Еволюція поняття "підприємець". Сутність і функції підприємництва

 

1. Еволюція поняття "підприємець". Сутність і функції підприємництва.

 

Появу терміна "підприємець" (від фр. enterpreneur - посередник) пов'язують з ім'ям англійського економіста Р. Кантільйома, який також вперше здійснив наукову інтерпретацію підприємництва як діяльності, пов'язаної з ризиком. 
 
Поняття підприємництва розвивалось, змінюючись відповідно до конкретно-історичних економічних і соціальних умов суспільства. Як слушно зазначає Ю. Ф. Пачковський, еволюція поглядів на підприємництво і на роль особи підприємця в економічних і соціальних процесах, залежить від конкретно-історичних етапів розвитку суспільства, впроваджень досягнень науково-технічної революції в промисловість, культурних і політичних пріоритетів у соціумі.¹ 
 
За такого підходу, світова історія розвитку підприємництва розглядається як така, що налічує декілька глобальних цілей і завдань, які періодично, поетапно змінювалися після свого здійснення. А отже, з ними змінювалося розуміння суті підприємництва. На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму вся енергія підприємців (незалежно від національних ознак) була спрямована на створення нової технології виробництва, за допомогою якої можна було збільшити випуск і обсяг збуту продукції, захопити на якийсь час відповідний сектор чи сегмент ринку, а через нарощування масштабів виробництва - отримувати дедалі більшу масу прибутків.² Цей етап розвитку підприємництва - це період первинного нагромадження капіталу, який пов'язаний також із вдалими операціями фінансистів, банкірів, інвесторів. Тут підприємець (особливо в XIX ст.) виступав як особа, яка переміщує ресурси із сфери з низькою у сферу з високою дохідністю. Там, де загострювалася конкурентна боротьба, зростала й активність щодо більш прибуткового розміщення капіталу. Із такої боротьби виросли "герої" капіталізму: американець Дж. Морган ("Морган гаранті траст"), німецьГ. Сіменс ("Дойче банк"), французи брати Перейр ("Кредит мобільє") та інші, що заклали базу фінансових імперій.³ 
 
На наступному етапі, з початку XX cm. майже всюди основні цілі та завдання підприємців суттєво змінилися. Пріоритетні завдання вже полягали в тому, щоб розробити і вдосконалити механізми масового виробництва, зменшити витрати, знизити собівартість продукції, домігшись при цьому збільшення питомого продукту, рентабельності та конкурентноспроможності. За нових умов успіх підприємництва гарантувала низька ціна на продукцію, зростання кількості реалізованих товарів і маси прибутку. Не меншого значення як чинник економічного успіху набуває раціональна організація виробництва, зокрема в провідних галузях (транспорт, електротехніка, машинобудування, хімічна промисловість), а також модернізація традиційних галузей - текстильної, харчової. Характерною рисою підприємця при цьому уже називають досягнення значних результатів в управлінні виробництвом. 
 
Ситуація змінилася на початку 30-х років. У всьому промислово розвинутому світі вже спостерігався стан насичення (сатурації) попиту на споживчі та інші товари. У цей час в Америці, а потім у Західній Європі, заглядаючи у майбутнє, фірми перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва. 
 
Наступний етап починається від середини 50-х років, коли ринкова орієнтація фірм ще більше посилюється. Цей новий етап у зарубіжній економічній літературі з менеджменту отримав назву постіндустріальної епохи. Вступ до неї характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення у промислово розвинених країнах Заходу, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. Епоха масового збуту дозволила досягти комфорту та економічної безпеки існування. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління. Сучасне підприємництво швидко адаптується до змін в навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технологіях. Без цього підприємець не в змозі забезпечити своє майбутнє. Показником підприємницької діяльності є конкурентоздатність організації, а самапідприємницька поведінка характеризується як енергійна, ризикована, спрямована на максималізацію можливостей. 
 
