Процес перетворення грошей у капітал: суть, умови, характерні риси

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Декабря 2013 в 12:37, курсовая работа

Краткое описание

Метою написання курсової роботи є висвітлення процесу перетворення грошей у капітал.
Для досягнення вказаної мети необхідно виконати наступні завдання:
 дослідити історія етимології та сутність категорії капітал;
 дослідити первісне нагромадження капіталу;
 визначити сутність поняття капітал;

Содержание

Вступ 3
1. Капітал як економічна категорія 5
1.1.Історія етимології та сутність категорії капітал 5
1.2. Первісне нагромадження капіталу 7
2.Сутність, рух і нагромадження капіталу 11
2.1. Сутність поняття капітал 11
2.2.Рух і нагромадження капіталу 15
3. Перетворення грошей і чинників виробництва на капітал 19
Висновок 31
Список використаної літератури 34

Вложенные файлы: 1 файл

Процес перетворення грошей у капітал.doc

— 192.50 Кб (Скачать файл)

Теоретична  спадщина Карла Маркса подається  як псевдонаукова теорія, хоча ще нещодавно  вона уявлялася істиною останньої  інстанції. Нині представники західної економічної думки по-іншому оцінюють теоретичну спадщину Карла Маркса. Досягнення економічної думки Заходу глибокі і безперечні. І, насамперед, тому, що для них є характерним дбайливе ставлення до теоретичної спадщини минулого, критичне сприйняття будь-якого постулату — від Адама Сміта до Мілтона Фрідмена, визнання всього того позитивного у працях класиків, що можна використовувати для поглиблення теорії. Для розвитку науки залишається винятково актуальною сентенція «перед нами тільки обрій, до якого ми приречені плисти вічно».

Про актуальність низки положень теоретичної спадщини Карла Маркса, що збереглася, свідчать західні вчені-економісти.

Великими економістами минулого називають Кемпбелл Р. Макконелл та Стенлі Брю поряд із представниками класичної політекономії Карла Маркса і Джона Мейпарда Кейнса. У праці «Економічна думка в ретроспективі» Марко Блауг, хоча й вважає теорію додаткової вартості неспроможною, визнає, що у своїй іпостасі економіста Маркс продовжує жити й усе ще актуальний, як жоден з авторів, яких розглядають дотепер. «Маркс піддався переоцінці, переглядався, спростовувався, його ховали тисячоразово, але він опирається кожного разу, коли його намагаються відіслати в інтелектуальне минуле. Добре це чи погано, але його ідеї стали складовою частиною того світу уявлень, у межах якого ми всі мислимо». Чудово сказав колись про Маркса видатний вчений, яким пишається не тільки слов'янський світ, творчий марксист Михайло Туган-Барановский: щоб зберегти Маркса для майбутніх поколінь, його навчання необхідно критикувати... Бо непогрішна істина з наукової теорії перетворюється на систему вірувань —релігію. Тим часом будь-яка нова теорія народжується як єресь і вмирає як догма.

Що ж до характеру  формування доходів у ринковій економіці, то тепер, на відміну від теорії додаткової вартості, найрозповсюдженіший підхід, котрий бере свій початок у класичній політекономії Адама Сміта та Давида Рікардо. Відповідно до нього кожен чинник — праця, земля, капітал — одержують ту частку доходу, яка дорівнює його граничній продуктивності. Особлива роль належить такому чиннику, як підприємництво. Його дохід — це не тільки і не стільки плата за ризик. Це оплата унікального таланту, здатного поєднати ресурси в єдиний процес виробництва, вибрати найкращу комбінацію чинників за умов невизначеності, здійснювати шляхом безупинного впровадження інновацій діяльність, названу творчим руйнуванням.

 

Висновок

У результаті проведених теоретичних досліджень були зроблені наступні висновки:

Капітал - це економічна категорія, що виражає відношення між людьми. Капітал як економічна категорія - це вартість, що приносить його власникові додану вартість.

Капітал – самозростаюча  вартість, або вартість, що приносить  додаткову вартість; виробничі відносин між найманим працівником і власником засобів виробництва в межах основного виробничого відношення “наймана праця - капітал”;

Процес первісного нагромадження  капіталу створив передумови для  виникнення, концентрації та централізації  капіталу в нинішньому його розумінні. Цей процес являв собою передісторію капіталізму та утвердження капіталістичного способу виробництва, тобто виникають капіталістичні виробничі відносини “наймана праця – капітал”. На даному етапі розвитку суспільства все більшу роль у суспільному виробництві відіграє людський капітал як вагомий чинник розвитку капіталістичного (товарного) виробництва, як нова рушійна сила. У сучасному суспільстві людський капітал стає основою багатства. Саме він визначає конкурентоспроможність економічних систем, виступає головним ресурсом їхнього розвитку.

Перехід до нового суспільства, у якому людський капітал стає провідним фактором суспільного виробництва, означає перехід людства на новий, суттєво досконаліший етап розвитку економіки, виробництва, суспільної ідеї. Сучасне виробництво - це найперше діяльність людей. У виробництві товарів і послуг, у встановленні капіталістичних (товарних) відносин людський капітал, висококваліфікована робоча сила є основним фактором розвитку товарного виробництва на сучасному етапі.

