Проблема бідності в глобальниї умовах

Сучасний етап розвитку світового  господарства відбувається під впливом  глобалізації останньої хвилі та характеризується значними трансформаціями  в усіх сферах: поглиблюється міжнародний  поділ праці, зростають обсяги світової торгівлі, прискорюються темпи науково-технічного розвитку. У той же час поряд  з підвищенням вимог до якості життя людини в розвинених країнах  світу, в багатьох регіонах і навіть континентах збільшується кількість  бідних, що становить загрозу для  стабільності світового суспільства  та стійкого економічного зростання. За даними Світового банку загальна кількість абсолютно бідних у світі в останні роки досягла 1,4 млрд. осіб, проте витрати на добове споживання половини населення світу не перевищує двох доларів США на одну особу, що є помірною формою бідності. Ця глобальна проблема знаходиться у центрі уваги таких міжнародних організацій як Світовий банк, Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я тощо. Так, проблема бідності є глобальною за свої ми масштабами та важливістю.

Основна частина

Глобальна проблема бідності досить красномовно висвітлена в  статистичних даних. Дуже невтішною  є статистика: усього лише 2% дорослого населення Землі володіють більше ніж половиною світових багатств. Більше того, на 1% з цих двох припадає 40% світових активів. А 10% найбагатших володіють майже усім світом – 85% усіх багатств. З іншого боку, на біднішу половину людства ледве припадає 1% багатств.

Звісно, бідність як явище  є у всьому світі, але на сьогодні бідність більшою мірою притаманна країнам, що розвиваються( в них проживає 2 / 3 населення Землі). Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються. В результаті, від недоїдання у світі страждає близько 800 млн. чоловік. До того ж значна частина злиденних людей неписьменна. Так, частка неписьменних серед населення старше 15 років становить у Бразилії 17%, у Нігерії - близько 43% і в Індії - приблизно 48%.

Загальновідомими є розбіжності в оцінці значення глобалізації для розвитку країн світу. Слід погодитися, що експансія світових ринків у Китай, Індію та деякі інші країни, що розвиваються, всіляко сприяла економічному зростанню цих регіонів. Численне мільярдне населення при цьому відкрило для себе більш високі стандарти у споживанні, освіті, охороні здоров’я. Але важко не побачити, що для значної кількості країн глобалізація приносить більше шкоди, ніж користі.

Згідно даних “Звіту про розвиток людства”, що підготовлений вченими Оксфордського університету в 2011 р., 54 країни світу стали біднішими, ніж на початку 1990-х, у 21 державі більша частина населення голодує, у 14 країнах більше половини дітей помирає, не досягнувши п’ятирічного віку, у 12 країнах скорочена початкова освіта, а у 34 спадає середня тривалість життя. Більше мільярда людей сьогодні заробляє менше одного долару на день і чисельність таких людей невпинно зростає. Найстрашнішим є те, що бідність охоплює не лише доросле населення, але й дітей. Кожного дня в світі помирає 22000 дітей через дітей.

Таким чином, значна кількість країн все більше відстає від розвинутих держав (за рівнем розвитку економіки та якістю життя). Розрив між багатими і бідними країнами становить десятки та сотні разів. За даними Світового банку, якщо в середині ХVIII ст. (перед промисловою революцією) розрив між найбагатшою та найбіднішою країною світу оцінювався як 5:1, то зараз це співвідношення досягло рівня 400:1.

Серед причин такої нерівності, як правило, називаються такі:

• Історичні: так званий “пізній розвиток” країн. В африканських країнах дохід на душу населення зараз приблизно такий, який був у Європі двісті років тому.
• Географічні. Африканські країни традиційно є країнами з найбільшою часткою бідного населення. Клімат, хвороби, невигідне географічне положення суттєво ускладнюють економічний розвиток.
• Інституціональні (у розумінні цінностей, настанов, традицій, що керують поведінкою народу). Це перешкоди, що гальмують розвиток економіки, – хабарництво, корупція, неповага до приватної власності.
• Економічні.Далеко не завжди економічна допомога бідним країнам використовується з користю. Часто урядовці використовують кошти для короткосторового успіху (будівництво дорогих готелів, місць для відпочину і т.д.).Тому до проблеми бідності додається проблема астрономічного зовнішнього боргу.

