Франчайзинг, як сучасна форма міжнародного руху технологій

- спрощення ведення підприємницької  діяльності завдяки оперативній  підтримці менеджерів франчайзера у вигляді консультацій, навчальних курсів, аналізу діяльності тощо;

- можливість своєчасного  виявлення і подолання негативних  тенденцій (досвідчений франчайзер раніше за франчайзі помітить труднощі і надасть останньому рекомендації для їх подолання і уникнення у майбутньому);

- можливість навчитися  ефективних методів управління  підприємницькою діяльністю, підвищити  свій професіоналізм, компетентність.

Недоліками франчайзингу, які повинні бути враховані потенційним  франчайзі, є:

- залежність успіху діяльності  франчайзі від репутації торговельної марки франчайзера, іншими словами, від результатів діяльності всіх учасників франчайзингової системи;

- ризик невідповідності  методів ведення підприємницької  діяльності, технологій франчайзера умовам господарювання, соціально-культурним обставинам регіону функціонування підприємства франчайзі;

- ризик настання непідвладних  франчайзі подій, що негативно вплинуть на його діяльність (наприклад, неплатоспроможність чи банкрутство франчайзера, дії інших франчайзі, які спричиняють негативні наслідки для всієї франчайзингової системи);

- обмеженість самостійності,  підприємницької ініціативи франчайзі (встановлені стандарти та критерії франчайзингової системи, а також контроль з боку франчайзера залишають мало простору для самовираження у бізнесі);

- ризик невідповідності  спрямованості і цілей рекламних  кампаній франчайзера особливостям регіону діяльності франчайзі, необхідність відрахувань до централізованого рекламного фонду незалежно від фактичної віддачі, яку отримує франчайзі від рекламної кампанії франчайзера;

- зниження сукупного доходу  франчайзі від ведення діяльності, зумовлене необхідністю сплати франчайзингових платежів на користь франчайзера (початкового внеску та періодичних відрахувань (роялті);

- неможливість виходу  з бізнесу (наприклад, у разі  зміни економічної кон’юнктури,  динаміки та структури попиту  тощо) до закінчення терміну дії  франчайзингової угоди без істотних  матеріальних втрат;

- обмеження територіальної  експансії франчайзі закріпленою за ним у договорі територією.

Франчайзинг - свого роду симбіоз “великого” і “малого” бізнесу. Таке з'єднання являє собою  союз, де з однієї сторони є енергія  і зобов'язання окремого підприємця, а з іншої сторони є ресурси, комерційна міць і величезний досвід великої компанії. Якщо все це з'єднати, то ми одержимо енергію, відповідальність, силу, ресурси і досвід - виграшну комбінацію з величезними шансами на успіх. Підприємці усього світу знають франчайзинг як безпечний спосіб, щоб:

Допомагати людині вести  бізнес самостійно, але не бути в  ньому самотнім;

Допомагати компаніям  ефективно розширюватися, не несучи великих витрат на створення і  підтримку масивного адміністративного  комплексу і не випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;

Допомогти компаніям перетворити  свою існуючу мережу в ефективно  працюючий, сильний бізнес, у якому  працюють віддані справі люди.

 Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.

Франшиза - це повна бізнес - система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що зазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Будь-який вид бізнесу  можна перетворити у франшизу. Міжнародна Асоціація Франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати методи франчайзингу. Повне їх перерахування не має сенсу, але можна зрозуміти ширину застосовності франчайзингу з наступної вибірки: бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання, будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів, освіта, послуги по працевлаштуванню, ресторани, готелі, пральні і послуги по збиранню, приватні поштові скриньки, фотостудії, риэлторскі компанії, туризм та розваги, прокат спеціального устаткування і туристичні агентства.