Як бачимо, на кожному з цих етапів є пріоритетною одна зі складових підприємницької діяльності. На першому - пріоритетною умовою розвитку є спрямованість на виробництво і пошуки нових технічних (технологічних) можливостей для досягнення бажаного результату. На другому етапі зростає питома вага нетрадиційних рішень у підприємництві з урахуванням новітніх досягнень у науково-технічній та економічній сферах. Подальший розвиток підприємництва - це врахування специфіки потреб споживачів продукції, послуг, а також більш диференційований підхід до людського чинника. Наступний етап знаменує собою зміщення акцентів на вдосконалення системи управління. Сучасний етап розвитку підприємництва передбачає врахування дедалі зростаючої кількості факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних), що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на виробничі процеси. Найбільше цінується здатність підприємців адекватно реагувати на зміни, вміння їх передбачити.

 

Найбільш важливі серед  них:

 

1. організаційно-господарське  новаторство;

2. готовність та здатність  до ризику;

3. пошук нових можливостей  та ініціативність;

4. орієнтація на ефективність  та якість продукції і обслуговування;

5. майнова відповідальність  та цілеспрямованість;

6. висока інформованість  та постійне спостереження;

7. здатність до жертв  в інтересах справи;

8. чіткість, планомірність  у роботі;

9. здатність переконувати  людей, комунікабельність, чесність, надійність тощо.

 

 Підприємець повинен  мати такі найважливіші якості, що групуються навколо відповідних функцій:

 

1) здатність бачити  в людині основне джерело підвищення  ефективності роботи підприємства, генератора нових ідей; проводити  політику формування лідерів  і новаторів, стимулювати у  них виправданий ступінь ризику; формувати економічне мислення; постійно здійснювати пошук нових можливостей, бути ініціативним та ін.;

 

 

 

Рис 4. Однією з характерних  рис підприємця є чіткість та планомірність  в роботі.

 

2) уміння об'єднати  людей для досягнення спільної  мети, здатність переконувати їх, приділяти увагу прагненням людей, їх духовним якостям, домагатись, щоб цінності фірми підтримували всі працюючі тощо;

3) професійна підготовленість  для пошуку оптимальних варіантів  розвитку підприємства, інтенсифікації  його діяльності; здатність постійно  орієнтуватись на ефективність та якість, здійснювати систематичне планування, прагнути до всебічної інформованості, йти на розумний ризик; впроваджувати такі форми і системи заробітної плати, які сприяють економії ресурсів (сировини, електроенергії, палива, праці); надавати підрозділам певну автономію в поєднанні з жорстким централізмом щодо досягнення стратегічних цілей та ін.;

 

4) постійне орієнтування  на потреби споживачів; сплата  податків відповідно до чинного  законодавства; прагнення не забруднювати  довкілля; добиватись оптимального поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів; відповідати за свої дії;

5) уміння діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити в успіх справи, бути наполегливим і гнучким,  розвивати свої творчі, організаторські  здібності тощо.

 

Розвиток суспільної форми капіталу має певні історичні межі, сутність яких розкривається в історичній тенденції капіталістичного нагромадження.

 

 

 Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник". 
   Теорія підприємництва зародилась ще у ХVІІІ столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст Р.Кантильон. Він розглядав підприємництво особливим видом новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадження у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити. 
   Адам Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами. 
   Наступний крок у аналізі підприємницької діяльності здійснив видатний французький економіст Ж.Б.Сей. Він розглядав підприємництво як раціональну і водночас творчу діяльність щодо комбінування факторів виробництва. 
   Вагомий внесок у теорію підприємництва зробив економіст австрійської школи ХХ ст. Йозеф Шумпетер. Він найбільш влучно сформулював найхарактерніші риси підприємця, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації. Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, слід, на думку Шумпетера, мати відповідні якості: волю і здібності; виділити визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; бути спроможним "плисти проти течії", долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою, витратами сил і енергії. 
   Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип економічного мислення. 
   Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг.  
   Суть підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: ресурсна, організаційна та творча. 
   Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва. 
   Організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами. 
   Творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком. 
   Для підприємництва як методу господарювання характерні такі основні ознаки: самостійність і незалежність господарюючих суб'єктів, господарський ризик; економічна відповідальність. 
   Підприємництво як особливий тип економічного мислення характеризується оригінальними поглядами і підходами до прийняття рішень, які реалізуються у практичній діяльності. Центральну роль тут відіграє особа підприємця. Підприємництво розглядається не як рід занять, а як особливість розуму і людської натури. 
   Таким чином, підприємець - суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. А звідси і підприємництво - це тип господарської поведінки підприємців з організації, розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і соціального ефекту. 
   Сутність підприємництва зосереджується у вияві ініціативної, новаторської, самостійної діяльності. А мета зводиться, з одного боку, до отримання прибутку або особистого доходу, в результаті не якихось кон'юнктурних справ, а передбачення точного розрахунку, а з іншого - до найбільш ефективного використання факторів, прагнення реалізувати творчі потенції людини.

