Захист авторського права і суміжних прав

Більшість компаній зазвичай неактивні в питаннях захисту власної продукції від контрафакту та підробок, що зайвий раз підтверджує їхню незацікавленість у захищеності. Можливо, деякі компанії на початковому етапі розвитку вбачають у підроблених товарах приховану рекламу своєї оригінальної продукції, а можливо, обсяги контрафакту для деяких виробників не здаються значними, тому вони не вважають за потрібне вести боротьбу. Власники торговельних марок часто не зацікавлені боротися з контрафактом, адже в деяких випадках це може їм дорого коштувати. 

Утім, контрафактна продукція не завжди неякісна — вона може нічим не відрізнятися від своїх легальних прототипів, оскільки часто виробляється за тими самими технологіями з метою уникнення оподаткування.

Процвітає піратство й у сфері програмного забезпечення, про що свідчать результати нещодавнього дослідження Асоціації виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance), які вона оприлюднила у блозі BSA TechPost. Дослідження проводили в 32 країнах, зокрема й в Україні. Станом на 7 вересня 2011 року близько 69 % вітчизняних користувачів комп’ютерів завжди або в більшості випадків використовують неліцензійне програмне забезпечення. У результаті Україна разом з Китаєм, Нігерією, В’єтнамом, Малайзією і Таїландом очолила список країн з найбільшою кількістю користувачів, які отримують ПЗ із нелегальних джерел. «Згідно зі статистикою служби підтримки Microsoft за останні два роки, щорічно відбувається подвоєння кількості звернень, пов’язаних із проблемами, що спричинені зараженням вірусними програмами. Тож за 2 роки загроза зросла у середньому в 4 рази. В основному це стосується бізнес-користувачів. У сегменті ж домашніх користувачів ситуація значно серйозніша», — інформує Юрій Омельченко, керівник департаменту із захисту прав інтелектуальної власності компанії «Microsoft Україна», голова комітету BSA. 
«Використання неліцензійного ПЗ — одна з найсерйозніших і найбільш актуальних репутаційних загроз для легального бізнесу. Крім штрафів, пов’язаних із перевірками, йому загрожує чимало інших негативних наслідків: втрата довіри клієнтів і самих клієнтів, зниження інвестиційної привабливості, а також відсутність оновлень ПЗ, підвищена вразливість до вірусів тощо. До того ж, такий бізнес не зможе ані пройти сертифікацію, ані вийти на міжнародний ринок", — застерігає Володимир Ісаєв, директор із розвитку бізнесу компанії «DPA Київ».

Лише протягом минулого року в усіх областях України державні інспектори з питань інтелектуальної власності Держдепартаменту ІВ провели 487 перевірок підприємців, які у своїй діяльності використовують об’єкти права ІВ. Серед них — розповсюджувачі контрафактних аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм, підприємства, які користуються об’єктами авторського права і суміжних прав у публічній сфері, порушуючи вимоги законодавства. За результатами перевірок інспектори склали та направили до суду 310 протоколів про адміністративні правопорушення, вилучили понад 380 тис. примірників контрафактної продукції на загальну суму більше 6 млн грн., порушено 104 кримінальні справи щодо зловживань у сфері інтелектуальної власності.

«У 2010 р. вперше у вітчизняній судовій практиці було винесено рішення з реальними строками позбавлення волі за порушення прав інтелектуальної власності. До цього суди призначали покарання у вигляді незначних штрафів або позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку. Тому ефективним шляхом могло б бути посилення контролю та відповідальності», — вважає Ірина Шевчук. 
Позитивно на розвиток законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності впливає входження України до складу СОТ. Зокрема, як зазначає Володимир Щелкунов, в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоді ТРІПС), положення якої у зв’язку з членством України у СОТ були закріплені в нормах національного законодавства (в Цивільному та Митному кодексах, у процесуальних кодифікованих актах), наявні механізми, які надають змогу ефективно боротися з виробництвом і продажем контрафактної продукції та її імпортом на територію України.

