Інфляція та шляхи її подолання

Інфляція та шляхи її подолання

Вступ

1. Економічна природа і сутність інфляції
2. Основні причини виникнення інфляції
3. Державне регулювання інфляції

Висновок

Список  літератури

 

Вступ

Інфляція як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу  в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково термін «інфляція» почав вживатися в 70 ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту. Його часто вживають для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох – докапіталістичної і домонополістичного капіталізму, проте саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періоду французької революції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII – початку ХІХ ст. та ін.)

Форми прояву інфляції поступово змінювалися  в міру розвитку грошового механізму  та самих грошових форм. На початку  виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних  на золото банкнот, а на руках у  суб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж  на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.

У сучасних умовах, коли в обігу  немає золота і розірваний зв’язок  грошових знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показники інфляційного процесу.

Головною формою прояву інфляції стало  знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед  яких опинилося і золото, тобто  падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває  затяжного характеру, то поглиблюється  розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших  країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

 

1. Економічна природа і сутність інфляції

Інфляція  як специфічна властивість економіки  відома вже декілька століть. Однак, в економічній теорії не існує  єдиного погляду на суть цього  надзвичайно складного економічного явища.

Якщо  розглядати зазначену проблему із суто монетарних позицій, то інфляція може бути представлена як процес знецінення грошей. Проте це досить складне  економічне, суспільне і психологічне явище, тому його необхідно розглядати у більш широкому аспекті.

Інфляція - це знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті, що виявляє себе через зростання цін. Термін інфляція (inflatio) перекладається з латинської мови як "вздуття ".

Дійсно, фінансування державних видатків за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розміну банкнот  призводило до розширення грошового  обігу та знецінення паперових грошей.

Уперше  термін "інфляція" почав уживатися  в 70-ті роки XIX ст. стосовно грошового  обігу в Північній Америці, переповненого  паперовими знаками, які випускалися  під час громадянської війни. З того часу він широко ввійшов  у наукову літературу і практичний лексикон.

Інфляція  виникає раптово, а розвивається поступово, як тривалий економічний  процес. Необхідно зважити на наявність  певної циклічної закономірності в  розвитку інфляційного процесу. Йдеться  про визначення закономірності цінових  коливань, які розвиваються не під  впливом виробничого циклу, а  викликані суто монетарними чинниками.

У розвитку інфляційного циклу виділяють  три етапи, які відрізняються  співвідношенням темпів зростання  пропозиції грошей і темпів їх знецінення:

• На першому етапі темпи зростання цін відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу. Таке співвідношення і його тенденція зумовлюються впливом емісійного процесу на розвиток виробництва та випереджальним зростанням у зв'язку із цим пропозиції товарів і послуг, а з іншого боку - скороченням швидкості обертання грошей, оскільки суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово вилучає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони певний час залишаються незмінними чи підвищуються повільніше, ніж зростає маса грошей.
• На другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу. Збудником цього процесу стає прискорення обертання грошей, яке випереджає темпи збільшення їх кількості й обігу. Це виникає внаслідок впливу таких чинників, як: виникнення недовіри у суб'єктів ринку до грошей і намагання як найшвидше позбутися їх; швидке поширення бартерних операцій, а отже, звуження товарної основи грошової маси в обігу; знецінення грошей - призводить до зниження виробництва, обсягу товарообороту, безробіття, через що знижується попит на гроші.
• На третьому етапі зростання цін набув нерівномірного стрибкоподібного характеру. Коли темпи зростання цін випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них. Це пов'язано, з одного боку, із впливом факторів інфляції, які так і не вдалося подолати, з іншого - з "грошовим голодом", з кризою неплатежів, яка погашається імпульсивною емісією. На цьому етапі виникає дилема: чи утримувати рівень цін і не випускати в обіг додаткових грошей, тим самим пригнічувати виробництво, чи робити чергову емісію і прискорювати інфляцію? Розв'язання зазначених проблем і забезпечує "рвану" тенденцію до збудження, до згасання інфляційних процесів, що в кінцевому підсумку призводить до виникнення інфляційної спіралі.

