Механізм розвитку інфляції в Україні за часів її незалежності

ВСТУП

 

Важливим індикатором  здоров'я економіки с інфляція, яка характеризується загальним  підвищенням цін, збільшенням грошей та зниженням їх купівельної спроможності. Інфляція виникає не стихійно, а внаслідок більш швидкого зростання випуску грошей проти виробництва товарів.

Боротьба з некерованою  інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на її врахуванні ґрунтується вся  соціально-економічна, фінансова і  банківська політика. З метою стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику.

У роботі розглянуті питання , пов’язані з поняттям інфляції, механізмом її розвитку, зокрема на прикладі незалежної України. При цьому  використовувалася різноманітна література та Інтернет – джерела. Але основними джерелами залишається література.

Метою роботи є вивчення теоретичних і методологічних основ  інфляційних процесів, антиінфляційних  процесів та механізмів розвитку інфляції.

Для виконання мети були поставлені наступні завдання:

• дослідити поняття, сутність і класифікацію інфляції;
• проаналізувати механізм розвитку інфляції в Україні за часів її незалежності;
• визначити шляхи зниження темпів інфляції.

Об’єктом дослідження  є інфляційні процеси.

Предметом дослідження  є механізм розвитку інфляції в Україні  за часів її незалежності.

Курсова робота має традиційну структуру і складається з  вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

 

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ІНФЛЯЦІЇ

 

1. Сутність і види та джерела інфляції.

 

Термін "інфляція" (від  лат. Inflаtio) буквально означає "вздуття". Дійсно, фінансування державних видатків (наприклад, у періоди екстремального розвитку економіки в часи війн, революцій) за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розміну банкнот призводило до розширення грошового обігу та знецінення паперових грошей.

Інфляція була характерна для грошового обігу: Росії з 1769 р. по 1895р. (за винятком періоду 1843-1853 рр.); США – у період війни за незалежність 1775-1783 рр. та громадянської війни 1861-1865 рр.; Англії – під час війни     з Наполеоном на початку XIX ст.; Франції – у період Французької революції 1789-1791 рр. Особливо високих темпів інфляція набула у Німеччині після Першої світової війни, коли восени 1923 р. грошова маса в обігу досягла    396 квінтильйонів марок, а грошова одиниця знецінилась у трильйон разів. Наведені історичні приклади доводять, що інфляція не є породженням сучасності, а мала місце і в минулому.

  Сучасній інфляції притаманний ряд відмінних особливостей. Якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – всеохоплюючий; раніше вона охоплювала певний період, тобто мала періодичний характер,    а зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, а й негрошових факторів.

  Таким чином, сучасна інфляція є наслідком дії багатьох факторів.

 Необхідно розрізняти  внутрішні та зовнішні фактори  (причини) інфляції. Серед внутрішніх  факторів можна виділити негрошові  та грошові – монетарні. Негроїдові  фактори _ це порушення диспропорцій  господарства, циклічний розвиток  економіки, монополізація виробництва, незбалансованість інвестицій, державно-монополістичне ціноутворення, кредитна експансія, екстраординарні обставини соціально-політичного характеру тощо. До грошових відносять кризу державних фінансів, а саме:

 дефіцит бюджету, зростання державного боргу, емісія грошей, а також збільшення кредитних знарядь обігу внаслідок розширення кредитної системи, збільшення швидкості обігу грошей тощо.

  Зовнішніми факторами інфляції є світові структурні кризи (сировинна, енергетична, валютна), валютна політика держав, спрямована на експорт інфляції в інші країни, нелегальний експорт золота, валюти.

  Отже, інфляція як багатофакторний процес – це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового обігу. Таким чином, глибинні причини інфляції знаходяться як в сфері обігу, так і в сфері виробництва, і дуже часто обумовлюються економічними і політичними відносинами в країні.

  При інфляції капітал переміщується із сфери виробництва в сферу обігу, тому що там швидкість оборотності є значно вищою, що приносить великі прибутки, але одночасно й посилює інфляційні процеси (механізм інфляції само відтворюється, на його основі зростає дефіцит заощаджень, зменшуються обсяги кредитів, інвестицій у виробництво і пропозиція товарів).

