Нормування оборотних коштів підприємства. Кругообіг оборотних коштів підприємства

Оптові ціни промисловості – ціни, за якими підприємства таорганізації-споживачі оплачують продукцію постачальницько-побутових (оптовим)організаціям. Оптова ціна промисловості, крім оптової (відпускної) цінимістить у собі постачальницько-збутову (оптову) націнку чи знижку і ПДВ. Постачальницько-збутова націнка або знижка – це ціна на послугу з постачання та збуту.

Різновидом оптової  ціни промисловості є ціна біржового товару (чи біржових угод). Ця ціна формується на базі біржової котирування і надбавок чи знижок з неї в залежності від якості товарів,відстані товару від місця поставки, передбаченого біржовим контрактом.

Таким чином, ціни різняться  в залежності від того, на який стадії руху товару вони формуються. Зазвичай масовий товар проходить три стадії руху товару:

– підприємство – оптова торгівля;

– оптова торгівля – роздрібна торгівля;

– роздрібна торгівля – споживачі.

Цим стадіям товарообігу  відповідають три види цін:

– оптова ціна підприємства (відпускна ціна), її ще називають ціною виробника;

– оптова ціна промисловості;

– роздрібна ціна.

Ще один спосіб проникнення  в суть цін полягає у вивченні їх функцій, що характеризують роль, яку  ціни грають в економіці. При цьому  треба мати на увазі, що функції цін  і способи їх реалізації розрізняються  залежно від природи того економічного середовища, в якому діють, використовуються ціни. Перш за все є на увазі відмінність  дії цінового механізму в економіці  централізовано-державного і ринкового  типу.

Функція ціни є зовнішнім  проявом її внутрішнього змісту. До функцій ціни може бути віднесено тільки те, що характерно для кожної конкретної ціни без винятку.

1. Облікова функція. Визначається самою суттю ціни, тобто, будучи грошовим вираженням вартості, ціни показують скільки коштує суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна вимірює, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, що комплектують вироби, на виготовлення товару, характеризує, з якою ефективністю використовується праця. Насамкінець ціна показує не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу товарів, а й розмір прибутку.

Основний принцип обліку витрат полягає в тому, що принципи й методи обліку витрат, які застосовуються на підприємстві, повинні відповідати  його організаційній та управлінській  структурі, номенклатурі товарів, що випускаються, технології виробництва й формам зв’язків із ринком.

2. Стимулююча функція. Її значення виявляється у впливі на виробництво та споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень вкладеного в неї прибутку. У результаті ціни сприяють чи перешкоджають зростанню випуску й споживання різних товарів. Стимулювання відбувається шляхом підвищення частки прибутку в ціні, надбавок і знижок з основної ціни. Стимулюючу функцію має така ринкова ціна, яка дозволяє виробнику вигідно продавати свій товар. Стосовно даної функції ефективнішими є ціни, що дають більш високий прибуток порівняно з цінами на інші товари. Стимулююча функція означає, що за допомогою системи цін реалізуються економічні інтереси всіх учасників відтворення й суспільства загалом. Особливо значуще це для ринкової економіки, коли на перше місце висуваються економічні методи управління. Стимулювання здійснюється на всіх стадіях, напрямах розширеного відтворення. Через систему цін стимулюються збільшення обсягу виробництва, поліпшення якісних параметрів товарів, відновлення асортименту, поліпшення структури споживання, скорочення часу обігу, скорочення нераціональних перевезень, ефективне використання транспортних засобів. Велику роль стимулююча функція відіграє в рішенні соціальних проблем, коли створюються сприятливі умови для споживання товарів першої необхідності через мінімальні ціни на них.

3. Розподільна функція. Вона пов’язана з можливістю відхилення ціни від вартості під впливом безлічі ринкових чинників. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між галузями економіки, її секторами, різними формами власності, регіонами, фондами нагромадження і споживання, різними соціальними групами населення. Ця функція ціни також передбачає облік у ціні акцизу на окремі групи товарів, податку на додану вартість (ПДВ) та інших форм централізованого чистого доходу, що надходить у бюджети різних рівнів на загальнодержавні нестатки. Завдяки даній функції ціни розв’язуються також соціальні завдання суспільства. Як засіб перерозподілу найчастіше використовуються регульовані ціни. Але вони не єдиний інструмент розподілу й перерозподілу. Особливу роль тут відіграють фінанси та кредитна система.

