Соціальна політика держави: напрямки та проблеми

1. Сутність і цілі економічної політики держави.

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки. 
В політичному значенні економічна політика – це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства. Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики. Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання. Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.  

Структура економічної політики: 
1. Структурна політика.    5. Зовнішньо-економічна політика. 
2. Фінансово-кредитна політика.               6. Науково–технічна політика.    
3. Інвестиційна політика.                            7. Податкова політика. 
4. Соціальна політика.                                 8. Бюджетна політика.

Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі: 
- економічне зростання; - ефективна зайнятість; - стабільний рівень цін;               -зростання економічної ефективності; - захист і підтримка принципів економічної свободи; - соціальна безпека і стабільність. 
 

2. Сутність і специфіка соціальної політики 
Соціальна політика - це діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування, вітчизняних і зарубіжних підприємств, установ усіх форм власності, їх об'єднань і асоціацій, громадських і приватних фондів, громадських і релігійних організацій, громадян щодо розвитку й управління соціальною сферою, щодо збалансування розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління, соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот. 
 
Головною метою соціальної політики є подолання соціальної напруги, досягнення рівноваги, стабільності, цілісності, консолідації, злагоди й динамізму суспільства. 
 
Завдання соціальної політики: 
- забезпечення ефективного розвитку соціальної сфери, соціального простору життєдіяльності; 
- здійснення заходів щодо задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб членів суспільства; 
- врегулювання процесів соціальної диференціації суспільством; 
- підняття суспільного добробуту на рівень загальноприйнятих стандартів. 
Найважливіщий принцип соціальної політики - управління інтересами та через інтереси людей. 
Рівні соціальної політики: 
- загальнодержавний (врахування інтересів всього суспільства); 
- регіональний (інтереси адміністративної одиниці); 
- місцевий (інтереси міста, району, підприємства тощо); 
- локальний (допомога і підтримка громадянам, що постраждали від стихійного лиха). 

3. Основні напрями і особливості сучасної соціальної політики України Здійснення економічних реформ при відсутності обґрунтованої економічної політики та розвиненої ринкової інфраструктури за умов руйнації економічних зв'язків призвело до кризового соціального стану суспільства. Розпад фінансової системи і гіперінфляція в першій половині 90-х pp. XX ст., відродження "тіньової" економіки породили такі украй негативні наслідки у соціальній сфері: 
• зниження рівня життя значної частини населення; 
• значну частку прихованого безробіття; 
• різку поляризацію населення за рівнем доходу; 
• майже повну ліквідацію відповідності між результатами й оплатою праці між секторами економіки і сферами економічної діяльності; 
• посилення неформальних суспільне нерегульованих методів вирішення економічних і соціальних питань, розвиток корупції; 
• формування маргінальних груп населення, готових до суспільне деструктивних дій. 
Нерозв'язанім соціальних проблем викликає негативні соціальні явища, які стримують і деформують розвиток суспільства, унеможливлюють повноцінну участь громадян у всіх сферах суспільного життя. 
Важливими проблемами соціальної політики України є: 
§ визначення шляху суттєвого підвищення вартості національної робочої сили; 
§ поєднання політики економічного зростання з активною і сильною соціальною політикою; 
§ підвищення платоспроможного попиту населення; 
§ посилення мотивації праці; 
§ зайнятість населення. 
 

Література: 
 
1. БазилюкА. ВизначальніпроблемисоціальногорозвиткуУкраїни // Економіка

      України, 1996. – № 12. 
2. НікоменкоВ.М. Політологія. – Т., 1992. – С. 63-67. 
3. Фащевський М.  Регіональні особливості соціальногорозвитку та державної

      політики // Розбудовадержави,1997. – № 2. 
4. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Закон України від 5.10.2000 р , № 2017 – ІІІ 
5. Социальная политика: учебник /Под общ. ред. Н.А. Волгина. — М.: Экзамен, 2002. — С. 736. 
6. Спікер П. Соціальна політика: теорії та підходи. — К.: Фелікс, 2000. — 400с. 
7. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки — К.: Знання-Прес, 2002. — 214с.