 

2.

. Умови існування  підприємницької діяльності. Характерні риси підприємця.

Умови підприєм¬ницької діяльності

Ефективна підприємницька діяльність можлива лише за певних соціально-економічних умов при  певному політичному устрої, який заохочує підприємництво. Історична  практика підтве¬рджує це. Зокрема, в  країнах, де підприємництво бурхливо розви-валося й розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим зусиллям держав, створювався соціально-економічний клімат, сприятливий для цієї діяльності (СІЛА, Японія, ФРН, Гонконг, Сингапур і т.д.) і навпаки - СРСР, країни Східної Європи. Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести в таку систему:

- стабільність  державної економічної й соціальної  політики, спрямованої на підтримку  підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;

- пільговий податковий  режим, який забезпечує дійовий  сти¬мул для підприємництва;

- наявність розвинутої  інфраструктури підтримки підпри¬ємництва  (наявність інноваційних центрів;  спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, рекла¬ми; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.);

- існування ефективної  системи захисту інтелектуальної  власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

- дебюрократизація  процедур регулювання господарської  дія¬льності з боку державних  органів (скорочення форм звітності,  полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька  етика.

Слід зазначити, що формуванню цих умов певною мірою  спри¬яє Закон України "Про  підприємництво", який гарантує загальні й майнові права підприємців, передбачає державну підтримку підприємництва й державне його регулювання (ст. 12, 13, 14, 15). Але мало прийняти закон (Це робиться досить швидко); треба створити умови для його реалізації. А цього поки що в Україні немає. З одного боку, стара бюрократично-адміністративна система всілякими методами гальмує Й9го виконання, бо розвиток підпри¬ємництва неминуче веде до зламу старих структур, робить непотрі¬бною діяльність цілої армії бюрократів-чиновників. З іншого боку, нові чиновники, які прийшли у владні структури на хвилі руйну¬вання, основу своєї діяльності, як правило, вбачають лише в особистому збагаченні і тому процес державної реєстрації та забезпечення державних прав і гарантій підприємництва, передба¬чених Законом, обставляють цілою системою хабарництва, поборів, що, звичайно, робить неможливим розгортання підприємництва в потрібних масштабах, прищеплює йому криміногенні риси.

Але в умовах відродження капіталістичної системи  господарю¬вання зупинити розвиток підприємництва неможливо. Підприєм¬ницька  революція стає об'єктивно неминучою. Тому ми повинні бути готові до майнового розшарування суспільства, бо зняття обмежень на підприємницьку діяльність неминуче приведе до значного збільшення осіб з великими доходами. Будуть і люди з доходами незначними і зовсім без доходів. Це є об'єктивні резуль¬тати дій закону вартості, який в умовах ринкової економіки є визначальним. __

Принципи підприємництва

Підприємницька  діяльність - це досить складна форма  господарювання, яка будується за певними принципами. Що це за принципи?

1. Вільний вибір  видів діяльності.

2. Залучення  на добровільних засадах до здійснення підприєм¬ницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне  формування програми діяльності  та вибір поста¬чальників і  споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно  до чинного законодавства.

4. Вільний найм  працівників.

5. Залучення  й використання матеріально-технічних,  фінансо¬вих, трудових, природних  та інших видів ресурсів, використання  яких не заборонене або не  обмежене законодавством.

6. Вільне розпорядження  прибутком, що залишається після  внесення платежів, встановлених  законодавством.

