Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА – ОСНОВА СТАБІ-

ЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ                                    6

1. Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерно-

виробництва 6

2. Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика

 їх визначення 17

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ І ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

 ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА 

В ТОВ «ВЕСЕЛИНІВСЬКА АВТОКОЛОНА №3» ВЕСЕЛИНІВСЬ-

КОГО РАЙОНУ 29

2.1. Організаційно – економічна характеристика підприємства та його

фінансовий стан 29

2.2. Місце зерновиробництва  у економіці господарства, динаміка вироб-

ництва і продажу, показники врожайності і якості продукції, продуктив-

ність праці                                                                                                               47

2.3. Динаміка і структура  собівартості зерна, причини її  зміни 59

2.4. Економічна ефективність  виробництва і реалізації зерна, причини  62

її зміни

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

 ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА 70

3.1. Резерви збільшення  валових зборів і підвищення  якості зерна за 

рахунок інтенсифікації зерновиробництва 70

3.2. Розвиток ринку зерна  і зернопродуктів 78

ВИСНОВКИ 84

ДОДАТКИ  88

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 93

 

 

ВСТУП

 

Зерно завжди було і залишається джерелом багатства будь – якої країни, виступаючи гарантом продовольчої безпеки держави. Зерно є одним з найпоширеніших товарів як світового так і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції, а зерновий ринок – один з найбільш досконалих та прогнозованих у світі виробників та науковців міжнародної спільноти.

Зернове виробництво займає провідне місце в структурі аграрного сектора економіки України. Зерно як цінний і незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва і концентрованих кормах і як важливе джерело виробництва молока, м'яса та інших продуктів. Зерно це також важливий експортний продукт в умовах поглибленого міжнародного поділу праці, економічних відмінностей країн і неоднакової забезпеченості їх зерном власного виробництва цей продукт є одним з найважливішим об’єктом зовнішньої торгівлі.

Науково-методологічні основи ефективності зернового виробництва, проблеми теорії й практики інтенсифікації галузі знайшли широке відображення в працях таких вчених як В.І. Жигадло, О.А. Сікачило, М.Г. Лобаса, І.І. Лукінова, О.М. Онищенка, О.О. Сторожука, М.І. Щура, І.В. Кушніра, І.О. Колісніченко та інших.

Проблеми функціонування зернопродуктового підкомплексу на рівні держави досліджені достатньою мірою, але існує цілий ряд важливих аспектів підвищення ефективності виробництва та формування ринку зерна в природно-економічних зонах і областях потребують додаткового розгляду. Це стосується насамперед комплексного аналізу факторів, що впливають на рівень і динаміку показників економічної ефективності зерновиробництва, обґрунтування шляхів відновлення конкурентоспроможності галузі, визначення особливостей кон'юнктури регіонального зернового ринку та напрямків підвищення ефективності його функціонування. Отже, необхідність подальшого вирішення проблем ефективного розвитку зернового господарства, удосконалення економічних відносин та функціонування ринку зерна на рівні сільськогосподарського підприємства зумовила вибір теми дипломної роботи.

Метою дипломної роботи є вивчення стану виробництва зерна, комплексної його оцінки та обґрунтування напрямків підвищення ефективності зерновиробництва на рівні аграрного підприємства. Для досягнення поставленої мети забезпечувалося вирішення таких задач:

• ознайомитися із організаційно – економічною характеристикою підприємства та його фінансовим станом;
• дослідити сучасний стан та місце зерновиробництва у економіці господарства, динаміку виробництва і продажу, показники врожайності і якості продукції, продуктивність праці;
• дослідити динаміку і структуру собівартості зерна, причини її зміни та провести економіко-статистичний аналіз факторів варіації показників економічної ефективності виробництва зерна;
• визначити резерви збільшення валових зборів і підвищення  якості зерна

за рахунок інтенсифікації зерновиробництва;

• проаналізувати ринок зерна та обґрунтувати вибір оптимальних каналів збуту.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних проблем економічної ефективності виробництва зерна.

