Особливості управління конкурентоспроможністю підприємства

УДК 658.821

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Важливим атрибутом ринкової економіки  є конкурентоспроможність підприємства. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по-різному. Термін «конкуренція» походить від латинського слова «concurrere, що означає «зіштовхуватися». Конкурентоспроможність - це реальна і потенційна можливості підприємств в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та реалізовувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками, є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів.

Під управлінням конкурентоспроможністю підприємства розуміють аспекти  виконання загальних функцій управління, які визначають стратегію і політику у сфері створення та реалізації конкурентоспроможних товарів, цілі і відповідальність в даній сфері діяльності суб'єкта господарювання, які реалізуються за допомогою таких засобів, як планування конкурентоспроможності, оперативне управління нею, її забезпечення та підвищення в рамках певної системи конкурентоспроможності. [1]

Управління конкурентоспроможністю підприємства є відкритою системою, що має входи і виходи, а також  складається з керуючої та керованої систем, які тісно взаємодіють, оскільки є органічно взаємопов'язаними. Керуюча система містить ті елементи, які забезпечують процес управління. У склад керованої системи входять елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.

В сучасній теорії і практиці домінує  ідея розглядати управління конкурентоспроможністю підприємства як взаємопов'язаний процес планування, організації, мотивації  і контролю, необхідний для досягнення цілей організації. Управління конкурентоспроможністю можна також розглядати як сукупність зазначених елементів.

Елементи управління конкурентоспроможністю підприємства такі: [2]

• планування: розробка продукції, виробництва, збуту;

•організація: оптимізація організаційної структури, забезпечення ресурсами, стимулювання збуту;

•мотивація: робітників підприємства, контрагентів;

•контроль якості управлінських рішень, якості продукції, якості ресурсів;

•реалізації управлінських рішень, відстеження рівня конкурентоспроможності.

Вирішальну роль у здійсненні управління конкурентоспроможністю підприємства через управління конкурентоспроможністю продукції відіграють пріоритети управління, під якими розуміють цільові значення параметрів виробничо-економічної діяльності підприємства.

До основних пріоритетів управління можна віднести: рентабельність виробництва; розмір прибутку; частка окремих видів продукції на конкретних ринках збуту; мінімальний обсяг реалізації продукції за видами на конкретних ринках і в натуральному вираженні. Перелік пріоритетів управління може бути досить широким, він залежить від ситуації на підприємстві, цілей і стратегій керівництва, волі власників капіталу підприємства.

Також доцільно сформувати систему конкурентних стратегії підприємства. Система конкурентних стратегій підприємства - це сукупність стратегій, які спрямовані на адаптацію підприємства до змін в умовах зовнішнього середовища та зміцнення його довгострокової конкурентної позиції на ринку. Система конкурентних стратегій підприємства включає: стратегії формування конкурентних переваг, стратегії конкурентоспроможності підприємства і стратегії конкурентної поведінки.

Стратегії формування конкурентних переваг складаються з стратегії  контролю над витратами, диференціації  і стратегії фокусування.

До стратегій забезпечення конкурентоспроможності підприємства відносяться наступні стратегії: соціальна, ресурсно-ринкова, інтеграційна, технологічна, фінансово-інвестиційна та ряд інших стратегій.

Стратегії конкурентної поведінки залежать від етапу  життєвого циклу підприємства та його ринкової позиції, це наступальні, оборонні та коопераційні стратегії.

Можна зробити висновок, що конкурентоспроможність підприємства в сучасних умовах господарювання визначається, насамперед, вміння максимально використовувати  у своїх інтересах ринкову ситуацію для збільшення виробництва і отримання максимального прибутку. Тільки потенційні можливості підприємства є головним козирем у конкурентній боротьбі, в якій перемагає той, хто має більший потенціал до зростання, до завоювання ринку і до агресивного наступу.

Список використаних джерел

1. Фатхутдінов Р. А.  Управління конкурентоспроможністю  організації / Фатхутдінов Р. А. - М: Изд-во Ексмо, 2004. - 544с.

2. Дикань В.Л. Стратегічне управління конкурентоспроможністю як чинник інноваційного розвитку підприємства / В.Л. Дикань // Маркетинг: теорія і практика. - Луганськ, 2010. - №16. - С. 55-58.