Малі підприємства – основа малого бізнесу

Діяльність малих  підприємств в менш розвинених районах  західноєвропейських країн - це основа всього їх соціального і економічного життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.

У той же час, на дрібних  підприємствах відмічається більш  висока ефективність праці, малі фірми  з меншими витратами задовольняють  потреби в дефіцитних видах товарів  і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировина) і забезпечує при  цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень до муніципальних  бюджетів, стимулюють НТП, виконують  інші важливі для господарства функції.

Політичний вплив  малого бізнесу в різних країнах  досить великий, оскільки соціальна  група підприємців давно стала  основою середнього класу, що сформувався, найбільш представницького по своїй  чисельності і що є виразником політичних переваг значної частини  населення.

Істотна роль малих  підприємств в економічному житті  країн з ринковою системою господарювання визначається тим, що в цьому секторі  економіки діє переважна більшість  підприємств, зосереджена велика частина  економічно активного населення  і проводиться приблизно половина валового внутрішнього продукту. Так, питома вага малих підприємств в  таких країнах, як Японія, Німеччина, перевищує 95%. З 880 тис. промислових підприємств  Японії тільки 4 тис. мають більше за 300 працюючих і 700 - більше за 1000 працюючих. У країнах ЄС кількість підприємств  з чисельністю зайнятих понад 500 чоловік не перевищує 12 тис.

У умовах перехідної економіки України, що знаходиться  на початковому етапі розвитку ринкових відносин, саме створення і енергійний розвиток сектора малого підприємництва повинне стати основою соціальної реструктуризації суспільства, що забезпечує підготовку населення і перехід  всього господарства країни в мир  ринкової економіки.

ІІ. Державна політика підтримки малих  підприємств

Існують різні підходи  до вирішення проблем формування й підтримки державою малого сектора, конкурентного середовища в перехідній економіці. Можна виділити два основних напрями державної політики щодо становлення приватного підприємництва:

1) проведення приватизації  з метою формування відповідального  власника-господаря, здатного до  інвестиційної діяльності й зацікавленого  в прискореному оновленні виробництва;

2) забезпечення умов (економіко-політичних, законодавчих, інституціональниї тощо) для утворення  й ефективного функціонування  малих і середніх приватних  підприємств.

Оскільки роздержавлення й приватизація мають об`єктивні  межі, визначенні межами даржавної  власності, головний наголос поряд  із завершенням зазначених процесів повинен бути зроблений на сприяння з боку держави діяльності малого підприємництва.

Державна політика підтримки малого бізнесу – сукупність пріоритетних рішень(заходів), що визначають основні напрями й форми правового, економічноо та організаційного  сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави  та суб`єктів господарювання[9,с.112]. Тобто під державною підтримкою розуміється, з одного боку, державне регулювання цього сектора економіки, що передбачає формування державними структурами відповідних умов становлення  й розвитку малогопідприємництва, а  з іншого – створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, що залучаються у сферу  малого підприємництва на пільгових  засадах.

Існують три аспекти  державної політики підтримки малого підприємництва. По-перше, треба взяти  до уваги аспект програмний, що стосується комплексу взаємопов`язаних і послідовних  цілей, планів і правил вирішення  завдань у галузі державного регулювання  малого бізнесу. По-друге, у руслі  так званої "позитивної економіки" державного управління слід аналізувати  реальний перебіг процесів застосування державними органами та їх працівниками владних повноважень і різноманітних  можливостей впливу на функціонування та розвиток малого підприємництва. По-третє, адекватним завершенням цього руху виступає характеристика політичної організації  суспільства в тій частині, що стосується діяльності держави у  сфері підтримки малого бізнесу, відповідних соціальних інститутів.

Діяльність із налагодження результативного й ефективного  механізму формування та реалізації державної політики підтримки малого бізнесу в Україні, безсумнівно, вимагає творчого запозичення та використання світових досягнень у  цій сфері, насамперед досвіду країн  з розвинутою риновою еконмікою. Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, комбінування різних форм, методів засобів регулювання  й підтримки, головними серед  яких є: фінансово-кредитна підтримка, що передбачає прямі гарантовані  позики, цільове субсидіювання, цільове  бюджетне фінансування, сприятлива податкова  політика, що передбачає пільгового оподаткування, надання права прискоренної амортизації  і вилучення амортизаційних відрахувань  з об`єктів оподаткування, інформаційно-консультативна підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговання.

Залишаються гостроактуальними  проблеми формування цілісної системи  державної підтримки розвитку підприємництва, зокрема формування високоякісного правового поля. Сьогодні ж підприємницьку діяльність в Україні регламентують 32 закони, 22 постанови Кабінету Міністрів  та 14 указів Президента. Лише впродовж 1997-2000 рр. до цих нормативно-правових документів було внесено близько 1000 змін і доповнень, які часто або  суперечили вже діючим нормам, або  зовсім їх перекреслювали. Така кількість  законів, підзаконих актів та змін до них ніяк не сприяє нормальному розвитку підприємства, вносить плутанину  та дезорганізує цей процес.

Національна програма підтримки малого підприємництва (на базі [2]):

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.

Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

· відсутність чітко  сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

· збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

· відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної  підтримки;

· надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

· невпевненість  підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

· надмірне втручання  органів державної влади в  діяльність суб'єктів господарювання.

Проте темпи зростання  малого підприємництва в Україні  свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу  розвитку в умовах ринкових реформ — про необхідність формування та проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва.

Все це зумовило необхідність прийняття Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.

Метою державної  підтримки малого підприємництва є:

1) створення умов  для позитивних структурних змін  в економіці України;

2) сприяння формуванню  і розвитку малого підприємництва, становлення

малого підприємництва як провідної сили в подоланні  негативних процесів в економіці  та забезпечення сталого позитивного  розвитку суспільства;

3) підтримка вітчизняних  виробників;

4) формування умов  для забезпечення зайнятості  населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка  малого підприємництва здійснюється Кабінетом  Міністрів України та іншими центральними органами виконавчої влади.

На основі визначених пріоритетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції:

· готують пропозиції про встановлення для суб'єктів  малого підприємництва податкових та інших пільг;

· приймають рішення  про виділення та використання коштів відповідних бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки малого підприємництва;

· сприяють діяльності об'єднань суб'єктів малого підприємництва;

· сприяють залученню  суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і  соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для  державних та регіональних потреб.

Державна підтримка  малого підприємництва щодо формування його інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.