Охорона авторського права в Україні

Міністерство освіти і науки України

Кафедра суспільних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему : «Охорона авторського права в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ізмаїл 2014

Вступ

1. Поняття і види результатів, що охороняються авторськими правами
2. Об’єкти авторського права
3. Суб’єкти авторського права
4. Особисті немайнові права авторів
5. Майнові права авторів та іншої особи, що має авторське право

Висновок

Література

 

 

ВСТУП

Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою.

Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв’язків, комп’ютеризації виробництва інформація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.

Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно - дещо більше 200 років тому, - термін, з історичної точки зору, мізерно малий. І відносилася вона тільки до деяких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, - творів літератури і мистецтва, а також винаходів.

Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Країни приймають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини: 

 по-перше, вони прагнуть  законодавчо оформити немайнові та майнові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів;  

 по-друге, уряди свідомо  прагнуть заохочувати творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.

У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначень, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого.

Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких серйозних матеріальних витрат може привести її права.

Інтелектуальна власність, яка охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу у всіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, що вивчають творчу діяльність (фахівці з евристики), розглядають механізм діяльності людини,розкривають закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв’язок між  розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об’єкт права  у зв’язку із суспільною цінністю та пов’язані з нею правовідносини.

 

 

 

1.    Поняття і види результатів творчості, що охороняються авторським правом

Духовна творчість народу є показником його мудрості, культури і моралі. В умовах перебудови всіх ланок нашого суспільного життя значення духовної творчості зростає як ніколи. Саме наука, література і мистецтво як результати духовної творчості формують світогляд народу, збагачують його культуру, визначають моральні засади суспільства. Водночас вони самі є відображенням суспільних процесів, що відбуваються в країні.

Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони. Звичайно, зазначені види діяльності не є вичерпними. Вони перебувають у постійному розвитку; народжуються нові форми, прийоми, виникають нові способи об'єктивного вираження духовного багатства людини. Художня творчість щільно пов’язана з науково-технічним прогресом. У зв’язку із створенням творів літератури, мистецтва й науки виникають певні суспільні відносини, пов’язані з їх використанням. Відносини ці потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В об’єктивному розумінні - це сукупність правових норм,які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури, мистецтва.

У суб’єктивному розумінні авторське право є сукупністю прав, які належать автору або його правонаступником у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва.

Завдання авторського права - створити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Так, Закон України “Про авторське право і суміжні права” дозволяє вільне використання випущених у світ творів без дозволу автора,але в межах Закону. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових і майнових прав авторів.

Джерела авторського права представлені нормативними актами,до яких, перш за все, належать конституційні законодавчі акти, що визначають основні засади, та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, зазначає, що громадянин має виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України «Про власність» проголошує, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки,раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці.

 

2.Об'єкти авторського  права 

 Об'єктом авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, виражений у будь-якій  об'єктивній формі. Твір - це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. Стаття 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі - Закон)дає перелік об’єктів авторського права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови,лекції, доповіді, проповіді, виступи), письмові (літературні,наукові), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва. Закон не дає повного переліку об’єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об’єктивного вираження творчої діяльності людей, але він значно розширив коло об’єктів, що охороняються авторським правом, надавши,зокрема, правову охорону так званим суміжним правам,до яких відніс права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. 

 Проте об’єктом авторського  права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені Законом, ознаки:

а)творчий характер;

б)вираження в об'єктивній формі.

Об’єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об’єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна обробка - редагування, коректура).

Твір може бути виражений у будь-якій об’єктивній формі, але так, щоб Його можна було відтворювати, сприймати. Сама об’єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) - ноти,креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку,фотографії. Але задум письменника чи композитора, який у свідомості автора уже склався у закінчену форму, образ,певне сполучення звуків, але ще не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права. Об’єктами авторського права визнаються не тільки твори, що втілені в будь-яку матеріальну форму, а й усі твори, наприклад, виголошені виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, оскільки усні твори шляхом їх виголошення вважаються опублікованими, тобто такими, що набули об'єктивної форми.

До об’єктів авторського права відносять різні види музичних творів із текстом і без тексту (інструментальні - симфонії, сонати, квартети і вокальні пісні, романси, а також музично-драматичні - опери, оперети, балети). Музичні твори, якщо вони не записані, об’єктами авторського права стають із моменту першого опублікування. До цієї групи варто віднести пантоміми, хореографічні та інші подібного роду твори для сценічного показу, а також сценічні обробки літературних художніх творів, обробки фольклору, придатні для сценічного показу.

Самостійними об’єктами авторського права є переклади, обробки, анотації, реферати, резюме,інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об’єктами авторського права твори, на основі яких створені похідні твори, і без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на яких вони засновані.

Зміст художнього чи наукового твору може бути виражений у тій чи іншій формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну форму - науково-літературну або іншу - карти(географічні, геологічні), пластику, креслення, ескізи, пластичні твори (моделі, макети тощо). Ще різноманітнішими є форми художніх творів - література, музика, живопис,архітектура, графіка. Інколи художній твір як єдине ціле з’являється внаслідок використання не однієї, а двох чи більше форм, наприклад музично-драматичні твори (музика і текст або музика і танці).

Сучасний рівень науки і техніки дає можливість створювати   складні   твори,   в   яких   поєднуються   кілька  форм, наприклад, кіно-, теле- і відеофільми, слайд - фільми та інші відео- і радіо твори (літературний текст, музика,декорації). Об’єктом авторського права є фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права у складному творі можуть бути й окремі складові частини - сценарії, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, яка увійшла складовою частиною до складного твору.

Певна категорія творів не визнається об’єктами авторського права. Це передусім офіційні документи(закони, постанови, рішення), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних документів мають право авторства.

Не визнаються об’єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени,грошові знаки), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-конференції. Не визнаються об’єктами авторського права витвори народної творчості, а також результати,одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду - без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору.

Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси,системи, способи, концепції, принципи, відкриття або просто факти.

 

3.Суб'єкти авторського  права

Право на твір належить його дійсному творцеві, справжньому автору - тому, хто написав книгу, картину, створив музику,виліпив скульптуру.

Автором наукового, літературного або мистецького твору може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Але поняття автор твору і поняття суб’єкт авторського права не тотожні як за змістом, так і зазначенням. Автором твору,як уже наголошувалося, завжди буде його творець. Творити може лише людина. Отже, автором твору може бути тільки фізична особа, причому незалежно від віку. 

 Авторське право автора  заведено називати первісним, авторське право правонаступників - похідним.

На твори, вперше випущені у світ на території України або які не випущені, але знаходяться на території України в будь-якій об’єктивній формі, авторське право визнається за авторами, їхніми спадкоємцями та іншими правонаступниками незалежно від громадянства. Закон визнає авторське право за авторами та їхніми правонаступниками також на твори, які хоч і вперше випущені у світ або перебувають у будь-якій об’єктивній формі на території іноземної держави,але їхніми авторами є громадяни України або автори мають постійне місце проживання на території України. 

 Дія Закону поширюється  також на авторів, твори яких  вперше опубліковані в іншій  країні, але протягом30 днів після  цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.

За іншими особами авторське право на твори,які вперше випущені у світ або перебувають у будь-якій об’єктивній формі на території іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних договорів або угод, в яких бере участь Україна.