Особливості національної економіка України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТАМ НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

Кафедра: економіки управління

національним господарством

 

 

 

 

Есе

 

На тему: « Особливості національної економіки України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 31 гр. КЕФ

Алімова Катерина

 

Наук. Керівник:

Викл. Бабенко А.Е.

 

 

 

ОДЕСА-2012

 

 

 

 

План

 

1. Вступ
2. Сучасний стан національної економіки України
3. Розгляд основних проблем економіки України та державних програм розвитку
4. Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Економіка будь-якої країни є продуктом тривалого історичного розвитку. Вона формується століттями в результаті поглиблення суспільного поділу та кооперації праці, ґрунтується на використанні наявних національних ресурсів і забезпечує реалізацію національних інтересів цієї країни.

Національна економіка країни є цілісним організмом. Вона об'єднує взаємопов'язану систему галузей, видів виробництва і територіальних комплексів. У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, культура) Співвідношення зазначених сфер і галузей, тобто структура економіки, рівень розвитку, ефективність функціонування мають значні відмінності в різних країнах. Чим розвиненіший науково-технічний потенціал країни, тим досконаліша система господарювання, тим краще використовуються переваги міжнародного поділу праці, тим вищі економічна та соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення. Зараз, коли Україна стала політичним і економічним чинником процесів інтеграції у Європі і світі, особливо зростає важливість глибокого вивчення проблем і тенденцій розвитку економіки України. З'ясування цих причин має не лише теоретичне та пізнавальне,а й практичне політичне значення. Знання економічного потенціалу України, політики зрушень у продуктивних силах і структурі економіки, прагнення народу України до співробітництва усіма народами світу, проведення політики економічних реформ, які ведуть до взаємовигідного господарства, без сумніву, викличе інтерес зарубіжних підприємств до взаємовигідного співробітництва з підприємцями в Україні.

Сучасний етап розвитку національної економіки характеризується актуалізацією процесів підвищення ефективності виробничої структури, розвитку внутрішнього ринку та експортоорієнтованої діяльності, протікання яких має відбуватися з огляду на стратегію інформаційно-інноваційної конкурентоспроможності і переходу країни до шостого технологічного укладу.

Але на сьогодні ми не маємо цілісної української економіки, яка б на основі власного потенціалу ефективно працювала на Україну та наш народ. Навіть ключові галузі виробництва практично не пов'язані між собою в одне ціле.Дуже багато нескладної, але вкрай потрібної продукції, виробництво якої зовсім не важко налагодити в Україні, у нас взагалі не виробляється.

 

 

 

 

2. Сучасний стан національної економіки України

Національна економіка - це економічно й організаційно єдина система  взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:

- національний суверенітет;

- ресурсо-виробничі ознаки;

- господарсько-організаційні ознаки;

- товарообмінні ознаки.

В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами.

Україна - потенційно багата країна, яка  усвідомлює себе і сприймається ззовні як політична і економічна держава. Головне надбання країни - підприємливе, трудолюбиве і освічене населення, яке здатне виробляти буквально все - від продовольства до ракет.

Народногосподарський комплекс країни включає такі види промисловості як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафтогазової та хімічної промисловості тощо. Крім того, Україна є потужним виробником електроенергії.

Україна має значні запаси кам'яного вугілля (Донецький і Волинський басейни) і бурого вугілля (Дніпровський басейн); невеликі родовища нафти і природного газу розташовані в Прикарпатті і на північному сході країни. Ці енергетичні ресурси використовуються на великих ТЕС (Вуглегірська, Криворізька, Бурштинська, Змієвська, Курахівська). На Дніпрі побудований каскад ГЕС (Каховська, Дніпровська, Канівська, Київська). Понад 30% електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південноукраїнська). Власні паливні ресурси забезпечують лише 58% потреб України, інша їх імпортується (з Росії і Туркменістану).