Інфляція  є важливим чинником, який визначає внутрішню фінансову рівновагу  в соціально-економічній системі  й рівень життя населення.

По-перше, вона враховується під час складання економічних програм на мікро- та макрорівнях.

По-друге, з нею пов'язані соціальні питання та індексація пенсій та допомог, зростання заробітної плати, стипендій.

 По-третє, інфляція впливає на визначення процентних ставок, облікової ставки НБУ.

По-четверте, вона впливає на взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями, які надають великого значення рівню інфляції та виконанню зобов'язань щодо його зниження.

Де  б не розпочалася дія інфляційних  факторів - чи у виробництві, чи у  сфері державних фінансів, чи у  грошово-кредитній сфері - інфляційне зростання цін супроводжується  збільшенням  грошової маси. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.

Інфляція  також може виникнути, якщо суспільство  намагатиметься витрачати більше, нiж дозволяють виробничі потужності економіки. Коли сукупні витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувається пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобов'язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору. Інфляція є тонке соціально-економічне явище , породжене диспропорціями  виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція - одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку  економіки практично всіх країн світу.   

Найважливішим показником інфляції є динаміка індексу  цін.

Індекс  цін – коефіціент, що показує, у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний період.

Темп інфляції = Рn – Ро / Ро * 100%,

де Рn – індекс цін поточного (звітного) періоду

     Ро – індекс цін базисного періоду

Зростання iндексу цiн визначає рiвень iнфляцiї, а зменшення його- рiвень дефляцiї. Темп iнфляцii є темпом змiни загального рiвня цiн   i показує ступiнь знецiнення грошей.                                                         

   Процес зменшення темпiв iнфляцiї отримав назву дезiнфляцiя.

   Протилежним до iнфляцiї поняттям є дефляція, яка має мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падає. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцi ХХ ст. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюсться з перiодами глибокої депресii.

2. Основні причини виникнення інфляції

Питання щодо причин інфляції є найбільш дискусійним. Це можна пояснити не тільки значною можливістю чинників, що спричиняють тиск на ціни, а й досить складними і рівно скерованими соціально-економічними й політичними наслідками інфляції. Для одних економічних та соціальних груп інфляція може виявитися дуже "дохідною справою", а для інших - надто збитковою. Тому захисники інтересів перших шукають об'єктивні причини інфляції, щоб виправдати інфляційну політику, а виразники інтересів других звинувачуватимуть у свідомому розкручуванні інфляції у фіскальних цінах .

Об'єктивне  з'ясування причин інфляції має важливе  значення для правильного розуміння  самої її сутності, а також для  розроблення ефективної антиінфляційної  політики, яка повинна бути спрямована насамперед на подолання причин інфляції.

Причини інфляції різноманітні, вони виникають  як у процесі виробництва, реалізації товарів, так і в разі зміни  маси й швидкості обороту грошей. Як правило, в основі інфляції лежить невідповідність грошового попиту й товарної маси. Диспропорції між  попитом і пропозицією, перевищення  доходів над споживчими витратами  можуть зумовлюватись дефіцитом  державного бюджету, надмірним інвестуванням ( обсяг інвестицій перевищує можливості економіки), випереджальним підвищенням  заробітної плати порівняно із зростанням виробництва й продуктивності праці  тощо.

Розрізняють внутрішні й зовнішні причини  виникнення інфляції. Серед внутрішніх можна виділити не грошові та грошові - монетарні (рис. 1).

Основні причини виникнення інфляції

Зовнішні причини

Внутрішні причини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Основні  причини виникнення інфляції.

 

Також причину інфляції треба шукати в  трьох видах монополій:

1. Державна монополія на емісію  грошей.

2. Профспілкова монополія.

