Економічні цикли та їх види

1.Економічні цикли (цикли ділової активності) означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду. Економічний цикл - це рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної економічної кризи.

Кожен з економічних  циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза (рецесія); депресія; пожвавлення (рис.3.1). На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази проявляються по-різному.

Економічний цикл (цикл ділової активності) - це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання. 
Економічний цикл характеризується: 
1) самовідтворенням; 
2) безперервністю; 
3) хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників

Економічні коливання - це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричинюються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони нерегулярні, їх практично неможливо спрогнозувати з високим ступенем точності. Економічні коливання можуть відбуватися в циклічній та неци-клічній формах.

Нециклічні економічні коливання  розглядаються економістами як незначні відхилення від стану рівноваги, які не спричинюють негативних наслідків, зокрема не уповільнюють економічного зростання, не зменшують загального рівня добробуту, не загрожують економічній безпеці країни тощо.

Циклічні економічні коливання  (цикл ділової активності) - періодичне зростання та падіння ділової активності, яка проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.

З часу першої економічної кризи  представники різних напрямів і шкіл макроекономіки намагаються з'ясувати  причини циклічних економічних коливань і виробити рекомендації для їхнього подолання. Серед численних спроб розкрити причини цих явищ можна виділити поверхневі та наукові.

У першому випадку циклічні коливання  пояснювали появою плям на сонці, ритмом рухів Венери, психологічною поведінкою людей тощо. Науковий підхід до з'ясування причин коливань в економіці застосовували представники класичної школи економічної теорії: Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, С. Сісмонді та ін.

Системний науковий аналіз теорії економічних  коливань зробив К. Маркс. Досліджуючи економічні кризи ХІХ ст., він дійшов висновку, що головною причиною циклічних коливань капіталістичної (ринкової) економіки є основна суперечність капіталізму - це по-перше. По-друге, періодичність циклічних коливань К. Маркс пов'язував із матеріальною основою криз - періодичністю оновлення основного капіталу. По-третє, в працях Маркса постійно домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних циклів.

З точки  зору факторів економічних циклів виділяють два основних підходи до визначення причин циклів. 
Перший пов'язують з зовнішніми (екзогенними) факторами, які перебувають за межами економічної системи: 
— політичні й випадкові події (війни, революції, перевороти, «перебудова» в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах); 
— зміни чисельності населення (міграція); 
— поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень (автомобіль, залізниці, комп'ютери); 
— відкриття нових земель та родовищ корисних копалин; 
— виникнення сонячних плям; 
— по годно-кліматичні зміни тощо. 
 
Другий - з внутрішніми (ендогенними) факторами, які притаманні даній економічній системі, такими як: 
— нестабільність споживчих витрат; 
— нестабільність інвестиційних витрат; 
— зміна цін на ресурси (нафту, газ та інші види сировини); 
— діяльність держави у сфері регулювання економіки (зміни у кредитно-грошовій, податковій політиці) тощо. 
Синтез або комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів і стають причинами економічних циклів.

2. Кожен економічний цикл складається з 4 фаз:

• а) криза;
• б) депресія;
• в) пожвавлення;
• г) піднесення.

а) Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного:

• вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається затоварювання підприємства на складі;
• скорочується обсяг виробництва;
• зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються реальні доходи;
• з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками;
• зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за кредит.

б) Депресія - це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.

Характерні риси:

• поступово реалізуються товарні запаси;
• поступово зростає сукупний попит;
• скорочується попит на кредитні ресурси.

в) Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.

Характерні риси:

• перехід до стійкого розширення виробництва;
• зростання попиту на сировину, паливо, енергію;
• зростання попиту на робочу силу;
• зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Обсяг виробництва нарешті  досягає докризового рівня, зростають  ціни, прибуток і зарплата, економіка  вступає у піднесення.

г) Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

Характерні риси:

• значний приріст виробничих інвестицій;
• зростання попиту на товари;
• розширення комерційної діяльності;
• зростання ставки проценту.

3.Види і тривалість циклів

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань. 
Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють механізм його походження. 
 
Короткі цикли (3 — 4 роки) - пов'язані з відновленням економічної рівноваги на споживчому ринку. При формуванні тривалого дефіциту здійснюється перепрофілювання виробництва, створюється нова структура економіки, нова пропорційність. Досліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчелл (1874 - 1948) і Джозеф Кітчин (1861 - 1932). Економісти монетаристської школи короткі або малі цикли визначають як грошові цикли. 
 
Середні цикли (промислові) (8-12 років) - пов'язані зі зменшенням попиту на устаткування і споруди. Сам попит, його величина і направленість залежать від впровадження нових технічних та технологічних засобів виробництва, що відбувається через механізм переливу капіталу з наступним інвестуванням. Причини виникнення середніх циклів уперше описав французький економіст Клемент Жугляр (1819 - 1908). 
 
Довгі цикли (Кондратьева) (45 - 60 років) - їх головна рушійна сила - радикальні зміни у технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892- 1938). 
М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази: 
 
I фаза - висхідна хвиля (25 - 30 років) - це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології. її супроводжують значні соціальні коливання (війни, революції); 
II фаза - низхідна хвиля (20 - 25 pp.), криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. 
 
Піднесення першого циклу він пов'язував з промисловою революцією в Англії; піднесення другого - з розвитком залізничного транспорту; третього - з винаходами та впровадженнями електроенергії, телефону, радіо; четвертого - з автомобілебудуванням. П'ятий цикл сучасні економісти пов'язують з розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів. 
Хвилі великих циклів Кондратьєва впливають і на інші цикли. Якщо хвиля висхідна, то інші цикли характеризуються незначними депресіями і інтенсивними піднесеннями. Якщо хвиля низхідна, то відбуваються зворотні явища. 
Також іноді виділяють ще аграрні, сировинні, електроенергетичні, екологічні кризи.