Електроенергетика - базова галузь економіки України. Вона одна з найстаріших у країні. Виробництво електроенергії ґрунтується на спалюванні вугілля, мазуту, природного газу, використанні атомної енергії, енергії рік. Україна має значні можливості для експорту електроенергії, проте використовує їх не повною мірою, оскільки експорт може здійснювати тільки через так званий «Бурштинський острів».

Україна - транзитна держава через яку проходить 5 з 10 міжнародних транспортних коридорів Європи. Розвинені всі сучасні види транспорту - залізничний, автомобільний, річковий, морський, трубопровідний та повітряний. Головні морські порти: Одеса, Іллічівськ, Херсон, Ізмаїл, Маріуполь, Керч. Основна водна артерія - Дніпро, судноплавні також Десна, Прип'ять, Дністер, Дунай. Летовища - в усіх обласних центрах, в багатьох з них і столиці Києві - міжнародні.

Загальна довжина шосейних доріг становить 169 491 км, залізниць - 22473 км. Довжина річкових судноплавних шляхів - 1672 км. Річки Дніпро і Дунай - важливі шляхи перевезення міжнародних вантажів. В Україні існує розвинена мережа нафто- і газопроводів (20 070 і 4540 км відповідно, а також 4170 км трубопроводів для очищених продуктів). Основні порти на Чорному і Азовському морях - Одеса, Іллічівськ, Миколаїв і Маріуполь. Діють міжнародні аеропорти у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та Одесі.

 

3. Розгляд основних проблем економіки України та державних програм розвитку

Серед комплексу причин, що зумовлюють кризові процеси в економіці України, однією з ключових є неефективна діяльність органів державної влади, що опікуються економічною сферою. Необхідно визнати, що господарський комплекс в Україні, незалежно від форм власності його окремих складових, функціонує в умовах відсутності в державі чітко обґрунтованої економічної стратегії. Дії уряду та інших інститутів державного управління в економічній сфері майже завжди викликані необхідністю термінового реагування на поточні виклики, подолання «локальних криз».

В Україні триває політичне протистояння, країна перебуває у перманентному виборчому процесі. За таких обставин, уряд не лише позбавлений можливості підготувати хоча б середньострокову Програму дій, але й змушений постійно ініціювати популістські заходи з метою завоювання прихильності електорату.   

   Очікується,  що 2013–2014  роки стануть періодом якісних структурних зрушень в економіці у бік посилення ролі інноваційної моделі розвитку,  а також суттєвого вдосконалення ринкових інститутів,  поглиблення європейської інтегрованості української економіки та поступового досягнення європейських стандартів життя населення.

У 2013 та 2014 роках проводитиметься  реалізація стратегії випереджального розвитку, тобто реалізація ряду структурних реформ у всіх галузях економіки, яка

гарантуватиме в середньостроковій  перспективі щорічні темпи зростання  ВВП в

середньому на рівні 7,3 відсотка. Чинниками такого зростання буде нарощування обсягів основних фондів, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на основі впровадження у виробництво новітніх технологій. 

Отже,  економічний розвиток обумовлюватиметься не тільки подальшим відновленням світової економіки та лібералізацією доступу вітчизняних товаровиробників із зменшенням відповідних технічних бар’єрів на ринки країн членів СОТ,  а і дією чинників структурного та технологічного оновлення виробництва.

У 2013–2014 роках прогнозується  подальше зростання індексу промислового виробництва в межах 108–109 %  в основному за рахунок галузей переробної промисловості (110–111 %).  Створення у попередні 2011–2012  роки умов для довгострокового кредитування реального сектору економіки та домогосподарств, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг на зовнішніх

ринках збуту,  нарощення  їх експорту та створення умов для  імпортозаміщення сприятиме структурно–інноваційним змінам  у виробництві промислової продукції.