7. Самостійне  здійснення підприємцем - юридичною  особою зо¬внішньоекономічної діяльності,  використання  будь-яким підпри¬ємцем  належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. —Обмеження——         Згідно  з чинним  законодавством  України,

підприємця   -  Індивідуал,   кооператив,   акціонерне  товариство  чи державне підприємство, - у всіх рівні права  у сфері господарської

підприємництва    всі   ИІДПР11™1"   Рівні   У   <>воїх   можливостях. _______   Отже,  немає значення,  хто  виступає в якості діяльності. Про це чітко сказано в преамбулі Закону "Про підпри¬ємства в Україні": "Закон створює рівні правові умови для діяль¬ності підприємств, незалежно від форм власності на майно і організаційної форми підприємства".

Поруч з певною свободою підприємницької діяльності і рівніс¬тю можливостей для  всіх підприємців, існують і певні  законодавчі обмеження підприємництва. Що мається на увазі?

1. Певні види діяльності можуть здійснюватися лише держав¬ними підприємствами. Так, згідно з ст.4 Закону "Про підприємни-цтво" такими видами діяльності є виготовлення й реалізація наркотичних засобів, зброї й вибухових речовин, а також цінних паперів і грошових знаків.

2. Уряд встановлює  перелік видів діяльності, яким  можна за¬йматися лише за ліцензіями. Ліцензії видає Кабінет Міністрів  України або встановлений ним  орган.

3. Дозвіл на  право займатися тією чи іншою  діяльністю необ¬хідний лише  тоді, коли використовується земля або інші природні ресурси. Такий дозвіл дають місцеві Ради народних депутатів, які розпоряджаються цими ресурсами.

4. Окремими видами  діяльності можна займатися лише  за на¬явністю кваліфікаційного  атестата. Наприклад, щоб займатися  медичною діяльністю, потрібен диплом лікаря. Для кулінара вимагається здача екзамену на знання технології і т.д. У всіх цих випадках необхідно отримати дозвіл місцевої Ради.

Перспективи

підприємництва

в Україні

Отже, щоб подолати свого роду комплекс неповноцінності, бути готовим використати світовий ринок для виведення вітчизняної економіки з кризи і забезпечити нашому народу відносно нормаль¬ний рівень життя, необхідно, по-перше, досягнути політичної стабільності в країні; по-друге, визначити пріоритети перебудови наших господарських структур, законодавства, щоб вони стикува¬лися з міжнародними нормами; по-третє, освоювати менеджмент, переорієнтувати господарське мислення всіх і, в першу чергу, ділових людей, враховуючи світову практику. Для цього повинна бути створена розгалужена багаторівнева професіональна система підготовки й підвищення кваліфікації кадрів.

Стратегія підприємства

Підприємницька  діяльність - складний і бага¬топлановий  процес. Вона вимагає від своїх  учас¬ників- не лише бажання мати "свою справу" і наявності певної суми грошей - це само собою зрозуміло, але й спеціальної підготовки, майстерності й наполегливості, вміння вибирати сферу діяльності для прикладання своїх зусиль, творчої фантазії і звичайного везіння. Тому далеко не будь-яке ділове починання приносить успіх і багатство підприємцю. Більше половини нових фірм закриваються в перший же рік свого існу¬вання через низьку прибутковість ділових операцій, банкрутства, а також відсутність терпіння й наполегливості підприємців.

Як же треба  вести справу, щоб добитися успіху? Якогось гото¬вого рецепту тут немає й бути не може, бо це суто індивідуальна справа. Проте обстеження багатьох вдалих починань, які привели до відкриття своєї власної справи і забезпечили її ефективне функціонування, дозволяють у найзагальнішому вигляді виділити важливі елементи "технології" створення нового підприємства. Принциповий алгоритм послідовності рішень, що приймаються, і дій виглядає таким чином: весь процес створення нового підприєм¬ства проходить три стадії. Див. схему 84.

Схема 84 Стадії створення нового підприємства

 

Що включають  ці стадії?

Розробка концепції  передбачає: а)формування попередніх мір¬кувань, принципових рішень, які закладаються в основу майбутньої справи. Найважчим  тут є вибір сфери для прикладання  зусиль; б)конкретизація ідеї і напрямів діяльності майбутньої фірми у зв'язку з вибором сфери; в) аналіз потреб і можливостей ринку; г) визначення необхідності залучення фінансів зі сторони; д) про¬ведення переговорів з партнерами, постачальниками, інвесторами.