Об'єктом дослідження є стан зерновиробництва у товаристві з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» Веселинівського району Миколаївської області, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур і має зерно - м'ясний напрям розвитку. Площа сільськогосподарських угідь, що знаходиться у розпорядженні господарства, становить1832 га, в тому числі рілля – 1752 га. Середньооблікова чисельність працівників складає 32 чол. Для порівняння особливостей господарства із загальними закономірностями розвитку зернової галузі району та функціонування ринку зерна використовувалася також статистична інформація в цілому по Україні і районі.

Поставлені в дипломній роботі задачі вирішувалися за допомогою таких методів дослідження: статистико-економічного, метод порівняння, метод системного аналізу, факторний та кореляційно – регресійний аналіз.

Інформаційну базу дослідження становлять матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Закони України, Програми розвитку зерновиробництва, статистичні форми річної звітності сільськогосподарського підприємства.

Дипломна робота викладена на 95 сторінках друкованого тексту і містить в собі 26 таблиць, 4 додатки та 51 найменування літературних джерел. 

РОЗДІЛ 1

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА – ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

1.1. Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва

 

Сільське господарство України останніми роками зазнало багато змін. Відбулося стрімке зменшення виробництва всіх видів продукції, галузь перебуває в кризовому стані. З цієї складної ситуації можна вийти при поєднанні зусиль держави, а також керівників, спеціалістів та працівників підприємств усіх форм власності і господарювання.

Наявна законодавча база створює реальні можливості для докорінних перетворень в системі АПК України, які вже розпочалися. Всі вони спрямовані на розвиток різних форм власності та господарювання та створення реального господаря на селі, підвищення зацікавленості працівників у високопродуктивній праці.

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України е неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.[46,47]

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

 Економічна ефективність - це виробництво певного обсягу продукції з мінімальними витратами виробничих ресурсів. Курс на підвищення ефективності економіки означає, що результати виробництва мають зростати швидше, ніж затрати на нього. Завдання полягає в тому, щоб при менших ресурсах досягати вищих результатів.[10,35]

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві - продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.[9]

У цьому визначенні вказана не тільки суть економічної ефективності, але і основні шляхи її підвищення, тобто зниження затрат праці та матеріально-грошових засобів на одиницю продукції.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність сільського господарства; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність окремих галузей сільського господарства; економічну ефективність виробництва колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, міжгосподарських підприємств і об'єднань, а також їх внутрішньогосподарських підрозділів; економічну ефективність виробництва окремих культур, продуктів, операцій тощо; економічну ефективність агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

 Підвищення економічної ефективності є головним джерелом одержання підприємствами додаткових коштів для розширення виробництва і його інтенсифікації, підвищення оплати праці та поліпшення соціально-побутових умов працівників села.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Економічна ефективність галузі оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій - це властивість і якість економічної ефективності, її суть і є основним принципом оцінки ефективності.

Критерієм народногосподарської ефективності сільського господарства є рівень і темпи зростання виробництва продуктів харчування і сировини необхідного асортименту і якості, національного доходу з розрахунку на душу населення. Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається відношенням валової продукції і національного доходу до затрат на їх одержання.

Критерієм економічної ефективності галузей сільського господарства є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої та уречевленої праці на її одиницю.

Критерієм економічної ефективності виробництва конкретних продуктів та впровадження агрозоотехнічних і організаційно-економічних заходів є рівень окупності продукцією трудових, матеріальних, грошових затрат.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів та ін.), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Частка населення у виробництві зернових культур залишається досить низькою, враховуючи той факт, що в землекористуванні населення знаходиться майже 35% від загальної площі ріллі України. Однак, здебільшого, в землекористуванні населення знаходяться невеликі земельні наділи — до 5 га, що є замало для ведення ефективного виробництва. За оцінками більшості експертів, ефективне виробництво зернових культур, в умовах стрімкого зростання вартості матеріально-технічних ресурсів, що використовуються при виробництві продукції, можливе на площах від 500 га. Крім того, технічне оснащення і фінансові можливості для виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах на порядок краще, ніж в господарствах населення. Однак, незважаючи на вищеназвані факти, урожайність — один із визначальних показників технічної ефективності вирощування зернових культур — в окремі роки у господарствах населення був вищим, ніж відповідний показник в сільськогосподарських підприємствах.[18,5] Це пояснюється рівнем розвитку виробництва зернових культур в Україні (табл. 1.1).