4. Вимірювальна функція. Ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалізацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу: виробника ® посередника ® споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Завдяки ціні можна виміряти, визначити кількість грошей, що покупець має сплатити, а продавець — одержати за проданий товар. Знаючи ціни різних товарів, послуг і кількість товарів, що продаються і купуються, можна визначити величину грошового платежу за товари й послуги. Знаючи ціну робочої сили, праці, можна визначити розмір зарплати на підприємстві, у галузі. Порівнюючи ціни різних товарів, можна їх диференціювати на дорогі і дешеві. Якщо ціни враховують корисність, то за співвідношенням таких цін можна судити про співвідношення корисності різних товарів. Перелічені моменти свідчать про те, що ціна, виконує співвимірну функцію, за допомогою якої зіставляються цінності різних товарів.

5. Функція балансування попиту та пропозиції. Через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом та споживанням, пропозицією та попитом. Надмірно високі чи низькі ціни свідчать про диспропорції у виробництві та обігу. З появою диспропорцій у господарстві рівновагу можна досягнути зміною обсягу виробництва чи зміною цін. Ціна повинна зацікавлювати виробника в підвищенні якості й розширенні асортименту необхідних ринку товарів, що користуються попитом. Попит виражає потребу в товарі з боку покупця за наявності у нього можливостей купити товар. Це практично виражається у встановленні зворотної залежності між ринковою ціною та кількістю товарів, що купуються. За інших рівних умов кількість товарів, що купуються, залежить від рівня цін на них. Чим вище ціна, тим менше товарів буде куплено покупцем, і обсяг проданих товарів знизиться. Попит на товари збільшується зі зменшенням ціни. За підвищення попиту, коли має місце дефіцит товарів, ціни на них неминуче зростають. В умовах надлишку товарів їх продаж можливий лише у разі зниження цін.

Пропозиція характеризується прямою залежністю між ціною та кількістю  товарів, представлених на ринку. У  разі підвищення цін зростає обсяг  товарів, що пропонуються до продажу, і  навпаки. Функцію, що врівноважує попит  та пропозицію, виконує ціна. Вона стимулює збільшення пропозиції у разі недостачі  товарів і знижує попит у разі надлишку товарів. У міру становлення  ринкових структур і розвитку конкуренції, досягнення збалансованості між  попитом та пропозицією підвищення цін має обумовлюватися тільки поліпшенням  якості і розширенням асортименту  товарів. З розвитком ринкових відносин ця функція ціни підсилюватиметься  і згодом стане домінуючою у формуванні цін на товари.

6. Функція ціни як критерію раціонального розміщення виробництва. Ця функція виявляється в тому, що за допомогою механізму цін для одержання більш високого прибутку здійснюється перехід капіталів з одного сектора економіки в інший і всередині окремих секторів туди, де норма прибутку більш висока. Подібний перехід капіталів здійснюється підприємствами, компаніями самостійно під впливом законів конкуренції й попиту. Тільки підприємство вирішує, в який вид діяльності, в яку галузь, сферу економіки йому вкладати свій капітал. Цьому передують глибокі маркетингові дослідження, вивчення всіх ринкових чинників, у тому числі й цін. Вкладення капіталів у виробничі види діяльності за досить тривалого циклу виробництва й в умовах інфляції призводить до знецінення коштів, вкладених у цю сферу.

Між різними функціями  ціни існує взаємозв’язок, який може бути як взаємодоповнюючим, так і  суперечливим. Стимулююча функція ціни сприяє реалізації функції збалансованості  попиту та пропозиції, сприяє нарощуванню  виробництва товарів, що користуються попитом. Ціна може відіграти й протилежну роль, сприяючи скороченню пропозиції товарів. Це також приводить до балансування попиту та пропозиції, коли останнє  перевищує попит.

 

Розподільна функція діє  разом із функцією ціни як засіб  оптимізації розміщення виробництва, сприяючи переходу капіталів у ті сфери господарства, в яких існує  підвищений попит на конкретні товари й характерна висока норма прибутку.

Облікова функція ціни вступає в протиріччя з усіма  іншими функціями, тому що в ринкових умовах ціни часто істотно відхиляються від витрат виробництва і реалізації. Тому взаємозв’язок між різними  функціями ціни повинен бути предметом  спеціальних маркетингових досліджень.

 

 

 

Задача 1

 

Визначте величину морального зносу першого роду, якщо первісна вартість основних фондів складає 6 тис.грн., а відновна вартість основних фондів – 4,88 тис.грн.

