Порівняльна оцінка токсичності викидів промислових підприємств Дніпропетровської області

 

Зміст

                                                                                                             Стор

Вступ                                                                                                                2

Основна частина                                                                                             3

1. Теоретична частина                                                                              3
2. Порівняльна оцінка токсичності викидів промислових

 підприємств   Дніпропетровської області                                         5

3. Розрахунок платежів за порушення природного середовища підприємством                                                                                     10
4. Розрахунок  ефективності інвестицій у природоохоронні

заходи підприємства                                                                           15

Висновки                                                                                                        19

Список використаних джерел                                                                      20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах наростання екологічної кризи екологізація суспільного розвитку як комплекс заходів для забезпечення екологічної безпеки стає об'єктивною закономірністю. Останнім часом приділяється велика увага техногенному впливу на навколишнє середовище як на національному, так і на міжнародному рівні.

Виходячи з цього виникає необхідність впровадження структурованих систем управління  охороною навколишнім середовищем на підприємствах, що  гарантують при досягненні фінансово-економічних цілей екологічну безпеку.

Система управління навколишнім  середовищем дає можливість організаціям упорядковано та послідовно  вирішувати екологічні проблеми шляхом розподілу ресурсів, визначення обов’язків і регулярного   оцінювання технічних правил, методик та процесів. Вона є суттєво важливою для забезпечення спроможності організацій визначати свої екологічні цілі та досягати їх, а також для забезпечення постійної відповідності діяльності, продукції чи послуг національним та міжнародним вимогам.

Для цього необхідне залучення на підприємства екологічно орієнтованого персоналу. Освіта і підготовка в області охорони навколишнього середовища потрібні як гарантія того, що всі співробітники мають  належні і сучасні знання про законодавчі і інші регламентні вимоги, внутрішні нормативи, а також про політику і цільові екологічні показники організації.

Отже, для еколого орієнтованого розвитку  української економіки необхідно формування ефективної економічної стратегії природокористування, що потребує підготовки відповідних кадрів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА                                                                                           

 

1. Теоретична частина

Зв'язок глобальних екологічних проблем з виробничою  діяльностю підприємств.

Відомо, що природа - єдина і неподільна, а сучасне господарство – результ взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа -взаємопов'язані, зв'язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного із компонентів - взаємозалежні.Ця порівняно проста теза є відправною щодо розуміння низки глобальних геологічних проблем.

На жаль, протягом тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не порушюючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільств і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості введення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала Алогічні проблеми глобального характеру.

Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн гектарів родючих земель; 11 млн гектарів лісу вирубується, гине від пожеж або забруднення довкілля; внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють десятки тисяч людей. Спостереження за кліматом дають змогу визначити зміни газової структури атмосфери, вивчати явище «парникового» ефекту, що посилюється внаслідок збільшення частки вуглекислого газ, випадання кислотних дощів, виснаження озонового прошарку, який оберігає життя на Землі від жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Катастрофічних розмірів набуло забруднення морів і океанів. Стічні води промислових підприємств і міст, змиті з полів добрива і отрутохімікати потрапляють у річки. Окремі акваторії Світового океану є місцем зберігання радіоактивних та високотоксичаих відходів. Видобуток корисних копалин на шельфі морів j океанів посилює небезпеку аварій. Великим джерелом забруднень став морський транспорт, особливо нафтонативний. Через забруднення води гине рослинність тваринний світ морів, порушуються процеси глобального газо- та теплообміну між океаном та атмосферою.

 

Негативні наслідки антропогенного впливу на географічну оболонку так значні і масштабні, що їх уже визначають як екологічну кризу.

Екологічна криза - це порушення взаємозв'язків в системі географічної оболонки або незворотних явищ у біосфері, що викликані антропогенною діяльністю і загрожують існуванню людини як виду.

Наприклад, погіршується енергетична, мінерально-сировинна та продовольча забезпеченість земної цивілізації, зростає забруднення довкілля, є небезпека зміни генетичного фонду людства. В підходах до висвітлення екологічної кризи є два напрями наукової та суспільної думки: песимістичний та оптимістичний. Песимісти заперечують можливість поступального розвитку цивілізації за співвідношеннями народжуваності та смертності, темпів економічного зростання, умов забруднення довкілля. Вони пропонують обмежити чи навіть зупинити техніко-економічний розвиток людства.

Оптимісти відстоюють можливість збереження масштабів економічного розвитку за умови забезпечення суворих державних заходів захист географічного середо­вища та раціонального природокористування, організації процесів виробництва і споживання на основі радикальної перебудови технологій, створення нових технічних засобів і технологічних процесів, більш прийнятних з екологічної точки зору.

Найбільш логічний шлях подолання екологічної кризи полягає в усвідомленні того, що захист географічного середовища полягає в організації раціональнішого використання природи.

Життя географічної оболонки планети - не підвладне обмеженням, які створює політичне розмежування держав. Однак, деякі природні ресурси і процеси е більш локалізованими, контроль та управління ними можливі з боку окремих держав. До них належать природні ресурси, пов'язані з державною територією і які є її елементами: земля, надра, внутрішні води, ресурси континентального шельфу, рослинність тощо.

Водночас є природні ресурси, контролювати і зберігати які неможливо зусиллями окремих держав. Вони або знаходяться в міжнародному просторі (відкрите море, космос), або перемішуються між різними країнами і континентами. До них належать атмосферне повітря, ресурси Світового океану і прісної води, природні багатства Антарктиди, тварини, що мігрують. Охороняти їх можливо тільки за умови міжнародного співробітництва,

До цієї проблеми додаються й інші, пов'язані з організацією природокористу­вання, їх кілька.

Проблема раціонального використання мінеральних ресурсів у промисловості. В ній найбільш яскраво проявляється основнe протиріччя економіки - між необмеженістю пошт людини і обмеженістю наявних ресурсів у природі. Є небезпека вичерпання або виснаження відомих і доступних для використання ресурсів Землі залізної руди, нафта й газу, руд міді, нікелю, марганцю, хрому, алюмінію, не кажучи вже про нафту і газ. Це змушує освоювати бідніші родовища, які часто розташовані у важкодостутпих районах або на шельфіюрів та океанів.

Розв'язання цієї проблеми вимагає комплексного використання сировини, впровадження ресурсозберігаючих технологій, регенерації вторинних ресурсів. Позаяк розвиток виробництва невід'ємно зв'язаний з експлуатацією природних ресурсів, то в економічних і технічних рішеннях мають враховуватися екологічні аспекти. Особливо гострою на цьому тлі є проблема раціонального розвитку енергетики.

Глобальна проблема раціонального розвитку енергетики. У сучасній структурі енергобалансу світової енергетики переважають вуглевод, нові енергоносії - нафта та газ. Розміщуються основні види палива на планеті вкрай нерівномірно. То ж цілком очевидно, що основні проблеми цієї системи господарства полягають у необхідності перебудови світової енергетики, зміни її структури, впровадження енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії. До того ж, розвиток енергетики, зокрема атомної, має загальмуватись, оскільки вже тепер помітне теплове забруднення - підвищення температури.

Проблема раціонального використання земельних ресурсів та виробництво продовольства стоїть немов би на стику різних за своїм характером завдань: освоєння та раціонального використання сільськогосподарських угідь, розвитку сільськогосподарської науки, пошуків вирішення організаційних політичних та соціально-економічних питань. Розвиток агровиробничої сфери пов'язаний з посиленням антропогенного впливу на географічне середовище і стимулюється загостренням демографічної ситуації на планеті. Розв'язання проблеми неможливе без використання науково-технічного прогресу.

В окремих регіонах Землі склалася напружена ситуація із забезпеченням населення продовольством, причиною якої є нерівність у соціально-економічному розвитку країн і подекуди стихійні лиха. Такими регіонами є: в Африці - зона Сахель (райони на південь від пустелі Сахара), східна та центральна частина материка; в Азії - південна та південно-східна частини Азії; в Південній Америці - гірські райони Анд і Амазонія.

Але проблема забезпечення світу продовольством полягає не в тому, що в світі не вистачає сільськогосподарських продуктів ( на планеті виробляється на душу населення достатньо зерна, м'яса, цукру, овочів тощо), а тому, що розміщення їх виробництва не збігається з географією попиту на продовольство. Північна Америка та Західна Європа мають надлишок сільськогосподарських продуктів. Водночас у країнах, що розвиваються, продуктивність сільського господарства все ще занадто низька. Отже, шлях до розв'язання проблеми полягає в пошуку можливостей підвищення продуктивності сільського господарства, передусім країнами, що розвиваються.

 

2. Порівняльна оцінка токсичності  викидів промислових підприємств   Дніпропетровської області

 

Для порівняльної оцінки токсичності викидів промислових підприємств необхідно визначити кратність перевищення маси викидів речовин їх ГДК чи орієнтовано безпечних встановлених речовин (ОБВР) і підсумовувати ці величини. В якості  нормативів використовують ГДКс.д., що встановлені для речовин з резорбтивною дією,  оскільки їхнє виникнення залежить не тільки від концентрації речовини в повітрі, але і від тривалості вдихання. Для речовин, що характеризуються рефлекторною дією, у зв'язку з відсутністю ГДКс.д. необхідно використовувати максимально разові  гранично допустимі концентрації (ГДК м.р.).

За даними звітності про викиди, для кожного окремого підприємства розраховується показник екологічної небезпеки викидів (Іб) у частках ГДКс.д.:

                  = ∑ D(i)                 

      де, Іб — показник екологічної небезпеки викидів промислового  підприємства

Ві – валові викиди забруднюючих речовин промислового підприємства, т/рік

ГДКс.д.і — значення середньодобових гранично допустимої концентрації шкідливої і-ої речовин в атмосферному повітрі, що входять до складу суміші;

D (i) – приведений викид забруднюючої речовини

n – кількість забруднюючих речовин підприємства;

Дана інформація дозволяє оцінити сумарну токсичність викидів підприємства, питомий внесок окремих речовин у їхню сукупну токсичність, а також проводити ранжирування підприємств-забруднювачів атмосферного повітря по ступеню їх потенційної небезпеки.

 

ВАТ"Придніпровська ТЕС"

Іб = 849793,7533

ВАТ "Дніпропетровський трубний завод

Іб = 20233,6526

ВАТ "ДМЗ ім Петровського"

Іб = 27754,075

ВАТ " Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.Бабушкіна"

Іб = 51,5038

НПО ДЄВЗ

Іб = 124563,3211

ВАТ "Нижньдніпровський трубопрокатний завод"

Іб = 25134,0491

ВАТ "ДЄПВ"

Іб = 417,8805

ВАТ " Дніпропетровський завод "Червоний профітрен"

Іб = 214,9642

ВАТ " Дніпротяжмаш"

Іб = 1581,3817

ВАТ "Дніпрометиз" Т

Іб = 92725,9795

ВАТ "Дніпропетровський тепловагоноремонтний завод"

Іб = =9606,7219

ВАТ "Дніпропрес"

Іб = 2877,9819

ЗАТ "Дніпропетровський маслоекстракційний завод"

Іб = 323,2253

ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.Комінтерна"

Іб = 305,8293

ПО "ПМЗ"

Іб = 64342,4411

ВАТ "Дніпрококс"

Іб = 125207,504

ВАТ "Дніпрошина"

Іб = 15360,9636

ДЗТП ТПВ

Іб = 11270,9624

 

 

 

Дана інформація дозволяє оцінити сумарну токсичність викидів підприємства, питомий внесок окремих речовин у їхню сукупну токсичність, а також проводити ранжирування підприємств-забруднювачів атмосферного повітря по ступеню їх потенційної небезпеки.