Бідні країни намагаються  приєднатися до світової економіки, традиційно спеціалізуючись на сільгосппродукції  та мінералах. Проте торгувати їм з кожним роком усе важче: розвинуті країни, виступаючи за вільну торгівлю, фактично проводять протекціоністську політику. Субсидіюючи власне сільське господарство, вони закривають свої ринки для продукції бідних країн.

Відомий інформаційний інтернет-ресурс Business Insider опублікував свій щорічний індекс бідності країн світу-2012. Індекс бідності грунтується на оцінці рівня безробіття і темпів інфляції на місцях. Чим він вищий, тим бідніше населення тієї чи іншої країни. У першу трійку потрапили тільки африканські країни: Зімбабве, Ліберія і Буркіна-Фасо. Тут більше 70% людей не можуть влаштуватися на роботу і живуть за межею крайньої бідності. У першу десятку також потрапили дві колишні радянські республіки: Туркменістан та Білорусь.

      Табл.1 Топ-10 найбідніших країн світу 2012 року.

|№     |Країна                              |Індекс бідності                   |Ріст індексу споживчих цін        |Рівень безробіття          |

|1     |Зімбабве                            |100,6%                            | 5,6%                             | 95%                       |

|2     |Нігерія                             |95%                               | 10%                              | 85%                       |

|3     |Буркіна-Фасо                        |80,6%                             | 3,6%                             | 77%                       |

|4     |Туркменістан                        |75%                               | 15%                              | 60%                       |

|5     |Джибуті                             |6%                                | 7%                               | 59%                       |

|6     |Намібія                             |56,5%                             | 5,3%                             | 51,2%                     |

|7     |Йемен                               |55%                               | 20%                              | 35%                       |

|8     |Непал                               |53,8%                             | 7,8%                             | 46%                       |

|9     |Косово                              |53,6%                             | 8,3%                             | 45,3%                     |

|10    |Білорусь                            |53,4%                             | 52,4%                            | 1%                        |

      Що ж до України, то бідність, як глобальна проблема є основною невирішеною проблемою серед соціально-економічних питань. згідно зі стандартами ООН, за межею бідності в Україні живуть 80% населення. При цьому, згідно з дослідженням, бідними вважає себе одна четверта частина населення країни. Для України бідність стала не тільки хронічним явищем, а й фактором поляризації суспільства, його поділу на дуже заможних і дуже бідних. Співвідношення доходів багатих українців до найбідніших становить 30:1. Для прикладу, в Китаї – 7:1, в Японії – 4,3:1, в країнах ЄС – 5,7:1. Рівень бідності сучасного українського суспільства, за умови її неподолання у найближчому майбутньому, може викликати до життя цілу низку негативних соціально-політичних, духовних проблем.

      На сучасному етапі розвитку проблема бідності набула глобального характеру і властива як багатим індустріальним країнам, так і тим, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою, хоча й проявляється неоднаково. Так, наприклад, на відміну від розвинутих країн і країн з перехідною економікою, у найбідніших країнах більшість населення неписьменне, живе фактично в антисанітарних умовах. Тому порівняти та класифікувати країни за рівнем бідності дуже складно, оскільки більшість характеристик, що відображають бідність у різних країнах, неможливо співставити.

Висновок

  Сьогодні проблема бідності особливо загострюється через динамічний розвиток світо-господарських відносин, в час панування транснаціональних корпорацій, які переслідують власні інтереси збагачення за рахунок інших. На мою думку, визначальне значення в рішенні проблеми бідності і відсталості має бути розробка в країнах, що розвиваються внутрішніх економічних ресурсів на основі комплексного підходу, а також залучення іноземних інвестицій – прямих та портфельних. Також для кожної країни має бути розроблений індивідуальний план подолання бідності.

Часто кажуть, що «бідність-в  голові». Я з цим частково погоджуюсь. Працездатному населенню потрібно шукати шляхи для отримання доходу і забезпечення для себе достойних  умов життя. Не варто у всьому покладатись  на державу, кожній людині потрібно відчувати відповідальність за свою долю та своє життя.