Самостійна

Варіант  № 9

1. Компонування інтегральних мікросхем.

Під компонуванням інтегральної мікросхеми як особливим об'єктом правової охорони слід розуміти зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

ЦК визначає вимогу для придатності КІМС для набуття права інтелектуальної власності на нього — оригінальність. Вимоги до оригінальності базуються на Вашингтонському договорі про інтелектуальну власність по відношенню до інтегральних мікросхем 1989 p., відповідно до якого оригінальним є будь-яке компонування, створене в результаті творчої діяльності автора, до того часу, доки не буде доведено зворотне.

Набуття права інтелектуальної власності на КІМС засвідчується свідоцтвом, яке діє протягом 10 років від дати подання заявки до ДДІВ.

Обсяг правової охорони КІМС визначається його зображенням на матеріальному носієві.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на КІМС є автор та інші особи, які набули відповідних прав за договором чи законом.

Стаття 472.   Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми

1. Набуття  права інтелектуальної власності  на компонування інтегральної  мікросхеми засвідчується свідоцтвом.

2. Обсяг  правової охорони компонування  інтегральної мікросхеми визначається  зображенням цього компонування  на матеріальному носієві.

Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належать власнику відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Майновими правами інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є:

1) право  на використання компонування  інтегральної мікросхеми;

2) виключне  право дозволяти використання  компонування інтегральної мікросхеми;

3) виключне  право перешкоджати неправомірному  використанню компонування інтегральної  мікросхеми, в тому числі забороняти  таке використання;

4) інші  майнові права інтелектуальної  власності, встановлені законом.

Вказані майнові права є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації за умови підтримання чинності, протягом 10 років, що обчислюються від дати подання заявки.

Компонування інтегральних мікросхем визнається оригінальним, хоча б автор чи інша особа, що одержала інформацію від автора, розкрили інформацію про неї, якщо від дати розкриття інформації пройшло не більше двох років. Якщо заінтересована особа доведе факт розкриття інформації, достовірність дати розкриття інформації чи першого використання, компонування інтегральних мікросхем не може бути визнане оригінальним та зареєстроване.

Особливістю правової охорони КІМС є збереження права попереднього користувача, який до дати подання заявки або заявления пріоритету добросовісно використовував КІМС або здійснив значну і серйозну підготовку до такого використання, на безоплатне використання КІМС.

 

2. Багатоваріантний аналіз.

В основу багатоваріантного аналізу, на відміну від усіх інших методів прогнозування, покладено концепцію, за якою в силу багатьох невизначеностей не можна заздалегідь знати те «одне» майбутнє, що колись постане, тому треба оцінити ймовірні альтернативні наслідки різних його варіантів і бути готовим до можливих змін, заздалегідь виявивши різні схеми реакції на конкретний розвиток подій.

Такий підхід до аналізу незамінний для компаній, чиї споживачі та ціни мінливі, а структура ринку коливається під впливом політики, законодавства, соціальних уподобань тощо. Прогноз ґрунтується на розгляді альтернативних наслідків, на основі яких розробляється стратегія, що здатна якнайімовірніше привести до бажаних результатів.

Метод сценаріїв. Цей метод дозволяє об'єднати соціально-політичні, економічні й технологічні чинники, хоча й не дає таких точних мікровідповідей, як статистичні моделі та економетрика.

Як і інші методи прогнозування, метод сценаріїв добре підходить для одних типів застосувань і непридатний – для інших. Його найбільша ефективність спостерігається, якщо до методу прогнозування висуваються такі вимоги:

-    прогноз повинен враховувати  макроскопічні фактори, що знаходяться  поза межами кількісних перемінних  і встановлених зв'язків між  ними;

-    потрібний прогноз на тривалий  час;

-    немає потреби встановлювати  фактичну послідовність подій  і їх координат у часі: фіксується  тільки початковий і кінцевий  стан системи;

-    розглянуте питання пов'язане  з дуже великою невизначеністю;

-    до процесу повинні бути залучені  некількісні фактори.

Метод припускає таку послідовність дій:

-    детальне документування аналізу  тенденцій і виявлення передбачуваних  подій, що мають відбутись до  передбачуваного терміну;

-    виявлення альтернативних груп  найважливіших факторів;

-    об'єднання значущих сценаріїв  між собою;

-    бачення майбутнього сценарію, за  яким створюється основа для  планування та прийняття відповідних  рішень в умовах невизначеності.

Конкретні способи побудови сценаріїв є різними, проте є добре розроблені прийоми, наприклад, метод «Монте-Карло» для оцінки ризиків і комп'ютерні програми – для його реалізації.

Моделювання. Суть методу полягає в тому, що створюється якась модель минулого, сьогодення або майбутнього й задається алгоритм дій, за допомогою яких виявляється вплив зміни вхідних УМОВ на кінцевий результат. Наприклад, це може бути математична модель. Цей метод дозволяє випробувати варіанти, що неможливі в реальному втіленні.

Подібно до лабораторних експериментів моделювання дає змогу для досліджень впливу великого діапазону вимірюваних параметрів без реального ризику, з яким ці зміни могли б бути пов'язані в натуральному експерименті.

Водночас треба відзначити й серйозні недоліки, що обмежують використання цього методу на рівні керівництва корпорацій:

1. Базові  моделі, що використовуються під  час моделювання, часто не дуже  точні й надто спрощені, що  може призвести до помилок  як у самому моделюванні, так  і при прийнятті рішень.