Будь-хто зацікавлений у  покупці франшизи повинен вирішити, чи є для нього прийнятними такі взаємини. В останні роки класична модель франчайзингу змінилася в напрямку забезпечення франчайзера додатковими можливостями швидкого розвитку з найменшими витратами.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Розвиток франчайзингу в Україні

 

2.1 Застосування франчайзингу українськими компаніями

Для України франчайзинг  є порівняно новим явищем, тоді як у промислово розвинутих країнах  він практикується століттями, забезпечуючи потреби суспільства в різних послугах.  За даними Української  асоціації франчайзингу станом на жовтень 2012 року в Україні нараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали  з більш ніж 2 тис. франчайзі. В галузевому розрізі або за сегментами ринку маємо такі дані: 25% франчайзингових підприємств - це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% -підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% - підприємства сфери послуг мобільний зв'язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, турагенства; 8% - АЗС; 35% - підприємства інших сфер.  Оскільки сучасний процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності, то важливого значення набуває встановлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою розв'язання спільних проблем їх функціонування.  Такою формою фінансової підтримки з боку великих підприємств є франчайзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні.  Залежно від відносин франчайзера і франчайзі найпоширенішим типом франчайзингу в Україні є регіональний франчайзинг. За схемою цього франчайзингу з українськими франчайзі співпрацює відома італійська фірма-виробник одягу "Веtton". Зокрема, українська компанія "Арго Трейдинг", яка стала франчайзі італійської фірми "Веnetton", отримала концепцію магазину та контракт на закупку товару і періодично виплачує франчайзеру роялті. В кожному крупному регіоні, де є франчайзі, "Веnetton" має своїх агентів, які, отримуючи зразки продукції компанії, демонструють їх місцевим партнерам і разом з ними формують замовлення. Завданням регіональних агентів компанії є також вивчення шляхів і перспектив розвитку місцевого ринку та ріст числа франчайзингових проектів цьому регіоні. На відміну від багатьох компаній, "Веnetton" не нав'язує єдиний для всіх магазинів асортимент і надає франчайзі значну свободу вибору. Франчайзі можуть самостійно замовити обмежену партію одягу, який, на їхню думку, є актуальними в даному регіоні. Основним є передоплата за весь комплект замовлення, причому кошти надходять безпосередньо до компанії "Веnetton", обминаючи агентів. Бенеттоновські фабрики в Тревізо виготовляють тільки те, що вже замовлено та оплачено франчайзі. Ризики франчазера тут мінімальні, основне завдання франчайзера - виготовляти якісний товар, налагоджувати дистрибуцію, зворотній зв'язок з франчайзі та підтримувати бренд за допомогою рекламних компаній .  У цивільному кодексі України передбачений також і інший вид франчайзингу – субфранчайзинг. Крім того є навіть приклади практичного його використання в нашій країні. Зокрема, компанія "Михаил Воронин" розробила субліцензійний пакет для виробників одягу по регіонах. Цей пакет передбачає, що для певного регіону з допомогою спеціальної методики розраховується мінімальна квота з реалізації товару ТМ "Михаил Воронин". Якщо торгова структура у цьому регіоні повністю покриває цю квоту, то їй надається ексклюзивне право регіонального представництва. По-перше, відповідно до угоди франчайзер не має права відкривати свої торговельні підприємства або продавати франшизу в цей регіон. По-друге, всі питання оптово-роздрібної реалізації продукції компанії у вказаному регіоні вирішуються ексклюзивним представником. Сьогодні компанія веде переговори з потенційними франчайзі про надання їм такого статусу у Львові, Харкові та Дніпропетровську .  Залежно від сутності господарських відносин в Україні найбільш розповсюджений виробничий франчайзинг, особливо у виробництві безалкогольних напоїв. Найчастіше франчайзер надає своїм франчайзі спеціальний інгредієнт, без якого виробництва неможливе, і тим самим бізнес між франчайзером і франчайзі не припиняється відразу після передачі обладнання та технологія виробництва, а має довготривалий характер. Франчайзі обслуговує клієнтів, франчайзер забезпечує виробництво ресурсами. За такою схемою на території України працюють компанії "Соса Соlа", "Рерsі со" та інші, що продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва, місцевим компаніям. Кожен з місцевих або регіональних розливальних та пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії, вони змішують концентрати, надані франчайзером, з іншими інгредієнтами та, дотримуючись певної технології, розливають у банки чи пляшки і реалізовують виготовлену продукцію через систему місцевих розповсюджувачів. Певно, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися за своїми якостями від аналогічного товару в Києві чи іншом 

регіоні. 