Загалом відповідальність за виготовлення і продаж контрафактних товарів у чинному законодавстві прописана й урегульована досить добре, проте серйозною проблемою є повноваження контролюючих органів під час виявлення контрафакту і складність дій виготовлювача оригінальної продукції в процесі захисту своїх прав. У боротьбі з підробками існує чимало перешкод. Насамперед це збір доказів контрафактної продукції, пошук її виробника. «Наприклад, клієнт купив у магазині неякісний товар. Виробник на звинувачення в його адресу відповів, що потрібні докази, оскільки товар міг бути іншого виробництва. Тому необхідно було сфотографувати товар, а для цього — попросити дозвіл в адміністрації тощо. Тобто весь процес збору інформації потребує багато часу та значних фінансових ресурсів, а тому більшість справ не доходить до суду», — розповідає пані Ортинська. Так, з початку року до неї зверталися по допомогу виробники автомобільної продукції, упаковок для скляного посуду, власники видавництва, і жодна з цих справ ще не дійшла до суду.

4 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІРАТСТВА У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Всупереч поширеній думці піратство у сфері авторського права і суміжних прав завдає шкоди не тільки авторам, виконавцям, компаніям аудіо-, відео- чи комп'ютерної індустрії. Його тіньова природа сприяє втратам економіки загалом, а висока рентабельність приваблює всіх, хто прагне ним займатися і приховувати свої доходи. Відсутність винагороди авторам, виконавцям стає перешкодою розвитку культури в країні, створенню нових фільмів, комп'ютерних програм, написання пісень тощо.

На сьогодні, за даними міжнародних експертів, кожний третій музичний компакт-диск, який продається у світі - піратський. За даними Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), обсяги продажу піратської музичної продукції, не менш ніж в 25 країнах, перевищують легальний ринок і становлять близько 4,5 млрд доларів.

Серед умов становлення сучасного ринку авторського права і суміжних прав важливе місце займає заборона піратства та боротьба з ним. Що ж таке піратство і як це поняття визначається міжнародним та вітчизняним законодавством?

Як відомо, піратство зародилося в далекій давнині одночасно з розвитком морської справи та, як наслідок, торгівлі. Грецькою «peirates» означає грабіжник, розбійник, морський розбій. У міжнародному праві - це насильницькі дії (затримка чи затоплення, грабіж), вчинені проти торгових судів у відкритому морі приватними чи державними судами.

Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у його сучасному розумінні пов'язане з можливістю копіювання творів або їх записів без дозволу автора, виконавця, виробника фонограми (відеограми), радіотелеорганізаціі або іншої особи, якій такі права належать. Незабаром після винаходу фонографа Едісона, який зробив можливим запис звуку, у 1908 р. в США відбувся перший судовий розгляд у справі недозволеного розповсюдження копій записів музики. Тим не менш до того часу не було законодавчих підстав для притягнення до відповідальності піратів і їх виправдали. Проте з часом американський Конгрес вніс зміни до закону про авторське право, визнавши розповсюдження та продаж записів незаконним. З того часу справи про піратство стали повсякденно розглядатися судами, і на сьогодні поняття «піратський» є звичним у праві інтелектуальної власності.

Так, регламентом № 3295/94 Ради Європейського співтовариства від 22 грудня 1994 р. передбачені заходи, спрямовані на заборону вільного розповсюдження, експорту або реекспорту, і встановлення режиму тимчасової заборони для підроблених і піратських товарів. Останні визначаються як «товари, які є копіями або містять копії, виготовлені без згоди власника авторських або суміжних прав, або власника прав щодо малюнка або моделі, зареєстрованих у відповідному національному праві».

Одна з угод, укладених у рамках Світової організації торгівлі - TRIPS (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності) відносить до товарів, які порушують авторські права «будь-які товари, які є копіями, зробленими без згоди правовласника або особи, належним чином уповноваженої власником права у країні виробництва товару, і які прямо або опосередковано виготовлені з будь-якого виробу, якщо виготовлення такої копії стало порушенням авторського права або суміжних прав відповідно до законодавства країни імпортування». Таким чином, ознакою піратства є відтворення опублікованих творів або фонограм будь-яким способом для публічного розповсюдження без відповідного дозволу. Схоже визначення дає і Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон). У переліку порушень авторського права і (або) суміжних прав є і піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав. Це - «опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення».

Однак словник термінів з авторського права і суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності до терміна піратства включає також недозволену «ретрансляцію чужих радіопередач». Природа такого порушення схожа - несанкціоноване використання чужої власності. Разом з тим у даному випадку немає необхідності робити примірники творів чи фонограм. Більше того, у цифрову епоху, в якій ми живемо, стало поширеним копіювати твори і їх записи, не виготовляючи їх примірники, через Інтернет. Чи є це порушення авторського права і суміжних прав піратством відповідно до визначення цього поняття в зазначеному Законі? Питання на сьогодні залишається відкритим.

