iнтересiв, оскiльки вона виступає в рiзних iпостасях: по-перше, як iндивiд; по-друге, як представник певної верстви суспiльства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний i колективний iнтереси персонiфiкуються тiльки в iндивiдi. Отже, має мiсце складне переплетiння, взаємодiя економічних iнтересiв. Значною мірою iнтереси виступають як соцiальні протилежностi. Взаємодiю iнтересiв можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва i обмiну. У сфері виробництва пiдприємцi та робiтники є протилежними сторонами економiчних стосункiв, проте вони мають спiльнi інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачi. Не задовольнивши iнтереси споживача, виробник не може забезпечити і власнi iнтереси. Взаємозалежнiсть цих груп об’єктивно зумовлює їх спiвробiтництво. Механiзм узгодження інтересів визначається насамперед сутнiстю iснуючої економiчної системи.

Висновок

Варто усвідомлювати, що існують різні  способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Ці способи - різноманітні. Проте головними з них є такі: 1) позаекономічний примус; 2) економічний вплив на інтереси людини; 3) моральне і матеріальне заохочення трудової активності. В останньому разі велике значення мають особиста свідомість, трудова активність і бажання будь-що піднести свій престиж на підприємстві і в суспільстві. На практиці всі ці способи впливу на інтереси людей співіснують і так чи інакше поєднуються. I проте найбільш активно використовується система економічного примусу на інтереси людей: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду, інтенсивна праця завдяки наявності безробіття, збиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства і розорення тощо. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей важелів саме економічного примусу.

Список використаноi лiтератури:

1. Економічна  теорія: Політекономія:Підручник/ За  ред. В.Д. Базилевича.-5-те вид,. стер. - К.: Знання-Прес, 2006 р. – 615с 

2. Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика., “Республика”, 1995.

3. Ковальчук В.  “Основи економічної теорії”  короткий курс, - Тернопіль, 1999р.