 

 

 

 

 

 

Громадське харчування

Торгівля 

Послуги

Інше

 

 

 

 

Рис 2.1. Розподіл франчайзингу за галузями

 

2.2. Перспективи поширення франчайзигу в Україні

В сучасних умовах посилення  конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості фінансових можливостей  для підприємств важливим та ефективним кроком є використання франчайзингових  відносин. Це пояснюється тим, що основою  ринкової економіки, з одного боку, є великі підприємства, які надають  їй стабільності й керованості, визначають рівень науково-технічного і виробничого  потенціалу, з другого малий бізнес, який формує конкурентне середовище, характеризується високою мобільністю  та забезпечує самостійність підприємницької  ініціативи. Для економіки України  останнім часом характерна активізація  саме малого бізнесу.

Незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення  і функціонування ринкової економічної  системи, він має свої слабкі сторони, пов'язані насамперед із фінансуванням. Тому одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток франчайзингу в Україні.

Однак існує ряд проблем, що стримують розвиток  франчайзингу. Основні з них можна класифікувати по причинам їх виникнення: економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні:

економічні проблеми: нестабільність розвитку економіки України; відсутність  у потенційних франчайзі  необхідного стартового капіталу для входження в франчайзингову систему; складність отримання кредитів для створення стартового капіталу;

організаційно-правові проблеми: практично повна відсутність  правового забезпечення франчайзингу в Україні; 

- соціально-психологічні  проблеми: відсутність вітчизняного  досвіду в цій сфері; відсутність  поваги до інтелектуальної власності;  боязнь франчайзі загубіть самостійність та особисте "обличчя" підприємця та менеджера, відсутність навчальних та консультативних центрів по франчайзингу.

Комплексне вирішення  економічних, організаційно-правових, соціально-психологічних та навчальних проблем дасть змогу  вільного розвитку франчайзингу на теренах України

Український ринок є доволі цікавим для іноземних інвесторів із-за кваліфікованої  робочої сили, відносно низьких витрат на роботу та рекламу, розумних цін на нерухомість та ріст ринкового попиту, тому сьогодні багато закордонних компаній воліють забезпечувати присутність на українському ринку власними силами, вкладаючи значні засоби в нове будівництво і здобуваючи функціонуючі об'єкти (як правило, торгової нерухомості), чи виступаючи орендарем відповідних приміщень. Однак в останні роки міжнародні компанії починають виявляти значну зацікавленість до співробітництва з українськими партнерами на основі фpaнчaйзингу, при якому більша частина капітальних витрат здійснюється місцевою стороною. Вітчизняні бізнесмени зі своєї сторони також приходять до усвідомлення всіх переваг використання відомої торгової марки і відпрацьованої технології ведення бізнесу міжнародних компаній. Все частіше з’являються успішні приклади використання комерційної концесії в Україні. В свою чергу і в економічному середовищі України відбуваються  позитивні зміни: задоволення потреби споживачів у тих видах якісних товарів та послуг, які раніше не задовольнялись; зростання рівня зайнятості населення через створення додаткових робочих місць; якісні зміни у кадровому потенціалі; збільшення ВВП через зростання кількості прибуткових підприємств. В цілому слід відмітити і зміни, що відбуваються в бізнесі: поліпшується якість франшизних умов, технології стають сильними  та комерційно вигідними, виникає все більше позитивних прикладів застосування франчайзингу.

Як показують дослідження, приблизно половина з зареєстрованих в Україні підприємств малого бізнесу так і не змогли розгорнути свою діяльність через брак стартового капіталу. Очевидно, що франчайзі прийдеться зіштовхнутися з тими ж проблемами, що й іншим дрібним підприємцям. Відсутність власних засобів, стримувала і буде стримувати успішний розвиток франшизних підприємств, але є підстави думати, що завдяки специфічним особливостям франчайзингу ринок альтернативного фінансування в даний момент для них більш сприятливий. На жаль, на підтримку з боку франчайзерів вітчизняним підприємцям поки розраховувати не приходиться. Така позиція заснована на нестабільності українського інвестиційного ринку і закордонні франчайзери побоюються ризикувати, не маючи надійних гарантій.

