Умови здійснення підприємницької діяльності. Підприємництво у трансформаційній економіці

Аналіз тенденцій  становлення та функціонування системи підприємницького типу господарювання необхідно визначати через призму взаємодії малих, середніх і великих підприємств. Для сучасного стану розвитку економіки розвинутих країн характерним є не стільки відособлене функціонування великого і малого підприємництва, скільки їх інтеграція. На цій основі відбувається інтенсифікація економічного процесу, що відкриває нові можливості науково-технічному прогресу, продуктивному використанню робочої сили, її інтелектуальному потенціалу й головне – сприяє повнішому задoволенню попиту населення, його індивідуалізації. Тому лише великий капітал в органічному поєднанні з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки, її базовою конструкцією.

В умовах трансформаційної економіки України виділені певні особливості підприємництва. В результаті критичного аналізу стану національної економіки показано невиправдані очікування позитивних змін, значний розрив між доходами різних верств населення змінилися потребою пошуків шляхів виживання замість творчо-продуктивного підприємництва, генерування нових ідей, комерціалізації їх. За цих умов становлення підприємницького сектора відбувається не еволюційним, природним шляхом, а переважно штучно, під тиском зовнішніх обставин.

Специфіка українського підприємництва полягає в тому, що формування його формальної бази (трансформація  власності) значно випередило створення  інституціональної організації такого середовища, яке визначає змістовну сторону підприємництва, а саме це й обумовило масовидний прояв його у формі «дикого капіталізму». Відповідно до цього в дисертації значна увага приділена дослідженню напрямів, проблем трансформації культури сучасного українського підприємництва в більш цивілізовану форму шляхом надання більшої гнучкості відносинам елементів системи. У результаті аналізу приходимо до висновку про необхідність принципової зміни самого характеру відносин держави та суб’єктів бізнесу, де виділено наступні напрями:

Перший – суверенізація держави та бізнесу, реалізація якого пов’язана з усуненням можливостей використання владних повноважень для здійснення підприємницької діяльності; обмеженням можливостей держави втручатися в господарську діяльність підприємств; забезпеченням фінансової незалежності суб’єктів підприємництва за рахунок покращення макроекономічних умов його здійснення, перш за все шляхом послаблення обмежень попиту.

Другий напрям – підвищення конкурентоздатності ринків, для чого необхідно: створення сприятливих умов для конкурентних відносин за рахунок зниження галузевих бар’єрів, розвитку ринкової інфраструктури, активізації інноваційної, науково-технічної політики та оптимізації зовнішньоторгівельної політики; активне проведення антимонопольної політики, причому як у відношенні обмеження монопольних проявів, так і вирівнювання інституціонально-правових умов господарювання.

В умовах трансформації  економічної системи  на розвиток підприємництва суттєво та неоднозначно впливає розвиток процесів глобалізації суспільного виробництва та руху капіталів. Глобалізаційні процеси посилюють інтеграційні зв’язки між господарюючими суб’єктами як по вертикалі, так і по горизонталі, внаслідок чого значно зростає кількість укладених і реалізованих зовнішньоекономічних угод. Дослідження також показує, що глобалізація, охопивши усі регіони і сектори світового господарства, принципово змінює співвідношення між зовнішніми і внутрішніми чинниками розвитку економічних суб’єктів на користь перших. Жодне підприємство, регіон чи країна незалежно від їх розмірів та рівня розвитку не можуть бути абсолютно самодостатніми, виходячи з наявних чинників виробництва, технологій та потреб у капіталі. Вказані суб’єкти не спроможні повноцінно формувати  і реалізувати власні стратегії розвитку, не враховуючи детермінуючий вплив поведінки основних учасників ринкових відносин.

Аналізуючи  феномен підприємництва в національній економіці, з’ясовується особливе значення, яке набуває його розвиток в умовах ринкової трансформації. Цей вид діяльності, як специфічний тип економічної поведінки індивідів шляхом самозайнятості населення дозволяє певною мірою сприяти вирішенню проблем безробіття, насичення ринку товарами. За сприятливих умов підприємницькі структури здатні забезпечувати суттєві зрушення в технологіях менеджменту, застосування сучасних методів управління в тих сферах і тих підприємствах, в яких раніше ця робота не мала базових умов для її проведення – в новостворених і малих підприємствах, організаціях сфери послуг, венчурних фірмах. Як наслідок формується ресурсозберігаючий тип науково-технічного прогресу, прискорюється швидкість обороту авансованого капіталу, стає можливим управління змінами.

Висновки

Підприємництво  – складна й неоднозначна сфера діяльності. Воно реалізується в системі ринкових відносин, перебуває на перехресті економіки, політики, соціології, юриспруденції, психології та етики. Поняття "підприємництво" містить цілу систему виробничо-господарських відносин, зорієнтованих на максимальне, ефективне використання наявних ресурсів підприємства для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг. Здійснення підприємницької діяльності зумовлює необхідність засвоєння значної кількості сучасних знань, важливих для ефективної самостійної діяльності в ринкових умовах. Умови ринкової економіки потребують від підприємців високої компетентності, вміння знаходити ефективні господарські рішення, раціонально та якісно використовувати обмежені ресурси.

Особливості становлення  суб’єктів підприємницької діяльності в умовах трансформаційної економіки обумовлені специфікою економічних відносин, характерних для даного етапу розвитку. Діяльність підприємницької структури виражається в адекватному її пристосуванні до організаційно-інституціональних змін ринкових умов, або, навпаки – у пристосуванні самих ринкових умов господарювання згідно потреб підприємницьких інститутів. Це свідчить про те, що діяльність підприємця орієнтована на завоювання конкурентних переваг шляхом відповідної раціональної поведінки, а не на особисті зв’язки з органами виконавчої влади, де головним інструментом конкуренції виступає можливість реалізації адміністративного ресурсу. Таким чином, буде формуватись підприємницьке середовище, яке містить ознаки деформованих відносин підприємництва, що, на жаль, і нині має місце в Україні.

Список використаної літератури

1. Біленко Т. І., Бодров Володимир Григорович, Волинцев В. В., Глаголєва О. Б., Гримайло В. М. Політична економія: Навч. посібник / Володимир Олександрович Рибалкін (ред.), Володимир Григорович Бодров (ред.). — К. : Академвидав, 2004. — 672с.
2. Венгер А. Підприємництво, його організаційні форми в Україні//Географія та основи економіки в школі. - 2000. - № 4. - C. 9-12
3. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - C. 6-10.
4. Диба М.І., Самійленко А.П., Данилюк І.В. Державне підприємництво за умов трансформації економічної системи. //Вчені записки: Наук. Зб. – Вип. 6. – К.: КНЕУ, 2004 – С.8-14.
5. Дмитриченко Л. Політична економія: навч.-метод. посібник за кредитно-модульною системою (для студ. спец. "Економічна теорія") / Донецький національний ун-т. Обліково- фінансовий факультет. Кафедра економічної теорії. — Донецьк : Норд-Прес, 2008. — 141с.
6. Заглинський А. Політична економія: Навчальний посібник/ Анатолій Заглинський, Микола Матусевич. - Рівне: ППФ "Волинські обереги", 2005. - 408 с.
7. Мочерний С.Політична економія: Навч. посіб./ Степан Мочерний,. - К.: Знання-Прес, 2007. - 687 с.
8. Самійленко А.П. Підприємництво як фактор економічного зростання //Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 7. – К.: КНЕУ, 2003 – С.57-65.
9. Самійленко А.П. Сутність підприємницької функції в економічній системі //Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 10. – К.: КНЕУ, 2002 – С.42-47