Разом з тим, Інтернет-піратство пов'язане з використанням глобальної мережі не тільки для незаконного копіювання, а і для незаконного розповсюдження комп'ютерних програм. Відповідно до положень Закону під піратство підпадає розповсюдження саме контрафактних примірників творів, фонограм, комп'ютерних програм, баз даних тощо, зокрема, скопійованих через мережу «всесвітньої павутини».

За визначенням Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), до фонографічного піратства належить «неавторизоване виробництво і розповсюдження звукозапису». Відповідно до положень Закону звукозапис на матеріальному носії або виконання будь-яких звуків є фонограмою. Тому визначення поняття піратства в Законі взагалі збігається з визначенням, запропонованим IFPI.

Важливо, що при спробі визначення поняття «піратство» часто береться до уваги саме комерційна сторона і протиправний аспект діяльності. Наприклад, «піратство - у сфері авторського права і суміжних прав розуміється як будь-які дії, спрямовані на відтворення, розповсюдження чи будь-яке інше використання творів або об'єктів суміжних прав без дозволу правовласника, як правило, з метою отримання прибутку і в комерційному масштабі». У даному визначенні піратство охоплює не тільки примірники творів, фонограм тощо, а включає в себе використання творів або об'єктів суміжних прав, яке є більш широким визначенням поняття піратства. Одним з основних ознак піратства є незаконне використання авторського права і суміжних прав без дозволу суб'єктів цих прав і як наслідок - без виплати їм винагороди. Потрібно зазначити, що метою незаконної діяльності є отримання прибутку від використання авторського права і суміжних прав (прямого чи опосередкованого).

Отримання прибутку передбачає також надання в прокат примірників, наприклад, відеокасет, дисків. Прокат примірників без дотримання прав авторів, суб'єктів суміжних прав до певної міри може впливати на зменшення продажу, і як наслідок невиплати авторської винагороди. Також один-єдиний прокатний примірник може бути безконтрольно відтворений багато разів. Останнє міркування є особливо важливим щодо цифрових технологій, які забезпечують прості та недорогі способи відтворення і розповсюдження необмеженої кількості примірників твору без втрати якості.

Законодавством передбачено, що прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних на рівні з розповсюдженням, виробництвом має здійснюватися з дотриманням прав авторів, виконавців, виробників фонограм тощо. Однак на сьогодні положення стосовно прокату не відображено у визначенні поняття піратства.

Взагалі піратство у сфері авторського права і суміжних прав можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому значенні законодавче визначення піратства – це незаконне виробництво та введення в обіг саме контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм передач. Статті Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, насправді передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав - це незаконне розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм і програм передач, привласнення авторства на об'єкт права інтелектуальної власності, а також незаконне відтворення, тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації. При цьому лише останнє з перелічених порушень відповідно до Закону є піратством. Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у широкому розумінні – це порушення прав шляхом використання творів або об'єктів суміжних прав без дозволу суб'єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання – отримання прибутку.

Таким чином, в України піратство визначається в законодавстві у вузькому значенні. А тому залишається питання віднесення до поняття піратства використання творів, фонограм, комп'ютерних програм, розповсюджених без виробництва їх копій, а також надання в прокат їх примірників з порушенням прав авторів, виконавців інших суб'єктів суміжних прав.

5 ПРОЦЕДУРА ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ

Захист особистих майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав може здійснюватися в адміністративному, кримінально-правовому та цивільно-правовому порядку.

Раніше при захисті прав авторів значну роль відігравало Державне агентство України з авторських і суміжних прав (ДААСП). Цей державний орган представляв інтереси авторів та їх правонаступників в Україні та за кордоном. Агентство за дорученням авторів укладало договори з видавництвами, 'збирало з видовищних підприємств винагороду за публічне виконання творів літератури і мистецтва на території України і за кордоном та виплачувало її авторам, від імені авторів та їх правонаступників брало участь у розгляді судових спорів. Указом Президента України "Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України" від 13 березня 1999 p  Державне агентство України з авторських і суміжних прав було ліквідовано, а на його базі, Міністерства України у справах науки і технологій та Державного патентного відомства України створено Державний комітету України з питань науки та інтелектуальної власності Функції колишнього ДААСП України перебрав на себе зазначений Комітет.