Проте, незважаючи на наявність  окремих гальмуючих факторів, франчайзинг  в Україні вже успішно розвивається. Усе більше підприємниці в звертається  до використання цієї ефективної форми  ведення бізнесу. Однак значення його для української економіки  переоцінити складно: для франчайзера - це один з найшвидших і ефективних способів створення нових незалежних підприємств, об'єднаних у єдину систему, для франчайзі - розвивати свій власний бізнес на базі перевіреної бізнесу-моделі, а для держави - ефективний інструмент підтримки малого й індивідуального підприємництва, а отже, і розвитку всієї української економіки.

У франчайзингу в Україні  велике майбутнє, а може, вірніше  сказати, що франчайзинг для України - це майбутнє і реальна можливість підняти економіку країни. Франчайзинг  повинен бути резервом розвитку дрібних  і спільних підприємств, які займаються розробкою та виробничим втіленням  продукції інноваційного характеру. Крім того, доцільним є розвиток франчайзингу у сфері послуг, пов’язаних з обстеженням наявного на виробництві  технологічного обладнання та вибором  найбільш раціонального методу його заміни або модернізації; охорони  здоров’я, передусім надання допомоги у зонах екологічних катастроф  та при роботі у шкідливих і  екстремальних умовах.

Ситуація, що склалася на ринку  на сьогоднішній день, дозволяє з в  певністю говорити про те, що в даний  період спостерігається прискорений  ріст бізнес -  технології франчайзингу на українському ринку товарів та послуг. Максимально ефективному розвитку франчайзингу на ринку сприяє створена інфраструктура, яка забезпечує консультування суб’єктів  франчайзингу, так і  рекламує франчайзинг в якості ефективного метода ведення бізнесу. Основна роль цієї роботи лежить на  асоціації розвитку франчайзингу в Україні (АРФУ), яка постійно проводить конференції та семінари з метою створення позитивного інформаційного середовища для сприяння розвитку франчайзингу в Україні. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи вдосконалення використання франчайзингу, як трансферу технологій.

 

