Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства

Матеріали витрачаються на основне виробництво, виготовлення технічного оснащення, ремонтно-експлуатаційні роботи, заходи з підвищення технічного рівня виробництва, капітальне будівництво, що здійснюється власними силами, тощо. При цьому мають бути враховані: перехідний запас матеріалів на початок і кінець планового періоду, неминучі втрати, затверджені норми витрат, страховий запас, запаси на випадок стихійних випадків і технічних аварій.

 

2.3 Розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві

 

На сучасному  етапі трансформації суспільного  виробництва об'єктивно існують  певні тенденції поступального  розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

1) підвищення  наукомісткості засобів праці,  рівня фундаментальності втілюваних  у них знань;

2) зростання  масштабів і розширення спектра  застосування сучасного мікроелектронного  устаткування;

3) перетворення  засобів праці на технічну  цілісність більш високого порядку;

4) трансформація  техніко-технологічних засобів у  все більш універсальні системи;

5) поглиблення  інтеграції окремих елементів  ТТБ та організаційно-управлінських  компонентів виробництва;

6) підвищення  ступеня автоматизації техніки  й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

У кожній галузі виробництва є власний підхід до підвищення і вдосконалення техніко-технологічної  бази виробництва, але є певні групи її складників, які можуть бути узагальненими для всіх галузей народного господарства. До них можна зараховувати:

1) науково-дослідну  роботу за розробки нових виробів;

2) підвищення  рівня механізації і автоматизації  основних виробничих процесів;

3) впровадження  прогресивних технологічних процесів;

4) механізацію  важких і трудомістких робіт;

5) механізацію  управлінської та інженерної  праці;

6) модернізацію  обладнання;

7) розвиток спеціалізації  і кооперування;

8) удосконалення  виробничої системи управління, організації праці і виробництва;

9) поліпшення  якості, надійності й довговічності  продукції;

10) впровадження  високопродуктивних інструментів, пристосувань та інших засобів,  що сприяють удосконаленню виробництва;

11) впровадження  енергозберігаючих технологій;

12) поліпшення  умов праці та техніки безпеки;

13) ефективне  використання виробничих фондів  підприємства і підвищення рентабельності  виробництва;

14) удосконалення  планування, обліку й аналізу  виробництва.

Технічне переозброєння  та реконструкція - прогресивні форми відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств.

До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.

Реконструкція діючого підприємства - це здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання, перевлаштування виробництва без побудови нових і розширення діючих основних цехів, однак з побудовою при необхідності нових і розширенням діючих допоміжних та обслуговуючих підрозділів.

Найбільш повно  сутність реконструкції розкривається  при розгляді її як особливої форми  розширеного відтворення основних фондів підприємства, здійснюваного на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Найважливішими  ознаками реконструкції діючих підприємств  є:

заміна морально застарілого та фізично зношеного  обладнання;

механізація та автоматизація виробничих процесів;

усунення диспропорцій та підвищення рівня пропорційності у пропускних здатностях основних виробничих підрозділів;

будівництво об'єктів  в замін ліквідованих з причини  техніко-економічної неефективності або непридатності для подальшої  експлуатації.

Здійснення  реконструкції повинно забезпечити нарощування потенційної виробничої спроможності підприємства не стільки в результаті простого збільшення технічної складової ТТБ, скільки за рахунок підвищення якісних параметрів знарядь і засобів праці. Мова йде про нарощування виробничих потужностей підприємства не за рахунок збільшення кількості робочих місць, а про забезпечення цього при незмінній і навіть меншій кількості робочих місць. Завдання полягає в тому, що в результаті реконструкції слід нарощувати якісно нові потужності.

Основним засобом виконання цього завдання повинна стати заміна технічної й технологічної складових ТТБ виробних підрозділів підприємства на нові, які відповідають сучасним досягненням НТП.

Говорячи про  характеристику реконструкції, слід пам'ятати, що не завжди її метою є нарощування потужностей підприємства. В залежності від цілей реконструкції вона поділяється на такі найважливіші види:

перший - реконструкція, спрямована на підвищення технічного рівня виробництва, однак без  зміни асортименту й обсягу випуску  продукції;

другий - реконструкція, що передбачає як підвищення технічного рівня виробництва, так і збільшення обсягу випуску продукції;

третій - реконструкція, що призводить до зміни виробничого  профілю підприємства або до підвищення якості й розширення асортименту  продукції;

четвертий - реконструкція, метою якої є поліпшення соціальних умов трудової діяльності.

В залежності від  обсягу виконуваних робіт реконструкція  класифікується таким чином:

мала - коефіцієнт оновлення основних фондів менший 0,2;

середня - коефіцієнт оновлення основних фондів від 0,2 до 0,4;

повна - коефіцієнт оновлення основних фондів понад 0,4. При цьому коефіцієнт оновлення  активної частини основних фондів може дорівнювати навіть одиниці, а пасивної частини - не повинен перевищувати 0,4-0,5.

Значення показників, за якими розмежовуються види реконструкції в залежності від обсягу виконуваних в ході її здійснення робіт, наведені в (табл.2.2).

 

 

Табл.2.2 Показники, що характеризують види реконструкції 

Види реконструкції	Коефіцієнт  вибуття основних фондів (Кв)	Коефіцієнт  оновлення основних фондів (Ко)
Мала	0,1 ≤ Кв ≤ 0,2	0,1 ≤ Ко ≤ 0,2
Середня	0,21 ≤ Кв ≤ 0,3	0,21 ≤ Ко ≤ 0,4
Повна	0,31 ≤ Кв ≤ 0,5	0,41 ≤ Ко ≤ 0,6

 

Коефіцієнти К_в і К_о визначаються за формулами:

 

К_в = Ф_п / Ф_к;

К_о = Ф_н / Ф_п = Ф_н / (Ф_п + Ф_н - Ф_в)  2.1 [2]

 

де Ф_н, Ф_к - вартість основних фондів відповідно на початок і на кінець аналізованого періоду, тис. _рн.; Ф_н, Ф_в - вартість основних фондів відповідно тих. Що введені, тобто нові, й тих, що вибули, протягом аналізованого періоду, тис. _рн.

Залежно від  потрібного для свого здійснення обсягу капіталовкладень та їх спрямування  названі вище мала, середня й повна  реконструкція характеризуються таким  чином.

Мала (або часткова) реконструкція характеризується невеликими капіталовкладеннями, спрямованими в основному на заміну морально й фізично застарілих засобів праці та на несуттєве перепланування діючих будівель і споруд.

Середня реконструкція  пов'язана зі значними капіталовкладеннями, спрямованими на збільшення основних виробничих фондів основного і допоміжного виробництва підприємства, комплексну механізацію й автоматизацію виробничих процесів, значне перепланування існуючих будівель і споруд.

Повна реконструкція потребує спрямування великих капіталовкладень на корінне оновлення засобів праці та удосконалення технологічних процесів. При незначному збільшенні існуючих виробничих площ регулюються необхідні пропорції між основним виробництвом та допоміжними й обслуговуючими підрозділами.

При здійсненні практичної роботи по оновленню й удосконаленню ТТБ підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції, що зумовлено такими основними причинами.

По-перше, спрямування капіталовкладень на малу й середню реконструкцію дозволяє підприємству докорінно чином перебудувати ТТБ в напрямку її удосконалення за більш короткий час і завдяки цьому швидше одержати економічний ефект.

Так, затрати  на малу реконструкцію скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності  затрат - до одного року. При повній реконструкції термін окупності затрат складає в середньому більше трьох років.

По-друге, вивчення проектів реконструкції промислових підприємств, а також досвіду проведення реконструктивних робіт показує, що основні показники діяльності поліпшуються після всіх видів реконструкції, однак у найбільшій мірі - після малої і середньої реконструкції. Отже, повну реконструкцію слід проводити лише в тих випадках, коли вона конче необхідна й обійтись без неї ніяк не можна.

