Страхування і страховий ринок

Існують різні системи визначення розміру страхового відшкодування. Основними є методи повної і пропорційної відповідальності.

При повній відповідальності страховика страхове відшкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не більше страхової суми.

При пропорційній системі відповідальність розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об’єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума становить половину вартісної оцінки об’єкта страхування, то застрахованому буде виплачено страхове відшкодування у розмірі 50% від суми заподіяних збитків.

Перестрахування, як правило, не супроводжується грошовими потоками, пов’язаними з переміщенням коштів страхового фонду між двома страховиками. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком складаються грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від цього доходів. Ці доходи розподіляються на дві частини. Одна з них формує доходи страхових компаній і становить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовується безпосередньо на формування страхових фондів. Вона характеризує здешевлення страхування для страхувальників за рахунок використання їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефективного використання фінансових ресурсів країни в цілому.

Страхові відносини  між суб’єктами страхування і  грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, який засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказуються об’єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки. Розрізняють терміни «страховий випадок» і «страхова подія».

Страховий випадок — це можлива подія, настання якої може спричинити збитки. Вона характеризує певний ризик, від якого і здійснюється страхування.

Страхова подія являє собою подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстрована. Тобто страховий випадок — це можлива подія, а страхова подія — це та, що відбулася.

 

 

 

3. Галузі, форми і види страхування.

Страховий  ринок

 

Страхування являє собою  досить розгалужену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація страхування здійснюється за об’єктами страхування. Виділення окремих видів характеризує деталізацію об’єктів страхування. Форми організації страхування вказують на їх правову основу: обов’язкове чи добровільне. Класифікація страхування може бути представлена у такому вигляді (малюнок 2 ):

Малюнок 2. Класифікація страхування

 

Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширеніші серед фізичних осіб страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів. Основна форма — добровільне страхування (до 1997 р. страхування приватних житлових будівель здійснювалось в обов’язковій формі). Поступово розширюється майнове страхування у сфері приватного бізнесу.

Об’єкти особового страхування — це життя та здоров’я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об’єктами виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей, весільне страхування тощо. Особове страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова функція передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума. З окремих видів страхування сума страхових внесків менша від страхової суми. Це стає можливим завдяки використанню страховиком отриманих страхових внесків на фінансовому ринку. Частина одержаних від цього доходів виділяється застрахованому.

У системі соціального страхування об’єктами страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування — на випадок безробіття. Соціальне страхування має обов’язковий і добровільний характер. Обов’язкове страхування реалізується через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування, страхування на випадок безробіття. Функції страховика тут виконує держава в особі уповноважених органів, страхувальників — роботодавці й працюючі за наймом громадяни, застрахованими є громадяни. Страхові платежі здійснюються у формі внесків до пенсійного фонду, фонду соціального страхування і фонду сприяння зайнятості населення. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій — при повній чи частковій втраті працездатності; допомоги — при тимчасовій втраті працездатності та при безробітті. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури. Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів). Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

У разі страхування відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид його — страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом страхування може бути професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов’язків можуть спричинити збитки своїм клієнтам.

Об’єкт  страхування ризиків — недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими. Це ризики, пов’язані з кредитними і заставними операціями, з біржовими угодами, депозитними вкладами юридичних і фізичних осіб, втратами від коливання валютних курсів тощо. Ця галузь страхування особливо важлива в умовах ринкової економіки, пов’язаної з безліччю підприємницьких ризиків.

Сукупність страхових  компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга — конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як і на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на них, а ціна — урівноваженістю попиту і пропозиції.

Розвиненість  страхового ринку є важливою передумовою стабільного функціонування економіки, забезпечення надійності у життєдіяльності громадян та досягнення раціонального використання наявних у суспільстві фінансових ресурсів.

Крім безпосередніх  суб’єктів страхування, на страховому ринку діють страхові посередники — агенти і брокери. Страхові агенти укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконуючи функції укладення угод, діють від імені страхувальника, підбираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Функціонування страхового ринку пов’язане з такими поняттями, як страхове поле і страховий портфель.

Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування.

Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з окремого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 8. Страхування  і страховий ринок

ТЕСТИ

 

      Знайдіть одну правильну відповідь:

 

     1. Страхування –це:

а) комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-еконо-

   мічного, виробничо-технічного, організаційного характеру, спрямованих

   на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення його

   прибутковості та конкурентоспроможності;

б) це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів 

    юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків),

    визначених  у договорі страхування;

  *в) система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і

        використання страхових фондів, призначених для відшкодування витрат

        суб’єктам господарювання та надання допомоги громадянам у разі

        настання страхових випадків.;

    г) сукупність операцій між двома страховими компаніями, за яких одна з

      них передає від свого імені за певну плату частину ризику за договором,

       укладеним зі страхувальником, іншій компанії.

 

  2. За формою проведення страхування може бути:

    а) обов’язковим;

 б) соціальним;

  в) медичним;

  г) добровільним;

 *д) правильна відповідь а, г.

 

3. Страховики – це юридичні особи, що:

    а) займаються самострахуванням і перестрахуванням;

 б) мають державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій

      страхування;

    в) відають  створенням і витратою коштів  страхового фонду;

  г) є страховими  посередниками.

 *д) правильна відповідь б, в.

 

4. Спеціальні фонди, що утворюються зі страхових внесків і витрачаються в першу чергу для здійснення страхових виплат страхувальникам, називаються:

  а) власними коштами страхової компанії;

  б) резервним капіталом страхової компанії;

  в) статутним капіталом страхової компанії;

*г) страховими резервами. 

 

5. Фізичні чи юридичні особи, що діють від імені і за дорученням страховика відповідно до наданих повноважень, є:

      а) страхувальниками;

  б) страховими суспільствами; 

  в) страховими брокерами;

    *г) страховими агентами.

 

   6. Фізичні чи юридичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як підприємці, що здійснюють незалежну посередницьку діяльність по страхуванню від свого імені, є:

    а) страховиками;

б) страхувальниками;

в) страховими агентами;

г) страховими компаніями;

  *д) страховими брокерами.

 

7. Чим відрізняється брокер від агента:

а) не має жодних відмінностей;

б) кількістю працівників;

в) розміром отриманих  страхових платежів;

г) розміром отриманої  комісійної винагороди;

 *д) брокер завжди представляє інтереси страхувальника.

 

  8. Формою соціального захисту і зміцнення матеріального добробуту населення є:

    а) майнове  страхування;

  *б) особисте страхування;

в) страхування відповідальності;

г) добровільне страхування;

   д) обов’язкове страхування.

 

  9. Гарантію можливості швидкої реалізації інвестованих активів не     нижче їхньої номінальної вартості в разі потреби виконання зобов’язань по страхових виплатах забезпечує :

    а) прибутковість активів;

  *б) ліквідність активів;

в) диверсифікованість;

    г) резервування;

    д) перестрахування

 

10. Вартість майна, застрахованого за системою першого  ризику, становить 12000 грн., договір страхування укладений на 2000 грн., розмір збитку – 5000 грн. Сума страхового відшкодування дорівнює :

  *а) 2000 грн.;

б) 5000 грн.;

в) 3000 грн.;

   г) 833 грн.

11. Вартість об’єкта, застрахованого за системою пропорційної відповідальності, становить 480000 грн., страхова сума – 300000 грн., розмір збитку – 410000 грн. Сума страхового відшкодування дорівнює:

    а) 351220 грн.;

 б) 210000 грн.;

 в) 70000 грн.;

   *г) 256250 грн.

 

12. Що таке страховий продукт?

 а) cтраховий поліс;

 б) процес укладання договору страхування;

   *в) комплекс зобов’язань страховика;

 г) боргове зобов’язання страховика;

 д) страхове відшкодування.

 

13. Якщо страховий випадок протягом дії договору страхування не

настав, чи реалізовано  страховий продукт?

 а) лише частково;

   *б) так, у повному обсязі;

 в) ні, бо не сплачене страхове відшкодування;

 г) так, якщо до договору страхування було видано страховий поліс;

 д) ні, оскільки страховик не виконав усіх зобов’язань.

 

14. Поступове накопичення коштів протягом дії договору страхування