3.1.Нормативно правове  забезпечення  франчайзингу вУкраїні

За ступенем розвитку правового  поля франчайзингові відносини в  Україні відносять саме до законодавчо  не підкріплених. Спеціального закону щодо регулювання відносин франчайзингу в Україні ще немає, він знаходиться  в стадії розробки (на розгляд до Верховної Ради було подано Проект Закону України "Про франчайзинг"). Відносини між суб'єктами франчайзингових  взаємин регулюються окремими розділами  Цивільного, Господарського кодексів України та іншими законодавчими  актами.  Таким чином, розглядаючи  проблему української законодавчої бази франчайзингу, можна зробити  висновок, що остання містить чимало білих плям. Зокрема проблема оподаткування  роялті. Так, термін “роялті”, відповідно до пункту 1.11. статті 1 Закону України  “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, визначається в значенні, що міститься  в пункті 1.30 статті 1 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року (зі змінами  і доповненнями), а саме:  Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу  на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічних  майнових прав, що визнаються об'єктом  права власності суб'єкта підприємницької  діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори  науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту  або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення  моделі, або схеми програмних засобів  обчислювальної техніки, автоматизованих  систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)”.  Таким чином, це ще раз  доводить, що франчайзинг може бути започаткований у різних сферах економічної  діяльності. В Україні франчайзингові відносини є найбільш розповсюдженими  в громадському харчуванні, роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчими  товарами, у сфері послуг.  Отже, для вітчизняних підприємств  слід детально та поглиблено вивчати  досвід інших фірм, в тому числі  іноземних, по застосуванню франчайзингових  відносин та враховувати особливості  економіки України.  Рішення багатьох економічних проблем сучасної України вимагає нових економічних механізмів. Одним з таких механізмів є франчайзинг. Можна стверджувати, що франчайзинг в даний час - єдиний відомий інструмент, що дає можливість підвищити ефективність малого бізнесу. Він дає можливість об'єднати переваги малого і середнього бізнесу.  Історія розвитку франчайзингу за кордоном налічує вже півтора століття. В Україні інтерес до цього економічного інструменту з’явився в 90-х роках минулого століття, коли практично одночасно виникло декілька франчайзингових систем - вітчизняних і з участю іноземного капіталу. Проте надмірні надії на розвиток франчайзингу не виправдалися. Сьогодні має сенс проаналізувати виниклі проблеми і причини, які привели до їх виникнення. А для цього необхідне уточнення основних понять і визначень, що характеризують цей економічний інструмент. У вітчизняній економічній літературі цей термін вже не рідкість. Перші публікації, присвячені франчайзингу, з'явилися більше десяти років тому назад, проте різні фахівці звертали увагу на різні аспекти франчайзингу і, як результат, формулювали свої визначення.  Аналізуючи різні формулювання і підсумовуючи виділені в них ознаки, можна сформулювати наступне визначення: Франчайзинг - це форма підприємництва, заснована на системі взаємовідносин, закріплених рядом угод, при яких одна сторона (франчайзер) надає відшкодувальне право діяти від свого імені (реалізовувати товари) іншій стороні (франчайзі), сприяючи тим самим розширенню ринку збуту. Система франчайзингу заснована на використанні конкретного товару. Цей товар повинен володіти наступними ознаками:  відомою торговою маркою;  номенклатура товарів повинна бути обмежений.  Об'єктом франчайзингу можуть бути наступні товари:  продукт (виріб, що має матеріальну форму);  послуга;  виробничий процес;  бізнес-процес (набір управлінських, комерційних, фінансових, організаційних дій);  комплексний товар, в якому можуть поєднуватися один з одним в різному ступені раніше названі товари.  У франчайзинговому процесі беруть участь щонайменше дві сторони, між якими укладений договір франчайзингу (франшиза). Перша сторона - франчайзер. Це велика фірма (корпорація), що має широко відому торгову марку і добрий імідж на споживчому ринку. Ця фірма надає іншій стороні (франчайзі) відшкодувальне право діяти на обумовлених договором умовах в певний термін на ринку від імені франчайзера і під його торговою маркою. Франчайзер в системі завжди один. Друга сторона - франчайзі. Франчайзі є, як правило, мала фірма або підприємець (юридична або фізична особа), що придбає (на відшкодувальній основі) у франчайзера виняткове право на ведення комерційної діяльності від його імені під його торговою маркою.  Франчайзинг, як і будь-який вид підприємницької діяльності, пов'язаний з системою фінансових потоків. Основу цих потоків складають:  Одноразова оплата франшизи (паушальний платіж), яка надає право франчайзі: користуватися інтелектуальною власністю франчайзера; відкрити власне франчайзингове підприємство; отримати стандартний набір послуг, необхідний для відкриття підприємства.  Роялті. Регулярні, обов'язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, пов'язаних з підтримкою і розвитком франчайзинговой системи.  Відрахування до централізованого рекламного фонду. Додаткові платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.  Як вже говорилось, франчайзинг в Україні не отримав широкого розповсюдження, хоча потенційні можливості його впровадження достатньо широкі. Основні проблеми розвитку франчайзингу в нашій країні можна класифікувати із причин їх виникнення.  