Відмінна особливість  технічного переозброєння полягає в тому, що приданій формі відтворення основних виробничих фондів оновлюється лише їх активна частина. В процесі технічного переозброєння впроваджуються нова техніка й технологія, механізація й автоматизація виробничих процесів, проводиться модернізація обладнання й технічне удосконалення інших складових основних виробничих фондів. Заходи з технічного переозброєння розробляються щорічно, а їх реалізація здійснюється згідно плану технічного розвитку підприємства.

Оновлення парку  машин і обладнання при технічному переозброєнні проводиться без збільшення виробничих площ і при скороченні чисельності працівників. Отже, індекси зміни виробничих площ (І_вп) та чисельності працівників (І_чп) при характеристиці технічного переозброєння виступають як обмеження, тобто:

 

І_вп = П_1/П₀ = 1; І_чп = Ч_1/Ч₀ ≤ 1;  2.2 [2]

 

де П₀, П₁ - виробнича площа відповідно до і після проведення технічного переозброєння, м²; Ч₁, Ч₀, - чисельність працівників відповідно до і після проведення технічного переозброєння, чол.

У процесі технічного переозброєння можливе часткове перевлаштування побутових, складських і виробничих приміщень. Наприклад, при впровадженні автоматичної потокової лінії часто потрібно провести перепланування цеху. Тому незначні роботи по оновленню пасивної частини ОВФ при технічному переозброєнні можливі.

Залежно від  масштабів оновлення активної частини  ОВФ можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва, кожному з яких відповідають певні  величини коефіцієнта вибуття й  коефіцієнта оновлення.

При малому технічному переозброєнні проводяться модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання. Мале технічне переозброєння характеризується коефіцієнтом вибуття до 0,2 і коефіцієнтом оновлення від 0,1 до 0,3. Коефіцієнт оновлення, як правило, повинен перевищувати коефіцієнт вибуття. Це пояснюється тим, що вартість ОВФ, які вводяться, перевищує вартість замінюваних ними морально і фізично застарілих ОВФ, що виводяться з експлуатації.

При середньому технічному переозброєнні проводиться  механізація й автоматизація  процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються  групи фізично і морально застарілого  обладнання. Коефіцієнт вибуття при  цьому знаходиться в межах від 0,2 до 0,4, а коефіцієнт оновлення - від 0,3 до 0,5.

При повному  технічному переозброєнні проводиться  комплексне оновлення переважної частини  парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою фізичною і моральною  зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції. При цьому коефіцієнт вибуття складає від 0,4 до 0,6, а коефіцієнт оновлення - від 0,5 до 0,7.

Приріст виробничих потужностей підприємств в результаті технічного переозброєння досягається  шляхом зниження машиномісткості виготовлюваної продукції. Збільшення частки нового, досконалішого обладнання забезпечує скорочення виробничого циклу і на цій основі - зниження машиномісткості виготовлення виробів, а в кінцевому результаті - зростання виробничої потужності підприємства при наявних у нього виробничих площах.

Поряд з оновленням верстатного парку при здійсненні технічного переозброєння необхідно  проводити модернізацію обладнання, причому її не слід розглядати як вимушений  захід, зумовлений дефіцитом нового обладнання, необхідного для заміни фізично та морально застарілого. Модернізація є постійним фактором удосконалення ТТБ підприємств та нарощування їх виробничих потужностей. Однак вдаючись до модернізації, необхідно обґрунтовувати вибір її об'єктів. Проведення модернізації слід вважати ефективним, якщо продуктивність та інші параметри модернізованої техніки досягають рівня нових машин або перевищують його.

Найважливішим фактором, що зумовлює доцільність  переважного спрямування інвестиційних  ресурсів на технічне переозброєння й реконструкцію підприємств, є науково-технічний прогрес. Саме базуючись на практичному використанні досягнень НТП, ці напрямки розширеного відтворення ОВФ забезпечують таке оновлення та вдосконалення ТТБ підприємств, яке відповідає сучасним вимогам.