Інвестиційна діяльність на виробничому підприємстві

 

 

Інвестиційна діяльність на виробничому підприємстві

 

Курсова робота

 

 

 

 

Виконала

Студентка групи КД-13 2/9

                                                                                                       Кондратенко Анастасія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………….……………………………….…..……..стр 2

ІНВЕСТАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА……….…………….…....стр 3

Поняття інвестицій, управління та діяльності…………стр 3

Форми здійснення інвестиційної діяльності…………..стр 3

Класифікація інвестицій…………………………………………..стр 3

Об’єкт інвестиційної діяльності………………………………стр 3

Складові управління інвестиціями………………………….стр 4

Особливості інвестиційної діяльності…………………….стр 4

Чисті інвестиції та валові інвестиції………………………..стр 4

Функції управління інвестиційною діяльністю..….……....…стр 5

Основна мета інвестиційної діяльності…………..………стр 5

Основні форми інвестицій……………………………………….……….стр 5

Види реальних інвестицій………………………………………..стр 6

ФОРМУВАННЯ ТА СТРУКТУРА ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ………….стр 7

Основні засоби виробничого процесу…………….....…..стр 7

Види виробничих процесів…………………………………..….стр 7

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………….стр 8

Список використаної літератури…………………….…………………стр 8

 

 

 

 

                                                   ВСТУП

У системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль у справі поновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, отже, і забезпеченні визначених темпів економічного росту. Якщо представити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цієї мети можна лише через інвестиції, які є одним із найважливіших елементів господарського життя країни.

Становлення національної економіки України не заперечує ряду дуже важливих загальних закономірностей в інвестиційній діяльності, разом з тим, воно породжує загальні сутнісні риси, обумовлені зміною економічних пріоритетів, формуванням національного ринку, прагненням до інтеграції економіки у світове господарство. Тому інвестиційний процес розглядається як результат взаємодії цих факторів.

Світова практика і здоровий глузд показують, що істотне підвищення народного добробуту досягається не на шляхах зниження норми нагромадження, а, навпаки, при її досить високому рівні і високих темпах росту національного доходу. Але для підтримки норми виробничого нагромадження на досить високому рівні потрібні відповідні умови, а саме: високий чи постійно зростаючий рівень ефективності виробництва. Тому головною особливістю сучасної інвестиційної стратегії повинне стати підвищення ефективності національної економіки, яка б дозволила розширити границі нагромадження, призупинила б зниження, а потім і стабілізувала норму виробничого нагромадження. Частка фонду нагромадження в національному доході завжди повинна встановлюватися на такому рівні, щоб економіка могла його ефективно освоїти і який дозволяв би також реалізовувати найвищий на даний момент, рівень досягнень науково-технічної революції. Формування більш прогресивного типу інвестицій обумовлює необхідність удосконалювання структури капітальних вкладень в основне виробництво, виробничу і соціальну інфраструктури за допомогою ретельного визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.

 

 

 

 

 

 

                Інвестиційна діяльність підприємства

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність для одержання прибутку.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

Управління інвестиціями — це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій фізичних" юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність може здійснюватись у таких формах:

— інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями та установами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

— державне інвестування;

— іноземне інвестування;

— спільне інвестування коштів і цінностей громадянами та юридичними особами України й іноземних держав.

 За об’єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції . Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об’єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технологічна продукція, інтелектуальна власність, інші об'єкти власності, майнові права та ін.

Взагалі управління інвестиціями аналізується на рівні держави, галузі, регіону, підприємства та окремих інвестиційних проектів і включає:

— управління інвестиційною діяльністю в державних масштабах (держава, галузь, регіон), що передбачає регулювання, контроль, стимулювання та підтримку інвестиційної діяльності законодавчо-регламентованими методами;

— управління окремими інвестиційними проектами, що включають діяльність з планування, організації, координації, мотивації та контролю протягом життєвого циклу проекту шляхом використання системи сучасних методів і техніки управління. Ця система має на меті забезпечити найбільш ефективну реалізацію визначених у проекті результатів за складом та обсягом робіт, вартості, якості та відповідності інтересам учасників інвестиційного проекту;

— управління інвестиційною діяльністю окремого господарюючого суб'єкта — підприємства — передбачає управління інвестиційним портфелем підприємства (формування, моніторинг, оцінка якості, реінвестування та ін.), управління оборотним капіталом (короткострокові інвестиції) та ін.

Інвестиційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями:

1. Вона є головною формою реалізації  економічної стратегії підприємства, забезпечення зростання його  операційної діяльності. Практично  всі завдання економічного розвитку  підприємства вимагають розширення  обсягу або оновлення складу  його операційних активів. Цей  приріст активів та їх оновлення  здійснюються в процесі різних  форм інвестиційної діяльності  підприємства. Інвестиційна політика  підприємства є невід'ємною складовою  частиною загальної стратегії  його економічного розвитку.

2. Обсяги інвестиційної діяльності  підприємства є головним вимірником  темпів економічного його розвитку. Для характеристики цих обсягів  використовуються два показники:

1) сума валових інвестицій;

2) сума чистих інвестицій підприємства.

Валові інвестиції представляють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на розширення або оновлення виробничих основних засобів, придбання нематеріальних активів, приріст запасів сировини та інших товарно-матеріальних цінностей. Чисті інвестиції представляють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

 

     

 Управління інвестиційною діяльністю має такі функції:

- аналіз і прогнозування;

- планування (стратегічне, поточне, оперативне) і організація;

- облік

- мотивація

- моніторинг (контроль)

- координація та регулювання управління діяльністю

Основна мета інвестиційної діяльності — забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії держави. Держава виконує такі функції управління інвестиціями:

— аналіз і прогнозування розвитку інвестиційного ринку з урахуванням його кон'юнктури та загальнодержавних потреб у результатах інвестиційної діяльності;

— розробка стратегічних напрямків інвестиційної політики з урахуванням цільових напрямків розвитку країни (суб'єкта України, регіону та ін.);

— законодавча діяльність щодо стимулювання, регулювання, підтримки та контролю інвестиційної діяльності;

— моніторинг інвестиційної діяльності та реалізація конкретних заходів щодо її регулювання на всіх рівнях .

— галузь — регіон - підприємство — проект), підтримка та фінансування окремих інвестиційних пр.

                               Основні види (форми) інвестицій,

                                 їх характеристика і приклади:

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове

інвестування у таких формах:

1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;

2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;

3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

 

 

Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають

вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані

на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних

інвестицій:

• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду

відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;

• інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за

рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого

нагромадження.

 

 В цілому потрібно відзначити, що в Україні спостерігається

поступове становлення ринкових організаційних структур. Сформовані та

діють нові інституції, які регулюють або забезпечують

зовнішньоекономічну діяльність, формується мережа фірм та організацій,

які надають методичну, консультаційну та практичну допомогу веденню

міжнародного бізнесу на території України.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше

одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно

реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з

відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в

капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

 

Поточні фінансові інвестиції — фінансові інвестиції на строк, що не

перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який

момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

 

Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямованні приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:

• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду

відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;

• інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за

рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого

нагромадження.

      ФОРМУВАННЯ ТА СТРУКТУРА ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для цілеспрямованого, постійного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

Основними засобами виробничого процесу є:

- Праця як свідома діяльність людини;

- Предмет праці (служать для їх перетворення у готову продукцію);

- Засоби праці (використовується людиною для перетворення переметів праці у готову продукцію).

На сучасних підприємствах процес виробництва досить складний. Він поєднує велику кількість окремих процесів, які уторують структуру виробничого процесу.

Виробничі процеси на підприємстві залежмо від їх ролі у виготовлені продукції по діляться на три види:

1. Основні-процеси, що безпосередньо пов'язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію. Результаті основних виробничих процесів випускається продукція яка передбачена планом підприємства.

2. Допоміжні-процеси, які лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої у часті у виготовленні продукції не беруть.

3. Обслуговуючі-процеси, що створюють умови для здійснення основних та допоміжних процесів (транспорті та складські процеси.).

Головна відмінність між основними та допоміжними процесами полягає в тому, що продукт, вироблений у результаті основного виробничого процесу, надходить на ринок, а продукт отриманий під час допоміжного процесу, споживається в межах підприємства.