Організація обліку та аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

       Враховуючи, що діяльність господарюючого суб'єкта може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку її аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання. Відносні показники фінансових результатів – значення рентабельності, які характеризують відносний (у процентах) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу. Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

       Основна мета проведення аналізу — підвищення ефективності господарювання і пошук резервів такого підвищення, здобуття певної кількості ключових параметрів, які дають об’єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

       Основні завдання аналізу фінансових результатів:

       - аналіз обґрунтованості плану  (прогнозу) досягнення фінансових результатів;

       - аналіз і оцінка динаміки показників  прибутку і рентабельності; аналіз  виконання планових показників  з прибутку і рентабельності;

       -  визначення та вимірювання впливу  факторів  на  відхилення прибутку  і рентабельності;

       - виявлення резервів підвищення  фінансових результатів діяльності підприємств та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;

       - аналіз розподілу і використання  прибутку[34, с.231].

       При аналізі фінансових результатів  дослідження проводять у двох аспектах. У першому аспекті фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності. Тут пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та упущеної вигоди. Другий аспект передбачає визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному та тактичному вимірах, які дають максимальний приріст фінансового результату.

       Інформаційне  забезпечення фінансово-господарської  діяльності має складну структуру і визначається різними чинниками, а саме: рівнем керівництва, цільовим призначенням інформації, складом користувачів тощо. На рівні підприємства основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності становлять бухгалтерські дані.

       Джерела інформації аналізу фінансових результатів — дані фінансової звітності (ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», ф. 5 «Примітки до фінансової звітності», ф. 4 «Звіт про власний капітал»); дані бухгалтерського обліку (журнал 5 «Облік витрат», журнал 6 «Облік доходів і результатів діяльності»); статистична звітність (ф. 5-е «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг), (1-б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість», ф.6 «Рентабельність окремих видів продукції»); планові дані.

       На  підприємстві для аналізу  використовуються такі  показники фінансових результатів:

• доходи від реалізації продукції;

—- доходи від інших операцій;

—  доходи від надзвичайних операцій;

—  прибуток на одиницю продукції;

• прибуток від реалізації продукції;

— прибуток від операційної діяльності;

—  прибуток від звичайної діяльності;

—  прибуток від надзвичайних подій;

—  оподаткований  прибуток;

—  чистий прибуток.

       Показниками для аналізу є також і витратні статті звітності такі як:

— «Собівартість  реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» — виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

— «Адміністративні витрати» — загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;

— «Витрати   на збут» —  витрати  підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;

— «Інші  операційні витрати» — собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів; збитки від операційних курсових різниць;

— «Фінансові витрати» — виплата відсотків  та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу[26, с.170].

       Усі ці доходи, витрати і прибутки відображено  у формі №2 «Звіт про фінансові результати».  

 

       Рис.1.3. Загальна модель аналізу фінансових результатів діяльності господарюючого суб‘єкта 

       Значно ширший діапазон аналітичних досліджень фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта можна отримати за обліковою інформацією, складеною за НП(С)БО. Структуризована інформація за видами діяльності, за характеристиками визнання доходів і витрат та у співвідношенні до залученого у господарський процес капіталу дає широку гаму кількісних і якісних параметрів одержаного кінцевого фінансового результату. Схематично загальну модель аналізу фінансових результатів діяльності підприємства зображено на рис.1.3.

       Можливості  аналізу фінансових результатів за інформацією обліку П(С)БО наведено в Додатку Б.

       Важливим  моментом аналізу є досягнення зіставлення  показників у динамічному ряді з врахуванням інфляційних процесів, зміни облікової політики, зміни обсягу та структури акціонерної діяльності. Коректнішим є зіставлення можливостей і наслідків впливу на фінансові результати. Це стосується насамперед виробничих, управлінських і збутових можливостей.

       Маючи більший простір у визнанні доходів і витрат, працівники облікового апарату змушені мотивувати свою облікову політику, що неминуче збільшує обсяг аналітичних досліджень за змістом розв'язку управлінських завдань. Це призводить до більшої інтеграції обліково-аналітичних робіт, їх поєднання з процесом формування та виконання управлінських рішень. Очевидно, не буде потреби у вузькій спеціалізації підрозділів управлінської системи, треба привести її у налагоджений механізм підприємництва з мотивацією фінансового успіху, а регламентація і контроль управлінських функцій не будуть пріоритетними.

       Практика  фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів:  
1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.  
2. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом.  
3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поряд попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і індивідуальних здібностей окремих періодів. З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться перспективний прогнозний аналіз.  
4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язкі показників  
5. Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і середніми господарськими даними.  
6. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників на результативний показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, таким чином, коли його окремі елементи з'єднують в загальний результативний показник.

       Аналіз  динаміки складу і структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає на оборотність сукупних активів.

       Показники структурної динаміки відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

       Важливий  етап аналізу фінансового стану  підприємства — порівняння темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів (наприклад, виручки або прибутку від реалізації продукції).

                                          ТРЧ.П  >  ТРВ  >  ТРА   >  100%                                (1.1)                

де ТРЧ.П - темп зростання чистого прибутку;

ТРВ - темп зростання виручки від реалізації;

 ТРА - темп зростання середньої величини активів.

       Перше співвідношення означає зростання рентабельності діяльності підприємства і розраховується за формулою

                                (ЧП/В * 100).                                                               (1.2)

       Друге співвідношення означає прискорення  оборотів активності і розраховується за формулою

                                 (В/А * 100)                                                                   (1.3)

       Випереджальні темпи зростання чистого прибутку  порівняно зі збільшенням активів (ТРЧ.П  > ТРА) означають збільшення чистої рентабельності активів і розраховуються за формулою

                                 (ЧП/А * 100)                                                                 (1.4)

       Виконання останньої нерівності означає розширення майнового потенціалу. Його досягнення має бути перспективною метою діяльності підприємства[39, с.211]. 

       При аналізі фінансових результатів  виділяють, як правило, групи показників, які описують:

1. Ділову активність підприємства, а саме:

• показники оборотності;

• фондовіддача.

2. Рентабельність фінансово-господарської діяльності:

• рентабельність продажів;
• рентабельність сукупного капіталу;
• рентабельність власного капіталу.

       Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії, оскільки швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів, за інших рівних умов, відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

       На  практиці найчастіше використовуються такі показники ділової активності.

       1. Коефіцієнт оборотності активів  (коефіцієнт трансформації).

       За  допомогою цього коефіцієнта  оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

К= Чиста виручка від реалізації продукції/активи = Ф.№2, р.035/Ф.№1, р.280 

(1.5)

       Коефіцієнт  трансформації показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу, що дає відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється залежно від галузі, відображаючи особливості виробничою процесу.

       2. Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості

       Коефіцієнт  показує, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти.

       К_д.з.=ЧВ/середня дебіторська заборгованість = Ф.№2,р.035/Ф.№1,р.050+р.170+р.180+ р.190+р.200+р.210                           

       (1.6)

       Цей коефіцієнт порівнюють із середньогалузевими коефіцієнтами, із значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди. Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, якими підприємство користується у інших фірм, з тими умовами кредитуванням, які підприємство надає іншим підприємствам.