 

Рішення

 

Моральний знос основних фондів виражається в знеціненні їх вартості до настання повного фізичного  спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї  споживчої вартості внаслідок удосконалення  застосовуваних та створення нових  засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції.

Моральне старіння власне передусім знаряддям праці та транспортним засобам. Воно завдає реальних економічних збитків підприємствам.

Розрізняють 2 роди морального зносу:

1) знос першого роду  полягає в зменшенні вартості  діючих фондів, внаслідок скорочення  витрат на відтворення аналогічних.  Величина цього виду морального  зносу визначається за формулою:

,

де Ф_п – первісна вартість основних фондів;

Ф_в – відновна вартість основних фондів.

 

2) знос другого роду  полягає в зменшенні вартості  основних фондів у результаті  появи сучасніших, продуктивніших  та економічних видів.

Величина морального зносу  другого роду розраховується за формулою:

,

 

де Ф_ПС, Ф_ПН – відповідно первісна вартість застарілого (старого) та нового обладнання;

П_с, П_н – річна продуктивність старого та нового обладнання;

Тс, Тн – термін служби старого та нового обладнання.

Загальний коефіцієнт зносу  основних фондів визначається за формулою:

 

 

 

де К_Ф – коефіцієнт фізичного зносу;

К_М – коефіцієнт морального зносу.

 

Відповідно до наведених  означень та формул, величина морального зносу першого роду згідно з умовами завдання становитиме:

 

.

 

Відповідь: величина морального зносу першого роду складає 18,67% у відносному виразі або 1,12 тис.грн. (6-4,88) у вартісному виразі.

 

 

Задача 2

 

Підприємство А випустило  за рік товарної продукції на суму 2 млн.грн., за середньорічної вартості основних фондів 500 тис.грн. Підприємство Б за середньорічної вартості основних фондів 800 тис.грн.випустило товарної продукції на 2 400 тис.грн.

Визначите, яке підприємство більш ефективно використовувало  основні виробничі фонди.

 

Рішення

 

Основними показниками  які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства є фондовіддача та фондоємність продукції.

Фондовіддача – показує кількість виробленої продукції в розрахунку на одиницю вартості виробничих засобів і розраховується за формулою:

,

де  – обсяг виробленої продукції; 

– середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Фондоємність – показник, зворотний фондовіддачі, він характеризує вартість основних виробничих фондів, що доводяться на одиницю вартості що випускається продукції.

 

Відповідно до наведених  означень та формул, фондовіддача та фондоємність продукції складає:

– по підприємству А:

 

– по підприємству Б:

 

 

 

 

Висновок: Як ми бачимо з  наведених розрахунків, підприємство а має більшу фондовіддачу основних виробничих фондів та меншу фондоємність, що в свою чергу свідчить про більш  ефективне використання основних виробничих фондів підприємством а ніж підприємство Б.

 

 

Задача 3

 

Втрати робочого часу через  плинність на одного робітника склали 4 дні, а плинність по підприємству – 85 чоловік. Планований виробіток на людино-день становить 80 тис.грн. розрахувати економію робочого часу і можливий додатковий випуск продукції у результаті усунення плинності.

 

Рішення

 

Економія робочого часу розраховується за формулою:

 

, днів

де Ч_зв – чисельність звільнених з різних причин робітників, чол.;

t – втрати часу у зв'язку із плинністю, тобто час на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого, днів:

 

днів.

Можливий додатковий випуск продукції в результаті усунення плинності в об'єднанні розраховується за формулою:

 

, грн.

де В_дод – додатковий випуск продукції

В_план – плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день, грн.

 

 

 тис.грн.

 

Таким чином, економія робочого часу становить 340 днів, а можливий додатковий випуск продукції відповідно 27200 тис. грн. 

Задача 4

 

На дільниці зайнято  дев'ять робітників, які працюють у нормальних умовах. Троє з них  мають V розряд з тарифним коефіцієнтом 1,8, двоє – IV з тарифним коефіцієнтом 1,6, троє – III з тарифним коефіцієнтом 1,44 і один – І розряд. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт робітників дільниці та середню тарифну ставку. Тарифна ставка І розряду 1,2 грн.

 

Рішення

 

Середній тарифний коефіцієнт робітників дільниці становитиме:

 

.

 

Відповідно середня  тарифна ставка становитиме: