Поточне сальдо торгових операцій

Цінні папери (ЦП), які забезпечують участь у капіталі (eguity securities), — це акції, паї, американські депозитарні розписки (розписки на іноземні акції, депоновані у банках США), які підтверджують участь у капіталі підприємства.

Боргові зобов'язання (debt securities) — це облігації, інструменти грошового ринку (казначейські векселі, ЦП приватних підприємств та банків, банківські акцепти, депозитні сертифікати, що обертаються, короткострокові боргові зобов'язання з банківською підтримкою, євроноти або боргові розписки) та фінансові деривати (опціони, варранти, свопи, ф'ючерси, форварди), які підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника.

Реєстрація угод за ЦП здійснюється за ринковими цінами. Але будь-які зміни ринкової кон'юнктури, які відбувалися протягом періоду, доки ці інструменти належали власникам, до уваги не беруться. Різниця між ринковою вартістю активів на початок та на кінець періоду може відображати операції, які було здійснено за звітний період, або зміну цін на активи протягом цього періоду.

Підрозділ "Інші інвестиції" (other investments) включає дві групи статей ("Активи" та "Зобов'язання"), які охоплюють решту міжнародного руху капіталу у формі комерційних кредитів, позик, готівкових грошей та депозитів.

Комерційні кредити (commercial credits), зазвичай, пов'язані з оплатою зовнішньоторгових угод і є короткостроковими.

Позики (loans) використовують для фінансування торгових угод; до них відносяться також аванси, іпотечний кредит, кредити МВФ, угоди  про фінансовий лізинг та зворотні закупівлі.

Готівкові гроші  та депозити (cash and deposits) — це банкноти та монети, що обертаються й використовуються для здійснення платежів, депозити до запитання, ощадні, строкові та ін.

У фінансовому рахунку  ПБ враховується одержання готівкової національної валюти нерезидентами  та готівкової іноземної валюти резидентами, відкриття ними рахунків відповідно у національній та іноземній валютах.

Інші активи відображають решту операцій між резидентами  та нерезидентами, наприклад, підписку на капітал міжнародних організацій.

Наприклад, комерційний  банк України, який ввозить готівкові  долари США, здійснює експорт капіталу із США, тому що купує боргові зобов'язання США. Це — дебетова операція, яка  погіршує ПБ України.

Сальдування руху капіталу за першими трьома підрозділами "Фінансового рахунку" ПБ ("Прямі інвестиції", "Портфельні інвестиції", "Інші інвестиції") показує чистий приплив або відплив капіталу. При додатному сальдо виникає чистий приплив капіталу до країни з-за кордону або збільшення міжнародної заборгованості даної країни. Це означає, що резиденти змогли продати за кордон більше боргових зобов'язань, ніж купити аналогічних зобов'язань у іноземців. При від'ємному сальдо спостерігається чистий відплив капіталу з країни, тобто витрати на придбання активів за кордоном перевищують доходи від продажу активів резидентів за кордон.

Рахунок поточних операцій, рахунок капітальних трансфертів  та зазначені вище рахунки груп руху капіталу разом становлять баланс офіційних  розрахунків, до якого включається також стаття "Чисті пропуски та помилки". Цю статтю використовують для зведення до нуля різниці між активами та пасивами.

Для складання повноцінного ПБ кожна угода теоретично має  відображатися двічі, але на практиці ця вимога часто не виконується. Причинами  можуть бути:

1) недоліки статистичної  звітності (приклади наводилися  вище);

2) нелегальність  самої угоди, наприклад, контрабандне  вивезення за межі України  сировинних товарів. Активна частина цієї угоди має проходити за статтею "Експорт товарів", але, зрозуміло, що у даному випадку вона не реєструється. Проте пасивна частина цієї угоди виявиться у вигляді доларів США, які через посередників "випливуть" в одному з американських банків, на рахунках, які належать нерезиденту США. Кошти на рахунках іноземців в американських (та іноземних) банках буде зареєстровано, але без відповідної активної частини.

Обсяг сум за статтею "Помилки та пропуски" коливається  залежно від якості статистичної служби, рівня ведення документації, компетентності та корумпованості митних та інших служб. Зазвичай, швидке зростання сум відбувається при кризових ситуаціях, погіршенні загального економічного стану країни, проведенні економічних реформ тощо.

Якщо сальдо балансу  офіційних розрахунків від'ємне, тобто резиденти країни у цілому витрачають на придбання іноземних товарів, послуг та активів більше, ніж отримують від продажу іноземцям своїх товарів, послуг та активів, погашення заборгованості здійснюється ЦБ за рахунок скорочення офіційних золотовалютних резервів. Якщо ж сальдо — додатне, тобто резиденти продали більше товарів, послуг та активів іноземцям, ніж купили у них, ЦБ повинен перевести надлишкове надходження іноземної валюти у приріст золотовалютних резервів.

Остання, четверта група статей фінансового рахунку  ПБ — "Резервні активи" (reserve assets). Ці статті записуються "під рискою", на відміну від усіх решти статей ПБ, які записуються "над рискою".

Підрозділ "Резервні активи" складається зі статей, котрі відображають міжнародні високоліквідні активи країни, які перебувають під реальним та прямим контролем її фінансових структур або уряду і в будь-який момент можуть бути використані ними для фінансування дефіциту ПБ (усіх статей, що записуються "над рискою"), а також регулювання курсу національної валюти.

Резервні активи можуть використовуватись і для  страхування від неочікуваних втрат  у разі неврожаїв, стихійних лих, громадських безпорядків, воєнних дій та за інших форс-мажорних обставин. Резерви гарантують кредитоспроможність нації і при використанні їх як кредиту забезпечують додатковий прибуток до бюджету країни.

За утворення  від'ємного сальдо ПБ регулювання курсу  національної валюти забезпечується продажем валютних резервів. Що ж до гарантованого  постачання країни у випадку, коли мають  місце обставини непереборної сили (форс-мажор), то прикладом може бути використання державних резервів більшістю  промислово розвинених країн у зв'язку з подорожчанням нафти.

Інколи країни не продають свої резерви, а здають їх в "оренду" під відсотки. Це аналог здаванню в ломбард своїх цінностей для одержання позики. Наприклад, відплатна передача Росією частини свого золотого запасу на умовах "своп", тобто з гарантією наступного викупу. Такі активи за короткостроковими резервами дають змогу пережити тимчасові труднощі з ПБ.

Збільшення резервів країни позитивно впливає на її міжнародний  престиж, є свідоцтвом сталості та надійності її економіки.

Підрозділ "Резервні активи" відображає зміни таких активів:

1) монетарного золота. Це золото проби не нижче  995/1000, яке зберігається у сховищах  ЦБ або уряду і в будь-який  момент може бути продано за  іноземну валюту на світовому ринку або міжнародним організаціям;

2) СПЗ (спеціальні права запозичення, SDR) — це штучний резервний актив, який випускає МВФ. Він розподіляється між краї-нами-членами відповідно до їхніх квот і його може бути використано для придбання іноземної валюти, надання позик, здійснення платежів. Частка СПЗ у резервних активах світу становить 3 % і суттєвої ролі не відіграє;

3) резервної позиції  (квоти) в МВФ. Це сума резервного  траншу (частки) країни в МВФ та  боргу з боку МВФ цій країні. Резервний

транш становить 25 % квоти країни у капіталі МВФ і може бути отриманий назад країною без будь-яких умов. Купівля іноземної валюти за національну в рамках резервного траншу, який не вважається кредитом МВФ, так само як і отримання кредиту МВФ, приводить до збільшення резервних активів країни-покупця;

4) валютних активів.  Це найзначніша частина міжнародних  активів, яка складається з  вимог до нерезидентів у формі  іноземної валюти, банківських депозитів,  урядових ЦП, фінансових дериватів,  акцій приватних підприємств та вимог, за угодами, укладеними національним та іноземними ЦБ, а також урядовими органами;

5) інших вимог.  Це залишкова категорія, яка  включає решту вимог в іноземній  валюті (готівкової чи депозитів)  або ЦП, які можуть бути включені у визначення міжнародних активів ЦБ.

Скорочення офіційних  резервів показує масштаби дефіциту ПБ країни і відображається зі знаком "+" у кредиті; зростання резервів означає активне сальдо ПБ і відображається зі знаком "-" У дебеті, тому що є подібним до імпорту (країна купує або "імпортує" іноземні боргові зобов'язання).

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, узагальнюючи все вищезазначене, зазначимо основні  поняття та статистичні дані щодо стану торговельного балансу  України за перші 6 місяцій 2013 року.

Торговельний баланс  — відображає співвідношення вартості експорту й імпорту країни за певний відрізок часу, як правило, за рік.

До нього входить  вартість товарів, проданих і куплених на умовах негайної оплати, поставлений  у кредит, а також наданих безплатно  у вигляді урядової допомоги або  дарунку (за відрахування вартості безплатних товарів торговий баланс включається у платіжний баланс).

Якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, то він  є активним, а при зворотному співвідношенні - пасивним. Стан торгового балансу значною мірою визначає економічне становище країни. У разі збігу вартості експорту та імпорту створюється нетто-баланс. Та частина зовнішньої торгівлі, яка не оплачується в поточному році, входить у самостійний торговий баланс, який визначає співвідношення вимог і зобов’язань з експорту та імпорту, і в розрахунковий баланс.

За результатами першого півріччя 2013 року від’ємне сальдо торговельного балансу України зменшилося на 31,3 % через те, що імпорт скоротився навіть більше за експорт.

Про це йдеться у  звіті Рахункової палати щодо виконання  державного бюджету України в  першому півріччі 2013 року.

За даними Національного  банку України (НБУ), у січні —  червні цього року експорт товарів  знизився на 2,9 млрд дол. (8,5 %), порівняно з аналогічним періодом минулого року. При цьому обсяги імпорту зменшилися на 5,8 млрд дол. (13,4 %).

Імпорт природного газу, який становить 16,4 % загального імпорту, зменшився на 35,6 % у першому

 

Список  використаних джерел

 

1. Козик, В.В. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. / В.В. Козик, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв, А.У. Босак. — К.: Вікар, 2003. — 368 с.: іл. — (Вища освіта ХХІ ст).
2. Бураковський Ігор. Теорія міжнародної торгівлі..- К.: Основи, 2000.- 241с.
3. Осика Сергій Григорович, Пятницький Валерій Тезійович Світова організація торгівлі.- К.: К.І.С., 2001.- 491с.