3. Монополія великих фірм на  визначення ціни і власних  витрат.

Ці  три види монополій пов'язані  між собою і кожна з них  може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись  і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

Отже, інфляція як багатофакторний процес - це прояв диспропорційності у  розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового  обігу. Таким чином, глибинні причини  інфляції криються як у сфері обігу, так і у сфері виробництва  і дуже часто обумовлюються економічними й політичними відносинами у  країні. У випадку інфляції капітал  переміщується із сфери виробництва  в сферу обігу, тому що там швидкість  оборотності є значно вищою, що приносить  великі прибутки, але одночасно й  посилює інфляційні процеси.

 

 

3. Державне регулювання інфляції

Сучасна економічна наука двояко оцінює вплив інфляції на соціально-економічний розвиток. Більшість економістів визнає позитивний вплив повзучої інфляції на соціально-економічний розвиток. І лише на вищих стадіях вона набуває руйнівного характеру. Тому основна мета державного регулювання полягає в тому, щоб стримувати інфляцію в розумних межах.

Ідею регулювання інфляції першим висунув Кейнс та його однодумці. Ідея “контрольованої” інфляції сформувалася, як складова кейнсіанської теорії державного регулювання економіки шляхом втручання в платоспроможний попит. За кейнсіанською ідеєю, держава може стимулювати розширення попиту різними економічними важелями, в т.ч. збільшенням грошової маси в обігу. Реакцією на таке збільшення грошей буде зростання пропозиції, а значить і виробництва товарів без підвищення цін.

Ефективний вплив збільшення грошової маси може відбуватися за таких умов:

— в умовах вільної конкуренції діє механізм цін рівноваги. Тому під впливом додаткового попиту, що зумовлено додатковою кількістю грошей в обігу, підприємці будуть зацікавлені в розширенні вироб- ництва товарів;

— через збільшення попиту втягуються у сферу виробництва наявні на ринку резерви засобів виробництва і робочої сили;

— вільний рух кредитного відсотка під впливом попиту і пропозиції на грошовому ринку дає можливість знижувати його в разі випуску в обіг додаткової маси грошей. Це призведе до зростання інвестицій і наступного розширення виробництва.

Практична реалізація кейнсіанської теорії давала позитивні результати у 50-60-х роках минулого століття. Проте у 70-х роках у більшості країн з розвинутою ринковою економікою розпочалося швидке зростання цін.

Інфляція наблизилася до галопуючого рівня. Недостатня обґрунтованість цієї теорії зумовлена такими причинами:

— значним збільшенням державних витрат;

— збільшенням грошової маси в обігу порівняно з їх товарним забезпеченням;

— створення великих монополій, які деформували дію вільного механізму цін рівноваги;

— загостренням екологічних і енергетичних криз, погіршенням умов виробництва, що зумовило зростання виробничих витрат.

В цих умовах кейнсіанська ідея регульованої інфляції зазнала серйозної критики з боку монетарної школи. Головний її недолік вбачався в тому, що кейнсіанці не враховували в своїх оцінках наслідків інфляційних заходів Уряду і свідомої реакції економічних агентів (підприємців, найманих працівників) на майбутню інфляцію.

Представники монетарної школи висунули положення про “природний рівень безробіття”, який визначається умовами ринку робочої сили і не може бути порушений зовнішнім впливом. Якщо Уряд своїми заходами зменшить безробіття за його природній рівень, то це лише прискорить інфляцію до галопуючих темпів. Останнє зумовлено тим, що підприємці застраховують свої доходи, прогнозуючи зростання цін у своїх ділових контрактах та трудових угодах. Тому очікуваного Урядом перерозподілу доходів та посилення стимулювання виробництва не відбувається. Для цього Уряд буде змушений ще більше розширювати попит над розмірами, яких очікували підприємці. Останнє може призвести до розкручування інфляції. Позитивний ефект може бути лише короткочасним у довгостроковій перспективі. В своїй основі він містить загрозу гіперінфляції.