Роль венчурних (ризикових) фірм у розвитку продуктивних сил

 

3. Вплив венчурних підприємств на розвиток продуктивних сил

 

Проблема отримання  доходу на венчурний капітал тісно пов’язана з характером продукту інноваційних венчурних фірм і з відносинами власності між суб’єктами венчурного капіталу. На ринку венчурного капіталу відбувається реалізація додаткової вартості і венчурні підприємці отримують дохід, при цьому норма прибутку, на яку розраховують інвестори, протягом інвестиційного циклу досягає 40%. Отримання доходу означає економічну реалізацію монополії власності на знання венчурними підприємцями.

Роль венчурного підприємництва зводиться не тільки до підвищення науково-технічного рівня виробництва, а й до їхнього впливу на динамічність усього господарського комплексу. Венчурні фірми є генераторами нових ідей, на основі яких відбуваються великі науково-технічні прориви.

Досвід економічного розвитку країн підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється саме через інновації.

Вони тягнуть за собою  модернізацію і структурну перебудову всієї економіки. Саме інновації  є основним критерієм шляхів розвитку суспільства. Тому країна, що стоїть осторонь «інноваційних змагань», посідає останнє місце в ієрархії розвитку світової спільноти.

Безумовним лідером  у цих змаганнях на сучасному  етапі є США, оскільки на їх частку за останні півстоліття припадає понад 60 % усіх технічних інновацій. Саме завдяки найкращій організації інноваційних процесів та використання їх результату США стали однією з найбагатших країн світу. Тому за кордоном венчурні фірми користуються підтримкою держави та великих корпорацій. У зв'язку з цим у Європі венчурний капітал розвивається дуже швидкими темпами.

На основі венчурного капіталу в розвинутих країнах сформувалося венчурне підприємництво, яке є особливим  видом підприємництва в інноваційній сфері. Згідно з вимогами закону суспільного  поділу праці воно спрямоване на задоволення  потреб людей шляхом створення і впровадження у виробництво нових технологій, товарів, послуг та просування їх на ринок з метою отримання прибутку і надприбутку як винагороди за ризик, що виникає внаслідок вкладання капіталу в реалізацію надзвичайно ризикованих проектів, пов’язаних з використанням нового знання.

Венчурне підприємництво стало формою захисту талановитих  дослідників від збитків на початкових етапах інноваційного процесу, коли новизна не сприймається адміністративними  керівниками фірми. Це обумовлено інтегруванням  управлінських функцій і власності в інноваційних венчурних фірмах.

На основі використання інституціонального підходу показано, що малі інноваційні венчурні фірми  значною мірою забезпечують мінімізацію  трансакційних витрат. Це дало змогу  визначити авторське бачення реформування наукової сфери в Україні, у тому числі шляхом розукрупнення великих науково-дослідних організацій і використання венчурних джерел фінансування.

Венчурні інвестори  спрямовують значну частку венчурних  інвестицій у малі інноваційні венчурні фірми, які мають корпоративну форму власності і забезпечують найбільшу прибутковість венчурних інвестицій. Така організаційна форма венчурного капіталу дозволяє мінімізувати ризик венчурних інвесторів.

Венчурний капітал реалізується в русі в усіх сферах суспільного виробництва, що означає створення вартості і додаткової вартості втілених в продукті інноваційних фірм, реалізацію вартості в сфері обігу, перетворення вартості в засновницький дохід або прибуток. Отримання доходу венчурними інвесторами означає реалізацію монополії приватної власності на продукт і рух його в сфері споживання.

Розвиток венчурного підприємництва у певних організаційних формах та організаційно-правових формах дозволяє використовувати ефективні  способи мінімізації ризиків. Це досягається шляхом формування такої конфігурації пучка прав власності, яка ефективно забезпечує перерозподіл функції прийняття рішень і розподіл ризику.

Значення венчурного бізнесу полягає в тому, що він:

1) привів до створення  нових життєздатних господарських  одиниць, які впливають на всю традиційну структуру ведення наукових досліджень, і викликав структурні зміни в суспільному виробництві країн;

2)сприяв технічному  переозброєнню традиційних галузей  виробництва;

3) спонукав великі  корпорації до вдосконалення  принципів управління та організаційних структур;

4) змінив погляд на  ніби постійну перевагу великих  корпорацій в дослідницькій діяльності;

5) показав, що орієнтація  на довгострокові цілі вимагає  створення спеціальної кредитно-фінансової  системи у вигляді венчурного капіталу;

6) збільшив зайнятість  висококваліфікованих фахівців;

7) сприятливо вплинув  на розвиток законодавчої бази  з проблем підтримки наукових  досліджень.

Венчурний бізнес не дає  стовідсоткової гарантії прибутку в  бізнесі. Венчурні інвестиції можуть принести як колосальний дохід, так і колосальний збиток. Втім, на користь венчурного бізнесу свідчить той факт, що він значною мірою вплинув на зростання економіки Європи і Америки, і не був так схильний економічній кризі, як традиційні види бізнесу.