2. Побудова  базових моделей вимагає значних  ресурсів, особливо під час побудови  «реалістичних». Чим реалістичніша  модель, тим вона складніша й  тим менше керівництво схильне  використовувати її.

Наявна тенденція до збільшення потужності комп'ютерів має підвищити як точність базових моделей, так і знизити трудомісткість їх побудови. 
3. Роль інтелектуальної власності в управлінні підприємством.

Нове покоління керівників бізнесу, що нині приходить до влади, розцінює інтелектуальну власність як новий базовий складник успішного підприємництва. Правда, такі керівники — радше виняток, ніж правило. Проте їхні компанії є найуспішнішими. До них належать такі світові лідери, як «Microsoft», «Lucent», «Intel», «Gilette», «Pfizer» та інші. Лідери цих компаній розпочали капіталізацію найбільших і на сьогодні ще не повною мірою освоєних активів — інтелектуальної власності.

Стратегії й тактики управління інтелектуальною власністю ще не знають більшість західних компаній, тим більше, вітчизняних підприємств. Крім того, більшість директорів українських підприємств помилково відносять інтелектуальну власність до віддаленого майбутнього. Але це не так. Ще не так давно інформаційні технології вважали чимось екзотичним. їм приписували суто технічні функції. Тепер неможливо уявити управління підприємством без застосування таких технологій. Експерти прогнозують, що найближчим часом теж саме відбудеться й з інтелектуальною власністю.

Більшість керівників вищої ланки сьогодні делегують функції управління інтелектуальною власністю патентним підрозділам або юридичним відділам. Проте в сучасних умовах управління інтелектуальною власністю стає однією з основних функцій керівника підприємства.

Належно розроблена патентна стратегія дозволяє компанії:

• зайняти сприятливіші ринкові позиції, використовуючи сучасні технології у виробництві своєї продукції та послуг, активізуючи НДДКР, підвищуючи ефективність маркетингу й передбачаючи можливі комерційні і технологічні зміни;
• удосконалити фінансову діяльність, виявляючи патентні активи для одержання нових доходів, зменшення витрат і підтримки на належному рівні загальнокорпоративних вартісних оцінок;

- підвищити конкурентність компанії за допомогою застосування в технології обхідних маневрів, використання нових ринкових можливостей і нейтралізації погроз, що виходять від конкурентів. Ось приклад. 54-річний Р. Томан був у минулому головним фінансистом компанії «ІВМ», де агресивний наступ у сфері інтелектуальної власності забезпечив феноменальне зростання ліцензійних роялті на 3300% — з 30 млн. дол. у 1990 р. до 1 млрд. дол. сьогодні. Важливо наголосити, що цей мільярд у рік надходить у вигляді чистого щорічного доходу, що становить одну дев'яту всіх щорічних прибутків компанії. Для одержання такого ж прибутку іншим шляхом компанії довелося б щорічно продавати продукції ще на 20 млрд. дол. у рік, що становить чверть її загальносвітових продажів. У 1997 p. Р. Томан прийшов до компанії «Хегох». Доти портфель компанії нараховував 8000 патентів. Однак ніхто не міг доволі впевнено сказати, яка частина цих патентів мала будь-яку комерційну цінність. "У результаті компанія одержала в 1997 р. всього 8,5 млн. ліцензійних платежів. У 1998 p. Р. Томан створив спеціальний підрозділ з керування інтелектуальною власністю та призначив першого віце-президента з інтелектуальної власності. За обережними оцінками експертів, стратегія Р. Томана може збільшити ринкову капіталізацію активів компанії «Хегох» на 13% за умов зростання патентних платежів до 60 млн. дол. на рік.

Збільшення портфелю інтелектуальної власності сприяє також зростанню інвестиційної привабливості підприємства. Це збільшення може здійснюватися шляхом залучення працівників з високим творчим потенціалом; накопичення об'єктів права інтелектуальної власності, використання в технології виробництва невідокремлюваних від неї результатів інтелектуальної діяльності.

Зрозуміло, стратегії управління інтелектуальною власністю повинні бути різними для виробництв, які динамічно розвиваються, що потребують стабілізації їхнього бізнесу та підприємств, що перебувають у критичному стані.

Ще одна важлива функція інтелектуальної власності полягає в регулюванні сегментів ринку наукомісткої продукції за допомогою інструментів виключних прав. Пояснимо це на прикладі. Припустимо, що підприємство володіє винаходом, обсяг прав якого обмежується формулою винаходу. Це дає право підприємству бути законним монополістом у цій галузі й забороняти конкурентам робити ге ж саме. Звичайно, це слабкий захист. Великі підприємства, що борються з конкурентами за значні сегменти ринку, повинні мати велику кількість патентів, щоб затвердитися на ринку. Наприклад, фірма «ІВМ» щорічно отримує близько 1000 патентів, витрачаючи на це мільйони доларів. Пакет патентів перетворюється на інструмент регулювання меж сегмента ринку.

У ширшому плані фірма повинна створювати пакет об'єктів права інтелектуальної власності, до якого, крім винаходів, належать промислові зразки, корисні моделі, торговельні марки, комерційна таємниця, об'єкти авторського права та суміжних прав тощо.

  
4. Практична завдання. Оформлення прав на торгівельну марку (географічне позначення) та складання ліцензійного договору на вказану торгівельну марку (географічне позначення).