Класична школа  ототожнювала капітал із засобами виробництва.

Адам Сміт розглядав  капітал як частину майна людини, з якого він розраховує витягти  прибуток. Давид Рікардо називав  капіталом знаряддя праці і «навіть  у первісному стані суспільства... мисливцю потрібний для його промислу деякий капітал» — зброя, без якої не можна «вбити ні бобра, ні оленя». Неокласики успадкували такий підхід, та найвидатніший з них — Альфред Маршалл — головною рисою капіталу вважав його здатність створювати дохід. Ця здатність зумовлена продуктивністю капіталу як чинника виробництва. Сучасні економісти також висловлюють близькі до традиційної точки зору погляди на капітал. Рай-мон Барр визначає капітал як сукупність різнорідних і відтворених економічних ресурсів, що шляхом непрямого використання створює можливість періодично одержувати прибуток. Кемпбелл Макконелл та Стенлі Брю поняття капіталу ототожнюють з інвестиційними ресурсами, що представлені виробленими засобами виробництва — усіма видами інструментів, машин, устаткування.

Численні трактування капіталу, у тому числі й екзотичного характеру, свідчать лише про багатогранність, складність і суперечливість категорії «капітал». її економічний зміст, конкретні форми змінюються разом з якісними змінами, що відбуваються і у продуктивних силах, і у виробничих відносинах.

Капітал — динамічна  категорія, яку можна зрозуміти  тільки в русі. На кожній стадії свого кругообігу капітал виступає в новій формі. Спочатку капітал з'являється в грошовій формі, потім у продуктивній і потім — у товарній, для того, щоб після реалізації вироблених товарів повернутися до свого вихідного образу — набути грошову форму.

Нагромадження капіталу виконує революційну роль у технічному, економічному і соціальному  прогресі суспільства.

Товарний обмін  здійснюється за формулою Т-Г-Т (товар — гроші — товар).

Угода між покупцем і продавцем добровільна, отже, взаємовигідна, бо кожний з них залишається у виграші, одержуючи необхідне, що відповідає витратам праці обмінюваних товарів. Товари Т і Т2, бувши різними, рівні за вартістю (абстрагуємося від ситуації, за якої можливий нееквівалентний обмін, через те що це саме виняток). Але виняток перетворюється на закономірність, коли метою товарно-грошового обігу стає збагачення, тобто одержання додаткової вартості. За таких умов гроші перетворюються на капітал, тобто в засіб зростання вартості.

Зростаюче значення людського  капіталу в економіці країн стає визначною рисою розвитку виявлення  перспектив майбутнього економічного росту й соціально-економічного розвитку країн. Таким чином, розвиток секторів соціальної сфери може істотно вплинути на конкурентоспроможність країни.

 

Список використаної літератури

 

  1. А.А. Чухно, П.С.  Єщенко, Г. Н. Климко. Основи економічної теорії,- К.:Вища школа, 2001.
  2. В.Г. Чепінога. Основи економічної теорії: Навчальний посібник,- К.: Юрінком-Інтер, 2003.
  3. А.С. Гальчинський,  П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. Основи економічних знань. Навч.посіб. – К.: Вища школа. 1998.
  4. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. та ін. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Навч.посіб. – К.: Альтернатива, 2001. –  438 с.
  5. Ватаманюк З. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. – Частина 1. 2-ге вид., доп. – Львів: ЛНУ імені  Івана Франка, 2004. – С.90-123.
  6. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. Політична економія,- К.: Ніка-Інтер, 2000.
  7. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник,- К.: Академія, 2001.
  8. Економічна теорія: політекономія. Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. 3-тє вид., перероб. І доп. – К.: Знання-Прес, 2004. –183 С.
  9. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка.: Навчальний посібник/ За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2005. – 500 с.
  10. С.В. Мочерний. Політична економія: Навчальний посібник,- К.: Знання-прес, 2002.
  11. М.І. Крупка, П.І. Островерх, С.К. Реверчук. Основи економічної теорії. Підручник,- К: Атіка,  2001.
  12. Основи економічної теорії: Посібник , за ред. С.В. Мочерного,- К.: Академія, 2001.
  13. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник / Відп. ред. Г.Н.Климко. – 5-те вид., випр. – К.: Знання, 2004. – —239c.
  14. Основи економічної теорії. Підручник , за ред. С. В. Мочерного, Тернопіль: Тарнекс, 1993.
  15. Ю. В. Ніколенко А. В. Демківський, В. А. Євтушевський. Основи економічної теорії: Підручник,-К.: Либідь, 1998.
  16. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. – 527 с. [Електронний ресурс]- Режим доступу:   http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&catid=254
  17. Політична економія. [Електронний ресурс]- Режим доступу:   http://studentam.net.ua/content/category/42/231/132/
  18. Політична економія - Бєляєв О.О. [Електронний ресурс]- Режим доступу:   http://domreferatov.com/book_issue-4786.html
  19. Рибалкін «Основи економічної теорії (2003)» [Електронний ресурс]- Режим доступу:  http://library.if.ua/books/67.html

 


Информация о работе Процес перетворення грошей у капітал: суть, умови, характерні риси