Започатковані процеси модернізації та технічного переозброєння промислового виробництва,  завершення інвестиційних проектів з розбудови інфраструктури,  оновлення виробничих потужностей,  передбачені Державною програмою соціально-економічного розвитку України на 2012  рік, стимулюватимуть у 2013  та 2014 роках зростання виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості ( 108 %  та 110 %  відповідно),  машинобудування (123 %  та 125 %  відповідно)  а також   сприятимуть стабільному виробництву металопродукції (106,5 %). Зростання обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості  передбачається досягти в основному за рахунок збільшення обсягів виробництва мінеральних добрив (азотних,  фосфорних),  беручи до уваги на сприятливу кон’юнктуру зовнішніх ринків збуту та зростання цін,  а також продукції органічної хімії (виробництво органічних кислот,  амінокислот, біополімерів).  Крім того,  позитивні тенденції зростання обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної продукції забезпечуватимуться шляхом за рахунок збалансованого розвитку виробництва первинних пластмас та їх перероблення, нарощення випуску, марочного асортименту та поставок на внутрішній ринок первинних полімерів та  виробів із них. 

Подальший розвиток вітчизняного машинобудування стане можливим завдяки зростанню обсягів виробництва продукції вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, а також автомобілебудування. Для зниження матеріаломісткості та енергомісткості продукції машинобудівної галузі буде здійснено переформування технологічної складової виробництва,  як шляхом відновлення втраченого науково-технічного потенціалу, так і шляхом упровадження новітніх технологій,  заміна устаткування і обладнання,  максимального використання вторинної сировини.  Реалізація таких напрямів оптимізації структури і результативності машинобудівної промисловості потребує достатнього періоду часу та спеціальних організаційних заходів, наприклад, формування в державному бюджеті відповідних цільових програм, для яких передбачається фінансове забезпечення, законодавче супроводження тощо. Планується прийняття Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу до 2015  року,  яка передбачатиме зазначені заходи.

Зокрема завдяки удосконаленню  організаційної структури виробництва  на машинобудівних підприємствах прогнозне підвищення продуктивності праці для

агропромислового комплексу  становитиме 36 %.  Проведення державного фінансування науково-дослідних та дослідно–конструкторських робіт зі створення нових технічних засобів та нових технологій забезпечить підвищення продуктивності праці в агропромисловому комплексі на 67 %,  збільшення прибутковості машинобудівних підприємств на 8 %, дозволить зменшити витрати матеріально-енергетичних ресурсів в агропромисловому комплексі на 12 %.

  У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринку.  Передбачається продовжити будівництво об'єктів металургійного комплексу,  спроможних замінити імпорт продукції продукцією вітчизняного виробництва (сталеве литво для вагонобудівних підприємств). Разом з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання.  Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції за рахунок зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, скорочення трудових витрат, упровадження досягнень науково-технічного прогресу. 

Захист українських товаровиробників на зовнішніх ринках,  запобігання антидемпінговим процедурам щодо вітчизняних виробників дадуть змогу зміцнити експортний потенціал галузі.  У структурі експорту продукції галузі намічено скоротити вивіз продукції сировинного напряму  та переорієнтуватися на експорт кінцевої продукції.

У 2013–2014  роках державна аграрна політика буде спрямована на подальший розвиток великотоварного високоефективного виробництва тваринницької продукції шляхом будівництва нових тваринницьких ферм та комплексів,  заводів з виробництва комбікормів та відтворення і раціонального використання племінних (генетичних) ресурсів. 

 

Висновок

Для того, щоб Україна мала стабільну національну економіку потрібно провести структурну перебудову економіки з метою розвитку галузей які працюють на потреби держави. Це сільське господарство, машинобудування, машинобудування для легкої промисловості, машинобудування для харчової промисловості, розвиток легкої та харчової промисловості, розвиток галузей, які виробляють складну побутову техніку, скорочення добувної промисловості до потреб, металургії, виходячи з пріоритетів національних інтересів України. Національна економіка неможлива без розв'язання проблеми економічної безпеки. Економічна безпека формується виходячи із забезпеченості природними ресурсами, фінансування коштами, залежить від експорто- та імпорто-орієнтації економіки.