В Україні тільки народжується повноцінна індустрія венчурного капіталу. Потенційно великі банки можуть відігравати  значну роль у венчурному фінансуванні. Проте вони нині занепокоєні не стільки  пошуком ризикових проектів, скільки  забезпеченням повернення кредитів. Успішне функціонування малого інноваційного бізнесу можливе тільки за сприятливої інноваційної політики держави.

 

Висновки

 

Тож,  венчурна фірма  — це дрібна або середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями, інженерними розробками та їх кредитуванням. Вловлюючи і фінансуючи нові ідеї, венчурна фірма допомагає великим компаніям розробляти новітні напрями науково-технічного прогресу.

Венчурна діяльність на сучасному етапі є новим  інвестиційним механізмом, засобом  відмежування грошових і інших ресурсів від різних власників, способом їх централізації для вирішення проблем розвитку ризикованих видів підприємництва при концентрації зусиль всіх виконавців.

За сучасних умов в  Україні, коли ринок в науково-технічній  сфері тільки формується, держава повинна узяти на себе ініціативу створення мережі інноваційних фондів за участю власних коштів із залученням на правах партнерів або акціонерів широкого кола приватних інвесторів. Участь держави у створенні мережі інноваційних науково-технічних фондів у якості співзасновника дозволить їй набувати і реалізовувати особисті й майнові права на об’єкти промислової та інтелектуальної власності, виконувати делеговані їй функції фінансового забезпечення і комерційної реалізації нововведень, що може внести суттєві зміни у карту розміщення продуктивних сил України.

Реалізація державою прав управління та майнових прав на нематеріальні  активи через інноваційні фонди  робить її суб’єктом ринкової економіки, який вкладає капітал у початкові  стадії нових напрямків розвитку інноваційного процесу по мірі їх економічної реалізації і створює умови для венчурних інвестицій в інноваційний процес. Це дуже важливо, оскільки політика передбачення бюджетних видатків на інноваційну діяльність коштами позабюджетних інноваційних фондів, які діють на принципах венчурного фінансування, для розвитку науково-технічного потенціалу країни необхідна і виправдана. Наприклад, у Великобританії питома вага держави у венчурному фінансування перевищує 7%.

Основною проблемою  венчурного бізнесу є високий ступінь ризику при здійсненні венчурного проекту.

В умовах принципових  зрушень в складі та характері  інформаційного, технологічного та інституційного базису господарських структур, гостро постають проблеми розробки нових методів  керування та реалізації системи заходів, спрямованого на опанування нових видів продукції (продуктові інновації), вдосконалення або створення нових виробничих технологій (технологічні інновації), створення та формування умов, які б забезпечили зміцнення ринкових позицій, умов доступу до інформаційних, матеріальних ресурсів, в тому числі розробку нових методів та інструментів активізації інноваційної діяльності та вибору засобів досягнення цілей та методів оцінки результативності венчурних проектів.

Серед основних заходів по державній підтримці і розвитку малих інноваційних підприємств, як основних суб'єктів венчурної інноваційної діяльності, повинні бути: державна підтримка в створенні інфраструктури венчурної діяльності, надання позик, інвестицій, система пільгового оподаткування, надання послуг, виділення дотацій, організація фондів підтримки малого інноваційного підприємництва.

 

Список використаних джерел

 

1. Федорович П.П. Передумови розвитку венчурного бізнесу в Україні // Наукові записки. Зб. наук. праць кафедри економічного аналізу Тернопільської академії народного господарства. Випуск 13. Частина 2.  – Тернопіль: Економічна думка, 2009. – С. 67-71.
2. Петрук О.М. Теорія та практика венчурного фінансування / О.М. Петрук, С.З. Мошенський. – Монографія. – Житомир: ЖДТУ, ПП «Рута», 2008. – 248 с.
3. Венчурное финансирование: теория и практика / Сост. докт. техн. наук Н.М. Фонштейн. – М.: АНХ, 2008. – 272 с.
4. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Аналітичний огляд ринку ІСІ в Україні [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу до сайту: http://www.uaib.com.ua/files/articles/1519/68Q2_2011.pdf
5. Батура О., Пікуліна Н. Інституціональні умови розвитку венчурного підприємництва в Україні //Економіка України. – 2001. № 8. - С. 34-38 (0,45 д.а.).
6. Пікуліна Н.Ю. Про характер сучасного інноваційного процесу //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Випуск 46. – Дніпропетровськ, ДНУ. – 2011. – С. 68-73
7. Кузнєцова І.С. Інститут венчурних інвестицій: стан та перспективи розвитку в Україні//Наука та інновації, 2008.– Т4. – №1. – С. 87-95
8. Ковалишин П. Загальні особливості та тенденції розвитку венчурного інвестування у США // Економіст. - 2009. - № 10. - С.56-59.
9. Особливості венчурного інвестування в Україні / К.В. Кутрань //Фондовий ринок. – 2010 №38. с.22-28
10. Фатєєва І. Венчурний капітал і венчурні компанії як основа перетворень інноваційного середовища // Вісник Академії правових наук - 2006 . - № 2. - C. 141-149