1. Економічні проблеми.  Франчайзинг - економічний інструмент, і для його впровадження необхідні відповідні економічні передумови, які в Україні не сформувалися або взагалі, або частково. До даних проблем можна віднести:  Нестабільність розвитку економіки України. Франчайзингові схеми вимагають стабільності і передбаченості економіки;  Відсутність у більшості підприємців - потенційних франчайзі - необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему;  Складність отримання кредитів для створення стартового капіталу.  Політична нестабільність Економічна криза. 2. Організаційно-правові проблеми. Хоча франчайзинг - це економічний інструмент і його проблеми в першу чергу слід шукати у сфері економіки, в Україні проблеми розвитку франчайзингу слід шукати перш за все в правовій сфері. Ці проблеми пов'язані з практично повною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні.  3. Соціально-психологічні проблеми.  До них можна віднести:  відсутність вітчизняного досвіду і страх краху у суб'єктів франчайзингової системи - франчайзера і франчайзі;  відсутність належної поваги до інтелектуальної власності;  боязнь франчайзі втратити самостійність і власне "обличчя" підприємця і менеджера.  Особливе місце серед проблем франчайзингу займає освіта як механізм вирішення соціально-психологічних проблем. Ця проблема викликана слабкою підготовкою представників малого бізнесу у сфері франчайзингу.  Звісно, що розглянуті проблеми не можна аналізувати локально, вони тісно зв'язані і роблять серйозний вплив одна на одну. Так, економічні проблеми франчайзингу викликані не тільки станом економіки, але і впливом інших проблем, в першу чергу організаційно-правових. Вітчизняне законодавство практично не оперує поняттям "франчайзинг". Комерційна концесія, якій присвячений розділ в Цивільному кодексі України, далеко не еквівалентна поняттю "франчайзинг". Відсутність правової бази істотно звужує можливість розвитку франчайзингу і в першу чергу значно ускладнює можливість кредитування франчайзі. Розвиток правового забезпечення франчайзингу вимагає знову-таки рішення економічних проблем і додаткових витрат на вдосконалення правової бази і розробку "обхідних правових схем". Соціально-психологічні проблеми пов'язані як з економічними проблемами, так і з правовими. Входячи у франчайзингову систему, франчайзи випробовує ряд побоювань, викликаних як економічними, так і правовими аспектами. В першу чергу він побоюється банкрутства, яке може бути викликане діями франчайзера. Але саме правова складова повинна заспокоїти франчайзі: він власник свого підприємства, юридична особа, що повинно підтверджуватися необхідними юридичними процедурами.  Найважливішим соціально-психологічним аспектом франчайзингу є традиційне для нашої країни неповага до інтелектуальної власності. Рішення цієї проблеми вимагає поєднання економічних і правових дій, які зроблять неефективним несанкціоноване використовування чужої інтелектуальної власності. Освітні проблеми франчайзингу, викликані слабкою підготовкою підприємців в цій області. Рішення освітніх проблем пов'язано з необхідністю створення мережі учбових і консультаційних центрів по франчайзингу, що вимагає рішення чисто економічних проблем. В той же час освітні проблеми франчайзингу приведуть до розширення знань франчайзі в області права і економіки.  Як видно з вищесказаного, взаємозв'язок економічних, організаційно-правових, соціально-психологічних і освітніх проблем франчайзингу можливо тільки в комплексі, коли рішення однієї проблеми пов'язано з необхідністю рішення інших.  Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу є відсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це в першу чергу система відносин, закріплена знову-таки системою договорів. Звичайно, що подібна система, до того ж об'єднуюча економічно незалежних підприємців, стає інерційною.  Останнє десятиріччя, в якому почався прискорений розвиток українського франчайзингу, відрізняється відсутністю стабільності в економіці, постійними стрибками в розвитку економіки країни, що приводить до таких же різких коливань попиту на всі види товарів, регулярними переділами власності, що не може не зачіпати франчайзі.  Враховуючи, що багато хто з них вимушений через брак власних коштів відкривати свої підприємства в арендованих приміщеннях, зміна власника негативно впливає на роботу як франчайзі, так і франчайзингової системи в цілому.  Розподіл ринків, причому дуже часто неринковими методами, також може знижувати ефективність франчайзингових систем.  Франчайзинг, як вже неодноразово наголошувалося, будується на взаємодії двох типів самостійних підприємців - франчайзера і франчайзі, кожний з яких є самостійною юридичною особою. Отже, не тільки франчайзер, але і франчайзі повинні вкладати в розвиток системи свій стартовий капітал.  Якщо врахувати, що франчайзі повинен вносити разову франшизну плату (паушальний платіж), то стартовий капітал франчайзі повинен бути достатньо великим. На жаль, далеко не всі вітчизняні підприємці володіють подібним капіталом. Спроба отримати стартовий капітал у вигляді банківського кредиту також стикається з рядом проблем: рівень прибутковості франчайзі, з урахуванням всіх регулярних платежів (роялті, відрахування до централізованого рекламного фонду і інших платежів), може привести до того, що термін повернення кредиту буде достатньо великим, а якщо врахувати діючі ставки кредиту, і зовсім неможливим; існуюча правова система ще більше ускладнює кредитування франчайзі.