  Отже, фактори інфляції діють як при зміні обсягів виробництва і реалізації товарів, так і при зміні маси і швидкості обігу грошей.

  В економіці України інфляція виникла ще в період існування СРСР       в 50-60-і роках XX ст. і була пов'язана з різким падінням ефективності суспільного виробництва. Однак вона носила прихований характер і проявлялась в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію і високих на всі види сировини. Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 року, коли були "відпущені" всі ціни. З цього моменту інфляційний процес став швидко розвиватись.

  Головними негрошовими факторами інфляції в Україні є:

- криза планової господарської  системи, яка проявляється в  падінні виробництва, незбалансованості, диспропорційності економіки;

- неекономність виробництва,  яка проявляється у витратному  характері виробництва, низькому  рівні продуктивності праці та  якості продукції.

  До основних грошових факторів інфляції відносять:

- лібералізацію цін в умовах відсутності ринку та конкуренції, що дало можливість монополістичним структурам заволодіти і й реалізацією товарної маси та диктувати ціни;

- дефіцит державного  бюджету;

- кредитну експансію  банків, яка мала невиробничий  характер;

- доларизацію грошового обігу (значний приплив іноземної валюти збільшував ціни на товари та послуги);

- розпад "рубльової  зони";

- відплив за межі  країни валютної виручки підприємств  та доходів громадян та інші фактори.

  Таким чином, інфляція в Україні відрізняється від всіх інших.                   Це пояснюється умовами її розвитку (переходом від планово-адміністративної до ринкової економіки), високими темпами зростання цін тощо.

  Розрізняють відкриту та подавлену інфляцію. Відкрита проявляється у збільшенні цін, подавлена – у виникненні дефіциту товарів та погіршенні їх якості. В умовах подавленої інфляції ціни контролюються державою, тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом та пропозицією і, як наслідок, у відхиленні адміністративно-регульованої ціни рівноваги. Оскільки державна ціна є нижчою за рівноважну, зникають стимули для збільшення кількості та підвищення якості товарів. Наслідком цього є виникнення дефіциту та збільшення негрошових витрат споживачів.

  Відкрита інфляція приймає різні форми: повзучу (коли ціни змінюються повільно – до 10% в рік), галопуючу (коли зростання цін набуває стрімкого характеру) і форму гіперінфляції (зростання цін складає зазвичай більше 1000% на рік), яка призводить в кінцевому результаті до повного розладу грошового обігу.

  Гіперінфляція вражала економіки багатьох країн. Потужної гіперінфляції зазнала, наприклад, Німеччина 1920-х рр. У 1950-70-і роки гіперінфляцію пережили багато країн Латинської Америки, у 80-і рр. – Югославія та Ізраїль, на початку 90-х рр. – Росія, Україна та інші країни, які виникли в результаті розпаду СРСР.

 В залежності від  причин, які викликають інфляційні  процеси, розрізняють інфляцію  попиту та інфляцію витрат  виробництва.

 Інфляція попиту. Традиційно  вона виникає при надмірному попиті. Попит на товари більший, ніж пропозиція товарів, в зв'язку з тим, що виробничий сектор не в змозі задовольнити потреби населення. Цей надлишок попиту призводить до зростання цін. Спостерігається наявність великої кількості грошей при малій кількості товарів.

 Інфляція попиту може бути зумовлена:

 • мілітаризацією  економіки та збільшенням військових  витрат. Військова техніка та  військова продукція не функціонують  на ринку, її придбає держава  та направляє у запас. Гроші  для обслуговування цієї продукції по суті не потрібні, оскільки вона не переходить із рук в руки;

 • дефіцитом бюджету  та зростанням державного боргу.  Покриття дефіциту здійснюється  або державними позиками, або  емісією банкнот, що дає державі  додаткові кошти, а отже, і додатковий попит;

 • кредитною експансією  банків. Розширення кредитних операцій  банків та інших кредитних  закладів призводить до збільшення  кредитних знарядь обігу, які  також створюють додаткові вимоги  на товари та послуги;

 • припливом іноземної  валюти в країну, яка за допомогою обміну на національну грошову одиницю викликає загальне зростання обсягу грошової маси, а отже, і надлишковий попит.

  Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту.

 Інфляція витрат  виробництва. Цю інфляцію розглядають  зазвичай з позиції росту цін  під впливом наростаючих витрат  виробництва, перш за все росту  витрат на заробітну плату.

  Причинами такої інфляції є:

 • зниження темпів  зростання продуктивності праці, викликане циклічними коливаннями або структурними змінами у виробництві, що призводить до збільшення витрат на одиницю продукції, а отже, до зменшення прибутку. У кінцевому результаті це відбивається на зниженні обсягу виробництва, скороченні пропозиції товарів та зростанні цін;

 • розширення сфери  послуг, поява нових видів з  більшою питомою вагою зарплати  та відносно низькою в порівнянні  з виробництвом продуктивністю  праці. Як наслідок виникає  загальне зростання цін на  послуги;

 • підвищення оплати праці при певних обставинах в результаті активної діяльності профспілок, що контролюють номінальну заробітну плату. Компанії відповідають на таке зростання інфляційною спіраллю: підвищення заробітної плати викликає ріст цін та нове підвищення заробітної плати;

 • високі непрямі  податки (що включаються до  ціни товарів), характерні для  багатьох держав; 

 • загальний рівень витрат зростає.

  Інфляція витрат та інфляція попиту взаємопов'язані та взаємообумовлені, їх важко чітко розділити. Надлишкова грошова маса в економіці завжди породжує підвищений попит, викликаючи порушення рівноваги ринків в сфері сукупного попиту і сукупної пропозиції, реакцією на яке є зростання цін. Будучи продуктом розбалансованого грошового ринку, інфляція попиту розповсюджується далі, вражає виробництво і споживання, деформує споживчий попит, посилює нерівномірність і непропорційність розвитку різних галузей господарства, призводячи в результаті до інфляції витрат.

  Будь-яка сучасна система економіки інфляційна, і в ній діють фактори, що викликають як інфляцію попиту, так і інфляцію витрат.

  Для оцінки та вимірювання інфляції використовують показник індексу цін, який характеризує співвідношення між купівельною ціною певного набору товарів та послуг ("споживчий кошик") для даного періоду з сукупною ціною ідентичної групи товарів та послуг у базовому періоді.

Щодо джерел інфляції, то два  найважливіших джерела інфляції, зумовленої зростанням витрат - це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію.

Інфляція, викликана підвищенням зарплати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат. За певних обставин джерелом інфляції можуть стати профспілки. Це пояснюється тим, що вони якоюсь мірою здійснюють контроль над номінальною зарплатою шляхом колективних договорів. Припустимо, що великі профспілки вимагають і домагаються великого підвищення зарплати, тоді цим підвищенням вони встановлять новий стандарт зарплати робітників, що не є членами профспілки. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не урівноважується якимись протидіючими чинниками, такими, як збільшення обсягу продукції, що випускається за одну годину, то збільшаться витрати на одиницю продукції. Виробники дадуть відповідь на це скорочуванням виробництва товарів           і послуг, що викидаються на ринок. При незмінному попиті це зменшення пропозиції приведе до підвищення рівня цін. Цей тип інфляції називається інфляцією, викликаною підвищенням заробітної плати.

 

 

2. Наслідки інфляції.

 

Інфляція має глибокі соціально-економічні наслідки. Вона передусім відбивається на обсязі національного виробництва і перерозподілі доходів. Звичайно реальний обсяг національного виробництва і рівень цін підвищуються або знижуються одночасно. Однак бувають і випадки, коли реальний обсяг національного виробництва скорочується, тоді як ціни продовжують зростати. Останнє, зокрема, мало місце на початку 90-х років XX ст. в Україні.